Коли весною 1997 року на американському телеканалі The WB почав виходити малобюджетний комедійний серіал про старшокласницю, яка в позаурочний час полює на вампірів, ніхто навіть не думав, що шоу протримається довше, ніж декілька сезонів, не говорячи вже про те, що серіал стане соціокультурним феноменом та назавжди змінить телевізійний ландшафт Америки.
Але з тієї весни пройшло майже тридцять років (так, знаємо, у це складно повірити), про "Баффі — переможницю вампірів" ми говоримо та пишемо і досі, а з недавніх часів — ще й чекаємо на продовження улюбленого серіалу.
Для прикладу, станом на 2017 рік — якраз на своє двадцятиріччя — "Баффі" вважалася найбільш академічно вивченим серіалом в історії американського телебачення: за мотивами цього шоу написано найбільше аналітичних статей, есеїв, колонок, навчальних програм, підручників та науково-популярних книжок.
Суспільне Культура розповідає, за що ми так полюбили "Баффі", як серіал надихнув цілі покоління сценаристів та письменників і чому нам хочеться повертатися до каліфорнійського містечка Саннідейл знову й знову.
- За репрезентацію сильних дівчат
Уявіть сцену: темний шкільний коридор задовго після завершення уроків, яким ідуть двоє підлітків. Вона — дещо сором'язлива білява дівчина, він — сміливіший хлопець, який вочевидь хоче скористатися її довірою.
Щойно пара лишається наодинці, а знайомі із законами жанру глядачі упевнено вирішують, що можуть передбачити, як розвиватиметься цей сюжет, трохи налякана старшокласниця показує свої вампірські зуби — цієї ночі жертвою стане не вона.
На такій деконструкції знайомих тропів та сюжетних поворотів і трималася велика частина першочергового успіху серіалу: у світі (тобто Америці 1990-х), де панували історії про накачаних чоловіків, що боролися зі злом, і білявих жінок, які ставали його жертвами, "Баффі" показала нам біляву школярку, яка між уроками та шопінгом знаходила час надирати вампірам зади.
Так, у серіалі прямо не проговорюється питання жіночих прав, а сама головна героїня певний час була контроверсійною серед американських феміністок через те, що багато в чому відтворювала стереотипи про молодих дівчат та загалом вписувалася у тогочасну модель "правильної" жіночності.
Але відтоді думка і про сам серіал, і про його протагоністку суттєво змінилася, а героїня Сари Мішель Геллар сприймається як ледь не унікальний приклад телевізійної персонажки, яка поєднує "дівчачість" із фізичною силою та відповідальністю за буквально весь світ.
Коли ми аналізуємо феміністичний спадок "Баффі", зазвичай мова йде лише про серіал 1997–2003 років, а не про його попередника — однойменний повнометражний фільм 1992 року.
Попри те, що стрічка не здобула ні комерційного, ні критичного успіху, і загалом виглядає як гірша версія знайомого нам сюжету про школярку — мисливицю на вампірів (власне, сценарій до нього писав Джосс Відон, який потім був сценаристом та шоуранером серіалу), вона була одним із перших прикладів голлівудського фільму, в якому молода дівчина покладалася на бойові мистецтва та власні вміння, аби протистояти ворогам.
Звісно, говорячи про закладені у сценарії Відона феміністичні ідеї, варто згадати про те, що самого творця серіалу, який довгий час був справжньою іконою боротьби за рівні права у попкультурі, у 2020 році звинуватили в домаганнях до акторок серіалу, цькуванні та загалом мізогінній поведінці на знімальному майданчику.
Це ускладнює сприйняття його роботи, але варто пам’ятати, що над серіалом працював не лише Джосс Відон, а й безліч сценаристів та режисерів, серед яких було і багато жінок.
- За існування поза рамками жанрів
"Баффі — переможниця вампірів" не лише ламає конвенційні прийоми горорів, але й розмиває межі між жанрами загалом. Формально залишаючись підлітковою історією, серіал поєднує елементи бойовика, драми, комедії, горору, а в одному епізоді — навіть мюзиклу.
Звісно, це був далеко не перший підлітковий серіал на американському телебаченні, і навіть не перший підлітковий серіал, який порушував серйозні теми на кшталт сексуального насильства, цькування та стосунків з однолітками: одночасно з "Баффі" йшов, наприклад, “Район Беверлі-Гіллз”.
Але якщо більшість тогочасних підліткових серіалів або надмірно драматизували життя своїх героїв, або намагалися повчати глядачів прямолінійними "спеціальними" епізодами про шкоду куріння чи небезпеку підліткової вагітності, "Баффі" балансувала між розважальністю та чесністю.
Проблема більшості тогочасних телевізійних історій про старшокласників була ще й у тому, що, намагаючись зачепити максимально широку аудиторію, сценаристи орієнтувалися не стільки на однолітків своїх протагоністів, як на їх батьків та молодших братів і сестер. WB був новим каналом, який вирішив піти на ризик — створити контент, який би цілеспрямовано орієнтувався на глядачів-підлітків та говорив би з ними на рівних.
Завдяки успіху "Баффі" американські телеканали (а також кіностудії та видавництва) почали створювати окремий розважальний контент для підлітків, який не намагався захопити дорослу чи дитячу аудиторію.
"Вероніка Марс", "Щоденники вампіра" та навіть "Пліткарка" чи "Ейфорія" — серіали, які б навряд колись потрапили в ефір, якби не "Баффі".
- За нову телемову
У часи "Спадкоємців" та "Краще подзвоніть Солу" вже складно згадати, яким було телебачення 90-х, тож повірте нам на слово: у ті часи серіали орієнтувалися на випадкового глядача чи глядачку, які мали б зрозуміти суть історії, з якої б серії не почали перегляд.
Тож щотижня герої стикалися з новими проблемами, вирішували їх, а в наступній серії все повторювалося. Арки — історії, які розтягувалися довше ніж на одну серію — були рідкісним явищем, особливо для жанрових серіалів.
"Баффі" це змінила: попри те, що протагоністка та її друзі щотижня стикалися з черговим антагоністом (відомим як "монстр тижня"), у кожному сезоні був ще й головний антагоніст (відомий фанатам як "велике зло"), який впливав на події усього сезону і з яким герої боролися протягом останніх декількох серій.
Втім, коли ми говоримо про нову телемову "Баффі", річ не лише у структурі самого серіалу, але й безпосередньо у тому, як розмовляють персонажі.
Не маючи потреби орієнтуватися на якомога ширшу аудиторію, сценаристи могли використовувати знайомий тогочасним підліткам сленг та заповнювати діалоги відсиланнями до молодіжної попкультури.
І хоч у світі серіалу підліткові проблеми перетворюються на буквальних монстрів (наприклад, ідеальний хлопець не дзвонить після сексу, бо він — вампір, що втратив свою душу, а збоченці в інтернеті — справжні демони), завдяки багатогранним персонажам та живій мові все це виглядає якщо не реалістично, то хоча б переконливо.
До речі, неочевидний наслідок насиченості серіалу попкультурними відсиланнями — поява сайту TV Tropes, який колись зародився як частина фанатського форуму, присвяченого "Баффі", а тепер є найбільшою в інтернеті базою даних про попкультурні тропи.
- За новий образ вампірів
На відміну від більшості тогочасних горорів, які об’єктивізували своїх жіночих персонажів, перетворюючи їх на безпомічних, але сексуально привабливих жертв, що страждають від руки чергового маніяка чи монстра, "Баффі" змістила оптику, фокусуючись на привабливості своїх чоловічих персонажів.
Ба більше, зробивши своїх найпривабливіших антигероїв вампірами, серіал ще далі відійшов від традиційних уявлень про стосунки та моральність у горорах.
Чи існували сексуальні вампіри до "Баффі"?
Так, яскравий приклад — "Вампірські хроніки", цикл книжок американської письменниці Енн Райс, у яких вампіризм був метафорою досвіду квір-людей. Але такі інтерпретації класичного монстра були скоріше винятками, і точно не орієнтувалися на підліткову (ще й переважно жіночу) аудиторію.
Вампіри у "Баффі", можливо, не дуже відповідали канону, сформованому Бремом Стокером, але наштовхували глядачів на сміливі роздуми про людську природу, моральність, можливість спокутування жахливих вчинків.
Без них ми б не мали ні "Сутінок", ні "Справжньої крові", ні цілого літературного піджанру романтичного фентезі, в якому сексуальними антигероями слугують не лише вампіри, але й вовкулаки, дракони, кентаври та феї.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media