Історія постпанк-музики починається ще наприкінці 70-х років ХХ століття.
Постпанк ускладнює жанр-попередник, додаючи до нього більше експериментів з інших стилів. Майже 50 років по тому жанр досі не втратив актуальності, а в Україні здобув нову хвилю популярності з початком повномасштабного вторгнення.
Цьогоріч постпанк буде представлений і на нацвідборі на "Євробачення". "ДК Енергетик" виступлять під номером 10 із піснею "Сіль".
Суспільне Культура підготувало короткий гайд постпанк-гуртами України і світу для тих, хто прагне трохи зануритися в жанр.
Joy Division
Joy Division — той гурт, який чи не першим асоціюється у меломанів зі словом "постпанк".
Гурт сформувався на так званій манчестерській сцені, з якої пішло чимало всесвітньо відомих команд: Oasis, The Smiths, The Stone Roses, The Chemical Brothers та навіть The 1975.
Joy Division виник у 1976 році, першою назвою гурту була Warsaw (Варшава). Натхненням для створення гурту став концерт Sex Pistols, який відвідали засновники Joy Division Бернард Самнер та Пітер Гук. Згодом до гурту долучилися їхній друг Тері Мейзон (якого у 1997-му замінив Тоні Табек) та вокаліст Єн Кертіс.
Joy Division є одним з гуртів, які заклали основи постпанку як жанру. А обкладинку їхнього дебютного альбому Unknown Pleasures впізнають навіть ті люди, які не чули жодної пісні.
Зображення створив дизайнер Пітер Савіль на основі зображення радіохвиль пульсара CP 1919 із Кембридзької енциклопедії з астрономії.
За чотири роки свого існування Joy Division випустили всього два повноформатні альбоми. Та серед пісень є кілька нині культових: Love Will Tear Us Apart, Disorder, She`s Lost Control.
А альбом Unknown Pleasures ввійшов у книгу "1001 альбом, який ви маєте почути перед тим, як померти".
На жаль, саме смерть поставила крапку в діяльності гурту. 18 травня 1980 року фронтмен гурту Єн Кертіс повісився у власній квартирі. Серед причин називають тривалу депресію, часті напади епілепсії та проблеми в шлюбі.
Пізніше музиканти Joy Division створили новий гурт New Order, теж один із визначальних для розвитку постпанку як жанру.
The Cure
Яскравий візуальний образ фронтмена Роберта Сміта є однією з фішок, за якими ви легко впізнаєте The Cure з-поміж усіх гуртів. Британська команда утворилась у тому ж 1976 році, а свій дебютний альбом Three Imaginary Boys випустила через три роки, у 1979-му. Перспективний бенд починав із того, що виступав на розігріві в турне наступних артистів у топі.
За свою довгу кар'єру (гурт і досі активний) The Cure експериментував із жанрами, додаючи то більше танцювальної електроніки (The Walk), то джазу з відтінком "мультяшності" (The Lovecats). Утім, найміцніше The Cure асоціюють саме з постпанком, готичним роком та нью-вейвом.
The Cure вважають одним із найбільш успішних на найпопулярніших альтернативних гуртів у світовій історії.
У The Cure вийшло 14 альбомів, останній з яких — Songs Of A Lost World (2024) став першим за 16 років. Альбом отримав високі оцінки критиків та дуже схвальні відгуки від слухачів — 7,9 з 10 на Pitchfork, 5 зірок на NME та 93/100 на Metacritic. Songs Of A Lost World — повільний, зважений і програмний, він відчувається як велика рефлексія The Cure довкола теми вічності та безсмертя — як людського, так і їх як гурту.
З початком повномасштабного вторгнення The Cure підтримав українців. Вони створили благодійний мерч із синьо-жовтою цитатою з пісні Lovesong: "Як би далеко ти не була — я завжди любитиму тебе". Гроші з продажів гурт спрямував організації ООН, яка займається допомогою біженцям.
Siouxsie and the Banchees
Постпанк — це далеко не завжди про чоловіків-вокалістів. І найяскравіший цьому приклад — легендарний гурт Siouxsie and the Banchees. 1976-й виявився магічним роком, адже і цей гурт виник тоді ж.
Та саме гурт С'юзі С'ю вплинув на творчість і The Cure, і Joy Division, а також інших вже культових гуртів: Radiohead, Massive Attack, U2, The Smiths, TV on the Radio. А видання The Time назвало Siouxsie and the Banchees "одним з найсміливіших і безкомпромісних музичних авантюристів епохи постпанку".
Лірика "банші" — похмура і саркастична, у ній гурт говорить і про соціальні проблеми. Наприклад, трек Hong Kong Garden порушує проблему расизму. Він був натхненний реальною історією, коли банда скінхедів здійснила рейд на китайський ресторан Chislehurst.
Саму ж фронтвумен С'юзі С'ю називають "сніговою королевою" через її відсторонений і холодний, але водночас впевнений образ.
За 20 років свого існування Siouxsie and the Banchees показали досить високу продуктивність, випускаючи по альбому кожен рік-два. Загалом за період 1978 по 1995 гурт видав 11 повноформатних робіт. А якщо ви людина TikTok, то точно застали тренд Happy House. Оригінальна версія пісні належить саме "банші", а в тренді можна почути її семпл, який The Weeknd використав у пісні House Of Balloons.
She Past Away
А ми повільно переходимо до більш сучасних артистів. Турецький постпанк замовляли?
Турецький постпанк-гурт She Past Away — це цікавий приклад регіонального переосмислення жанру. Хлопці поєднують постпанк і дарк-вейвом, а у своєму звучанні наслідують схожі гурти 80-х років. Учасники She Past Away надихаються своїми кумирами і у зовнішності: готичний макіяж, темне довге волосся, похмурий вигляд.
Чому тоді ми вирішили додати в добірку не надто впливовий гурт? Власне, через регіональну унікальність. Фонетика турецької мови робить звучання She Past Away ще більш строгим та "холодним", що чудово підкреслює саму суть жанру.
Гурт має якийсь свій неповторний "шарм", а наслідування естетики, можливо, й може сприйматись трохи вторинно на фоні гігантів, про яких ми говорили раніше, але воно абсолютно щире та ненав'язливе.
У звучанні She Past Away чутні впливи не лише західних колег, а й так званого Soviet wave (про нього ми поговоримо далі).
Радимо послухати альбом Belirdi Gece (треки Rituel, Ruh, Kavetli Kutlama).
Fontaines D.C.
Ірландський рок-гурт Fontaines D.C. у 2024 році здійснив справжній світовий прорив на альтернативній сцені, випустивши новий альбом Romance, звідки завірусилась пісня Starbuster.
В підсумку гурт навіть отримав дві номінації на цьогорічну "Ґреммі" (але програв "важковаговикам" The Rolling Stones та виконавиці St. Vincent). Утім, альбом таки став найкращим на Rolling Stone UK Awards.
Постпанк-традиція логічно отримала своє продовження у музиці Fontaines D.C. Окремі медіа, як-от Whiteboard Journal, охрещують хлопців "відроджувачами жанру".
Хоча в цьому ж інтерв'ю ударник гурту Том Колл говорить, що постпанк не до кінця описує жанр музики Fontaines D.C. і вони б не хотіли описувати себе лише цим жанром.
Поруч із постпанком тут сусідують інді-рок, альтернативний рок та шугейз. Утім, у 2025 році вже дуже складно говорити про наявність "чистих" жанрів.
Хлопці з Fontaines D.C. вирізняються яскравим візуалом та зовнішнім виглядом, а усіх їх свого часу об'єднала любов до поезії. Їхній альбом Romance зберігає притаманну гурту похмурість, із додаванням струнних звучання стає більш кінематографічним, він натхненний японськими мангами та італійськими фільмами.
Натомість попередні альбоми Fontaines D.C. глибоко занурені саме в ірландський контекст, а найпопулярніша пісня гурту I Love You присвячена любові до Батьківщини.
Ivanov Down
Переходимо до гурту, який робив постпанк в Україні ще в 90-х. У нього домішували багато нойз-року, ще трохи прогроку та дрібку психоделічного року — в сумі вийшов гурт Ivanov Down. Гурт співав переважно англійською (яку поєднував з російською) та намагався наслідувати колег з-за кордону, але вийшло щось дуже своє.
Фронтменом Ivanov Down був Олексій (Макет) Дегтяр, випускник музичного училища ім. Глієра за класом баяна. Він викладав у музичній школі, паралельно експериментуючи зі звуком.
Із самого дитинства Олексій був розбишакою: "Туалети Палацу з'їздів із золотими ручками ногою відкривати, обіс*яти, похуліганити. Це було круто". У підлітковому віці Олексія цікавили питання смертності та снів.
Любов до музики у Олексія прийшла не одразу: він закінчив музичну школу в Борисполі, хоч одночасно ненавидів її. Рок-зіркою вирішує стати у 8 класі, щоб "привертати увагу дівчат".
Гурт Ivanov Down проіснував недовго, проте подарував слухачам, мабуть, один із найбільш експериментальних досвідів. Музика гурту була такою ж хаотичною, як самі учасники, а пізніше Олексій пробував запустити сольну кар'єру в Москві (де йому не сподобалось), возз'єднував гурт у 2010, видавав безліч музичних альбомів та писав музику для фільмів.
"Хто сказав, що я підземний чоловік? Ні, я футурист, який любить відкрите небо, зірки, транспорт без шкідливих речовин, безкоштовну енергію", — каже Макет в інтерв'ю медіа "Амнезія".
Small Depo
Український постпанк пережив час, коли його міцно асоціювали з так званою пострадянською сценою, де українські гурти надихались не лише західною музикою, а й своїми попередниками з Росії. В українських меломанів протягом поколінь тягнулася любов до Віктора Цоя і гурту "Кіно", яка відображалася та наслідувалася і в музиці, а явище виділяли псевдотерміном Soviet wave.
Може здатись, що порівняння українських гуртів із російськими — це неактуально і навіщо їх взагалі згадувати? Утім, закривати очі на дуже помітний тренд та вибірково виділяти лише найкраще точно не сприятиме об'єктивності. Тож так, до повномасштабного вторгнення надихатись російськими "попередниками" було нормальним. І ці впливи помітні у творчості корифеїв українського постпанку — гурту Small Depo.
Харківсько-київський гурт Small Depo виник у 2014 році. До повномасштабного вторгнення пісні гурту виходили російською, а у своїй музиці вони наслідували як манчестерську сцену з тими ж Joy Division, так і російську. Фронтменом гурту вже 11 років незмінно залишається Максим Іщенко, який також працював музичним журналістом, а зараз є продюсером у продакшені Knife! Films.
Після повномасштабного вторгнення Small Depo був одним із тих гуртів, які з переходом на українську почали нову епоху свого колективу. За цей час вони показали високу продуктивність: випустили мініальбоми "Карнавал" і "Терпіння" та низку синглів, а також з'явилися у спільних роботах з гуртами "Джозерс", "ДК Енергетик" та співачкою Ingret. Музика Small Depo стала частиною саундтреку до гри S.T.A.L.K.E.R. 2 — ідеальний метч постпанку і постапокаліпсису.
ДК Енергетик
Останнім у списку, звісно ж, буде сучасний український постпанк-гурт, якому вдалося пробитись у фінал нацвідбору на "Євробачення-2025" та в саундтрек гри S.T.A.L.K.E.R. 2. До складу "ДК Енергетик" належать вокаліст Яків Марний, басист Олександр Фолянський та гітарист Всеволод Шутка.
Гурт виник у 2022 році, а 2024-й був для "ДК Енергетик" досить активним та успішним. Вони зібрали солдаут у тисячнику Origin Stage та випустили новий альбом "Завтра".
Також хлопці зняли кліп на свій найбільш відомий трек "Енергетик" і стали першим українським гуртом, який зняв відео в зоні відчуження з початку повномасштабного вторгнення, ще й у співпраці з ДТЕК. Пісня завірусилась у чартах та соцмережах після того, як потрапила у трейлер вже згаданого S.T.A.L.K.E.R. 2.
Загалом на рахунку "ДК Енергетик" уже три альбоми та один лайв-альбом, а також фіт із Small Depo. Останні у своєму мініальбомі зробили кавер на пісню "ДК Енергетик" — 30.
Конкурсна пісня "ДК Енергетик" — "Сіль" звучить уже в звичній стилістиці для гурту: похмуро, з нальотом вже згаданого Soviet wave, про любов та з абсолютно чудовою фразою в ліриці: "Життя не цукор — в цьому сіль". Кліп на пісню гурт зняв у реальному ДК "Енергетик". Хлопці закриватимуть нацвідбір, виступаючи під номером 10.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media