Наприкінці січня Болонська книжкова виставка ілюстраторів обрала переможців: серед них опинилася одна українка, студентка Львівської національної академії мистецтв Марія Гайдук.
Ще чотири українські художниці увійшли до переліку фіналістів конкурсу.
Суспільне Культура поспілкувалося з учасницями виставки Марією Гайдук, Олесею Секереш та Софією Купріяновою, а також із творчою майстернею "Аґрафка" про тенденції сучасної української ілюстрації та виклики, з якими стикаються представники цієї галузі.
Про Болонську виставку ілюстраторів
Болонська виставка ілюстраторів проходить щороку з 1967-го. Мета конкурсу — висвітлити найактуальніші тренди ілюстрації та відкрити нові імена художників.
Цього року заявки на участь подали 4374 ілюстратори з 89 країн та регіонів, усього на конкурс надійшло 21 870 робіт. До фіналу міжнародне журі відібрало 324 художників. Серед них опинилися п'ять українських мисткинь: Марія Гайдук, Оксана Драчковська, Софія Купріянова, Анна Іваненко та Олеся Секереш.
З-поміж цих робіт відзначили 76 наборів ілюстрацій від 77 авторів із 29 країн і регіонів світу. Один із переможців створить айдентику для Болонського ярмарку дитячої книги 2026 року.
Про українок, яких відзначили на Болонській виставці ілюстраторок
Першокурсниця ЛНАМ Марія Гайдук, яка увійшла до списку переможців, представила на конкурсі ілюстрації до книжки "Вбиваючи богів". Цей проєкт розповідає про злочини людини проти дикої природи та тварин, а також ставить питання гуманності промислового тваринництва.
Авторка пояснює назву роботи тим, що кожна тварина — неповторна й унікальна, "маленький бог".
"Чи маємо ми право вирощувати, годувати, доглядати, щоб потім вбити їх заради м'яса або шкіри? Що дає людині право вбивати окремий світ? У моїй книжці цю трагедію переживає маленький єдиноріг, але насправді з цією проблемою стикаються щодня тварини на фермах та в дикій природі. Вони однаково відчувають сум від втрати, радість, страх смерті..." — коментує Марія.
Вона додає, що у своїх ілюстраціях хотіла насамперед передати сенс та ідею, стилізація тут другорядна. Марія називає своїх тварин безглуздими й неанатомічними, але це не так важливо, як емоція, яку вони викликають.
Власне, у своїй творчості Марія переважно спирається не на конкретний стиль, а на свої почуття. Вона не використовує правила композиції чи теорію кольору — мистецький процес відбувається інтуїтивно.
Софія Купріянова — теж студентка творчого вишу, але вже Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Художниця любить працювати з лінією та орнаментом, обмежуючи кольорову палітру, бо це робить ілюстрацію простою та художньо насиченою водночас. Її улюблена техніка — ліногравюра.
"Свій стиль я шукала довго. Під час навчання в академії я експериментувала, поки не відчула, що «ось воно», прямо як боже сяйво з неба. Це тривалий процес — головне розуміти, що саме тобі подобається та розширяти свій кругозір, вивчаючи класичних та сучасних художників", — каже Софія.
Ілюстрована книга "Кримськотатарська легенда про Місхорську русалку" була її бакалаврським проєктом під керівництвом Олега Грищенка, викладача майстерні книжкової графіки НАОМА.
Софія Купріянова прагнула створити дитячу книгу з темною темою, яка водночас розкриває важливість свободи та популяризує культуру кримських татар.
Ще один етнокультурний регіон України змалювала у своєму проєкті Олеся Секереш. Для створення серії ілюстрацій до книги "Чудернацька карпатська історія", яку опублікувало видавництво "Брустури", художниця пів року досліджувала побут Гуцульщини.
Олеся Секереш родом із Закарпаття, тож гірська культура слугує для неї особливим джерелом натхнення.
Оксана Драчковська вже вп'яте потрапила у фінал конкурсу.
"Прекрасні новини з Болоньї! Хоч це й мій п'ятий раз , але тішуся дуже — це завжди неочікувано приємно!" — прокоментувала вона.
Належно оцінили в Болоньї й роботу Анни Іваненко — учасниці візуальної студії "Сері/граф". Раніше художниця створила низку обкладинок для видавництва "Ще одну сторінку".
Що формує сучасну книжкову ілюстрацію в Україні: виклики та тенденції
Засновники львівської творчої майстерні "Аґрафка" Романа Романишин та Андрій Лесів в коментарі для Суспільне Культура зауважили, що книжкова ілюстрація — це частина великого симбіозу, в якому поєднуються зусилля художників, авторів, видавництв та друкарень. Одне впливає на інше: якщо є проблеми в одній з ланок, то їх відчуває весь "ланцюг".
Найсерйозніший виклик, з яким зараз зіткнулася галузь, — це повномасштабне вторгнення, що впливає на всі етапи видавничого процесу. Війна загрожує безпеці працівників, порушує логістику, багато фахівців мобілізовуються до лав ЗСУ. Та навіть під обстрілами в Україні пишуть якісні твори й відкривають нові видавництва, які дають поштовх галузі книжкової ілюстрації.
Ще одна проблема, яку відначає "Аґрафка", — це недостатня державна підтримка книговидавництва:
"Без належного фінансування неможливо створити якісну книгу. Наші видавництва були змушені працювати в умовах практичної відсутності державної підтримки. Зараз є певні позитивні зрушення, але це радше винятки, аніж тенденції. Як бачите, ми постійно говоримо про книжкову ілюстрацію і видавничий процес як одне ціле, адже вони нерозривно пов'язані".
На думку "Аґрафки", важко чітко визначити найпопулярніші тенденції чи запити, адже книжкова ілюстрація та видавничий ринок в Україні постійно розвиваються й намагаються динамічно адаптовуватися до нових умов.
Українська графіка не перебуває у вакуумі: художники переймають світові тенденції, експериментують у підходах, стилях і техніках. Водночас формуються унікальні особливості вітчизняного ринку: наприклад, у нас досить популярна ілюстрована література для дорослих — як проза, так і поезія. За кордоном такі видання не дуже поширені.
Софія Купріянова та Марія Гайдук — початківиці в книжковій графіці. Софія ділиться, що роботи в галузі бракує; важко знайти замовлення без великого портфоліо. На її думку, варто забезпечити більше можливостей для молодих художників: конкурси, гранти, опенколи тощо.
А Марія Гайдук переконана, що людям загалом і видавництвам зокрема стало важче помічати мистецтво. Юна ілюстраторка отримала понад 350 відмов від українських та світових видавців — до участі в Болонській виставці. Після оприлюднення списку переможців її творчістю зацікавилося чимало замовників, а серед них і видавництва, які раніше відмовляли в співпраці.
"Зараз важливішу роль грають перемоги на конкурсах, портфоліо та кількість підписників у соцмережах автора, ніж сама його творчість. Видавництва бояться братися за нестандартний проєкт, поки його хтось не визнає. Так само і людям важко сформувати власну думку про мистецтво без впливу оточення та інтернет-інфлюенсерів".
Творча майстерня "Аґрафка", своєю чергою, дає таку пораду початківцям щодо пошуку замовника:
"В Україні талановиті ілюстратори мають можливість видавати свої проєкти, навіть експериментальні. Видавництва постійно шукають нові таланти, нові візуальні ідеї та їхнє втілення. Не чекайте замовлень, реалізовуйте свої найсміливіші задуми, створюйте ілюстрації до вже написаних творів, або пишіть та ілюструйте самі — і з величезною імовірністю ваша книга буде опублікована. Напрацьовуйте своє професійне портфоліо та пробуйте налагодити контакт із видавництвами: надсилайте їм свої роботи, знайомтеся з видавцями на книжкових подіях та беріть участь у творчих конкурсах".
Олеся Секереш із 2018 року живе в Німеччині, але також поділилася спостереженнями про український ринок книжкової графіки. З позитивного вона відзначила, що видавництва та художники активно експериментують і не бояться показувати читачам незвичну естетику.
Проте художниця згадала й кілька проблем галузі. По-перше, художники часто стикаються з незахищеністю професійних прав, зокрема з порушенням ліцензії. По-друге, в книжковій ілюстрації оплата часто буває нерелевантною великому обсягу роботи:
"Ілюстратори кажуть між собою, що беруть рекламне замовлення, аби дозволити собі малювати книги".
Штучний інтелект VS ілюстратори
З розвитком цифрових технологій над багатьма професіями завис дамоклів меч — штучний інтелект. Зараз у суспільстві точаться дискусії про те, чи зможе ШІ замінити фахівців творчих галузей. Для книжкових ілюстраторів це питання постає особливо гостро, адже видавці дедалі частіше роблять вибір на користь штучного інтелекту у створенні обкладинок.
Зокрема, нещодавно в епіцентрі скандалу опинилося видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", яке презентувало новинку — антологію англійських готичних оповідань "Жінка зі сну" — в обкладинці, розробленій за допомогою штучного інтелекту.
Читачі розкритикували видавництво, звинувативши його в неетичному ставленні до творчості.
"Якщо я можу дати митцям роботу, але вирішую цього не робити, щоби зекономити 1–3 % кошторису видання — гріш ціна всім моїм словам про важливість культури в сучасній Україні", — прокоментував ситуацію письменник і перекладач Остап Українець.
Видавництво на свій захист сказало, що продовжуватиме співпрацю з ілюстраторами, хоч і не проти іноді скористатися "новітніми прибамбасами".
Ми спитали в ілюстраторів, як вони ставляться до ШІ — і думки розділилися.
Марія Гайдук вважає, що штучний інтелект може бути інструментом для ілюстраторів, але ніяк не його заміною:
"Роботи ШІ не викликають ніяких емоцій та вражень, він генерує лише гарну картинку. Набір алгоритмів, що не розуміє мистецтво й не має власного всесвіту. Чи можна створити чудо, не маючи його в собі?"
Водночас Олеся Секереш припустила, що ШІ забере в художників багато комерційних замовлень. На її думку, держава та професійні кола повинні втрутитися в регулювання використання ШІ.
"Уявімо, що професія ілюстраторів вимерла як «нерентабельна» галузь. Книги створює штучний інтелект. Чи хочу я купляти книги для своєї дитини, які створені машиною? Які без емоційного досвіду? Чи хочу я ходити на виставки, де роботи створені ШІ? Чи потрібно їхати на Болонський ярмарок дивитися на продукти видавництв, які використовують ШІ?"
Романа Романишина та Андрій Лесі наголошують, що важливо маркувати зображення, створені за допомогою ШІ:
"Це можна порівняти з маркуванням продуктів харчування на алергени. От зараз є своєрідна «алергія» на зображення, створені ШІ. Ми дуже поділяємо і розуміємо стурбованість творчої спільноти, проте водночас усвідомлюємо, що ці технології все більше розвиватимуться і змінюватимуть візуальну культуру".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media