Декілька тижнів тому у світовий прокат вийшов байопік "Роббі Вільямс. Better Man". Одні прогнозували фільму касовий провал, а інші, навпаки, відзначали оригінальний підхід до жанру.
У стрічці замість живого актора роль Вільямса виконує 3D-модель мавпи. Подібний підхід до біографічних фільмів обирають дедалі більше музичних виконавців. Наприклад, восени 2024-го в прокат США вийшов автобіографічний мультфільм про продюсера Фаррелла Вільямса, повністю виконаний з конструктора Lego.
У новому лонгріді від Artилерії Вінстон Вон розповість про феномен Роббі Вільямса та попередньо підіб'є підсумки прокату фільму.
Підлітковий прорив у Take That
Зірковий шлях співака почався з бойзбенду Take That. Гурт був спробою повторити успіх схожого проєкту під назвою New Kids on the Block, популярного у Великій Британії в кінці вісімдесятих. Надихнувшись успішним тоді форматом хлоп'ячих вокальних гуртів, британський продюсер Найджел Мартін-Сміт зібрав у Take That 5 учасників: Ґері Берлоу, який з 15 років виступав у манчестерських клубах, його друга та найстаршого учасника колективу Говарда Дональда, бібоя Джейсона Оренджа, Марка Овена, який до участі в гурті був простим банківським працівником, та, власне, Роббі Вільямса.
На момент створення гурту Вільямсу було лише 16 років. У документалці про гурт він сказав, що приєднався до Take That за рекламним оголошенням Мартін-Сміта, яке знайшла його мати.
Попри те, скільки грошей та слави Вільямс приніс гурту, він був першим, хто його покинув. Найвідоміші хіти перших альбомів — Could It Be Magic, I Found Heaven та Everything Changes звучать саме голосом Вільямса. Слава у юному віці привела Роббі до зловживання алкоголем та кокаїном. Така поведінка закінчилася конфліктом Вільямса і Мартін-Сміта.
Зараз більшість пісень в особистому топі Take That за прослуховуваннями у Spotify — це пісні, випущені вже без участі Вільямса. Тож попри те, що сольна кар'єра одного з учасників затьмарила славу гурту, Take That все одно залишаються самостійною творчою одиницею. У складі Берлоу-Дональд-Овен гурт дає концерти та випускає музику і донині. Навіть скасувати виступ-реюніон в останній момент і в підсумку вийти без Вільямса ніколи не було проблемою. Власне, так сталося з виступом Take That на відкритті Олімпійських ігор у Лондоні у 2012 році. Тоді Вільямс не виступав через пологи дружини.
Від каверів до експериментів у кліпах: сольна кар'єра
Серією хітових синглів Роббі Вільямс впевнено заявив про себе як про самостійного артиста. Першим із них був кавер на пісню Freedom Джорджа Майкла. Після цього каверу співпраця та дружба двох виконавців продовжувалася впродовж багатьох років. Після смерті Джорджа Майкла саме Роббі Вільямс першим вшанував його пам'ять, виконавши Freedom! ‘90 на новорічному концерті у Westminster Central Hall.
Окрім чіпких радіохітів та феноменальної продуктивності (Вільямс 7 років поспіль випускав по одному альбому на рік) сольна кар'єра Роббі Вільямса запам'яталася також неординарними кліпами. Попри те, що в музиці він тримався одного стилю майже увесь час, у кліпах експерименти з образами не закінчувалися ніколи. Там є і звичні для багатьох кліпів сюжети, де виконавець ходить містом у гарному одязі (як у відео до пісні No Regrets), але водночас відеотека Вільямса рясніє постійними змінами ролей, сюжетів та підходів.
У кліпі до Millenium він кемпово пародіює Джеймса Бонда, а у Supreme переосмислює свою долю та показує чотирихвилинний фільм про те, що було б, якби він замість сцени обрав професію автогонщика.
Швидкість, вочевидь, приваблювала Вільямса в нульові, адже в кліпі до пісні It’s Only Us він мчиться футуристичним містом на літальному апараті, схожому на сноуборд.
Але найбільш скандальним відео співака залишається кліп до Rock DJ, де він грає стриптизера, який в певний момент хоче оголитися по максимуму і скидає з себе не тільки одяг, але і шкіру, а згодом і плоть. Під кінець кліпу натовп жінок жагуче дивиться на скелет, який продовжує танцювати. Цей кліп часто крутили на українському MTV, тому більшість читачів та читачок Суспільного мають його пам'ятати.
Майже бритпоп
У заголовках різного роду преси музику Роббі Вільямса часто приписують до жанру бритпоп, але водночас більш профільні медіа схиляються радше до того, щоб не ставити його в один ряд із Pulp, Oasis або Blur.
Однак зв'язки Роббі Вільямса з найпопулярнішим у Великій Британії дев'яностих жанром альтернативної музики сильно вплинули на його кар'єру. Окрім очевидних впливів на музичний стиль, бритпоп вплинув на маркетингову стратегію виконавця.
Найбільший вплив на кар'єру Вільямса мали брати Ґаллагери з Oasis. Дружба, яка зародилася на фестивалі Glastonbury, тривала недовго та переросла у низку взаємних образ і перегонів за грошима та концертами.
Серія виступів Роббі Вільямса у Небворті влітку 2003 року займає значне, якщо навіть не центральне, місце у його байопіку. Компіляція з пісень, записаних на концертах, навіть вийшла окремим альбомом.
Провести три концерти поспіль на одному з найбільших майданчиків країни — це вже великий та амбітний проєкт, який будь-який артист назвав би піком своєї кар'єри. Але для Вільямса це було дещо більше. Річ у тім, що за сім років до того Oasis вже зібрали Небворт двічі поспіль. За чутками, Роббі прислав Ноелеві пару чобіт для чечітки та лист у якому йшлося: "Пане Н. Ґаллагер, ви сказали, що два концерти в Небворті – це вже історія. Гадаю, що три — це вже просто жадібність. Ваш Роб".
Такий подарунок міг би бути символічним, адже Ноел часто називав Вільямса "товстеньким танцюристом із Take That".
Парадокс англомовного ринку
Культурні поля Великої Британії та Сполучених Штатів Америки часто звикли сприймати як одне. Втім, так званий англомовний ринок не є монолітом, адже, окрім цілого Атлантичного океану, США та Велику Британію розділяє безліч культурних відмінностей.
Вихід фільму про Роббі Вільямса тільки підтвердив це. У той час, як європейська аудиторія загалом та британська зокрема бурхливо реагували на трейлери та промоматеріали фільму, американці не розуміли хайпу та дивувалися, чому на екрані замість живого актора — мавпа, створена за допомогою комп'ютерної графіки. Та і взагалі, в США ані Take That, ані сольна творчість Роббі Вільямса ніколи не були популярними.
Переїзд артиста до США у 2004 році преса назвала спробою "підкорити Америку". Тому відсутність популярності у Штатах та слабкі промокампанії наступних релізів сприйняли як провал. Але логічніше звучить інша версія — після стількох років слави на батьківщині Роббі хотілося просто знайти місце, де його не впізнавали би на вулиці та не нав'язувалися б з автографами та фото. Тим паче тоді Вільямс мав багато проблем із ментальним здоров'ям та залежністю від наркотиків, і зайва публічність точно не допомогла б йому подолати ці виклики.
Пізніше, у 2021 році, сам артист прокоментував рішення у подкасті Talent Takes Practice: "Щоразу, коли я вмикав телевізор, там були люди, які розповідали, як вони ненавидять мене. Це було неправильно та дивно. Це було нестерпно. Тому я просто покинув країну".
Чи виправдалися очікування
Ось, коли історія Роббі Вільямса знову на слуху через прем'єру фільму, постає питання — чи вдалося йому тепер стати зрозумілим для американської публіки та зробити свою славу по-справжньому світовою?
Відповідь радше негативна — збори фільму в пресі називають "мізерними", а треки Вільямса так і не увійшли до американських чартів. З цього постає й інше питання — чи була взагалі потрібна Вільямсу слава в Америці? Судячи з його попередніх рішень про переїзд і пошук сховку від надмірної публічності та інших побічних ефектів слави, Вільямс отримав те, що хотів. Зараз він не страждає від залежностей, стабільно дає концерти та, здається, навіть помирився з Oasis. Тож новий фільм навряд варто сприймати як хіт прокату та спробу повернути минулу славу. Це просто достойний та щирий байопік артиста, який ніколи не боявся бути самоіронічним.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media