Перейти до основного змісту

Смерть здорового глузду: рецензія на фільм "Смерть путіна"

Кадр з фільму "Смерть путіна". FILM.UA

В український прокат 16 січня виходить стрічка "Смерть путіна" польського режисера Патрика Веги. В Україні фільм вперше було продемонстровано у межах спецпоказу на кінофестивалі "Молодість".

Сюжет охоплює життя Володимира Путіна від десятирічного віку і до його вигаданої смерті у 2026 році. Однією з головних ознак фільму стало використання штучного інтелекту для відтворення обличчя Путіна на тілі іншого актора. Вперше в історії кінематографу такий підхід використано для головного персонажа у фільмі.

У цій рецензії для Суспільне Культура кінокритикиня Альона Шилова розбирається, як "Смерть путіна" зображує російського президента і яке послання несе стрічка.

У рецензії є спойлери до фільму.

"Смерть путіна" відкривається гротескною сценою, в якій російський президент лежить у лікарняній палаті у власних фекаліях. Допоки довкола нього крутяться медсестри та генерал, що переповідає фейкові новини у стилі "Захід нас боїться" та "усе йде за планом", режисер Патрик Вега смакує кожен кадр страждань Путіна. Ось вам ще ракурс збоку, ось знизу, ось із кутка кімнати — усе, щоб глядачі могли насолодитися видовищем недодиктатора у власних екскрементах. Здавалось би, на цьому моменті, я, як патріотична українка, яка щиро бажає усіх найгірших страждань Путіну, маю тішитися. Але натомість сцена викликає переважно відчуття огиди та бажання відвернутися. І не тільки через випорожнення, які смачно розмазують по простирадлах, а й через операторську роботу, та, власне, саме обличчя Путіна.

Дивитися на російського президента загалом задоволення сумнівне, і використання ефекту deep fake у "Смерті путіна" цьому досвіду не сприяє. З перших кадрів неозброєним оком видно, що обличчя Путіна — це спецефекти, до того ж зроблені криво. У порівнянні з фрагментами фільму, частина дипфейкових відео в інтернеті з Путіним виглядають значно якісніше. Камера постійно трясеться і літає по кімнаті — можливо, це була спроба створити "глибше занурення" для глядачів, проте коли перші ж сцени фільму викликають відчуття нудоти — спроба, вочевидь, невдала.

Проте ця сцена також стає чудовою ілюстрацією усього подальшого дійства на екрані. Відчуття нудоти, хаотичності, нерозуміння, що взагалі відбувається та з якою метою, буде переслідувати глядачів до кінця фільму.

Надалі уся стрічка складається з трипу життям Путіна, що має висвітлити більшість злочинів російського президента та його прихід до влади. От тільки методи для досягнення цих цілей у фільму сумнівні.

Глядачів перекидають у 1960-ті роки дитинства маленького Вови. Усе знято у сіро-коричневих тонах, щоб глядачі точно розуміли — юні роки у нього були важкі. Вітчим за столом істерично кричить, діти голодують, а мати згодом пхає міні-Путіна у потяг, тим самим відмовляючись від сина. На прощання матері хлопчик каже: "Пробач, що я не хрещений". Тема з хрещенням і загалом загравання з релігією будуть ще неодноразово з'являтися у фільмі, от тільки навіщо — відповіді глядачі ніколи не дізнаються.

Після цього часові стрибки у фільмі крутяться зі швидкістю барабана револьвера у російській рулетці. Глядачів переносять то у 1996 рік — коли молодий Путін знайомиться з Єльциним, то знову в його дитинство, де малого Путіна б'ють інші діти, то у 1994 рік — початок першої Чеченської війни. Усе це ніби має дати глядачам розуміння шляху Путіна і чому він став жорстоким та закомплексованим лідером своєї країни. Проте в підсумку виходить хаотичний набір подій, у яких ніяк не простежуються ані причино-наслідкові зв'язки, ані мотивація Путіна чи його вплив на більшість подій.

Кадр з фільму "Смерть путіна". FILM.UA

Важко сказати, що "Смерть путіна" намагається якось олюднити свого головного героя чи розкрити його характер (яким би він не був у баченні творців стрічки). Насправді складається враження, що автори фільму просто не знають, що робити з Путіним. Він існує у фільмі суто в ролі манекена — ось він на одній локації, ось на іншій, ось він щось говорить, але це майже не має впливу на сюжет фільму. Втім, "Смерті путіна" є чим здивувати. Бо за концепцією стрічки виявляється, що весь цей час до жахливих злочинів Путіна закликав злий дух дитини.

За сюжетом фільму Путіна переслідують два духи: маленький хлопчик у будьонівці, якого карикатурно-драматично розстріляли ще у 60-х, та загадкова жінка у шапці з червоною зіркою, яка називає себе Легіон. Що через цих персонажів хотіли сказати автори фільму — незрозуміло. Але вони з'являються у більшості сцен стрічки й прямо пов'язані з усіма злочинами Путіна. Зрештою складається враження, що саме ці герої є головним злом, а Путін просто став жертвою їхнього впливу. Чому, як і навіщо — усі ці питання підуть в небуття, як і будь-які надії побачити якісну кінострічку.

Кадр з фільму "Смерть путіна". FILM.UA

На цьому моменті постає логічне запитання: для кого знята "Смерть путіна" і що стрічка намагається прокомунікувати своїм глядачам?

В офіційних описах фільму зазначають, що за жанровим наповненням це байопік, кримінал та бойовик. Жоден із перелічених жанрів у стрічці не відображається. Місцями виникає відчуття, що це мала бути чорна комедія на кшталт "Смерті Сталіна", але фільм використовує пафос заради пафосу, в ньому немає гумору, іронії чи сатири. Є тільки намагання у серйозність та псевдодраму, яка виглядає натужною та недолугою.

Фільм явно був орієнтований на широку міжнародну аудиторію, а не на українців. Хоча, за іронією долі, саме українці зможуть зрозуміти хоч якісь частини стрічки. Головна проблема "Смерті путіна" полягає у тому, що цей фільм не дає контексту. Не рятують навіть численні плашки з текстом, на яких значаться локації, дати, а іноді й короткі описи подій. Кожні декілька хвилин глядачів закидають у нові часові періоди та умови, не даючи достатньо бекграунду для їхнього розуміння. Виходить, що більшість іноземних глядачів, які не знають історії СРСР і не мають хоча б приблизного уявлення про біографію Путіна — зрозуміють з фільму рівно нічого.

Послання "Смерті путіна" теж є сумнівним. Судячи з офіційних описів до стрічки, фільм нібито ставив собі за мету розповісти про сходження Путіна до влади. Але вийшло вкрай криво. Абсолютно незрозумілим є художній прийом із використанням двох привидів, які начебто змушують Путіна робити більшість злочинів. Частково це виглядає як спроба перекласти відповідальність, а частково — як намагання додати високохудожності там, де вона недоречна.

З візуального погляду фільм також зроблений слабо. З бюджетом у 15 мільйонів доларів (понад 600 мільйонів гривень) "Смерть путіна" виглядає, як поганенький бюджетний серіал для телеканалу, і аж ніяк не як робота за декілька сотень мільйонів. Для порівняння: найдорожчий український фільм "Довбуш" коштував 120 мільйонів гривень! Можливо, більшість грошей пішла на спецефект "маски Путіна", але цих грошей не видно — у різних сценах з одного ракурсу обличчя Путіна виглядає по-різному. Локації, костюми, декорації — усе здається штучним та картонним.

Для мене єдиним поясненням існування такого кіно може слугувати тільки слово "актуальність". Бо з початком повномасштабного вторгнення Росія та російські постаті все більше цікавлять міжнародних кінематографістів. Бо війна Росії з Україною — це "хороша можливість" створити "актуальний" продукт і тим самим розрекламувати свою персону. Бо для того, щоб захопити увагу глядачів, достатньо придумати лише кричущу назву — хто ж не захоче подивитися на смерть Путіна? А якісний сценарій чи історія — то вже справа вторинна.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media

Топ дня
Вибір редакції