Коли людство уперше почало пити каву? Чому цей напій довгий час був популярний насамперед в арабському світі?
Чому в Туреччині історично додавали в каву спеції та опіум, але не молоко? Як кава назавжди змінила британську політичну культуру та до чого тут протестантизм?
На тлі розмов про те, що кава стрімко дорожчає в усьому світі, Суспільне Культура вирішило дослідити соціальну історію улюбленого гарячого напою мільйонів людей та дізнатися, яким був вплив кави на світ, а світу — на каву.
Ефіопія: від ягід до ритуальної страви
Батьківщина кави — Ефіопія: саме там, за легендою, пастух на ім’я Калді якось звернув увагу на те, що, з'ївши ягід з певного куща, його кози ставали особливо енергійними та навіть не хотіли спати.
Спробувавши ягід із цього куща, Калді й сам відчув прилив сил та буцімто невпинно танцював протягом усієї ночі, а на ранок відніс диво-ягоди настоятелю місцевого монастиря. Той славився своїми довгими та надзвичайно нудними проповідями, під час яких прихожани буквально засинали.
Калді вирішив не лише спробувати ягоди самому, але й роздавати їх слухачам, щоб ті не дрімали під час служби.
Це спрацювало — вже скоро місциною стали поширюватися легенди про загадкового проповідника, який міг натхненно проводити службу аж до самого ранку.
Мешканці Ефіопії довгий час додавали кавові ягоди в їжу або використовували їх як складову різноманітних ритуалів (найчастіше для цих ритуалів кавові зернятка обсмажували у вершковому маслі), але для приготування напоїв використовували переважно кавове листя.
Кульки з кавового зерна та тваринного жиру були церемоніальною стравою місцевого народу оромо, представники якого найчастіше споживали це перед тим як йти у бій зі своїми сусідами – народом бонга.
Попри тонізувальну дію кавових кульок чоловіки народу оромо часто програвали битви та потрапляли до рук работоргівців, які везли їх аж до Туреччини. Дорога була довгою та важкою, і близько половини оромо помирали під час цієї подорожі.
Кавове зерно, яке вони жували перед боєм, часом проростало вже з їхніх мертвих тіл — на думку деяких істориків, так кава розповсюдилися з окремих регіонів Ефіопії аж до берега Червоного моря.
Ємен: поява першого кавового напою
З Ефіопії кавове зерно потрапило до Мохи – єменського портового міста на березі Червоного моря. За легендою, саме тут мусульманський відлюдник на ім'я аль-Шадхілі приготував першу філіжанку кави.
Так, мешканці Ефіопії вже задовго до цього жували кавове зерно та заварювали чай із кавового листя, але саме аль-Шадхілі увійшов в історію як перша людина, що приготувала каву в знайомому сучасникам вигляді. Власне, назва напою мока і походить від назви порту Моха.
Але як аль-Шадхілі здогадався обсмажити кавове зерно, перемолоти його та заварити повноцінну філіжанку кави?
Щодо цього є безліч легенд: хтось каже, що відлюдник протягом двадцяти років жив у пустелі, харчуючись лише плодами кавових кущів (і, напевне, просто перепробував робити з цією рослиною усе, що лише можна було), хтось — що сам архангел Гавриїл розповів йому, як варити каву. За однією з найдивніших версій цієї історії бідолашного аль-Шадхілі звинуватили у тому, що він залицявся до доньки місцевого правителя та змусили жити у вигнанні — аж поки Архангел Гавриїл особисто не навчив його готувати каву. Аль-Шадхілі повернувся у рідну Моху, де правитель якраз захворів на дивну недугу, і вилікував його філіжанкою кави. Після цього вдячний правитель пробачив аль-Шадхілі, а кава стала найбільш популярним напоєм в усьому місті.
Коли Османська імперія завоювала Ємен, кава з Мохи вже була достатньо поширеним напоєм в усьому мусульманському світі. Але на початку 1500-х трапилася перша (з багатьох, але не будемо забігати наперед) заборона кави — і все через релігійні переконання самого аль-Шадхілі, який на той момент вже давно помер.
Річ у тім, що відлюдник за життя належав до секти суфітів, і хоча суфіти формально є мусульманами, протягом історії до цієї ісламської течії нерідко ставилися з підозрою та обережністю.
Оскільки напій сильно асоціювався з постаттю суфіта аль-Шадхілі, його заборонили, а бідолашних кавоманів Мохи безжально били посеред вулиць.
Османська імперія: кавова культура Стамбулу
Якщо Моха — батьківщина кави як напою, то Стамбул – місце, завдяки якому виникла світська кавова культура.
У Ємені каву пили переважно як ритуальний чи лікувальний напій, а ось у Стамбулі вже в середині XVI сторіччя було безліч кав'ярень, де відвідувачам зачитували поезію, показували вистави чи розважали їх танцями.
У меню цих закладів можна було знайти "особливі" кавові напої, які містили, наприклад, шафран, чорний перець та опіум. Але серед усіх інгредієнтів, які додавали до кави тогочасні стамбульські баристи, особливу популярність мала амбра — ароматна речовина, яка у ті часи вважалася афродизіаком невідомого походження та була настільки цінною, що туркам доводилося під страхом смерті віддавати її султану.
Сьогодні ми знаємо, що амбра утворюється у шлунках кашалотів, коли ті переїдають та не можуть перетравити всю їжу.
На початку 1600-х султан Мурад заборонив споживання кави в Османській імперії: кав'ярні, якими тогочасний Стамбул був просто переповнений, масово закривали, а їхніх власників і працівників безжально арештовували та навіть страчували. Зараз це звучить неймовірним, але за наказом Мурада було страчено від десяти до ста тисяч поціновувачів та продавців кави.
Чим саме султанові настільки не подобався цей напій?
Річ була не безпосередньо у каві (хоча формально її заборонили саме з релігійних міркувань, оголосивши фактично алкогольним напоєм), а якраз у кав'ярнях, які були осередками політичних дискусій, пліток та, потенційно, змов проти султана.
Після того як Мурад помер (за іронією долі — від алкоголізму), кав'ярні Стамбулу почали знову відроджуватися, але на той момент сотні чи навіть тисячі місцевих продавців кави вже вирушили у пошуках кращої долі за кордон.
Саме вони згодом відкрили перші кав'ярні в Італії, Франції та Австрії.
Відень: від монахів-капуцинів до капучино
Європейські мандрівники привозили з Близького Сходу історії про загадковий темно-чорний напій.
Приблизно на початку XVII століття кава потрапила в Європу і вже швидко захопила увесь континент. Є історія про Юрія Кульчицького, який брав участь у захисті Відня під час його облоги турками, і згодом отримав за свою службу частину мішків з кавою, які австрійці забрали як трофеї у розгромленого турецького війська.
Кульчицький має славу людини, яка відкрила першу у Відні кав'ярню. Хоча, на думку деяких австрійських істориків, це радше легенда, і постать Кульчицького — імовірніше, збірний образ, ніж реальна історична особистість. Хай там як, складно заперечувати зв'язок між занепадом Османської імперії та поширенням кави Європою.
У 1670 році, за десять років до облоги Відня, інгредієнти для кожної чашки кави у світі походили з Османської імперії. Кавові боби імпортували з Ємену, цукор — із підконтрольної туркам Африки.
У 1671 році француз Жан Батист Кольбер побудував цукровий завод у Марселі — перший масштабний цукровий завод у Європі.
Каву незабаром почали вирощувати у Новому Світі, і станом на 1730 рік навіть турки варили каву з продуктів, вирощених на підконтрольних християнам територіях.
Турецькі баристи додавали до кави усе: трояндову воду, спеції, перець, афродизіаки та опіум, але серед усіх цих інгредієнтів не було того, що ми сьогодні найчастіше додаємо до кави — молока.
Річ у тім, що мусульмани вважали поєднання кави та молока нездоровим — на їхню думку, воно могло спровокувати проказу. Тож кава з молоком — перший суто європейський кавовий винахід.
Точніше, навіть два винаходи: італійці та австрійці фактично одночасно почали додавати до кави молоко, і навіть назвали ці (різні на вигляд та на смак) напої майже ідентично — капуцинер та капучино.
Обидві назви відсилають нас до католицького ордену капуцинів, ось тільки італійське капучино так називається через свою шапочку з молочної піни, а капуцинер (принаймні за деякими версіями) так назвали, бо його колір нагадує коричневі ряси монахів цього ордену.
Лондон та Нью-Йорк: протестантська кавова етика
Поки мусульмани вважали каву чи не головним соціальним напоєм і цінним афродизіаком, європейці ставилися до нового напою підозріло та очікували від нього шкоди для здоров'я.
Тогочасні європейські лікарі пов'язували зловживання кавою з імпотенцією та зневодненням, а у Великій Британії антикавова істерія досягла такого масштабу, що у середині 1670-х жінки Лондона навіть виходили на протестні акції з вимогою заборонити кав'ярні.
Можливо, кава не досягла б такої популярності у Великій Британії, якби не протестанти, які отримали у країні більше влади та масово закликали добропорядних англійців відмовитися від пива й надавати перевагу каві.
Їхня стратегія спрацювала: якщо у 1652 році в Лондоні була лише одна кав'ярня, то на початку XVIII сторіччя їх було вже більш ніж дві тисячі.
Про вплив кави на суспільно-політичне життя Великої Британії можна було б написати окремий матеріал: доволі швидко кав'ярні стали центрами публічних дискусій, а деякі трансформувалися у штаб-квартири найбільш впливових компаній світу.
Кафе "Єрусалим", наприклад, згодом стало штаб-квартирою Ост-Індійської торговельної компанії, а в інших закладах зароджувалися перші страхові компанії, майбутні політичні сили, торговельні біржі та медіа. У деяких кав'ярнях міста почали збиратися філософи та письменники, в інших — художники чи науковці.
На відміну від пабів та таверн, які були центрами суспільного життя до цього, у кав'ярнях можна було сміливо сперечатися про політику й релігію — тут хоча б усі були тверезі та неозброєні.
Лондонці знаходили у кав'ярнях потенційних бізнес-партнерів чи відвідували лекції найбільш актуальних мислителів свого часу, а головне — поява у британському суспільстві кави суттєво знизила рівень масового зловживання спиртним та рівень злочинності.
Як пише у своїй книзі "Філіжанка диявола" дослідник кавової історії Стюарт Лі Аллен:
"Протягом двохсот років із того часу, як у Європі уперше з’явилася кава, голод та чума відійшли у минуле, уряди стали більш демократичними, стандарти життя і рівень писемності різко злетіли угору, а війни стали рідшими та набагато страшнішими".
Якщо кава суттєво посприяла розвитку британського капіталізму та демократії, то Сполучені Штати як політична нація народилися під впливом кофеїну.
Перші пілігрими припливли до Америки з кавою та ступками, щоб її молоти. У 1669 році в Нью-Йорку вже продавали каву, а за рік після цього у Бостоні відкрилася перша повноцінна кав'ярня країни. Згодом вона стала першою відкритою фондовою біржею в усьому світі, а нью-йоркська кав'ярня "Тонтін" незабаром стала основою нью-йоркської біржі.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media