7 січня 2024 року на фронті загинув український поет Максим Кривцов. Він брав участь у Революції Гідності, пішов на війну добровольцем у 2014-му, а після повномасштабного вторгнення Росії повернувся на фронт.
Наприкінці 2023 року "Наш формат" видав збірку поезій Максима Кривцова "Вірші з бійниці", яку PEN Ukraine визнав однією з найкращих українських книжок року. Після загибелі поета видавництво вирішило перевидати книжку, а кошти від продажу збірки розподіляти між родиною Максима Кривцова та ГО "Реформація" на просвітницькі книжкові проєкти для військових.
У пам'ять про поета Суспільне Культура зібрало свою улюблену поезію Максима Кривцова.
***
Пада
you
спій
my
кві
ти
на твоєму
тілі
позбира
you
маленька мить
етюд
God
ина
відпус
ти
я
спробу
you
засну
ти
щоби знову
знову
знову
пада
ти
спій
my.
***
Потяг їде до Києва
чи до Сум
у потягу сумно
обіцяю
що більш
не засну
Твої очі
і зморшки і тіні
їх читаю
як руни.
Відчуваю
камінь
і воду
і як рух
гір володар у своє тіло зелене
відкриє ворота
йди за літом
я
чекатиму
тут.
Потяг їде до Києва
чи
до
Сум.
Сум.
***
Сумні люди виходять на вулицю
сумні люди не усміхаються
сумні люди п'ють міцну каву
вони ходять зазвичай по азимуту.
Сумні люди не дивляться в очі
сумні люди шукають тумани
вони ходять з червоним ліхтариком
і тому їх не бачить Господь.
Сумні міста зростають і множаться
обростають
адміністраціями
сумні люди виходять на вулиці
щоб мовчати і слухати сни.
Вже з'явилась поліція суму
і райвідділки
самоти
міністерство самотності
кладовище посеред асфальту.
Сумні люди захоплюють темряву
сумні люди поглинаються хмарами
сумні люди шукають тумани
щоб лишитися там і заснути.
Якщо зустрінеш сумну людину
пригости її розчинною кавою.
***
Твоє тіло
це
мінне поле
буду йти обережно
по колу
по губах
по руках
по ногах
бабах!
***
Ти більше
ніж дотик чи слово
ти руки
ти риба
ти мова.
(ти кошеня
що гаса по газону)
Ти більше
ніж сон та безсоння
ти річка
ти ліс
заповідна зона.
Ти більше
ніж дощ
ніж вітер
ти книги
ти хліб
ти літо.
Ти більше
ніж ти
ніж уява
ти квітка
ти тортик
ти кава.
Ти більше ніж
ніж
ніж усе це
ти вушка
ти губи
ти
серце.
***
І коли
смородина сонця
упала за горизонт
я взяв
усі свої речі
все своє життя
і рушив автостопом
по автостраді:
війна.
Коли мене запитали
котра година
я відповів: війна.
Напевне
варто писати зрозумілі лінійні
вірші
про зрозумілих лінійних
людей
та навколо все поламане
наче старий годинник.
Коли мене запитали
яка пора року
я відповів:
темрява
чорна
як пересмажене зернятко.
Чую гуркіт
думаю: снаряди
це хтось прийшов
і стукає в металеву хвіртку
відчини
відповідають мені
не бійся.
Коли мене запитали
скільки мені
я відповів:
зовсім
коли мене запитали
з чого ти
я відповів:
з піску.
І поки ти ховаєшся в погребі
небо небачено красиве
і поки ти дихаєш сирістю
надворі цвітуть абрикоси
шкода
шо цей час не компенсують
наче у футболі.
Я вирушив автостопом
я взяв усі свої речі
все своє життя
всі свої сни та всю любов
забувши дещо —
себе.
І коли мене запитають
звідки ти
я скажу:
що з туману
і коли мене спитають
як тебе звати
я промовчу
не пам'ятаю.
Врешті
хтось продовжує стукати в хвіртку
піду
відчинятиму.
***
Якщо війна
це фільм
тоді не обов'язково жахи
в моєму випадку
роуд-муві
(а який у вас улюблений роуд-муві)
коли мчиш повз пустелі степів
минаєш гірські хребти териконів
каньйони ліній укріплень
наввипередки з перекотиполем сонця
зупиняєшся в закинутих мотелях
чиїхось будинках
і на тебе весь час полюють
а ти весь час полюєш на когось
усе
ігри закінчились
іноді
збуваються бажання
хоп
і мівіна в окопі смакує
наче її приготував Ектор Хіменес-Браво
відкриваються незвідані світи.
Як-от місто
котре перетинають хвилясті лінії колій
по яких переміщуються жовті жуки трамваїв
місто
яке розташоване за 25 км від пекла
тут виробляють найсолодшу халву у Всесвіті
це щось як "Траса 60"
навперемішки зі "Старим тут не місце".
Якщо війна це пісня
то пісня без слів
і пісня без нот
без музики
така
яку співали до людини
перед створенням світу
пісня без пісні і пісня пісень.
Якщо війна це пора року
я вас здивую
виберу останній день літа
ще трохи
здавалось би
і все зруйнується
але ти навіть у посадці на нулі
виринаєш з окопу
наче дельфін
дивишся
як розчавлений грейпфрут сонця
розповзається по горизонту
і слухаєш
як знову співають птахи.
Я довго може думати над тим
яка війна
що вона і хто
та ніколи не вгадаю
на противагу їй
яка знає мене
як облупленого
знає мене
як сина
і
чомусь
береже.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media