Музичний проєкт Суспільне Культура "Artилерія" майже на фініші у підбиванні підсумків року. На черзі один з найцікавіших (принаймні для авторки) топів — українська інді-музика.
Сюди ми вмістили ті релізи, які важко категоризувати термінами "електроніка", "хіп-хоп", "поп" чи "хардкор", адже вони одночасно поєднують в собі риси багатьох жанрів. Тож для всіх, хто не вмістився в інші топи, знайшлося місце у цьому списку.
У топі — перший за шість років альбом від "важковаговиків" інді-музики, повноформатні роботи від артистів, які у 2024 вірусилися тіктоком, віртуози з таємницею та ідеальна музика для інтровертів.
5 місце
Анастимоза — Холодні лапи Фауста
Це сьогодні Анастимозу знає майже кожен, наближений до української індімузики та відеогри S.T.A.L.K.E.R. 2.
І так, артистка наче відчуває себе більш комфортно, оповідаючи історії синглами, які потім вірусяться Тік-Током.
Спершу це було "Проси пробачення", а з трейлером S.T.A.L.K.E.R. 2 з кожної "індіпраски" звучав її трек "Хризантеми".
Також Анастасія Сігітова вміє дуже влучно вкласти проблеми стосунків у одній назві синглу "Що між нами за бл*дство?"
Та якщо ви лише дізналися про Анастимозу, то саме час послухати її повноформатний альбом "Холодні лапи Фауста", який вийшов ще у травні. У ньому Анастасія переповідає про свої любовні переживання, набуття самодостатності, власне розуміння світу і його сенсів та релігію. Альбом артистка назвала на честь своєї киці Фаустини (її бачимо й на обкладинці).
"Холодні лапи Фауста" — це міцна дебютна повноформатна робота, яка розкриває потенціал Анастимози як артистки, що може захопити серця українських підлітків, студентів та всіх, хто вважає себе молоддю, не зважаючи на цифри в паспорті.
Тексти Анастасії чіпкі, прості, дотепні, їм легко апелювати до слухача попри місцями кострубаті вживання неприродніх для них русизмів ("фонарик", "схвачені", "взлетіли", "встали").
Так само можна двояко ставитися до мрійливих та "домашніх" аранжувань: вони одночасно як дають відчуття зближеності з артисткою, так і частково дратують незбалансованістю та прозаїчністю використаних VST-синтів (студійних плагінів, які імітують живі інструменти)
Утім, це лише початок і впевнені, при подальшій наполегливій та планомірній роботі Анастимоза може стати наступною великою молодіжною інді-зіркою. І цього їй щиро бажаємо.
4 місце
Polyvoda — Pilgrims Never Come Back
Якщо широкий слухач увесь рік сушив голову над таємницею постаті Клавдії Петрівни, то в інді-тусівці шепотілись про те, хто ж є вокалісткою "супергурту" Polyvoda (супергурт — термін, який описує гурт, що складається з учасників інших іменитих гуртів). У складі Polyvoda — учасники гуртів "Бумбокс", "Тартак", Hurtom та Hyphen Dash.
Та якщо таємницю Клавдії розкрили, то через своєрідну "нішевість" та відсутність "хайпу" довкола теми імені вокалістки Polyvoda досі не розголошують (що насправді може лише підігрівати інтерес до кожного релізу гурту).
Дебютний альбом Pilgrims Never Come Back — це реліз із дуже прозахідним звучанням, який поєднує в собі R&B, неосоул, хіп-хоп і сучасний джаз.
З першого погляду здається, що нічого, включно з мовою текстів, не сигналізує тут про українськість гурту та їхньої музики. Утім в універсальності вибраної форми немає нічого поганого.
Та зрештою, у присвяті та меседжах альбому і розкривається те, що його могли написати лише в Україні: він створений для тих, "хто був вимушений тікати від війни, від страху, від самого себе".
Pilgrims Never Come Back — це віртуозний діамант української музики, який легко міг пройти повз вашу увагу, утім заслуговує кожної секунди прослуховування. Він — це саме той приклад альбому, яким ви можете кинутись у своїх друзів, що вчергове меншовартісно заявлятимуть вам про те, що "в Україні немає якісної музики".
3 місце
Пиріг і Батіг — Замордовані. Подзвін перший
"Пиріг і Батіг" є одним з тих гуртів, які зловили свій такий бажаний "прорив" у 2024 році. І частково цим вони завдячують тіктоку та серіалу "Одна родина", саундтреком до якої стала їхня пісня "Гаї шумлять (1913)" на слова Павла Тичини.
У своїй концепції "Пиріг і Батіг" завжди були гуртом, який адаптує на музику вірші українських поетів. І на думку авторки тексту, серед усіх артистів, які використовують цей же прийом з різною градацією щирості, саме у Мар'яна Пирожка найкраще виходить відчути українську поезію. Адже у "Пиріг і Батіг" є здатність майже невловимо, тонко підкреслити та підсилити вже написаний текст, замість того, щоб винести на перший план власні музичні амбіції.
"Замордовані. Подзвін перший" — це одна з двох частин великого проєкту Мар'яна, присвяченому українським поетам, котрі трагічно загинули в той чи інший час.
У альбомі — композиції на вірші Василя Стуса, Григорія Чупринки, Василя Бобинського, Євгена Плужника, Миколи Вороного, Миколи Свідзінського та Василя Вишиваного.
Відкриває альбом текст, написаний культурологом та військовим Євгеном Гулевичем 26 грудня 2022 року, а вже 31 грудня його убили росіяни. Замість епілогу використаний текст Мирослава Ірчана з твору "Спіть хлопці, спіть".
Про магічність звучання "Пирога і Батога" можна говорити довго, утім усі слова достоту не опишуть відчуттів від живого виконання, а концертів гурт цьогоріч дав чимало. Залишилось чекати другої половини "Замордованих", а поки на свята слухати свіженький альбом "Колядницький" (другий за рік).
Якщо хочете більше — читайте наше архівне велике інтерв'ю з Мар'яном Пирожком та дивіться лайв-виступ "Пирога і Батога" в межах проєкту "ТОТАЛЬНИЙ: Наживо".
2 місце
Blooms Corda — Дощ іде, але сонце світить
Друге і перше місце топу розділяють альбоми, які показали щиру, відверту і глибоку рефлексію на події повномасштабного вторгнення.
У випадку з Blooms Corda назва альбому "Дощ іде, а сонце світить" на 100% відповідає його вмісту.
Якщо альбом, який буде під №1, покладає свої роздуми в розлогу форму такої собі епічної поеми про долю, то Данило Галико звично обирає власним інструментом зображення дійсності тихі інтровертні спостереження.
"Дощ іде, а сонце світить" продовжує традицію "кольорових" альбомів Blooms Corda, цього разу обираючи синій (blue — в перекл. з англ. також "сумний", "меланхолійний").
Ця меланхолія, здається, виступає зоною комфорту як для звучання гурту, яке, утім, розривається між мінімалістичною акустикою та насиченими інструментами "бенгерами", так і для можливості Данила ділитись сокровенними переживаннями та проживаннями.
Альбом "Дощ іде, але сонце світить" самою назвою продовжує традицію — розповідати про любов до життя та його дрібниць у найтонших (а часто і найпростіших) асоціаціях.
Тут є і "Пісня про війну" — звернення, яке дуже щемко передає прохання не забувати про обставини, у яких живемо, навіть якщо ти закордоном. І "Чарівний кларнет" — документальна оповідь Данила про сусіда, який грав на кларнеті з балкона своєї квартири, а одразу ж після цього подавали сигнал відбою повітряної тривоги. Є і "Даня у клітці спогадів" — сигнал про те, як легко застрягнути у роздумах про минуле.
Квінтесенцією меседжу "життя всупереч" виступає пісня "Все не ок але я ок" — трихвилинна мантра про реалії повсякдення, у якій, по суті, лише два рядки тексту:
Все не ок але я ок (12 разів)
Я ще не відчував так гостро і яскраво світ
1 місце
Vivienne Mort — Фата
Перше місце в топі інді-альбомів досить передбачувано віддаємо першому за шість років альбому Vivienne Mort, який в найтонших деталях описує всі стани, які прожила лірична героїня (і фронтвумен Даніела Заюшкіна) з початку повномасштабного вторгнення: шок, усвідомлення, адаптацію, можливість знову наважити відчувати, кохати та рухатись далі.
Фата — образ, який символізує як головний убір нареченої, символ покірності своєму чоловікові, так і до долю, жереб — fata, яка випала Україні — боротися за свободу від Росії.
Аранжування "Фати" стали масштабнішими, розлогішими, навіть певною мірою епічними та маніфестуючими.
Вперше до запису долучили вокальний квартет, також можна почути живі цимбали та ліру. Цю гучність можна як слід розслухати в титульному треку "Усі в мені", в якому Дана ділиться тим, як зберігає всередині себе історії втрат знайомих та друзів, горе, біль, надії та мрії. Адже в цьому і полягає роль митця в часи трагедій.
Серед такого розмаху можна вдатись у ностальгію за "тихішим" та камернішим "Досвідом", утім і Vivienne Mort давно перестали бути просто гуртом для тих, хто "викупає", ставши своєрідним символом того рівня, до якого може дійти інді-музикант в Україні.
Та серед маніфестів, які чудово лягають як на особисті переживання, так і на метафору долі України як такої, є й місце тонким душевним спостереженням та приватним "тихим" історіям ("Художник", "Дай, розкажу").
У цьому й полягає універсальність та глибина "Фати": своїми текстами та аранжуваннями вона, здається, здатна апелювати чи не до кожного, хто живе в умовах повномасштабного вторгнення, і водночас залишити їх з індивідуальними переживаннями.
Якщо пропустили, дивіться та читайте велике інтерв'ю з Даніелою Заюшкіною та Глібом Процівим.
А ми залишимо нижче список інді-релізів, які не вмістились у п'ятірку, утім точно заслуговують на ваші прослуховування:
- Ragapop — Do You Listen To Ragapop?
- Dakh Trio — Тичина: Феномен доби
- Nazva — Паросток
- SadSvit — Цвіт магнолії
- Renie Cares — La princesse lointaine (EP)
- Ivan Humoreska — Великі закриття (EP)
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media