Серіальний рік в Україні закриває за собою другий сезон "Перших ластівок", який отримав підназву "Залежні". Втім, другий сезон – це умовність. Творці проєкту відмовилися від прямого продовження першого сезону, і з тими ж акторами, додавши кілька нових, створили іншу історію.
Серіал з восьми епізодів розпочинається в Інституті журналістики, де з’являється викладачка Кіра. Вона отримала премію Пулітцера, користується популярністю серед студентів, але має психологічну травму.
Упродовж року її тримав у полоні та ґвалтував чоловік у балаклаві, обличчя якого Кірі так і не вдалося розгледіти. Після повернення додому вона влаштовує у себе БДСМ-ігри, намагаючись сублімувати свій синдром жертви в дорогу забавку.
Вже у першій серії вона разом зі студентами стикається із самогубством одного зі своїх учнів. Ваню знаходять мертвим в гуртожитку, а в телефоні загадкове повідомлення від Друга, що вказує на причетність хлопця до смертельної гри "Ластівки". Друзі Вані не вірять у суїцид, тому вони з викладачкою починають власне розслідування.
Українські молодіжні серіали у 2020 році привертають увагу хоча б через те, що в кадрі та за ним з’являються знайомі обличчя. "Перші ластівки: Залежні" посилилися в касті завдяки Анастасії Пустовіт, Віталію Салію та Аді Роговцевій. Нові актори та акторки додали серіалу багатовимірності, адже окрім того, що персонажів стало більше, вони не функціонують в історії як архетипні зображення школярів, як це було у першому сезоні.
Студентське життя вимагає дорослішого зважування вчинків, тому жанр детективу блискуче лягає в основу сюжету. Інша справа – як показати цей сюжет. В другому сезоні 50-60-хвилинний хронометраж серії дозволяє детально розставити акценти і за допомогою флешбеків привідкрити завісу вбивства.
До того ж, сценаристи розкидали по епізодах чимало візуальних зачіпок, як наприклад, постери на стіні у кімнаті Вані та його друга Льоші ("Кримінальне чтиво", "Щоденник баскетболіста").
У "Ластівках" вистачає самоіронії та самоусвідомлення. В останньому епізоді креативний продюсер Євген Тунік з'являється у ролі психічно хворого із клініки Sansara, де лікують від наркоманії, алкоголізму та лудоманії. Іноді сценаристи неначе дозволяють собі проговорювати власні думки вустами персонажів.
Коли розслідування приводить студентів до місця роботи Вані, його товариш Льоша спілкується з начальником вигаданого видання Crash про мову. Редактор бідкається, як читачам чи глядачам не подобається літературна мова та суржик у кіно, бо вони мають непереконливий вигляд. Кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський назвав мову персонажів "Перших ластівок" "неприродною", тому творці серіалу начебто завбачливо поставити такий щит, щоб відбиватися від закидів про неприродність.
Відповідно до назви "Залежні" кожного персонажа наділили персональною травмою, яка розкривається під час перегляду. Альбіна заробляє гроші вебкам-моделлю, але її самоідентифікація поступово втрачається, коли вона дізнається правду про своє народження. Тож її маска під час трансляцій – це не лише еротична деталь дівчини-фантазії, але й спроба уникнути діалогу з родиною про відсутність любові.
Єва виросла у релігійній сім’ї, якій властиве поняття фундаменталізму. Тож її життя в університеті розділяється навпіл між суворими батьками та розбещеним життям студента. Їй пропонують втратити цноту за гроші, і ця думка змушує її серйозно замислитися.
Льоша не може дозволити батькам продати все, щоб заплатити за навчання, тому змушений працювати наркокур’єром, допоки у нього не викрадають партію наркотиків. Карина веде розкішний образ життя, незважаючи на те, що мешкає в гуртожитку. Студенти Влад, Назар та Карина залежать від грошей і тому знаходять ризиковані способи їхнього отримання.
"Перші ластівки" вплітають в історію студентів булінг, сексуальне насилля, батьківський тиск та тему суїциду. Перед і після кожної серії з’являється телефон допомоги національної гарячої лінії Ла Страда. Заглиблення в ці теми – це не виправдання існування серіалу як соціального проєкту. Всі сцени з насиллям та табуйованими темами грають важливу роль у сюжеті. Скажімо, гендерна ідентичність ЛГБТК-персонажа "Залежних" стає головним важелем тиску на нього.
У серіалі вистачає і суперечливих епізодів. Саундтрек за сенсами та інтонаціями не завжди допомагає підсилити настрій, а навпаки – звучить протилежно до зображення. Деякі драматургійні рішення щодо розгадки вбивства з’являються лише в останній серії, тому не поступово підводять до кульмінації.
Попри такі епізоди "Перших ластівок" давно не вистачало на українському телебаченні хоча б через їхню переконливість. Завдяки таким молодіжним проєктам ефір стає розкутим та ближчим до сьогоднішніх реалій, а не розбещеним симулякром студентського життя, від сорому за який хочеться заплющити очі.
Євген Тунік, креативний продюсер та сценарист "Перших ластівок: Залежні"
Про винятковість серіалу та референси
Я дивлюся багато зарубіжних серіалів про молодь. Однак не можу виділити проєкт, який буду ставити в порівняння з "Ластівками", оскільки всі ці історії не про нашу молодь. Ми можемо надихатися лише візуальною складовою, музикою, монтажем, але в основі сюжету має лежати локальна фабула.
Чому другий сезон – це не пряме продовження першого
Для мене та авторів усі сюжетні лінії першого сезону були закритими. Ми від початку не планували продовження історії, тому, чесно кажучи, було два варіанти стосовно другого сезону: або не робити його взагалі, або віднайти нову форму серіалу. І так до нас прийшла ідея стосовно серіала-антології, де щосезону змінюється тема, фабула та персонажі, але актори можуть залишатися незмінними і втілювати нових героїв.
Особисто для мене така форма – це виклик, адже наше теле- та кіновиробництво ще не випробовувало її. Аби написати нову історію під неймінгом попереднього сезону, потрібно, аби в серіалі були ознаки франшизності. У нашому випадку – це молодіжна тематика, жанр триллера-детектива, а також актуальні питання молоді. Ну і, звісно, "Перші ластівки" – це не про птахів, а про ознаки важливої соціальної проблеми, про яку потрібно говорити.
Про епізоди сексу в серіалі
Секс у другому сезоні – це просто спосіб відображення тем, які ми піднімали. Одна з них – це тема залежності. Поміж великої кількості залежностей ми розказували про сексуальну, тому і сцени були відповідного характеру.
Друга тема – це життя молоді, яке неможливо уявити без сексу. Якщо берешся розказувати історію про 19-літніх, роби це чесно.
Про мову персонажів
Ми обирали шлях природного звучання української мови в залежності від персонажа. Оскільки ареною подій є столичний факультет журналістики (де навчаються студенти з різних куточків країни і різного соціального статусу) ми з авторами прописували їхню мову відповідно до того, звідки вони, де виросли, ким виховувались і які в них пріоритети наразі.
Наприклад, персонаж Карина розмовляє українською, без русизмів. А Льоша, який родом із Шепетівки, часто використовує суржик. Як і блогерка Альбіна та дівчина із багатодітної родини Єва, яка за нашим задумом виросла у Фастові. А ось викладачі факультету говорять винятково українською. Мені здається, що наразі неможливо достовірно розказати історію про молодь однією універсальною для всіх мовою, коли герої з різних регіонів та сімей. Тому кожен герой говорить по-своєму.
Читайте також
На хвилі успіху "Ферзевого гамбіту": 5 фільмів про гру в шахи
Термоядерний Кобзар. Роздуми після фільму "Безславні кріпаки" про Тараса Шевченка в образі самурая
Чому в українському кіно немає різдвяного хіта. Огляд мюзиклів і трагікомедій про Новий рік і Різдво
“Секс, Інста і ЗНО”: назад до школи. Огляд серіалу з коментарями шоуранерки Ірини Никончук