Національний художній музей України (NAMU) 19 грудня відкрила спеціальну виставку, присвячену 20-й річниці мистецького об'єднання "P. Е. П." ("Революційний Експериментальний Простір").
Групу "Р. Е. П." утворили в листопаді 2004 року шість митців: Ксенія Гнилицька, Нікіта Кадан, Жанна Кадирова, Володимир Кузнєцов, Лада Наконечна та Леся Хоменко. У різний час склад групи мінявся, до неї також належали Анатолій Бєлов, Борис Кашапов, Ярослав Коломійчук, Артур Бєлозьоров, Олександр Сємьонов, Олександра Сулименко, Кирило Гриньов, Саша Макарська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко та інші.
"Це вони першими після попередніх поколінь послідовно втілювали нову модель існування в мистецтві. Окрім художніх проєктів, вони створювали низові ефемерні інституції, платформи для співпраці та форуми для обміну думками", — говорить про значення колективу кураторка Анка Лазар.
Суспільне Культура розповідає про діяльність та значення колективу в 5 фактах.
- Вплив Помаранчевої революції на формування нового мистецтва
"Художниці й художники одностайно кажуть, що Помаранчева революція стала досвідом, який їх сформував. Тоді вони переконалися, що рішення окремих людей мають вплив на політичну дійсність, що революція — це щось на зразок перезавантаження застояної суспільної ситуації", — говорить кураторка Анка Лазар.
Як студенти художніх академій, вони зрозуміли, що офіційні мистецькі інституції залишаються консервативними, тому вирішили шукати власні альтернативи.
Важливу роль у становленні митців зіграв Центр сучасного мистецтва Сороса.
"Коли я працювала в Центрі сучасного мистецтва Сороса, до нас прийшла група молодих художників і попросила драбину для створення плакатів чи конструкції. Єжи Онух запропонував їм працювати в майстерні", — розповідає Леся Островська-Люта.
"У 2004-му молоді митці просто відчинили двері і увійшли до галерей і музеїв", — говорить Лада Наконечна.
"Р. Е. П." — це колектив, який у розмовах та співпраці кристалізував свої роботи та ідеї. Цей спроцес спілкування та обговорення такий же важливий, як і сам мистецький твір.
Лада Наконечна підкреслювала, що публічні акції групи формувалися через взаємодію з людьми та їхніми реакціями, які надавали творам особливого значення.
"Для мене «Р. Е. П.» — це передусім лабораторія. Більшу частину нашого часу ми витрачаємо на переговори про домовленості не в тому сенсі, що сперечаємося, а в сенсі того, щоб намагатися знайти спільну мову між нами. Цей процес набагато цікавіший за результат. Це постійна напруга, адже ми всі різні", — розповідала Леся Хоменко.
Однією з мотивацій для створення групи Хоменко називає прагнення автономії в умовах 2006 року, коли в Україні майже не було інституцій, окрім Центру сучасного мистецтва та кількох комерційних галерей.
За її словами, "Р. Е. П." створив для себе автономний простір, де були розроблені репрезентативні стратегії.
Спочатку група зосереджувалася на проблемах відсутності інституцій та критичного сприйняття сучасного мистецтва в українському контексті, але згодом діяльність розширилася до самоорганізованих виставок.
- Право на публічний простір
Право на публічний простір — одна з ключових тем колективу, а також форма, в межах якої учасники організовували свої перформативні дії.
Акції "Р. Е. П." були саркастичні, критичні, гострі. Через такі форми художники та художниці підкреслювали абсурд і карикатурність в українській політиці. Та ключовим було не висміяти парламентарів, а передусім, як зауважує Леся Кульчинська, повернути демонстраціям їхній демократичний зміст як інструменту впливу громадян. Митці прагнули довести, що публічний простір має належати кожному.
У своєму тексті про Партію "Р. Е. П." вони пояснюють детальніше: "Ми прийшли сюди не для того, щоб давати поради чиновникам від культури. Ми прийшли, щоб сказати, що ми є і культур-істеблішменту доведеться якось з цим жити".
Група "Р. Е. П." завжди починала від того, що вимагала реакції. Зокрема Лада Наконечна пояснювала, що вуличні акції були важливими на початку їхньої діяльності, адже в той час публічний простір давав донести потрібні меседжі. Однак із часом, коли влада почала використовувати цей формат для власних маніпуляцій, вуличні акції втратили свою ефективність і сенс. Тому група звернулася до інших форм вираження, а ідеї учасники тепер поширюють через мистецькі інституції, які допомагають донести їх до ширшої аудиторії.
"Кожна робота вимагає свого середовища. Ми виходимо не з середовища, а з того, що хочемо сказати, або з ситуації... Спочатку ми висловлюємо свої думки, а потім мистецькі інституції далі циркулюють ці ідеї. Наші публічні дії були сформовані людьми, з якими ми спілкувалися, та їхньою реакцією; ця взаємодія надала твору значущості", — говорила вона.
- Політична сатира
Група "Р. Е. П." запозичувала свої стратегії впливу з протестних рухів, політичних технологій та масової культури. Натхненням для їхніх акцій стала також творчість польського художника Вальдемара Фрідріха "Майора", чия виставка відбулася у ЦСМ у 2005 році.
Так, наприклад, 7 листопада, у річницю Жовтневої революції, інтегруючись у демонстрації Комуністичної партії та націоналістів, група провела акцію We Will R.E.P. You! Художники та художниці вийшли з гаслами "За мистецтво пасть порвьом!", "Вимагаємо жертв!", "Кожна людина — митець", "Енді Воргол — наш президент", Oh when I will be famous, when will it happen?, "Культура" та іншими.
Серед фокусів діяльності митців була політична та соціальна сатира. Зокрема, через увагу до тих, хто належали до нижчих класів, митці говорили про потребу соціальних реформ.
Зокрема, у 2007 році група "Р. Е. П." провела акцію "Контрабанда", інтегрувавшись до контрабандистів на українсько-польському кордоні в Шегинях. Художники переносили пальне у грілках, приклеєних до тіла скотчем, і газ у кольорових надувних кульках.
Цей абсурдний акт не мав на меті збуту, а слугував утвердженням права на порушення заради створення нових можливостей. Акція солідаризувалася з контрабандистами, які ризикують заради виживання, і перетворювала заборонене на своєрідне свято свободи.
Леся Кульчинська зазначає: "«Контрабанда» в певному сенсі є метафорою всієї стратегії групи «Р. Е. П.» як творення власного простору можливостей наперекір наявним обмеженням".
- Мистецтво як базова потреба
У самій назві "Р. Е. П." закладена головна ідея про те, що мистецтво є експериментальним простором, у межах якого можуть народитися критичні дискусії та можливості для справжніх революційних змін.
Головна теза митців полягала у тому, що без реформи мистецької освіти та критики інституцій мистецтво не зможе отримати можливості для створення такого поля. Тож у своїх проєктах митці часто зверталися до теми художньої освіти та ролі академії у творчості. Низька обізнаність і відсутність музеїв сучасного мистецтва ставали темою для низки робіт. Так, зокрема, запозичуючи політичні форми агітації, учасники колективу створювали власний "політичний продукт", темою якого була популяризація мистецтва.
Наприклад, у 2005 році художники "Р. Е. П." встановили на набережній у Коктебелі стенд із написом FastArt, де за один долар створювали твори "сучасного мистецтва" просто на замовлення публіки.
Або ж наступного року, у 2006-му, під час передвиборчої кампанії, вони розмістили на майдані Незалежності агітаційний намет "Партії «Р. Е. П.»". Частиною їхньої програми стало завдання інтегрувати сучасне мистецтво в простір соціальної комунікації, акцентуючи на його ролі у суспільному житті. Офіційними кольорами партії стали білий та чорний, адже ці кольори не належали до спектру "політичних".
"Культура — обличчя нації. Сучасна Україна позбавлена обличчя. Наша мета — ідентифікувати Україну в світовому культурному просторі. Не менше", — йшлося в стайтменті партії.
Ще один приклад — тривалий проєкт "Медіатори". Це серія перформансів, що проходили у різних містах Східної Європи, запрочаткована у 2006 році.
Його ідея полягала у залученні народних виконавців: українського лірника, казахського акина, вірменського ашуга, польського пєсняра тощо, які у властивій їм манері переповідали історії про сучасне мистецтво перехожим. Це були не лише роботи, що вже давно увійшли в історію мистецтва, але й "нещодавні події, пов'язані з цензурою та переслідуванням художників, зокрема і в Україні".
Леся Кульчинська пише: "«Медіатори» передавали повідомлення художників мовою локальної культурної традиції".
Перший виступ відбувся в Києві: лірник, акомпануючи собі на колісній лірі, розповідав про знакові мистецькі акції та перформанси.
Проєкт продовжився у Гюмрі (Вірменія), Алмати (Казахстан), Пловдіві (Болгарія), Шваці (Австрія) та Бялостоку (Польща), де народні музиканти інтерпретували художні твори й проблеми сучасного мистецтва.
Перформанс також був представлений на Першій київській бієнале сучасного мистецтва Arsenale 2012.
- Євроремонт як метафора косметичних змін
У 2010 році група "Р. Е. П." розпочала проєкт "Євроремонт", який став критичним осмисленням оновлення українського суспільства та поверхневих змін. У центрі уваги митців опинився новий тип ремонту, який часто лише імітував красу та функціональність, а в його основі замість якісних матеріалів використовували більш дешеві.
Робота мала декілька едицій та форм. У ній автори й авторки звертались до архітекторів, дизайнерів та соціологів. Зокрема, на 55-й Венеційській бієнале група створила інсталяцію "Євроремонт. Шляхом покращення", що стала реакцією на риторику "покращення" тодішнього президента України Віктора Януковича, ще раз акцентуючи увагу на поверхневості офіційної політики.
"Ремонт – це стиль життя. Насправді мова йде про штукатурку, яка використовується для декорацій і тимчасових конструкцій. І з цього тимчасового будівельного матеріалу люди намагаються побудувати ціле суспільство. Здається, що всі, хто діє таким чином, вважають, що вся ця парламентська демократія і перебування в глобалізованому неоліберальному світі справді тимчасові, що це не назавжди, і що дуже скоро нам доведеться пакувати свої речі та кудись тікати", — коментував Нікіта Кадан.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media