Протести в Грузії охоплюють все більше міст, а митці, попри переслідування, продовжують боротися за права і свободи. Як культура стає фронтом для боротьби з режимом?
Про це ексклюзивно для Суспільне Культура розповідає Наталія Васадзе, кураторка сучасного мистецтва з Грузії.
Художники були й залишаються одними з лідерів цього протестного руху.
Наша боротьба не почалася зараз. Правляча партія "Грузинська мрія" зняла свою маску ще на самому початку війни в Україні, адже вони не підтримали Україну відкрито. Це стало чітким посланням для багатьох грузинів та засвідчило те, що уряд грає в "російську гру".
У 2023 році міністеркою культури була призначена Тея Цулукіані: вона почала репресії насамперед у музеях: звільнення культурних працівників, науковців і заміна директорів культурних установ (через їхні політичні позиції). На ці місця вона ставила своїх підлеглих.
Репресії викликали протести культурних працівників, які, своєю чергою, стали політичними. Особливо після того як "Грузинська мрія" ініціювала так званий російський закон.
Протести не припиняються, і я думаю, що вони набирають сили та підтримки.
Останні два тижні актори, музиканти, режисери, галереї — усі страйкують.
Виставки та вистави були відкладені.
Ми намагаємося замінити нічні протести денними, і за останні два дні, я думаю, ми досягли успіху.
Художники та актори зазнали переслідувань і жорстоких нападів під час цих протестів, наприклад актор театру та комік Андро Чічінадзе може отримати до 9 років ув'язнення.
Рік тому близько тридцяти з нас, культурних діячів, викликали на допит, адже ми брали участь у семінарах, організованих USAID, основною темою яких був ненасильницький протест. Ця справа досі відкрита, і кілька днів тому прем'єр-міністр згадав про неї у промові.
Багато художників брали участь у спостереженні за виборами. Не лише в Тбілісі, але й у регіонах. Я була серед них. Я бачила, як "Грузинська мрія" вкрала ці вибори у грузинського народу.
Ситуація стала надзвичайно напруженою після того, як прем'єр-міністр "Грузинської мрії" Іраклій Кобахідзе відкрито заявив, що процес інтеграції Грузії до Європейського Союзу буде відкладено до 2028 року. Це при тому, що більшість населення Грузії підтримує цю інтеграцію.
Країна перебуває найближче до своєї історичної мети — стати членом європейської родини. Партія "Грузинська мрія" перед виборами обіцяла інтеграцію в Європу. Та політики обманули нас, своїх виборців.
Зараз "Грузинська мрія" намагається підкреслити схожість із Майданом. Їм це потрібно, щоб залякати населення війною. Нібито вони мають владу регулювати відносини з Росією і так запобігти війні з нею. Нібито війна — це наслідок Майдану та провина українців.
Зокрема, на виборчих банерах "Грузинської мрії" порівнювали зруйновані школи в Україні з відремонтованими будівлями в Грузії. А також зруйновані внаслідок війни церкви та вулиці з парками, які грузинські проросійські політики відновили за цей час. При цьому вони не уточнюють, що ці будівлі були відремонтовані за гроші ЄС.
Протести в Грузії відбуваються не лише в Тбілісі. Останні два тижні вони охоплюють усі великі й малі міста Грузії та навіть села.
Уряд, який у нас зараз, є незаконним. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі повинна була скликати перший парламент за Конституцією, але цього не зробила.
Зараз уряд тримається за допомогою спецпідрозділів і поліції. Нещодавно також з'явилися так звані тітушки, які незаконно арештовують і б'ють мирних протестувальників. Їхня мета — вселити страх у людей, але це не працює. На репресії ніхто вже не звертає увагу.
Ми знаємо, що іншого шляху, окрім перемоги, немає. Інакше ми втратимо країну.
Рік тому я розпочала новий проєкт — галерею Let Me Show You Something Beautiful, де я виставляла грузинських художників, які є політичними й критичними.
На кого пропоную звернути увагу з художників та підписатися:
- OS Wisdom — художник/ця, що створює політичні плакати та ілюстрації до протесту, викладаючи їх у соцмережах.
- Лія Уклеба — художниця, що працює з графікою. На одній зі своїх робіт вона намалювала "покоління рюкзаків", яким дуже пишається.
- Андро Дадіані — художник та поет.
- Давід Кухалашвілі — візуальний художник.
- Архібальд Кордзаія — візуальний художник.
- Георгій Отіашвілі — візуальний художник, що регулярно висвітлює теми насильства та війни.
- Тамара Хміадашвілі — візуальна мисткиня.
У протестах беруть участь кінематографісти, письменники, музиканти, нічні клуби страйкують — на всіх вулицях міста пульсує протест.
В нас немає єдиної платформи, але є багато художників, які відображають політичну ситуацію своїми роботами. Один із них — Сандро Сулаберідзе, фотограф, проти якого рік тому директор музею відкрив справу. На підтримку митця був великий протест, з ним проявили солідарність художники.
Місто говорить те, що переживають його громадяни, а країна — те, про що думає.
Неможливо залякати людей чи змусити їх припинити боротьбу за свободу.
Ви можете підтримати нас, поширюючи інформацію про ситуацію в Грузії та розповідати про силу людей.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media