Найпопулярніша вистава театру Молодого театру в Києві — мюзикл "Кабаре". Цьогоріч його показали 17 разів для 6159 глядачів, що принесло понад 20 млн гривень виторгу. Ціна на квитки починається з 500–600 гривень і аж до 3900 — за місця в першому ряду.
Однак у соцмережах розгорілася суперечка — чи можуть квитки до театру бути такими дорогими.
Мюзикл "Кабаре" вперше поставили на Бродвеї ще у 1966 році. За його інтерпретацію в Україні взялася режисерка-постановниця Олена Коляденко, і його ексклюзивно показує Київський національний академічний Молодий театр.
Останні кілька тижнів у соцмережі TikTok завірусилися уривки з вистави, що привернуло увагу не лише української, а й закордонної публіки, яка захоплюється українською постановою і навіть робить косплеї на українських акторів.
Натомість багато українців звернули увагу і на ціну квитків. Якщо на балкон можна купити місце за 500 гривень, то квитки у партер коштують від 3000 до 3900 гривень. Це викликало бурхливе обговорення у соцмереж — чи повинні театри бути доступними і чи тепер мистецтво "тільки для обраних".
"Кабаре" — це чи не найбільший проєкт Молодого театру за 11 років і чи не перша бродвейська вистава в Україні.
Щоб отримати ліцензію, за неї треба було поборотися. Спочатку театр отримав її тільки на 20 показів. Але, маючи шалений успіх, очевидно, здобув продовження ліцензії.
В ефірі програми Ранок культурної людини голова Національної спілки театральних діячів та художній керівник театру оперети Богдан Струтинський зазначив, що ціна ліцензії на відомі світові вистави починається від 25 тисяч євро.
І загалом "Кабаре" вражає своєю масштабністю. У роботі над спектаклем залучено велику кількість людей: 37 перебувають на сцені, стільки ж за кулісами; живий звук; надскладний технічний райдер.
Також для мюзиклу створено понад 100 авторських костюмів від Дарії Білої, більшість — перероблені з інших, що забезпечує ефект фактурности тканин.
Ще у виставі бере участь Freedom Ballet, оркестр під керівництвом Дмитра Саратського та ансамбль вокалістів.
А ще потрібно сплачувати авторські відрахування за виставу, говорить Струтинський. І усе це впливає на ціну квитка.
"Є різні вистави, на які ціни по 50, 200 гривень. Ніхто не говорить що є недоступність мистецтва. Звичайно, хотілось би мати доступні квитки — але якщо рахувати декорації, ліцензію, костюми, авторські відрахування, сплюсувати й розділити на зал, а у Молодого театру він невеликий, то ціна вийде ще дорожчою", — додає він.
Струтинський також зауважує, що доступність мистецтва є питанням відносним. Бо у часи СРСР квитки до театру дійсно були дешевими — їх навіть роздавали безкоштовно різні державні організації. Однак це призвело тільки до знецінення мистецтва загалом. Тому коли тепер театри ставлять високі ціни — багато хто обурюється.
Кожен театр враховує можливість людей. Бо хоча частину витрат на заробітні плати акторам (від 100 до 62 %) покриває держава, всі інші рахунки заклад має оплачувати самостійно. Тому керівники мають балансувати — між доступністю квитків та потребою сзабезпечити найнеобхідніше для театру.
Суспільне Культура також звернулося до Молодого театру, але поки не отримало відповіді.
Також, за словами Струтинського, більшість українських театрів — соціально відповідальні. Зокрема, оперета завжди має квитки для малозабезпечених людей та для військових, діє знижка і за "Карткою киянина".
Про це ж на Радіо Культура розповідає і Євген Нищук, генеральний директор і художній керівник Театру імені Івана Франка.
"Є різні градації — ми маємо цілу низку успішних вистав, де збільшили вартість, але залишаємо опцію доступності. Себто маємо якусь кількість квитків, які можуть собі дозволити люди, які мають нижчий за середній достаток", — говорить він.
Нищук додає, що військові можуть потрапити до театру Франка безкоштовно, про це є спеціальне сповіщення в системі бронювання квитків: "Для військових є окрема квота і ми завжди чекаємо їх, завжди маємо місце. Маємо і окрему опцію для людей з інвалідністю, є окремі місця для цього".
Що відомо про мюзикл "Кабаре"
"Кабаре" — бродвейський мюзикл, заснований на п'єсі 1951 року "Я — камера" Джона Ван Друтена, яка, своєю чергою, заснована на романі Крістофера Ішервуда "Прощай, Берліне" 1939 року.
Сюжет вистави розгортається на тлі зародження Третього Рейху на початку 30-х у Берліні. Молодий письменник Кліф Бредшоу приїздить з Америки та знайомиться з артисткою кабаре Kit Kat Club Саллі Боулз. Історія їхніх стосунків розвивається поряд з історією ще однієї пари — господині пансіону фрау Шнайдер та єврея, власника фруктової крамниці гера Шульца.
У виставі порушені питання побутового антисемітизму, гомофобії та гендерної толерантности. Ці дві історії кохання переплітаються з музичними й хореографічними номерами в кабаре, місці надзвичайної свободи, розпусти й справжньої сексуальної революції.
Про що "Кабаре" і як його дивитися сьогодні
Передусім це вистава про людей. Саме так запевняє режисерка Олена Коляденко: "Про нас із вами й обставини, у яких доводиться робити вибір. Хтось тікає, хтось нічого не робить і хоче залишатися поза політикою. А хтось, отримуючи можливість переступити в нове життя й почати все з чистого аркуша, знесилений, відмовляється щось змінювати. Слабкий і залежний від влади він не хоче нічого нового, боїться втратити останнє. Також ця вистава про стадний інстинкт".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media