Образ відьми давно зачарував уяву кінематографістів і творців телебачення. Від зловісних фігур у фольклорі до комплексних персонажок у сучасному кніо, від злої зеленошкірої відьми в "Чарівнику країни Оз" (1939) до сестер в "Усі жінки — відьми" (1998–2006), зображення відьом у кіно та на телебаченні віддзеркалює суспільні зміни й ставлення до жінок.
З часом відьми перетворилися з символів страху і зла на символи розширення прав і можливостей, бунту й навіть сестринства. Ці зображення не тільки формують уявлення про відьом у популярній культурі, але й впливають на більш широкі розмови про гендер, владу та ідентичність.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про в п'ять знакових фільмів і п'ять серіалів, які зіграли вирішальну роль у зображенні відьом, відстежуючи їхню еволюцію від темних, злих фігур до потужних, багатогранних персонажок.
Відьми (1922)
Оригінальна назва: Häxan
Режисер: Беньямін Крістенсен
Фільм "Відьми" 1922 року часто називають першим фільмом, який комплексно досліджує образи та легенди про відьом. Поєднуючи документальні та ігрові елементи, цей шведсько-данський німий фільм досліджує історію відьомства, забобонів та переслідування жінок, звинувачених у чаклунстві.
Фільм зіставляє сцени відтворення історичних судових процесів над відьмами та середньовічні вірування з тогочасними психоаналітичними теоріями про істерію, створюючи місток між забобонами та новою науковою думкою.
Яскраві, подекуди гротескні візуальні образи — відьом, які готують зілля, танцюють із демонами та віддаються дияволу — оживляли фольклор у яскравий, театральний спосіб. Ці зображення закріпили ключові елементи архетипу відьом: їхній зв'язок з окультизмом, суспільний осуд і вічну таємничість.
Зображуючи відьом і як казкових персонажок, і як жертв суспільної параної, "Відьми" заклали підґрунтя для майбутніх кінематографічних інтерпретацій.
Новаторський підхід режисера Беньяміна Крістенсена до поєднання жахів та історичного коментаря зробив цей фільм еталоном зображення відьом, вплинувши на все — від фільмів жахів до феміністичного переосмислення відьми як символу бунту і жіночої влади.
Чарівник країни Оз (1939)
Режисер: Віктор Флемінг
"Чарівник країни Оз" відіграв ключову роль у формуванні культурного образу відьом, зокрема через характеристику Злої Відьми Заходу.
Зображення у фільмі відьом як добрих (Глінда, Добра Відьма) і злих (Зла Відьма із Заходу) зміцнило бінарний погляд на їхню моральність. Однак культова зелена шкіра Злої Відьми, вигадана для фільму, стала одним з найбільш стійких і візуально виразних елементів образу відьми.
Зелена шкіра була обрана частково для того, щоб скористатися перевагами нової технології Technicolor, яка дозволила використати у фільмі сміливі, яскраві кольори. Це вирізняло Злу Відьму з-поміж інших персонажів і посилювало її зловісну ауру, роблячи її одразу впізнаваною лиходійкою.
Цей візуальний вибір був настільки впливовим, що зелена шкіра стала поширеним тропом у подальших зображеннях відьом у популярній культурі, від інших фільмів і телешоу до костюмів та ілюстрацій на Гелловін.
Образ Злої Відьми Заходу зазнав глибокої трансформації зі створенням роману Грегорі Магвайра Wicked, опублікованого в 1995 році, а згодом адаптованого в успішний бродвейський мюзикл у 2003 році.
У 2024 році вийшов фільм-мюзикл, який переніс театральну постанову на великий екран — "Wicked: Чародійка".
Дитина Розмарі (1968)
Режисер: Роман Поланскі
"Дитина Розмарі" суттєво вплинула на культурне сприйняття відьом, поєднавши їх із темами сатанізму та окультизму. Фільм розповідає історію молодої жінки Розмарі Вудгауз, яка стає жертвою змови своїх сусідів — членів відьомського ковена, що планують використати її для народження Антихриста.
У фільмі відьми не схожі на казкових персонажів із мітлами — вони здаються звичайними, дружніми сусідами, що додає їхньому образу зловісного реалізму. Цей підхід відобразив суспільні страхи 1960-х, зокрема побоювання прихованих загроз, конформізму та руйнування традиційних цінностей.
Завдяки зображенню відьом як послідовниць сатани та дослідженню їхніх ритуалів, стрічка популяризувала сучасний зв’язок чаклунства із диявольськими культистами, який згодом повторювався у таких творах, як "Екзорцист" та "Омен".
Крім того, "Дитина Розмарі" використовує психологічний горор для дослідження тем жіночої автономії та вразливості, представляючи відьом не лише як надприродну загрозу, а і як метафору контролю й експлуатації. Такий багатошаровий наратив укорінив образ відьом як суспільної та духовної небезпеки.
Моя дружина мене причарувала (1964–1972)
Режисер: Вільям Ашер
Телесеріал "Моя дружина мене причарувала" суттєво змінив культурне уявлення про відьом, представивши їх у комедійному та "домашньому" контексті.
Сюжет обертається навколо Саманти — домогосподарки, яка є відьмою, і її спроб поєднати свою магічну природу із бажанням жити звичайним життям із чоловіком Дерріном. Використання Самантою магії у повсякденних ситуаціях зробило образ відьми більш близьким і гумористичним, на противагу темним і лячним зображенням у попередніх фільмах.
Серіал показував відьом у межах сімейної динаміки, зосереджуючись на їхніх стосунках і ролях у домі, що відображало суспільні питання гендерних ролей та ідентичності 1960-х років.
Весела та дбайлива натура Саманти у поєднанні з її магічними здібностями створила образ відьми, який викликає симпатію та розуміння, заклавши основу для їхнього багатогранного і доброзичливого представлення в культурі.
Успіх серіалу закріпив відьом як важливих персонажів телевізійних комедій, вплинувши на появу таких шоу, як "Сабріна — юна відьма" та "Усі жінки — відьми".
У 2005 році було випущено фільм-ремейк із Ніколь Кідман та Віллом Ферреллом, який, переосмисливши концепцію, знову привернув увагу до культового серіалу, підкресливши його важливу роль у формуванні уявлень про відьом у популярній культурі.
Чаклунство (1996)
Режисер: Ендрю Флемінг
Фільм "Чаклунство" переосмислив зображення відьом у популярній культурі, пов'язавши їх із підлітками, силою та сестринством.
У центрі сюжету — чотири школярки, які створюють ковен і використовують чаклунство, щоб розв'язати особисті проблеми та здійснити свої бажання. "Чаклунство" використовує відьомство як метафору підліткового бунту, пошуку себе та складних жіночих дружніх взаємин.
Стрічка резонувала з аудиторією як алегорія жіночої емансипації та боротьби з маргіналізацією. Персонажки досліджують динаміку влади, індивідуальність і єдність, що відображає реальні теми ідентичності та соціального залучення, з якими стикаються багато підлітків.
Важливо, що фільм показав відьом не лише як могутніх, але і як уразливих, зруйнувавши традиційні стереотипи виключно злих чи лихих постатей.
Готична естетика фільму, окультні елементи та дух юнацького бунту зробили його культурним явищем 1990-х і вплинули на подальші зображення відьом, наприклад у серіалі "Баффі — винищувачка вампірів".
Теми сестринства та наслідків безконтрольної влади зробили "Чаклунство" ключовою точкою для переосмислення відьом як символів жіночої самореалізації та дорослішання.
Сабріна — юна відьма (1996–2003)
Автор серіалу: Нелл Сковелл
Телесеріал "Сабріна — юна відьма", заснований на персонажці з коміксів Archie, відіграв важливу роль у трансформації зображення відьом у популярній культурі. Він представив відьом в легкому, комедійно-казковому контексті, що стало відходом від традиційних темних і страшних зображень відьом у попередніх фільмах.
Сабріна, молода і зрозуміла персонажка, поєднує свої магічні здібності з повсякденним життям підлітки. Така подача зробила чаклунство більш зрозумілим і цікавим, зокрема для молодої аудиторії.
Шоу також внесло концепцію "магії" як інструменту для особистісного зростання та самовираження, а не лише як джерела зловісної сили.
Магічні можливості Сабріни часто використовувалися для вирішення типових підліткових проблем, таких як навчання, дружба та кохання.
Як і "Чаклунство", серіал зробив відьомство метафорою подолання труднощів юності. Яскраві персонажки-тітки Гільда та Зельда додавали глибину архетипу відьом, представляючи старших, мудрих жінок, які також були джерелом підтримки і любові, підкріплюючи ідею, що чаклунство є ніжною та підтримувальною силою.
Усі жінки — відьми (1998–2006)
Автор серіалу: Констанс М. Бердж
Серіал "Усі жінки — відьми" значною мірою вплинув на сучасне зображення відьом у популярній культурі.
Сюжет обертається навколо сестер Галлівелл — трьох жінок, які дізнаються, що вони — могутні відьми, чиє призначення захищати світ від злих сил. Серіал змінив традиційне уявлення про відьом як злих чи темних персонажок, зображуючи їх звичайними, наділеними силою жінками, що повинні поєднувати особисте життя з магічними обов'язками.
Одним із найважливіших впливів серіалу стала зміна архетипу відьми.
Сестри Галлівелл, як сильні, незалежні жінки з різними характерами, дозволили авторам досліджувати теми сестринства, розширення прав і можливостей жінок, а також важливості родини. Це зображення відгукнулося широкій аудиторії, зокрема молодим жінкам, які могли впізнати себе у героїнях.
"Усі жінки — відьми" вважаються одним із ключових проєктів, який модернізував образ відьом, поєднуючи традиційне чаклунство із сучасними соціальними темами, що закріпило його місце як одного з найвпливовіших зображень відьом у кінці XX і на початку XXI століття.
Американська історія жаху: Шабаш (2013)
Автор серіалу: Раян Мерфі
"Американська історія жаху: Шабаш" стала важливим етапом у зміні уявлень про відьом у популярній культурі, значно вплинувши на їхню репрезентацію в медіа. Цей сезон антологічного серіалу зосереджений на групі молодих відьом, які є нащадками жінок, що загинули під час процесів над відьмами в Салемі.
Серіал фокусується на боротьбі персонажок за виживання у світі, який боїться їхніх сил і вирізняється глибоким дослідженням жіночої емансипації, расових проблем і травм, що передаються поколіннями, що зробило цей образ відьом значно складнішим і цікавішим.
Відьми в серіалі не просто практикують магію — вони є центральними фігурами, що визначають свою долю і кидають виклик оточенню, зокрема патріархальним і соціальним структурами.
Це зображення відьом як сильних, морально складних жінок, що часто стикаються з внутрішніми і зовнішніми конфліктами, надало їм глибини та складності, яких раніше не вистачало в традиційних репрезентаціях. Також серіал активно підкреслює теми сестринства і солідарності, показуючи, як жінки можуть об'єднуватися, щоб протистояти труднощам.
Він також порушує питання раси та історичних несправедливостей через персонажів, таких як Квіні, відьма, що практикує вуду, і Марі Лаво, королева вуду Нового Орлеана.
Моторошні пригоди Сабріни (2018–2020)
Автор серіалу: Роберто Агірре-Сакаса
"Моторошні пригоди Сабріни" переосмислили вищезгаданий образ відьми-підлітки Сабріни, перенісши її в більш готичний та моторшний контекст.
Дія серіалу відбувається у вигаданому містечку Гріндейл, де головна героїня має балансувати між своєю смертною і магічною сутностями. Цей серіал відрізняється від попередника дорослішою і більш складною інтерпретацією персонажів, яка поєднує горор, елементи містичної драми й теми влади та бунту.
Серіал також порушує сучасні соціальні питання, такі як гендерна ідентичність, особиста автономія та труднощі підліткових років через призму відьомства.
На відміну від серіалу-першоджерела, де часто переважають легкі комедійні елементи, "Моторошні пригоди" використовують відьомство як метафору для особистої сили, бунту і боротьби з патріархатом, що відгукнулося багатьом молодим глядачам та глядачкам.
Відьми (2024)
Режисерка: Елізабет Сенкі
Один з останніх прикладів дослідження відьомства у кіно — документальна стрічка "Відьми". У цій роботі режисерка Елізабет Сенкі заглиблюється в зображення відьом у кіно, використовуючи особистий досвід материнства та психічного здоров'я як головну оптику.
Фільм досліджує, як відьом показували в різних стрічках, особливо зосереджуючись на їхньому зображенні як символів жіночої сили, бунту і часто психічних захворювань.
Стрічка також об'єднує особисті роздуми та інтерв'ю з вченими й жінками, які пережили подібну боротьбу, додаючи історичні зв'язки з полюванням на відьом попередніх століть.
Дослідження Сенкі — це не тільки академічний аналіз, але й особиста подорож, що висвітлює, як сучасні ЗМІ продовжують відображати і посилювати застарілі культурні норми щодо жінок.
Завдяки цьому дослідженню "Відьми" постають як критичний феміністичний коментар до перетину кіно, культури та репрезентації жінок, що робить його значним внеском у розмову про розширення прав і можливостей жінок та соціальне сприйняття відьом.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media