Нещодавно на великі екрани кінотеатрів вийшов фільм "Гладіатор II" Рідлі Скотта, сиквел стрічки "Гладіатор".
Історія про гладіаторів — одна з найбільш захопливих із періду Стародавнього Риму. Життя й битви гладіаторів вражали та надихали митців з усього світу.
Суспільне Культура розповідає 9 фактів про гладіаторів, які варто знати.
- Ким були гладіатори?
Гладіаторами Стародавнього Риму були переважно раби, військовополонені або злочинці, які мусили битися на арені.
Та серед них також були й ті, хто добровільно ставали гладіаторами, адже їх захоплювала слава та багатство.
Відомо, що гладіаторські бої почали проводити у III столітті до нашої ери, вони тривали понад п'ятсот років, ставши однією з найбільш видовищних розваг для римської публіки та символом сили імперії.
Гладіаторів тренували у спеціальних школах – лудах, де їх готували до боїв професійні тренери. Вони жили за суворим режимом і тренувалися щодня, щоб удосконалювати свої навички.
- Чи були жінки серед гладіаторів?
Серед гладіаторів траплялися й жінки, та їх було набагато менше, ніж чоловіків.
Жінки-гладіатори, відомі як "гладіатрікси", брали участь у боях переважно для розваги, і їхні бої вважалися менш кривавими.
Римська влада заборонила участь жінок у гладіаторських боях у 200-х роках нашої ери, вважаючи це непристойним.
- Що їли гладіатори, аби бути сильними?
Гладіаторів годували переважно вуглеводною дієтою, яка складалася з ячменю, вівса та бобових. М'ясо їли рідко. Деякі дослідження також виявили, що гладіатори пили напій з попелу рослин, який забезпечував їх кальцієм для зміцнення кісток. Саме тому їх також називали "ячмінними людьми" через особливий раціон.
Таке харчування сприяло розвитку витривалості та створювало захисний шар жиру, який оберігав їх від глибоких ран під час бою. Саме ця рослинна дієта давала їм необхідну енергію для фізичних навантажень.
Дослідження зубів решток гладіаторів показали, що їхнє харчування було відносно багатим і здоровим для тих часів. Виявлені ознаки на зубах також свідчать, що гладіатори не вживали багато солодощів, мали хороший догляд та доступ до медичних ресурсів, на відміну від багатьох інших груп населення в Римі.
- Коли закінчувався поєдинок?
Гладіаторські поєдинки в Римі не завжди закінчувалися смертю одного з учасників. Часто бій завершувався тоді, коли один із гладіаторів здавався або був поранений, і це могло визначатися на розсуд судді або натовпу, тобто до першої крові.
Зазвичай публіка вказувала на своє рішення жестами: піднятий великий палець означав життя, а опущений — смерть.
Іноді бої закінчувалися нічиєю, щоб зберегти цінних бійців, особливо якщо гладіатори були популярними серед глядачів. Проте в деяких випадках смерті уникнути було неможливо, особливо якщо гладіатор не виконував обов'язкових правил поєдинку.
- Що робили з мертвими гладіаторами?
Тіла загиблих гладіаторів зазвичай виносили з арени, щоб не затримувати бій. Це роюбили спеціальні працівники – charonides.
Тіла загиблих часто передавали або власнику гладіаторської школи, де вони тренувалися, або родичам, якщо такі були і могли оплатити поховання.
Якщо ніхто не забирав тіло, мертвих гладіаторів ховали у спільних могилах або спеціальних кладовищах для гладіаторів, які існували біля деяких амфітеатрів. Іноді їх навіть могли кремувати, що було рідкісним обрядом для Риму, але його застосовували в особливих випадках, коли гладіатор здобував популярність і повагу.
Деякі заможні гладіатори також могли мати окремі надгробки з епітафіями, що вшановували їхні бойові досягнення.
- Якою була символіка?
Символ гладіуса — гладіаторів називали так через меч "гладіус", яким вони билися. Гладіус став символом римського військового духу та сили.
Використання символів удачі: перед боєм гладіатори часто носили амулети, талісмани або молилися богам, щоб забезпечити свою безпеку та перемогу. Загалом римляни розглядали бої як вид обряду, що вшановував богів війни і забезпечував захист від ворогів.
Деякі бої проводили для відзначення важливих подій або вшанування пам'яті померлих, показуючи релігійне і культурне значення цього ритуалу.
- Чи міг гладіатор відмовитися від бою?
Гладіатор не мав права просто відмовитися від бою, оскільки це було частиною його обов'язків. Відмова могла призвести до суворого покарання або навіть смерті.
Деякі гладіатори могли домогтися звільнення, отримавши спеціальний символ свободи – дерев'яний меч, або "рудис" — так гладіатор ставав вільною людиною і більше не мусив брати участь у боях. Цей символ визнавали як честь, якої досягали тільки найвідоміші та найхоробріші гладіатори, що здобули прихильність як публіки, так і організаторів. Та здобути такий меч було дуже непросто.
- Як розповсюджували інформацію про гладіаторські бої?
Сповіщення про гладіаторські ігри робили за допомогою оголошень, написаних червоною фарбою на стінах будинків або виголошених глашатаями на площах. В оголошеннях зазначали подію, ім'я організатора, кількість пар гладіаторів, інші елементи програми та можливі подарунки для глядачів.
Деякі з цих "афіш" були зроблені у техніці мозаїки для довговічності, як, наприклад, знайдена в Сусі (Туніс), що прославляє едитора Магерія та показує леопардів, призначених для бою.
- Перетворення Колізею на гігантський басейн у фільмі "Гладіатор ІІ"
Найбільш обговорюваною сценою нового фільму Рідлі Скотта став епізод, де Колізей затоплюють водою.
Як пише видання The Stand, ця подія відбулася насправді: імператор Тіт, який правив з 79 до 81 року нашої ери (події у фільмі розгортаються у 211 році), курував будівництво Колізею, й на його відкритті арену справді заповнили водою для інсценування морської битви.
Морські вистави вперше організував Юлій Цезар. За задумом такі шоу зображали перемоги з минулого. Площу "басейну" наповнювали спеціальними острівцями та плоскодонними кораблями, щоб була змога бійцям комфортно битися.
Видання також наголошує, що існують записи про випуск морських тварин у воду під час морських боїв, і їх використовували як частину вистав екзотичних видів. А от чи билися гладіатори з акулами — точно невідомо.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media