Британський архітектурний критик Рейнер Банхем назваву книзі "Теорія та дизайн у першу епоху машин". Держпром одним із головних архітектурних досягнень 1920-х років. Будівля була символом радянської утопії, є втіленням новаторства та естетики модернізму, наразі внесена до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму. 28 жовтня Держпром був уражений фугасною авіабомбою. Вдруге будівля постраждала від авіаударів вночі 8 листопада.
Суспільне Культура розповідає про пам'ятку архітектури Харкова — Держпром, Державний промисловий будинок.
Коли і ким було споруджено
Держпром був побудований у Харкові в 1925–1928 роках — у той час Харків був столицею УРСР. Будівля стала одним із перших хмарочосів. Її висота досягала 63 метрів (108 метрів із телевізійною вежею, доданою в 1955 році), а площа офісних приміщень — 60 тисяч квадратних метрів.
Будівля складається з трьох частин у формі літери Н, з'єднаних мостами, які створюють єдиний комплекс.
Її архітектори — Сергій Серафімов, Самуїл Кравець і Марк Фельгер — своїм проєктом хотіли підкреслити функціональність і використання сучасних промислових матеріалів.
За словами Серафимова, у проєкті Держпрому він намагався "як частку організованого світу, показати фабрику, завод, який став палацем".
Це перший будинок у світі, збудований виключно із залізобетону без металевого каркасу, що стало технічним проривом для того часу. Загалом на будівництво пішло 1315 вагонів цементу, 9 тисяч тонн металу, 2 700 вагонів граніту і 40 тисяч квадратних метрів скла.
Конструктивізм
Цей архітектурний напрям виник у Радянському Союзі на початку 1920-х років і акцентував функціональність, простоту та використання сучасних матеріалів.
Основні риси конструктивізму охоплюють функціональність, підпорядкування форми функції, простоту, відкидання прикрас та орнаментів, чіткі геометричні форми (прямокутники, квадрати, кола), використання новітніх матеріалів, як-от залізобетон, скло, сталь та інші промислові матеріали, що підкреслювало їхній зв'язок з індустріалізацією, відкриті простори та модульність, соціальну функці., динамічність, експеримент.
Конструктивізм близький за духом та ідеями до баугаузу, який розвивався в той час в Німеччині.
Обидва рухи прагнули створити функціональне мистецтво, що відповідає потребам індустріальної епохи. Баугауз і конструктивізм поділяли ідею, що архітектура й дизайн повинні служити суспільству, відмовляючись від декоративності на користь функціональності. Водночас баугауз більше зосереджувався на естетиці та художній освіті, тоді як конструктивізм був тісно пов'язаний із політичною ідеологією.
Перші роки роботи Держпрому задокументував режисер Дмитро Дальський у своєму фільмі "Нариси радянського міста" (1929). Це його друга учнівська робота і на початку свій фільм він планував назвати "Українська столиця", та згодом назву було змінено. Ця стрічка дійсно є нарисом: вона показує Харків архітектурний, передає його міський портрет. Окрім Держпрому режисер також показує Палац праці, театр "Березіль", магазини і заводи, фабрики і кінотеатри.
Руйнування під час Другої світової війни
У серпні 1943 року, відступаючи з міста, німецькі військові замінували багато важливих будівель міста — серед них був і Держпром.
Через підривні роботи будівля була ушкоджена всередині — згоріли двері, паркетні підлоги, віконні рами, сходові клітки, вийшло з ладу інженерне устаткування, було пошкоджено дах.
Відбудова Держпрому тривала у 1943–1947 роках. А велика реконструкція будівлі розпочалася у 2001 році.
"Будинок"
Історію будівлі, її значення та спадок розповідають Тетяна Кононенко та Матільда Местер у своєму фільмі "Будинок" (2019).
"Держпром — така собі машина часу. Простір і час тут нероздільні", — говорили авторки фільму. Спочатку фільм задумувався як 45-хвилинний навчальний проєкт, та згодом матеріал почав диктувати нову форму. Режисерки побудували свою стрічку на межі класичної документалістики, архівного кіно та експериментальної форми. А критики описували фільм як "поему з рухомих зображень".
Держпром був магнітом для багатьох, він захоплював та надихав. Це "грандіозна грандіоза" — такі слова приписують Миколі Хвильовому, який говорив про одне з важливих для нього місць у Харкові. Будівля і досі вражає багатьох архітекторів та урбаністів.
Що говорять сучасні архітектори про Держпром
Євгенія Губкіна та Ярослав Переходько зауважують, що під час будівництва "архітекторам довелося врахувати інтереси 30 різних і самостійних компаній та їхніх колективів кожному офісу потрібна була денна норма освітлення, провітрювання та окремий вхід — звідси характерна порізаність фасадів Держпрому та його тотальне скління".
Вони також додають: "І якщо у підході до величезних відкритих робочих приміщень можна побачити пряме успадкування американської офісної моделі з її опенспейсами та офісними модулями, панорамним склінням та пульсівною схемою організації руху й розведення потоків (ліфти, кілька сходів, входи-виходи), то розвинена структура загальних публічних просторів додавала хмарочосу необхідної соціалістичності"
"Я хочу звернути вашу увагу на такий ще один символічний момент: ось бачите, є такий пам'ятник, за кущами стоїть, такий чорненький невеличкий? Це пам'ятник жертвам тоталітаризму. Пам'ятник жертвам тоталітаризму поблизу Держпрому у Харкові, 29 жовтня 2024 року. Його не дуже харків'яни навіть знають, він наче причаївся тут, на задньому фасаді Держпрому. Але це теж насправді про вміння працювати з пам'яттю.
Тому що якийсь гарячі голови колись — і зараз — казали, що це дуже радянська споруда, що це тоталітарна споруда, і багато чого про Держпром казали. Насправді ні — це про вміння мріяти, про внутрішню свободу. І саме оцей символ, що під цим будинком, під цією будівлею є пам'ятник тоталітаризму, — це про визнання своєї власної історії, визнання своєї пам'яті", — говорить Суспільне Харків архітектор Максим Розенфельд.
Для нього Держпром завжди був особистим, а тому на руйнування відреагував, зазначивши: "Для мене це боляче".
Держпром та мистецтво
У 1984—1986 роках молоде покоління харківських фотографів утворило спільноту — на початку вони називали себе групою "Контакт". Як пишуть автори Харківського музею фотографії, митці биралися в крихітній лабораторії-студії Геннадія Маслова під дахом одного з так званих Будинків культури. Склад певний час мінявся, але важливою датою для колективу став 1987 рік — саме тоді група отримала не лише новий склад, але й назву "Госпром".
"Держпром завжди був символом міста, і як такий вказував на коріння групи в радянському минулому та пов’язував її із сучасним та майбутнім харківської фотографії — або принаймні так сприймали своє ім'я та свою роль у Харківській школі в той час фотографи групи", — йдеться на сайті Харківської школи фотографії.
Група перестала існувати на початку 1990-х.
Пошкодження Держпрому 28 жовтня 2024 року
Ввечері 28 жовтня один з під'їздів Держпрому був пошкоджений ударом російської авіабомби. "Зруйновано кілька поверхів, пряме влучання у будівлю", — сказав Суспільному керівник ОВА Олег Синєгубов. Більше про стан пам'ятки читайте в матеріалі Суспільне Харків.
Як відреагували президент і Мінкульт — читайте у новині.
Уперше текст був опублікований 28 жовтня.
Матеріал оновлено о 18:40: до тексту доданий параграф із думкою архітекторів Харкова.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media