Оксана Петрусенко — видатна співачка, яка була улюбленицею публіки. Її голос любила художниця Катерина Білокур, а також із нею товаришувала оперна співачка Соломія Крушельницька. А на прощання з Петрусенко прийшли сто тисяч людей.
Суспільне Культура розповідає коротку біографію української співачки, яку Оксана Забужко згадала в тексті Радіодиктанту національної єдності 2024.
Початок кар'єри Оксани Петрусенко
У місті Балаклава неподалік Севастополя 18 лютого 1900 року народилася Ксенія Бородавкіна — майбутня співачка Оксана Петрусенко. Її батько Андрій Бородавка був родом із Харківської області: він переїхав до Криму через службу в Чорноморському флоті. Його Ксеня майже не знала, оскільки батько помер від туберкульозу навесні 1901 року. А її мати Марія Кулєшова була родом з Орловської губернії.
З 14 років Ксеня поденно працювала в Севастопольському порту, співала в церковному хорі та на аматорських концертах. Вона втекла з дому у 18 років разом із музично-драматичною трупою Степана Глазуненка. Вони гастролювали різними містами Криму.
Потім Іван Сагатовський прийняв Ксеню до трупи Херсонського театру. Дружина Сагатовського, Катерина Лучицька, навчала юну артистку основ сценічної поведінки.
Звідки взявся псевдонім Оксана Петрусенко
Потрапити до Херсонського театру було непросто. Ксені порадили звернутися до завідувача музичної частини театру Петра Бойченка. Він прослухав декілька пісень дівчини та, за переказами, сказав директору театру: "Знайшовся справжній скарб!"
Молода співачка стала музою 39-річного Бойченка. Він присвячував їй романси та обіцяв щасливе життя. Невідомо, чи були Петро та Ксеня офіційно одружені.
Саме Петро Бойченко придумав псевдонім Оксана Петрусенко, оскільки прізвище Бородавкіна не личило артистці.
Дебют Оксани Петрусенко
Оксана Петрусенко вперше виступила на сцені у лютому 1919 року, виконавши партію Одарки в опері Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Також співачка розучувала партії Оксани в "Запорожці за Дунаєм" та Наталки в "Наталці Полтавці".
Херсонський театр розпався 1921 року. Однак Петрусенко не залишилася без роботи. Вона перейшла до трупи Дмитра Гайдамаки, учня Марка Кропивницького. А через два роки Оксану запросили до нового театру "Сіяч" у нинішньому Запоріжжі, де вона виконувала драматичні та музичні ролі.
Крім того, 1923−1924 роках Оксана Петрусенко навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Порадив там навчатися автор і режисер Юрій Шумський, який, зокрема, знімався у німому фільмі за романом Івана Франка "Борислав сміється". Наразі ця стрічка втрачена.
Також Петрусенко двічі на тиждень брала уроки в учительки вокалу Олени Муравйової, її учнем був Іван Козловський (у Києві на його честь навіть відкрили мистецько-концертний центр).
Популярність, визнання та заздрість до успіху Оксани Петрусенко
Пісні Оксани Петрусенко активно крутили на радіо. Деякі можна й нині послухати на сайті Радіо Культура. Також композиції можна послухати на Spotify.
Протягом семи років Оксана Петрусенко виступала в Росії в Казанському, Свердловському та Самарському оперних театрах. 1934 року співачку запросили до Ленінградського театру опери і балету та до Київської опери — саме там вона мріяла бути солісткою. Того ж року Петрусенко повертається до України, до Київської опери її приймають.
Зали на виступах співачки були переповнені, глядачі любили її. Артистка виконала партію Одарки з "Запорожця за Дунаєм", з якої почалася її кар'єра, на сцені опери у Києві 88 разів. Однак у щоденниках Петрусенко писала, що колеги заздрили її успіху:
"Возненавиділа група нечестивих мене за моє сценічне і вокальне обдаровання — моя робота, мої успіхи спати їм не дають. Та якщо проґавили моє сходження і на виробництві, і в громадській роботі, важко назад відтягнути — занадто яскравою одиницею я в очах суспільності. А копають яму під мене сильно. Мене важко шльопнути…"
Крім того, музичні критики не визнавали класичного оперного репертуару Оксани Петрусенко, оскільки вона не мала академічної освіти. Однак схвально відгукувалися про виконання народних пісень.
Проте у березні 1936 року Петрусенко виступила у Великому театрі у Москві. Вона виконала партію Купави в опері Римського-Корсакова "Снігуронька".
Диктатор Йосип Сталін нібито не пропустив жодного виступу Петрусенко у Москві. Її навіть запросили на дачу до Сталіна. А ще співачці пропонували залишитися в Москві, проте вона відмовилася та повернулася до Києва.
Катерина Білокур вражена Оксаною Петрусенко
Катерина Білокур любила слухати радіо, особливо літературні та театральні програми. Її дуже вразив та зворушив талант української оперної співачки Оксани Петрусенко. 1940 року мисткиня написала листа та намалювала кетяг калини.
Петрусенко отримала листа та передала його до Центрального будинку народного мистецтва, після чого до Білокур приїхала комісія. Врешті починається період виставок, поїздок у музеї та знайомств з українськими культурними діячами. Перша персональна виставка Білокур відбулася у Полтавському будинку народної творчості. Однак особисто мисткині не зустрічалися.
Видавництво "Віхола" цьогоріч навіть видало роман письменниці Олени Волинської про історію життя Катерини Білокур й Оксани Петрусенко — "Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко".
Максим Рильський перекладав опери для Оксани Петрусенко
Співачка була знайома з Павлом Тичиною, Максимом Рильським та Володимиром Сосюрою. За спогадами Рильського, Петрусенко вміла "брати в полон людські серця".
Поет і співачка багато разом працювали. Він перекладав для неї українською оперні партії, однак часто він перекладав перекладене. Людмила Черняхівська-Старицька перед тим переклала низку оперних партій живою українською мовою, та її репресували. Тому Рильському довелося переписувати "незручні українські слова".
Знайомство Оксани Петрусенко із Соломією Крушельницькою
Оксана Петрусенко з групою митців приїхала до Львова у вересня 1939 року — "нести радянське мистецтво в маси". Під час одного з концертів до Петрусенко підійшла співачка Соломія Крушельницька, яка сказала, що стежить за її творчістю та вважає їхні голоси подібними.
За деякими даними, Петрусенко навіть бувала вдома у Крушельницької. Тоді саме почалася Друга світова війна й Крушельницька не встигла повернутися до Італії до приходу радянських військ.
Оксана Петрусенко, Комуністична партія та спроба самогубства
Оксані Петрусенко у 1930-ті пропонували поїхати до Мілана для навчання. Поїздка не відбулася, але навіть згадка про неї негативно вплинула на співачку через репресії в Радянському Союзі.
Директора Київської опери Яна Яновського затримали 1937 року. Під час допитів він сказав, що Петрусенко була знайома з Панасом ЛюбченкомСпершу Любченко був громадським обвинувачувачем у процесі "Спілки визволення України", сфабрикованої справи проти української інтелігенція. Однак згодом радянський терор обернувся й проти нього. — комуністичним діячем, який покінчив життя самогубством і вбив дружину (є версія, щоб Любченка та його дружину вбили працівники НКВС). Також Яновський заявив, що Петрусенко нібито планувала виїхати до Італії.
Колеги, з якими у співачки й так були складні стосунки, відвернулися від неї. У липні 1937 року Петрусенко взагалі звільнили з театру. Вона навіть планувала самогубство, щоб уникнути арешту та допитів.
Врятувала Оксану Петрусенко московська режисерка Алла Бегічева, яка приїхала записати видатних українських митців. Бегічева нібито застала співачку із зашморгом на шиї. Також вони разом поїхали до Москви, щоб партійний діяч Климент Ворошилов допоміг їм у цій ситуації. Пізніше Петрусенко поновили в київському театрі.
Кохання Оксани Петрусенко
Першим коханням Петрусенко був Петро Бойченко, який вигадав їй псевдонім. Дітей у них не було. Бойченко був проти, щоб Оксана навчалася, але вона не послухалася, покинула Бойченка та вступила до Київського інституту.
У Києві співачка знайомиться з артистом оперного театру Мефодієм Семенютою (в інших джерелах Семенко-Барило чи Семенюта-Барило). Оксана Петрусенко завагітніла, співак наполягав на аборті, проте жінка вирішила народжувати. Одружуватися Мефодій не хотів.
Оксана Петрусенко продовжувала працювати майже до пологів, навіть на деякий час сходилася з Бойченком, але врешті вони остаточно розійшлися. 15 січня 1925 року народився син Володимир.
Під час гастролей у Казані Петрусенко познайомилася зі співаком Василем Москаленком, який виконував партію Вакули в опері Петра Чайковського "Черевички". Вони подружилися й закохалися. Петрусенко та Москаленко одружилися, Василь навіть записав сина Оксани на себе. Однак чоловік ревнував її до слави, тож вони розійшлися.
В Оксану був закоханий поет Павло Тичина. Вони могли разом співати, партнерка Тичини Лідія ревнувала чоловіка до артистки й навіть брала уроки співу. Тичина присвятив пам'яті Оксани вірш, а також власним коштом встановив надгробок.
Останнім коханням співачки став редактор газети "Комуніст" Андрій Чеканюк. Вони зустрілися під час її гастролей до Львова. Чеканюк був молодшим на шість років, мав дружину та двоє дітей. Під час роману з Чеканюком Оксана завагітніла, однак чоловік відмовився від дитини та залишив співачку. Другого сина вона назвала Олександром. Вона писала до Андрія Чеканюка листи про те, що не може його забути.
"Крихітку нашу я зумію виховати справжньою людиною. Червоніти тобі не доведеться. Забути тебе, мій Андрійку, я ніколи не зможу, завжди буду пам’ятати і бажати від щирого серця благополуччя в твоїм житті", — писала Оксана Петрусенко.
Смерть Оксани Петрусенко
Оксана Петрусенко померла 15 липня 1940 року в Києві, за тиждень після народження другого сина. Це сталося раптово, ще за день до смерті співачка дала імпровізований концерт у лікарні. Потім їй стало зле від перенапруження. Вдень 15 липня Петрусенко не стало. Лікарі діагностували інфаркт — несподівано відірвався тромб. Однак існує версія, що співачка померла через отруєння.
Оксану Петрусенко поховали 17 липня на Байковому кладовищі. Попрощатися з артисткою, за переказами, прийшли 100 тисяч людей. Похоронна процесія розтягнулася на декілька кілометрів.
Павло Тичина присвятив співачці такі рядки:
Співала дзвінко, дужо, незрівнянно!
А голос був із щирого срібла!
Ой рано, рано, дуже рано
Оксано, ти від нас пішла...
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media