На теренах трьох українських етнокультурних регіонів — Гуцульщини, Бойківщини та Лемківщини — культура пастухування була основою повсякденного життя. До появи таких засобів комунікації, як рації, мобільні чи супутникові телефони, пастухи та пастушки, які випасають худобу на полонині, спілкувалися на відстані за допомогою трембіт і рогів. Однак коли цих музичних інструментів не було — вдавалися до особливої форми вигуків, які набули характерного звучання для кожного з цих регіонів.
Український фольклорист та етномузиколог Володимир Гошовський називав ці вигуки та пісні пастухів "гоєканням". Попри збереження великої кількості інформації про побут гірських регіонів, зразки народного мистецтва і співу у XX столітті часто були обділені увагою. Кількість носіїв традиції гоєкання стрімко зменшується, а втім, це явище так і не є цілком вивченим.
Суспільне Культура розповідає, які функції виконувало гоєкання, хто були носіями традиції та де вона показана в кіно й рекламі.
Де поширені гірські співи
Назву "гоєкання" дав український фольклорист і етномузиколог Володимир Гошовський. У науковій праці "Пастуші співи-діалоги" він писав, що гоєкання є унікальним для Бойківщини, базуючись на власних етнологічних експедиціях. Однак пізніше гоякання чи гівкання знайшли в лемківських пастухів, а егокання і кугикання виявили в гуцулів. Гоякання, крім Лемківщини, поширене в Сілезії, де його досліджували польські й німецькі фольклористи на початку XX століття.
Ба більше, гірські пастухи в Альпах та багатьох інших гірських масивах теж мали традицію подібного співу. У випадку з тірольським йодлем традицію згадують починаючи з XVI століття, а популярності вона набула в 1830-х. Достеменно невідомо, коли саме виникло українське гоякання та чи розвинулося воно від традицій співів інших гірських країв, чи сформувалося цілком самобутньо, проте вперше зафіксували цей жанр у 60-х роках XX століття, за словами музикознавця Богдана Луканюка.
Лемківське гоєкання: молодь та магія
Гоєкання — це особливий вимір культури пастухів, які жили в закритому від інших людей суспільстві та зуміли поєднати спів із діалогом. Тобто для того аби повідомити щось, запитати чи навіть висловити свої почуття, пастухи й пастушки вигукували звуки, які найкраще чути на відстані. "Его", гоя", "угугу", гоє" — задля привернення уваги, далі проспівували, що потрібно було, а опісля — знову гукали "гоя", "угугу", "его", "гоє", на кшталт фрази "кінець зв'язку".
Український музикознавець Ярослав Бодак у статті "Лемківські трудові пісні-діалоги" пише, що в регіоні традиція гівкання, чи гоякання, набула поширеності як спосіб спілкування після Першої світової війни, коли сезонне пастухування занепадало, а пастухи та пастушки рідше почали використовувати для сигналів трембіти.
Гоякання обов'язково є діалогічними. Бодак пише, що на Лемківщині були також поширені гівкання — вигуки, які використовували пастухи й пастушки, збирачі сезонних ягід, грибів і трав. Він припускає, що колись вигуки "у-гу!", "гу-гу!", "угугу" могли мати магічне значення. Гівкання було притаманне молодим людям, хоча його інколи використовували старші. Це може свідчити про те, що традиція могла виникнути не раніш як у XX столітті.
Український етномузиколог Богдан Луканюк у науковій праці "Курс музичного фольклору" також вказує, що гоякання було переважно молодіжним, щобільше — дівочим заняттям.
"Поряд з взаємними привітаннями та звіреннями у власних настроях, обговореннями домашніх обставин і безпосередньо практичних справ пастушення тощо, чи не головне місце відводилося животрепетним інтересам дівування, своїм і чужим любовним перипетіям, пліткам і надіям, трактованим чи всерйоз, чи жартома, а не раз і на глузи та ще й з раптовими переходами в гарячі перепалки, коли хтось виставив себе у поганому світлі, не догодив або, не приведи Господи, провинився, а то й просто не сподобався або набрид, причому найбільше діставалося стороннім пастухам з іншого кутка чи сусіднього села", — пише Луканюк у "Курсі музичного фольклору", книга 3.
Гуцульські егокання і кугикання
Попри те що в бойків і лемків вигуки були також діалогами, у гуцульському варіанті це були лише сигнали.
"Якщо гоякання передбачало мелодикламовану рецитацію — вербальну імпровізовану передачу інформації, мало свої традиційні канони щодо форми її подачі, то егокання і кугикання збереглось лише як сигнал, хоча й вільно-речитативного музичного вираження, проте лише на складах "его" або "куги". Тому воно ближче до трембітних сигналів, а голос можна трактувати як сигнальний музичний інструмент", — розповів у коментарі Суспільне Культура Ярема Павлів, музичний фолкльорист, науковий співробітник лабораторії музичної етнології ЛНМА ім. Миколи Лисенка.
Вчений додає, що егокання і кугикання було заміною трембіти та "діяло чудово". Павлів припускає, що в цих вигуках може бути ритуальне значення та воно могло використовуватися мольфарами: "Можливо, з ним пов'язані певні види егокання".
Від поетичного кіно до реклами: де зафіксували гоєкання
- Найвідомішим зображенням гоєкання в кіно є, безперечно, показ традиції у фільмі вірменсько-українського режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" за однойменним твором українського письменника Михайла Коцюбинського, що розповідає трагічну історію життя і кохання Івана і Марічки. Гоєкання звучить закадровим співом у розділі "Полонина", де Іван (Іван Миколайчук) збирається стати пастухом і піти в найми на полонину.
- Також гоєкання українського фольклорного музиканта Сергія Охрімчука використано у фільмі сучасного українського режисера Олеся Саніна "Довбуш". У сценах на полонині воно звучить закадровим голосом, занурюючи глядачів в автентичну атмосферу виміру життя пастухів.
- Нещодавно компанія "Галичина" випустила рекламну кампанію карпатського йогурту Carpaticus, в якій використали традицію егокання подружжя Василя і Параски Романюків. Тоді створили відеословник егокання та того, що означають ці вигуки для Романюків. Відео на YouTube з егоканням у їхньому виконанні за три тижні набрало 2 мільйони переглядів.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media