У Києві відбулись фінальні зйомки повнометражного, документального фільму про загиблого журналіста та військовослужбовця Олександра Махова, передає журналістка Суспільного Ліля Гончарук.
Сьогодні, 25 вересня, столичний швидкісний трамвай № 1 окрім завдання перевозити пасажирів, перетворився на знімальний майданчик. За сценарієм там з'являється Анастасія Блищик, наречена Олександра Махова.
Суспільне зустрілося з Настею і командою на станції швидкісного трамвая Олександра Махова.
"Я не граю ніякої ролі, у ньому є та, ким я є. Документальний фільм — мрія Саші. Коли він долучився до ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення, він розумів, про що буде фільм. Він мені дзвонив і сказав: це про мене і побратимів, головне, що ми всі вижили", — каже Анастасія.
Зйомки розпочали на початку цього року в селі Довгеньке. Саме там загинув журналіст 4 травня два роки тому.
Зокрема, команда відзняла побратимів Махова, хату де він жив із військовими.
"Мені не завжди легко даються ці зйомки. Коли знімали в Довгенькому, мене накрило. Саме там військовим було дуже складно — в них не було ні дронів, ні «мавіків», ніхто не міг коригувати дії. Ворог переважав у всьому. В тих надскладних умовах вони нас все одно захищали. Я знала, що Сашко все документував на свій телефон. Якось він зловив інтернет, написав мені: я знаю, як буде називатися мій майбутній документальний фільм, він буде «Журналіст», тому й мені не треба вигадувати іншої назви. Коли Сашко загинув, наступного дня я вже шукала його телефон", — говорить наречена Махова.
Згодом Анастасія долучилась до лав ЗСУ. Та попри все думки про фільм її не покидали.
"Деякі процеси зйомок затягуються, адже я сама на війні. Я взяла відпустку на 5 днів. Я сьогодні вперше на станції Олександра Махова", — додає вона.
Кінопродюсерка фільму про Олександра Махова Іванна Слободянюк говорить, що за основу стрічки лягло його відео з телефону. На фронті він знімав побут, війну, побратимів.
"Ми два рази вже побували на фронті, на Харківщині. З Анастасією були на Авдіївському напрямку, виїжджали на бойові позиції з її побратимами. В нас величезна частина відзнята на сході, а в Києві лише фінальні зйомки. Лишилось найважливіше — зйомки з телефону Махова. Ми просто показуємо те, що він не встиг реалізувати. Це відзнято професійно, декількома дублями, деякі моменти навіть розкадровані. Це матеріал ексклюзивний, ми бачимо, в якому пеклі вони були. Ніяких акторів у фільмі немає — Саша був дуже колоритним, тож в цьому немає потреби. Вже третій рік немає Олександра Махова, але про нього знають, гуглять — є вулиця, станція в Києві, вулиця в Ізюмі", — говорить Іванна Слободянюк.
Фінальна частина зйомок відбулась у приватному київському будинку. Там знімали про життя і побут Сашка та Насті до війни.
"Наш ранок починався з того, що Сашко готував мені сирники, а я йому — млинці. Далі, ми їхали на роботу, бо я була журналістка і він. Ми багато працювали і були разом, вдома, на роботі. Ми багато подорожували Україною і світом. Сашко відкривав мені світ, показував, що можна подорожувати... Він завжди казав, коли почнеться війна, він бере свою сумку і йде до військкомату. І я хочу, щоб люди прийшли подивитися фільм про Олександра Махова — яким він був", — додає Анастасія.
Стрічку спершу планують показати за кордоном, в якій саме країні — поки не говорять.
Фільм планують презентувати на Суспільному 4 травня, на роковини загибелі Олександра, він був військовослужбовцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Загинув 4 травня 2022 року під час бойових дій під Ізюмом на Харківщині. Йому було 36 років.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media