На міжнародному Венеційському кінофестивалі 5 вересня показали документальну стрічку російсько-канадської режисерки, колишньої працівниці каналу Russia Today Анастасії Трофімової "Росіяни на війні" (Russians at War).
Фільм вона позиціювала як антивоєнну історію про долю російських солдатів. Надалі покази фільму також планували на Міжнародному кінофестивалі в Торонто, але Конгрес українців Канади зміг повпливати на це рішення й фільм скасували.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає все, що відомо про фільм "Росіяни на війні", та чому він є небезпечним для показів на міжнародній сцені.
Хто така Анастасія Трофімова та які її зв'язки з Росією
Коли Володимир Путін 24 лютого 2022 року оголосив про проведення "спеціальної операції" (так Росія називає війну, яку розв'язала) на території України, Трофімова працювала продюсеркою новин на канадській телерадіокомпанії CBCПровідна в Канаді телерадіомовна компанія, одночасно одна з найбільших і найстаріших у світі. Виходить в ефір державними мовами країни: англійською і французькою..
Як повідомляє видання Deadline, у цей момент Трофімова разом із московською кореспонденткою СВС Тамарою Альтерреско та оператором перебувала в російському місті Ростов-на-Дону, де мала завдання з'ясувати, чи вважають люди, що війна неминуча, на тлі нарощування російських військ уздовж кордону з Україною в попередні місяці.
До цього Трофімова була відома як журналістка пропагандистського медіа Russia Today. Зокрема, у 2015 році RT Documentary випустила фільм Трофімової "Жертви ІДІЛ", того ж року — "Її війна: жінки проти ІДІЛ", у 2017-му — "Конго, моя коштовність" та "Дорога в Ракку". Саме тому в інтерв'ю Deadline Трофімова зазначає, що вторгнення Росії на територію України — це "не перша її війна".
Однак на російськомовній сторінці у вікіпедії фільму "Росіяни на війні", а також у тематичному матеріалі російського медіа "Медуза" гордо зазначають, що Трофімова "співпрацювала із західними журналістськими організаціями, які відомі своїми високими стандартами".
Наприклад, Трофімова збирала дані для фільму HBO "Розповіді про торгівлю органами", який 2014 року здобув премію Canada Screen Award у номінації "Найкраще розслідування", а ще працювала перекладачкою в The New York Times і The Washington Post. Згодом вона стала московською продюсеркою канадської корпорації CBC, де і працювала на початок повномасштабного вторгнення. Через два місяці Росія закрила московське бюро CBC, а його працівників позбавила віз та акредитацій. Багато журналістів покинули Росію, натомість Трофімова залишилася.
Як зазначає Deadline, перший рік повномасштабної війни Трофімова провела, документуючи кожен аспект життя в Росії під час війни. За цей час вона також зв'язалася з канадською продюсеркою Корнелією Прінсіпе, яка продюсує від імені кампанії Raja Pictures разом із Саллі Блейк і Філіпом Левассером у паризькому агентстві Capa Presse.
Саме Прінсіпе запропонувала створити повнометражний документальний фільм про те, як росіяни справляються з війною, але Трофімова хотіла потрапити на фронт. За словами режисерки, вона об'їздила усю Росію, намагаючись поговорити з солдатами, які поверталися з війни, але ті не надто хотіли вдаватися у подробиці.
"... це війна про гасла. Це як гра. Ти обираєш команду і вболіваєш за неї, і це жахливо, тому що йдеться про людські життя... Ми забули все, чого навчилися у класиків про війну, тому що війна абсолютно однакова скрізь. Це смерть, страждання, туга, втрати і неможливість знайти себе в цьому новому світі, який ти не обрав", — заявила Трофімова і інтерв'ю Deadline.
У цьому ж інтерв'ю Трофімова також розповідала, як вона до кінця не могла повірити у початок повномасштабної війни (хоча саме це словосполучення режисерка ніколи не використовує, залишаючи поза фокусом той факт, що Росія вдерлася на територію України ще у 2014 році).
"Тоді я згадала, що це було. Ми воювали... Ми втратили близько 100 мільйонів людей протягом воєн, конфліктів і потрясінь за останні 100 років, починаючи з російської революції і закінчуючи Другою світовою війною, Чечнею і Афганістаном", — розповідала Трофімова, оминаючи той факт, що саме російська сторона і почала більшість цих "конфліктів".
Як Трофімова потрапила на фронт
Протягом семи місяців Анастасія Трофімова знімала російський батальйон, що перебував на території України. За версією, яку розповідає сама режисерка, вона потрапила на фронт через російського військового на ім'я Ілля. Вони познайомилася, коли він був у відпустці, відвідуючи свою сім'ю в Москві. Повідомляється, що сам Ілля начебто був родом із Луганська. Він же і погодився взяти Трофімову до свого батальйону в Луганську. Трофімова каже, що до батальйону вона приєдналася таємно, без будь-якого військового дозволу: "Мені не дозволяли, але й не забороняли перебувати в тилу. Я залишилася там, і люди поступово звикли до мене. Я здавався їм кумедною і дивакуватою. Ця дівчина з Москви, яка хотіла їх знімати".
Фактично, цим висловом Трофімова підтвердила, що під час зйомок "Росіян на війні" в'їхала на окуповану Росією українську територію без дозволу України, перебуваючи разом із російськими солдатами, які вторглися в країну.
Чому фільм "Росіяни на війні" є російською пропагандою
- Відбілення російських воєнних злочинів
Ті українці та іноземні глядачі, які вже бачили стрічку, стверджують, що у фільмі недостатньо уваги приділено звірствам, скоєним Росією під час вторгнення в Україну, і що він не визнає їх.
Анастасія Трофімова у самому фільмі стверджує, що "не бачила" жодних воєнних злочинів.
- Емпатія до російських військових
Фільм показує російських солдатів як звичайних людей, більшість з яких воює за гроші й відчуває розчарування у війні.
Такий підхід зміщує акцент з відповідальності російських військових за їхні дії в Україні, просуваючи наратив про "маленьких людей" і про те, що це "війна Путіна".
- Ідеологічна нейтральність
Стрічка демонструє надмірну нейтральність у ставленні до війни, уникаючи чіткої позиції щодо справедливості або неправомірності дій російських військових. Це просуває наратив про те, що люди не винні у тому, що беруть участь у війні, а рішення убивати є вимушеним.
Зокрема, "Росіяни на війні" просувають кремлівські наративи, мета яких створити хибну еквівалентність між Росією та Україною, зокрема що це війна "двох братських народів" і що росіяни так само є її жертвами, як і українці.
Фінансування фільму
Конкретних цифр бюджету "Росіян на війні" режисерки Анастасії Трофімової у відкритому доступі немає, хоча фільм називають відносно малобюджетним для проєкту такого масштабу.
Виробниками фільму "Росіяни на війні" є кампанії Capa Presse та Raja Pictures.
Однак канадська медіаорганізація TV Ontario (TVO) також надала кошти на виробництво, що зробило "Росіян на війні" фільмом, профінансованим урядами Канади та Онтаріо.
Зокрема, як повідомляють, канадський мовник виділив на фільм 340 тисяч канадських доларів (близько 10,3 млн грн).
Венеційський кінофестиваль
Світова прем'єра фільму "Росіяни на війні" відбулася 5 вересня у межах Венеційського кінофестивалю, що викликало критику з боку української кіноспільноти.
Українська продюсерка Дар'я Бассель, яка подивилася стрічку у Венеції, написала англомовний пост у фейсбуці, де пояснила, чому "Росіян на війні" не можна вважати антивоєнним фільмом:
"Цей фільм може ввести вас в оману, що це антивоєнний фільм, який ставить під сумнів нинішній режим в Росії. Проте те, свідкою чого я стала, є яскравим прикладом чистої російської пропаганди. Ось чому. Режисерка починає з висловлення свого здивування російським вторгненням в Україну у 2022 році. У своєму фільмі вона завжди використовує термін «вторгнення», ніколи не «повномасштабне вторгнення». Вона не згадує, що Росія вторглася в Україну та анексувала Крим у 2014 році. Цих двох подій, здається, не існує у світі цього фільму. Кінорежисерка також заявляє, що її країна не брала участь у війнах багато років і що про війни вона читала лише в книжках. Тож війна у 2022 році стала для неї повним шоком".
Українська режисерка Ольга Журба, чию документальну стрічку "Пісні землі, що повільно горить" теж презентували на Венеційському кінофестивалі, також розкритикувала показ фільму, а Міністерство закордонних справ України засудило прем'єру Трофімової, назвавши роботу такою, що просуває російські наративи.
Натомість Трофімова 6 вересня виступила із заявою на захист документального фільму від того, що вона охарактеризувала як нападки. Режисерка також заявила, що не мала доступу до української сторони через своє російське громадянство та колишню співпрацю з RT, а отже, не могла показати перспективу українців.
Міжнародний кінофестиваль у Торонто
Незважаючи на критику під час Венеційського кінофестивалю, Міжнародний кінофестиваль Торонто (TIFF) вніс "Росіян на війні" до своєї програми.
Тоді 6 вересня Конгрес українців Канади звернувся до The Canada Media Fund, який профінансував фільм (канадська інституція виділила 340 тисяч канадських доларів, тобто близько 10,3 млн грн). КУК заявив, що такі видатки суперечать заявам канадського уряду, який висловлював стурбованість впливом російської пропаганди. Також наголосили, що фінансування і поширення фільму є помилкою Канади.
Конгрес українців Канади звернувся до TIFF із закликом відкликати цей фільм.
Після звернення КУК TVO — канадська державна фінансова організація та суспільний мовник в провінції Онтаріо, через яку фінансували фільм "Росіяни на війні", — вирішила не показувати стрічку.
"Ми прислухалися до українсько-канадської громади та до їхнього вдумливого й щирого внеску. Рада директорів TVO вирішила віддати належне відгукам, які ми отримали, і TVO більше не підтримуватиме та не транслюватиме «Росіян на війні». TVO перевірить процес фінансування цього проєкту та використання нашого бренду", — сказав Кріс Дей, голова ради директорів TVO.
Яка реакція на фільм іноземних критиків
Європейська та світова спільнота відреагували на фільм Анастасії Трофімової "Росіяни на війні" досить по-різному.
Критичні відгуки викликає саме емпатія до російських солдат, яка підтримує наратив про те, що це не російська війна, а путінська, а самі росіяни є жертвами.
Зокрема, як пише оглядач Кріспіан Балмер в огляді для Reuters, "він (фільм — Ред.) показує лише короткі проблиски реальних боїв і не дає уявлення про руйнування, завдане московськими військами Україні, а один із солдатів відкидає як «неможливі» звинувачення в тому, що російські війська скоїли військові злочини".
Джонні Вальфіш у своєму репортажі для Euronews наголошує, що "співчутливе ставлення до російських солдатів викликає суперечки на Венеційському кінофестивалі".
Критик Крістофер Вурліс в огляді для Variety іронізує над тим, наскільки режисерка була прихильна до своїх героїв:
"Зображення Трофімовою російських солдатів багато в чому прихильне — напевно, занадто прихильне для деяких, як визнає сама режисерка — і глядачі можуть запитати, чи може документальний фільм, який зображує війну з погляду армії вторгнення, повністю рахуватися з його наслідками. «Росіяни на війні», однак, намагаються показати людське обличчя незліченних одноразових і змінних ґвинтиків невблаганної військової машини Кремля, а Трофімова показує, скільки солдатів, які воюють у війні Путіна, були введені в оману урядовою пропагандою, призвані проти їхньої волі".
Автор додає, що таке пояснення навряд може вразити чи здивувати, зокрема українців, які стикаються з втратами щодня. Однак він питає, що залишиться від війни та лишає неоднозначний висновок про те, чи можливий діалог між країнами і в який спосіб.
Історик, доцент Центру тоталітарних досліджень Інституту Пілецького у Варшаві Ян Гарнер, який є також автором книжки Z Generation: Into the Heart of Russia's Fascist Youth (2023), пише в колонці для російського англомовного медіа The Moscow Times таке: "Дослідження середовища воєнних злочинів вимагає ретельного самоаналізу, чіткого розуміння власного ставлення до насильства та критичних спроб деконструювати виправдання, які дають злочинці щодо своєї діяльності. Передусім вивчення слів свідків означає відверту звітність про вчинені злочини". Він також наполягає, що фільм не розвіює туман війни, а навпаки, його згущує.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media