Музичний критик Сергій Кейн спеціально для Суспільне Культура розповідає про стрічку "Яремчук: Незрівнянний світ краси" та яку роль у ньому відіграє музика.
Пролог
Спитайте будь-кого посеред вулиці, хто такий Назарій Яремчук — людина скаже: "Перша українська попзірка, секс-символ, кумир мільйонів, голос покоління, база" і заведеться співати: "Агов, агов, озовися, сонячна любов". Звісно, це фантазія, проте команда фільму "Яремчук: Незрівнянний світ краси" заклала фундамент, щоб ця фантазія повсюдно збувалась.
Уже років п'ять серед нових поколінь українців і українок зростає хвиля цікавості до власного пісенного спадку 60–80-х: композиції переспівуються, артисти й артистки обговорюються, документальні стрічки знімаються. Тут можна згадати видання "Шедеври української естради" в п'яти томах на вінілах і стримінгах, фільм "Вусатий фанк", блог Філа Пухарєва "Плай" (і книгу, яка очікується в кінці року), подкасти Альберта Цукренка, книгу Михайла Маслія "Незрівнянний світ краси Назарія Яремчука", численні відеорозбори блогерів на ютюбі включно з проєктом "Феномен Івасюка", переспіви від гурту "Мова" та вже навіть від Клавдії Петрівни.
Фільм про Яремчука не просто доповнює цю дискусію, а задає новий рівень розмови. Якщо умовно ділити документальне кіно на авторське (у сфері української музики представлене стрічками "В. Сильвестров", "Рози. Фільм-кабаре", "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго") та попкультурно-наративне ("Димна Суміш: між пеклом і раєм", "Вусатий фанк", "Феномен Івасюка"), то ми говоримо про нову планку наративного муздоку.
Фільм як майстерклас і любовний лист
Ідейницею і продюсеркою стала донька співака Марія Яремчук, а за виготовлення взялася студія KNIFE! Films на чолі з режисером Артемом Григоряном та продюсером Максимом Сердюком. Команда проєкту зробила все можливе і навіть більше, щоб українське документальне кіно виглядало сучасно, розважально, захопливо, мало зірковий потенціал до популярності.
З увагою аудиторії тут працюють постійно і старанно: трейлерна нарізка емоційних гачків на початку; інтенсивна, "зумерська" динаміка оповіді; мереживо яскравих панчів у промовах; продумані монтажні рішення, які тримають ритм, взаємодоповнюються, часом римуються; посилення драйву через всюдисущий саунддизайн — протягом півтори години глядачу чи глядачці не лишають жодної нагоди відволіктися.
Наважтесь перевірити телефон — і можете пропустити щось цікаве. Та й сама історія розгортається з кінематографічним розмахом: успіх, суперечки, кохання, втрати, гроші, тури, шпигуни КДБ — і без штучно надуманих наскрізних конфліктів.
Ця стрічка клаптик за клаптиком, наскільки можливо за таких масштабів, розкриває Яремчука як артиста, людину, українця, чоловіка, друга, батька. Та поміж тим ще й дає культурний зріз 60-х, 70-х, 80-х, 90-х, встигає зачепити широкі суспільні явища від бітломанії до проголошення Незалежності. Записи радянського телебачення і невідомі раніше матеріали з домашніх архівів родини Яремчуків перемішуються з кадрами величних Карпат, виступи артиста — зі спогадами про нього і ті часи.
Динаміка змінюється в другій половині, починає провисати, фрагментуватись, стрічка трохи пригальмовує, та це неминуче і за канонами кіно, і через важкість тем: зростають виклики, в оповіді з'являються Чорнобиль, Афганістан, рак — складні історії опрацьовуються тут уважно й дбайливо.
Вади: сумбур та етична дилема
Лише інколи сценарій наче розгублюється під вагою інформації, з'являється сумбур, нелінійність: наприклад, спочатку нам розповідають, яким ударом для юного Назарія стало глузування в школі, яким він був підлітком та як він досяг успіху, а лише за деякий час ми дізнаємось важливі деталі про дитинство, які багато в чому пояснюють реакцію на насмішки. Або, наприклад, вже далеко в сюжеті до портрета зненацька додають нові штрихи — виявляється, артист усе життя мав доброзичливий характер, гарне почуття гумору.
Побіжно команда фільму обходить деякі гострі кути в біографії: як артисту співались російськомовні пісні, як він розлучався з першою дружиною. Ці неоднозначні моменти начебто не видаються критичними, проте без них екранний Назарій Яремчук часом більше скидається на парадний портрет у золотій рамці, аніж на об'ємну, фактурну, живу особистість.
Межує з контроверсійним рішення із закадровим голосом "Яремчука" — "на основі щоденників". Голос спільно відтворили відомий актор дубляжу Юрій Коваленко (Доктор Звук) і звукорежисер фільму з обробкою штучним інтелектом. З одного боку, творці стрічки компенсують брак задокументованих інтерв'ю Яремчука, його особистих думок. Проте це лишає відкритим етичне питання: як ставитись до оживлення за допомогою ШІ образів осіб, які не давали особистої згоди, тим паче померлих. Світові дискусії тривають, але схиляються не на користь таких випадків. Ба більше, Європарламент у березні 2024 року ухвалив Artificial Intelligence Act і почав напрацьовувати правову базу роботи з ШІ, що якраз покликана захистити моральні й економічні права "відтворюваних" людей.
Та принаймні фільм не використовує милиці у формі "закадрового оповідача", який тримав би сюжет. Оповідач не потрібен, коли є колеги, друзі, кохані артиста з їхньою любовною красномовністю, та коли є Філ Пухарєв — журналіст і проникливий знавець епохи, для якого це давно заслужений момент слави.
Бадьоре промо
Окремої уваги заслуговує кампанія навколо прем'єри, повна креативних рішень. Понад 100 кафе і барів у Києві, Львові, Чернівцях, Хмельницькому й Івано-Франківську цілі вихідні крутили тільки пісні Яремчука. Ресторан "Канапа" Дмитра Борисова запустив спеціальне меню улюблених страв Яремчука — натхненням стали композиції співака, спогади, рецепти його дружини Дарини.
Тим часом на музичних стримінгах вийшла збірка каверів від сучасної попсцени "Re: Яремчук". Щоправда, з артистів і артисток збірки майже ніхто, крім Джамали й Tember Blanche, не потягнув справді цікавий переспів, дбайливе до матеріалу і водночас оригінальне прочитання — та це вже не про фільм. Принаймні ці пісні лишаються відкритими до сучасних творчих інтерпретацій.
Епілог
Згадана хвиля цікавості до українського пісенного спадку продовжує набирати висоту. Дослідження скарбниці тривають, попереду ще багато роботи. До прикладу, у квітні 2024-го у віці 89 років померла Валентина Купріна — зірка естради 60-х, голос хіта "Троянди на пероні" й купи інших видатних пісень, зокрема з ВІА "Кобза" — і я не знайшов згадки про це в жодному ЗМІ. Але "Яремчук: Незрівнянний світ краси" блискуче показав, як можна працювати з цим спадком, і розбурхав добрячий попит.
Перші вихідні прокату зібрали 1,9 млн грн (понад 11 тисяч квитків), перші три тижні — 10 млн грн (понад 65 тисяч квитків). І цю стрічку дійсно варто дивитися в кінотеатрі. Через блокбастерний рівень розважальності; через концертні записи й кліпи, достойні великого екрана; через моменти об'єднання із глядацькою залою спільним сміхом, переживанням, захватом. Я подивився вже двічі та сподіваюсь встигнути втретє. Якщо у вашому місті немає показів або незручний час, продюсер фільму коментує, що єдине рішення зараз — писати безпосередньо кінотеатрам.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media