28 серпня розпочався 81-й Венеційський кінофестиваль. Цьогорічна програма наповнена як новими фільмами від іменитих іноземних режисерів: Луки Гуаданьїно, Тіма Бертона, Тодда Філліпса, Пабло Ларраіна, так і українськими стрічками — "Медовий місяць" Жанни Озірної та "Пісні землі, що повільно горить" Ольги Журби.
Венеційський кінофестиваль є найстарішим кінофестивалем у світі. З моменту свого заснування у 1932 році він відзначав мистецький та культурний вплив кіно, ставши престижною платформою для режисерів, акторів і візіонерів. Протягом десятиліть фестиваль не лише формував траєкторію розвитку світового кінематографу, а й відображав політичні та соціальні течії часу. Від ранньої класики до сучасних шедеврів, Венеційський кінофестиваль залишається символом кінематографічних інновацій, традицій і досконалості.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає повну історію Венеційського кінофестивалю — від моменту заснування та зв'язків з фашистами до сучасної культової події у світі кіно.
Фашизм та любов до кіно: як заснували Венеційський кінофестиваль
Венеційський кінофестиваль заснував у 1932 році Джузеппе Вольпі — член Національної фашистської партії. Фестиваль зародився як Виставка кінематографічного мистецтва, що була частиною Венеційського бієнале (де Вольпі був призначений президентом). Того року подію проводили під егідою італійського фашистського уряду. Вольпі був заможним бізнесменом і державним діячем, а також міністром фінансів Беніто Муссоліні.
6 серпня 1932 року фестиваль відкрився показом фільму "Доктор Джекілл і містер Гайд" американського режисера Рубена Мамуляна (1931). Фестиваль завершився 21 серпня і загалом участь у ньому взяли дев'ять країн, а серед показаних фільмів також були американські стрічки "Гранд-готель" (1932) та "Чемпіон" (1931).
На першому фестивалі нагород не присуджували, але було проведено глядацьке голосування, щоб визначити, які фільми та перформанси заслуговують на найбільшу похвалу. Найсмішнішим фільмом була визнана французька стрічка "А ми — вільні" (À Nous la Liberté), яка отримала нагороду Film Più Divertente. Фільм "Гріх" Маделона Клоде був визнаний найбільш зворушливим фільмом (Film Più Commovente), а його зірка Гелен Гейз — найкращою актрисою. Звання найоригінальнішого фільму (Film dalla fantasia più originale) отримав "Доктор Джекілл і містер Гайд", а виконавець головної ролі Фредерік Марч був визнаний найкращим актором.
У 1934 році фестиваль повернувся з конкурсним елементом. У ньому взяли участь 19 країн, а також було запроваджено нагороду Кубок Муссоліні (Coppa Mussolini) за найкращий іноземний та найкращий італійський фільми. Загалом того року було вручено сімнадцять нагород: чотирнадцять — стрічкам і три — окремим людям. П'ять фільмів отримали почесні відзнаки.
Зі зростанням популярності фестивалю він почав привертати увагу провідних міжнародних режисерів та акторів. Однак наприкінці 1930-х років фестиваль зазнав значного впливу фашистської політики. За режиму Беніто Муссоліні він дедалі більше надавав перевагу італійським та німецьким фільмам, не долучаючи інші іноземні роботи та ставлячи під загрозу свою міжнародну репутацію.
Проте фестиваль усе ще був настільки популярним, що в 1935 році став щорічним, а Кубок Вольпі (Coppa Volpi) — названий на честь засновника фестивалю Джузеппе Вольпі — вперше вручили найкращим акторові та актрисі.
Вплив війни
Під час Другої світової війни Венеційський кінофестиваль продовжував свою діяльність у складних умовах. З початком війни ситуація загострилася настільки, що едиції фестивалю у 1940, 1941 і 1942 років вважаються "недійсними", оскільки були проведені в місцях, далеких від Лідо (з моменту свого заснування і донині фестиваль проходить на острові Лідо у Венеційській лагуні).
У 1940 році фестиваль було перейменовано на Італійсько-німецький кінофестиваль (Manifestazione Cinematografica Italo-Germanica) і він носив цю назву аж до 1942 року, коли його проведення було призупинено через війну. У 1941 році у межах фестивалю представили нацистський пропагандистський фільм "Гаймхер", який отримав нагороду від італійського Міністерства народної культури.
У 1943–1945 роках фестиваль було повністю зупинено.
Трансформації та післявоєнна криза
Після війни фестиваль відновився у 1946 році в межах післявоєнної культурної відбудови Європи, але йому було важко повернути свій колишній престиж. Однією з ключових змін післявоєнного періоду стало скасування Кубку Муссоліні — найвищу нагороду фестивалю замінили на "Золотого лева" (Leone d'Oro), який і донині присуджують найкращому фільму.
Наприкінці 1940-х і 1950-х років фестиваль пережив відродження, коли кінематографісти почали експериментувати з новими стилями і техніками. Такі режисери, як Роберто Росселліні та Вітторіо Де Сіка, вивели італійський неореалізм на перший план, тоді як міжнародні кінематографісти, такі як Орсон Веллс, Жан Ренуар та Інгмар Бергман, зробили Венецію ключовим місцем для поціовувачів кіно.
1960-ті роки стали золотим часом для Венеційського кінофестивалю, адже він був важливою платформою для молодих авторів нової хвилі у Франції, Італії та інших країнах. Такі режисери, як Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо, П'єр Паоло Пазоліні та Федеріко Фелліні, демонстрували свої роботи у Венеції, розширюючи межі кінематографічної оповіді та естетики. Однак у цей період фестиваль також зіткнувся з політичною напруженістю.
У 1968 році студенти почали протестувати проти Венеційського бієнале через те, що, на їхню думку, він дедалі більше комерціалізував мистецтво. Як наслідок, у 1969–79 роках не було присуджено жодного кінопризу, а репутація фестивалю ненадовго постраждала. Однак на початку XXI століття фестиваль показував понад 150 фільмів щороку і міг похвалитися середньорічною відвідуваністю в понад 50 000 кінопрофесіоналів і кіноманів.
Переродження та міжнародний престиж
Довгоочікуване відродження відбулося у 1979 році завдяки новому директору Карло Ліццані, який вирішив відновити імідж і значення фестивалю, втрачені за останнє десятиліття. Ліццані представив більш різноманітний вибір фільмів, реструктуризував нагороди фестивалю та запровадив паралельні секції на кшталт "Горизонтів", що зосереджувалися на експериментальному кіно. Ці зміни привабили режисерів світового рівня, таких як Стівен Спілберг, Акіра Куросава та Мартін Скорсезе. У 1980 році "Золотого лева" було відновлено після десятиліття перерв у врученні.
У 1990-х роках Венеція підтвердила свою роль провідного міжнародного кінофестивалю. Такі режисери, як Квентін Тарантіно, Гас Ван Сент і Вонг Карвай, привозили до Італії фільми, які згодом стали культовою класикою. У 1995 році фестиваль відсвяткував 100-річчя кіно ретроспективами та спеціальними показами. Венеційський бієнале, частиною якого був кінофестиваль, також розширив свій вплив на інші види мистецтва, підвищивши престиж фестивалю як культурної інституції.
Культові моменти
Окрім визначних років — від заснування фестивалю та періоду його відходу від фашистської риторики — за свою понад сторічну історію Венеційський кінофестиваль відзначився культовими моментами.
- Роки чорних списків (1950-ті)
У розпал маккартизму Явище у внутрішній політиці США 1950–54 років, пов'язане з діяльністю сенатора Джозефа Маккарті; суть якого полягала в протидії й боротьбі з комуністичним проникненням та шпигунством на користь СРСР, переважно в апараті влади й серед інтелектуальної еліти, у переслідуванні осіб з лівими переконаннями.в Сполучених Штатах багато голлівудських режисерів та акторів потрапили до чорних списків через нібито комуністичні симпатії. Венеційський кінофестиваль став притулком для деяких із цих митців, пропонуючи платформу для показу та відзначення їхніх робіт за межами обмежувального американського політичного середовища. Такі режисери, як Джозеф Лоузі, який втік зі США, щоб працювати в Європі, знайшли підтримку у Венеції.
- Тріумф різноманіття у фільмі "Рома" (2018)
СТрічка Альфонсо Куарона "Рома" здобув "Золотого лева" у 2018 році, що стало важливим моментом для фільмів про різноманіття та неангломовних фільмів. Робота Куарона, глибоко особиста історія, знята в Мексиці, оспівує життя жінок корінних народів, а його перемога продемонструвала прихильність фестивалю до глобальних історій, які висвітлюють різні культурні перспективи. Це також свідчить про визнання стримінгових платформ, адже фільм "Рома" був створений Netflix.
- Жіноче репрезентація у фільмі "Земля кочівників" (2020)
У 2020 році фільм "Земля кочівників" Хлої Чжао здобув "Золотого лева", чим зробив Чжао першою режисеркою азійського походження, яка отримала головну нагороду фестивалю. Ця перемога підкреслила визнання жінок у режисурі на Венеційському кінофестивалі та продемонструвала прихильність фестивалю до різноманітних голосів у кінематографі. Згодом Чжао отримала премію "Оскар" за найкращу режисуру, підтвердивши роль Венеції у розставленні фігур для сезону нагород.
- Розвиток документального кіно
З роками Венеційський кінофестиваль почав демонструвати великий інтерес до неігрового кіно, нагороджуючи документальні стрічки, які порушують актуальні глобальні проблеми. Наприклад, у 2013 році робота Джанфранко Розі "Sacro GRA" стала першим документальним фільмом, який отримав "Золотого лева", що свідчило про зміну ставлення фестивалю до документальної форми як потужного засобу оповіді та соціального коментування.
Повний список нагород
- Золотий Лев (Leone d'Oro)
Найвища нагорода фестивалю, що вручається найкращому фільму офіційної конкурсної програми.
- Срібний лев — головний приз журі (Leone d'Argento — Gran Premio della Giuria)
Це приз за друге місце, що присуджується фільму, який заслуговує на особливе визнання за свої художні або технічні досягнення.
- Срібний лев — найкраща режисура (Leone d'Argento per la migliore regia)
Відзначає найкращу режисерську роботу в конкурсі.
- Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль (Coppa Volpi per la migliore interpretazione maschile)
Відзначає найкращу чоловічу роль.
- Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Coppa Volpi per la migliore interpretazione femminile)
Відзначає найкращу жіночу роль.
- Спеціальний приз журі
Ця нагорода вручається фільму, який, можливо, не отримав "Золотого" або "Срібного лева", але був визнаний за свою якість.
- Найкращий сценарій (Premio per la migliore sceneggiatura)
Нагорода за найкращий сценарій.
- Приз імені Марчелло Мастроянні
Нагороджується молодий актор чи акторка, зазвичай віком до 30 років, за видатну гру.
Нагороди секції "Горизонти" (Orizzonti)
Цей розділ присвячений новим тенденціям у міжнародному кінематографі.
- Премія "Горизонти" за найкращий фільм
Нагороджується найкращий фільм, який досліджує нові та інноваційні підходи до оповіді та кіновиробництва.
- Приз "Горизонти" за найкращу режисуру
Вручається за найкращу режисуру в секції "Горизонти".
- Спеціальний приз журі — "Горизонти"
Присуджується за особливі заслуги в секції "Горизонти".
- Приз "Горизонти" за найкращу чоловічу роль
Вручається за найкращу чоловічу роль у секції "Горизонти".
- Приз "Горизонти" за найкращу жіночу роль
Вручається за найкращу жіночу роль у секції "Горизонти".
- Премія "Горизонти" за найкращий сценарій
Вручається за найкращий сценарій у секції "Горизонти".
- Нагорода "Горизонти" за найкращий короткометражний фільм
Вручається за найкращий короткометражний фільм у секції "Горизонти".
- Приз Луїджі Де Лауренціуса ("Лев майбутнього")
- Приз за дебютний фільм (Premio Opera Prima Luigi De Laurentiis)
Ця нагорода вручається найкращому дебютному повнометражному фільму з будь-якої секції фестивалю, включно з офіційною конкурсною програмою, "Горизонтами" та "Днями Венеції".
Нагороди Venice Classics
Венеційська класика — це секція, присвячена відреставрованим фільмам та документальним фільмам про кіно.
- Нагорода Venice Classics за найкращий відреставрований фільм
Нагороджується за найкращу реставрацію класичного фільму.
- Нагорода Venice Classics за найкращий документальний фільм про кіно
Присуджується за найкращий документальний фільм про кінематограф або кінематографістів.
VR Expanded Awards (секція віртуальної реальності)
Ця секція відзначає досягнення у сфері віртуальної реальності та імерсивних медіа.
- Найкращий досвід занурення у віртуальну реальність
Нагороджується за найкращий загальний досвід використання віртуальної реальності.
- Головний приз журі за найкращу імерсивну VR-роботу
Нагороджується друга найкраща робота у VR.
- Найкраща VR-імерсивна історія
Нагороджується за найкращий наративний досвід у віртуальній реальності.
Інші нагороди
Окрім офіційних нагород, під час фестивалю вручають кілька неофіційних нагород або нагород, які визначає незалежне журі:
- Нагорода ЮНІСЕФ
Присуджується за фільм, який найкраще представляє цінності ЮНІСЕФ.
- Приз FIPRESCI
Присуджується за найкращий фільм за версією Міжнародної федерації кінокритиків.
- Приз SIGNIS
Нагороджується за фільм, що пропагує загальнолюдські цінності, духовність та соціальну справедливість.
- Квір-Лев
Нагороджується найкращий фільм на тему ЛГБТК+.
- Приз Пазінетті
Нагороджується за найкращий фільм за версією Італійського національного синдикату кіножурналістів.
- Приз Франческо Пазінетті
Вручається за найкращий фільм із соціальним або культурним значенням.
Венеційський кінофестиваль пережив світові війни, політичні потрясіння та зміни в індустрії, зберігаючи свою роль ключового гравця на світовому кінематографічному ландшафті. За свою понад сторічну історію фестиваль став платформою для мейнстримного та авангардного кіно, політичних і культурних рухів, а також для еволюції світової кіноестетики. Венеція продовжує відзначати як визнаних кінематографістів, так і нові голоси, пропонуючи сцену для авторів та експериментальних режисерів і залишаючись невіддільною частиною світового кінокалендаря.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media