Теледебати між політичними лідерами вже давно перетворилися на більше, ніж просто політичний інструмент.
Від перших трансляцій у 1960 році до сучасних зустрічей у студіях, ці публічні змагання між кандидатами визначають не лише політичні долі, а й форму суспільного дискурсу. Але що робить ці телевізійні протистояння такими впливовими? Як змінився формат з роками і чому виборці очікують від теледебатів не менше, ніж від прем'єри нового сезону улюбленого серіалу?
Дебати між кандидатами в президенти США уже мали вирішальний вплив на передвиборчу кампанію 2024 року: після провальних дебатів для Байдена він зняв свою кандидатуру на користь чинної віцепрезидентки Камали Гарріс.
Суспільне Культура розповідає про те, які культурні джерела цієї традиції та чи зможуть дебати між Трампом і Гарріс увійти в нову історію.
Початок дебатів — Давня Греція
Дебати як вид політичної суперечки в демократичній традиції беруть початок в античній Греції. Це сталося в Афінському полісі в період правління Перікла з 461 до 429 року до нашої ери, чи як якого називає давньогрецький історик — "золотої доби Афін". Саме там зародився спосіб ведення політики через публічні дискусії.
Американський історик Джеймс Мерфі, який написав книгу A Synoptic History of Classical Rhetoric ("Синоптична історія класичної риторики"), стверджував, що демократія викликала потребу в тому, щоб людей навчали публічних виступів. Саме через збори, які були органом народовладдя поліса, обговорювали закони та здійснювали судочинство.
На таких заходах створювали щось на кшталт суду присяжних, в якому брало участь від 500 до 2000 людей. Тож виступи перед такою кількістю людей могли впливати на колективне ухвадення рішень.
Ба більше, мистецтво риторики чи публічної промови мало таку важливість для давніх греків, що навіть було частиною змагальної програми античних Олімпійських ігор.
Перші політичні дебати в США: Лінкольн проти Дугласа (1858 рік)
В США першими політичними дебатами були словесні протистояння за посаду сенатора від штату Іллінойс у 1858 році. Тоді за цей пост змагалися республіканець Авраам Лінкольн та американський політик від Демократичної партії, чинний сенатор штату Іллінойс Стівен Дуглас.
Їхні дебати відбувалися в семи містах штату, ще у двох містах вони виступали нарізно, презентуючи програмні пункти своєї передвиборчої програми. Дебати залучали громадськість до політики завдяки газетам, телеграфу та іншим комунікаціям, які з'явилися в XIX столітті. До слова, газети, які підтримували Лінкольна, називали Дугласа боягузом, адже він спершу не приймав пропозицію про дебати.
- Кожні із семи дебатів тривали приблизно 3 години.
- В одного кандидата було близько 60 хвилин на виступ, після цього — 90 хвилин на відповіді та 30 хвилин для завершальної промови.
- Як чинний сенатор у перших чотирьох дебатах Дуглас виступав, а питання ставив Лінкольн. Дебати проводили з великою кількістю слухачів.
Центральна тема дебатів — рабство. Лінкольн зайняв компромісну позицію щодо цього питання: він був проти розширення рабства на штати, які долучилися до федерації після 1840-х, однак вирішив, що забороняти його там, де воно діє на законному рівні, не варто.
Натомість Дуглас підтримував розширення рабства в США — він стверджував, що якщо рабству в Америці щось загрожуватиме, це може призвести до громадянської війни.
Попри підтримку нерозширення рабства в США Лінкольн не підтримував расової рівності.
Вважається, що ці дебати стали вирішальними для політичної компанії Лінкольна, адже він отримав велику підтримку виборців (зокрема, з північного штату Іллінойс) та зрештою переміг на виборах.
Перші дебати, які транслювали телебачення та радіо: Кеннеді проти Ніксона (1960)
Американський телеканал WBBM-TV 26 вересня 1960 року вперше транслював по телевізору дебати між кандидатами на пост президента США між віцепрезидентом від республіканців Річардом Ніксоном та сенатором-демократом Джоном Кеннеді.
Формат дебатів був таким:
- 8 хвилин вступних промов;
- 2,5 хвилини відповіді на запитання;
- додаткове спростування;
- 3 хвилини завершальних промов.
Загалом дебати тривали 60 хвилин — їх подивилося понад 60 млн американців. Наступні дебати між Ніксоном і Кеннеді відбулися 7 жовтня, а останні — 21 жовтня, надалі в пресі ці протистояння двох кандидатів почали назвати "великими дебатами".
Дебати транслювало як телебачення, так і радіоефір. Врешті ті, хто слухали дебати по радіо, схилялися голосувати за Ніксона, а ті, хто дивився по телебаченню, віддавали свій голос на президентських виборах за Кеннеді. Як вказано на ресурсі американського універститу Пердью в Індіані, однією з причин такого розмежування міг стати вигляд кандидатів: Кеннеді на телекартинці виглядав краще за Ніксона.
Пізніше обоє кандидатів демонстрували рекламні ролики для більшої залученості прихильників на виборах. Всього президентська кампанія Кеннеді крутила по телевізору понад 200 рекламних роликів, в яких показували кадри з дебатів, мітингів та навіть те, як Кеннеді розмовляє іспанською, щоб отримати прихильність латиноамериканських виборців. Крім того, він залучав у рекламі знаменитостей, зокрема й голлівудського актора Генрі Фонду.
Американський політик Вільям Вілсон, який був медіарадником адміністрації Кеннеді, згадував, що поява кандидатів на телебаченні відіграла важливу роль. Попри це кандидати не бажали використовувати макіяж.
Ніксон був одягнений у світло-сірий костюм та обмежив використання макіяжу. Весь час дебатів він витирав піт з обличчя та, як стверджували глядачі, виглядав "виснаженим і блідим". Ніксон постійно дивився на годинник, який не бачили глядачі. Все ж пізніше стало відомо, що саме президентська кампанія виснажила Ніксона. Перші дебати 26 вересня були длян нього провальними.
Генрі Кебот Лодж молодший, який був потенційним віцепрезидентом кандидата Ніксона, стверджував, що його компаньйон провалив дебати. Те ж саме заявив Ліндон Джонсон, який був потенційним віцепрезидентом Кеннеді. Лодж дивився дебати по телевізору, а Джонсон слухав по радіо.
Чи можуть дебати визначити хід голосування
Уже 1976 року між чинним президентом США Джеральдом Фордом і кандидатом від демократів Джиммі Картером відбулися серії дебатів: на перших вони обговорювали політику всередині країни, а на других порушили тему зовнішньої політики. У США це був період Холодної війни, яку вони вели з Радянським Союзом.
Чинний президент США Джеральд Форд заявив на дебатах, що Радянський Союз втратив домінування в Східній Європі. Картер у своїй політичній програмі хотів зменшити оборонний бюджет країни.
Коли журналіст американського видання The New York Times запитав про вплив Радянського Союзу в Східній Європі, то Форд відповів, що "немає радянського панування в Східній Європі і ніколи не буде під адміністрацією Форда", хоча багато глядачів дебатів сприймали таку заяву помилковою, як пише CNN.
Картер відреагував на цю заяву, попросивши президента "переконати американців польського походження, американців чеського походження та американців угорського походження в цій країні, що ці країни не живуть під домінуванням і наглядом Радянського Союзу за залізною завісою", на що Форд відповів, що не вважає, що румуни, югослави, перебувають під гегемонією Радянського Союзу.
Врешті в новинах цитували заяву Форда, проте все ж дебати дали змогу американським виборцям краще зрозуміти кандидатів: уже 15 жовтня після дебатів Gallup провело опитування, в якому Картер випереджав суперника, маючи 48 % проти 42 % у Форда. На виборах Колегія виборників віддала 297 голосів Картеру і 240 голосів Форду, коли серед виборців у Картера було 50,1 %, а у Форда — 48 %.
Якими можуть бути дебати Трампа проти Гарріс
Перші дебати кандидатами на пост президента США від Демократичної та Республіканської партій Камалою Гарріс і Дональдом Трампом пройдуть 10 вересня.
Трамп закликає завершити "медовий місяць" виборчих симпатій до Гарріс, яка наразі випереджає колишнього президента США в опитуванні Reuters на 3 %, маючи 44 % проти 41 % у Трампа.
Гарріс погодилася на умови Трампа: в залі не буде глядачів, а мікрофони вимикатимуть на час промови опонента чи опонентки.
Серед тем, які можуть бути обговорені:
- Зростання інфляції та її вплив на добробут американців (як головна тема за прогнозами).
- Імміграція та кордон.
- Питання доступності охорони здоров'я.
- Аборт і права жінок. Трамп не підтримує легалізацію абортів, а Гарріс є послідовною прихильницею репродуктивного права жінок: раніше вона говорила, що заборона абортів рівноцінна законам про рабство.
- Реформа кримінального правосуддя та расові питання.
- Кліматичні зміни й енергетична політика.
- Політика національної безпеки і міжнародні відносини.
Гарріс, як перша жінка на віцепрезидентській посаді, може використовувати дебати для демонстрації своїх лідерських якостей та досвіду в уряді. Це важливо, оскільки дебати дають змогу виборцям оцінити її вміння чітко відповідати на питання і захищати свою політичну позицію в прямих дискусіях. У своїй кампанії Гарріс намагається заручитися підтримкою молодого населення, зокрема часто звертається до музики та мемів, використовує соцмережу TikTok. Віцепрезидентка також своїм унікальним сміхом та відкритістю на виступах.
Трамп, імовірно, не готуватиметься до дебатів, а відповідатиме й виступатиме інстинктивно, як робить це зазвичай. Крім того, колишній президент може поширювати дезінформацію, як він уже робив на дебатах у червні з Байденом. Тоді кандидат від республіканців сказав близько 30 неправдивих фактів, натомість у Байдена медіа нарахували їх 9. Попри неправдивість даних, які озвучував Трамп на дебатах, він отримав впевнену перемогу: за даними CNN, 67 % виборців вважали його переможцем.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media