Художник, винахідник та теоретик музики Джон Кейдж став важливою постаттю для світової культури.
На початку цього року найдовша музична композиція "Якомога повільніше" американського композитора вперше за два останні роки змінила звучання. Вона розпочалася у 2001 році й за задумом автора має тривати 639 років.
Як тиша та сповільнення вплинули на твори Джона Кейджа — читайте у матеріалі Анастасії Мицик для Суспільне Культура.
Шлях до мистецтва та музики через богослов'я
Джон Кейдж народився 5 вересня 1912 року в Лос-Анджелосі. Його батько був винахідником, а мати час від часу дописувала в газету Los Angeles Times. Саме родина вплинула на митця та його погляди на музику. Зокрема, батькові приписують фразу "Якщо хтось каже «не можна», це показує, що робити" — вважається, що саме вона якрайкраще ілюструє шлях до експериментів у музиці Кейджа. Але перед тим як до цього прийти, Кейдж закінчив середню школу з найвищими балами і вступив до коледжу на спеціальність "Богослов'я". Щоправда, це не вдовольнило його потреб і майбутній композитор покинув навчання. Так розпочалися його пошуки.
Згодом Кейдж їде у мандри Європою — там відкриває для себе багато нового, зокрема знайомиться з музикою Йоганна Себастьяна Баха, готичною та грецькою архітектурою, живописом, поезією.
До США він повертається у 1931 році — на початку Великої депресії.
По поверненню Кейдж почав займатися музикою, спочатку працював із Річардом Булігом, а згодом вчився в Адольфа Вайсса. Митець захоплювався музичними ідеями Арнольда Шенберга, але через дороговизну уроків не міг собі дозволити навчання у нього. Якось Шенберг запитав Кейджа, чи він готовий присвятити своє життя музиці. Той відповів настільки переконливо, що Шенберг запропонував для нього безкоштовні заняття.
Вже у період 1936−1938 років Джон писав музику для танцювальних постанов і почав експерементувати з нетрадиційними інструментами. Тоді на пошуки нових звуків його надихнув Оскар Фішінгер.
Перші винаходи: що таке препароване фортепіано
У 1940-х роках Джон Кейдж проживав критичний період як в особистому, так і у творчому житті. Він почав втрачати розуміння ідей музики як засобу комунікації, а аудиторія дедалі менше розуміла його творчість. Він почав шукати нові сенси, звертаючись до дзен-буддизму та вивчаючи індійську музику.
Саме тоді, у 1940 році, Кейдж винайшов препароване фортепіано, щоб створити потрібний ударний звук.
Препароване фортепіано — це фортепіано, яке звучить як ударні інструменти завдяки розміщенню між струнами різних предметів. Кожне таке фортепіано має унікальне звучання, яке залежить від способу його підготовки.
Перша визначна праця Кейджа написана наприкінця цього десятиліття — це "Сонати та інтерлюдії" для препарованого фортепіано. Цей твір написано під впливом індійської культури. Зокрема, біографи Кейджа згадують, що у 1946 році митець познайомився з індійською музиканткою Гітою Сарабхай, яка приїхала до США вивчати західну музику. Натомість Кейдж попросив її розповісти про свою музичну культуру. Натхненний індуїстською естетичною теорією Раса, він намагався передати у своїй композиції правильний баланс дев'яти емоційних станів для досягнення спокою.
"Сонати та інтерлюдії" складаються із 20 коротких п'єс (16 сонат і 4 інтермедії) для препарованого фортепіано, щоб досягти різнобарв'я звуків, зберігаючи мелодійність фортепіано. Більшість сонат мають двійкову форму (ред. — структурна модель, яка характеризується двома пов’язаними частинами зі схожою тривалістю виконання), тоді як інтермедії або без повторюваних уривків, або складаються з чотирьох частин.
За цю роботу Кейдж отримав нагороди Фонду Гуггенгайма та Національної академії мистецтв і літератури.
Кейдж та "Музика змін"
1950-ті роки стали для Джона Кейджа періодом нових знайомств та відкриттів. У цей час він знайомиться з такими композиторами, як Олів'є Мессіан, П'єр Булез, Мортон Фельдман.
До рук Кейджа потрапляє копія китайського тексту "І-цзін", який використовується для тлумачення випадкових подій за допомогою системи символів. З цією книгою Кейдж створював композиції за принципом випадковості. Так він відкрив нові можливості поєднання звуків без втручання суб'єктивного бачення композитора.
Першою новаторською роботою, у якій Кейдж досліджує ці принципи, була "Музика змін" для фортепіано. Незважаючи на те, що композиція заснована на випадкових комбінаціях, її нотний запис виконаний традиційно. Це означає, що кожне виконання повинне звучати однаково.
Назва композиції походить саме від книги "І-цзін" (що має підзаголовок "Книга змін"). Під час створення "Музки змін" Кейдж використовував інформацію, отриману з "І-цзін", для створення діаграм темпів, динаміки, звуків та мовчанок, тривалості та накладення. На фортепіано грають не тільки традиційним способом, а також використовуючи додаткові звуки за межами клавіш: стукання, биття по кришці фортепіано, щипання струн нігтями та використання педалі фортепіано так, як позначено в партитурі. У своїй передмові до партитури Кейдж писав, що в багатьох місцях "нотація є ірраціональною, у таких випадках виконавець має діяти на власний розсуд".
Цей твір присвячено другу Кейджа піаністові Девіду Тюдору.
4′33″
У 1951 році композитор відвідав безехову камеру в Гарвардському університеті, сподіваючись не почути дожного звуку. Та зайшовши туди, він почув високий і низький звуки — це були внутрішні звуки роботи його організму. Біографи митця зауважують, що після цього він писав: "Поки я не помру, будуть звуки. І вони продовжуватимуть після моєї смерті. Не варто боятися за майбутнє музики".
Саме цей експеримент як одне із джерел натхнення підштовхнув композитора до створення твору 4′33″ — саме ця композиція є серед найважливіших робіт Джона Кейджа. Він підкреслює неможливість абсолютної тиші та відкриває підхід до експериментальної музики.
Твір уперше був представлений аудиторії 23 серпня 1952 року і отримав гостру реакцію публіки, адже композитору не потрібно грати на якому-небудь інструменті протягом чотирьох хвилин і тридцяти трьох хвилин. Мета цього експерименту була показати, що немає абсолютної тиші. Саме навколишні звуки створювали композицію.
До речі, на сайті Трасту Джона Кейджа johncage.org можна скачати додаток для Apple. Користувачі можуть зафіксувати: завантажити звуки власного навколишнього середовища, а також відтворювати записи інших користувачів. Додаток також містить звуки навколишнього середовища, записані в останній нью-йоркській квартирі Джона Кейджа. А на карті можна побачити, де ці звуки розташовані географічно.
"Мовчання"
Протягом багатьох років Кейдж був невіддільною частиною танцювальної трупи Мерса Каннінгема, бо створював музику для їхніх вистав. У цей період він також співпрацює з Весліанським університетом, де викладає есперементуальну музику.
У жовтні 1961 році вийшла важлива теоретична праця — "Мовчання". Це збірка лекцій і творів Кейджа на різноманітні теми.
Кейдж також публікує й інші свої твори й щоденники, у яких писав твори без нот, але з поясненням того, як це має бути виконано. Зокрема, партитураVariations III містить інструкції для виконавців, але натомість немає інформації стосовно музичного супроводу.
На що здатен комп'ютер
Кінець 1960-х років був етапом дослідження нових музичних можливостей для Кейджа. Він був одним із перших композиторів, які писали музику за допомогою комп'ютера. Зокрема, у 1969 році Джон Кейдж спільно з Леджареном Гіллером створив мультимедійний твір HPSCHD. Структура цієї роботи поєднує 7 сольних п'єс для клавесина та 52 комп'ютерні стрічки. Для створення сольних частин були використані фрагменти композицій Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана, Готтшалька, Бузоні, Шенберга, Гіллер та Кейджа. Ці фрагменти були переписані за допомогою спеціальної комп'ютерної програми, розробленої Едом Кобріном, яка була побудована на основі гексаграм із книги "І-цзін".
У цьому ж році Джон Кейдж створює нотований твір для фортепіано Cheap Imitation, створений за принципом "І-цзін" та натхненний твором Еріка Саті "Сократ". Саме цей твір змінив підход Кейджа до музики, адже він не тільки повністю нотував твори для традиційних інструментів, але й використовував імпровізацію.
Це була остання композиція, яку композитор грав на публіці самостійно.
"Концерт для фортепіано з оркестром"
Ще один відомий твір митця — "Концерт для фортепіано з оркестром" — написано для вистави Мерса Каннінгема Antic Meet. Концепція полягає у вільному виборі представлення композиції відповідно до того, за допомогою яких музичних інструментів вона буде виконана.
Твір містить 63 сторінки, які можна виконувати повністю або частково, охоплюючи 84 види композиції. Можна регулювати кількість виконавців і тривалість композиції, це універсальний твір з необхідними деталями та нотатками, які допоможуть скласти унікальне бачення.
Тривалість виконання композиції визначається музикантом і змінюється під час виконання диригентом, чиї рухи імітують стрілки годинника. Ноти мають 3 розміри і можуть визначати тривалість або амплітуду.
"1O1"
Одним з останніх творів композитора став "1O1", створений за принципом випадковості. Його представили у 1989 році в Бостоні.
Твір "1O1", написаний саме з великою літерою О, а не нулем — за задумом автора. Для виконання цієї композиції три оркестрові групи створюють три типи звуків: тривалий тон, ударні та гучні мідні звуки. Кожна партія виконавця має цілі ноти різної висоти, які вказують на те, що кожна нота має відтворюватися протягом певного діапазону часу.
Твір виконується без диригента і тому контроль здійснюється лише за допомогою партій з певним хронометражем для кожної групи музикантів.
Хвороба та смерть
З 1960-х років композитор страждав на артрит, щороку його стан здоров'я погіршувався. До списку хвороб згодом додалися радикуліт, атеросклероз, а також два інсульти, які він не пережив.
Геніальний винахідник, саме такими словами Кейдж себе характеризував, помер 12 серпня 1992 року у віці 79 років, до його 80-річчя лишалося менше ніж місяць. Концерт, що готували до ювілею композитора у Франкфурті, за участі Вальтера Ціммермана і Штефана Шедлера, провели у пам'ять посмертно.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media