9 серпня — Міжнародний день корінних народів світу. Це щорічний день солідарності, підтримки та глибшого розуміння народів, які становлять етнічну меншість на своїй історичній батьківщині.
Згідно з законом "Про корінні народи Україні", корінним народом може називатись спільнота, яка тісно повʼязана походженням з певною територією, становить меншість серед її населення та не має власної держави. Також є носієм самобутньої мови та культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи. Українці не вважаються корінним народом, оскільки вони є основною державоутворюючою нацією і Україна є їхньою етнічною батьківщиною.
Яка різниця між корінними народами та національними меншинами?
Корінні народи становлять етнічну меншість, але не мають власної держави. Тоді як національні меншини, згідно з законом України, — це спільноти не корінного етнічного статусу, які мають свою державу. Наприклад, поляки, румуни, німці не можуть вважатися корінними народами в Україні, але є національними меншинами.
За словами Людмили Коротких, юристки Кримськотатарського ресурсного центру, в побутовому значенні термін — "корінний" — може використовуватися для опису будь-якої нації або групи, яка історично проживає в певному населеному пункті чи регіоні. Наприклад, можна сказати, що українці є корінними жителями Києва чи Львова, маючи на увазі, що вони там живуть здавна.
"У міжнародно-правових документах немає чіткого визначення поняття “корінний народ”, але є чітко сформовані критерії. Серед них можна виокремити основні:
- нерозривний зв’язок з територією формування та наявність самобутньої культури;
- самоідентифікація себе корінним народом;
- наявність власних представницьких чи політичних інститутів;
- відсутність власної держави.
В українському законодавстві існує визначення “корінні народи України”, яке увібрало в себе всі ці аспекти. Таким чином ми можемо говорити, що головною відмінністю між українцями та корінними народами України є те, що останні не мають власної держави і можуть претендувати лише на автономію у складі України", — пояснила Людмила Коротких.
Коріні народи в Україні
За даними ЮНЕСКО, станом на 2021 рік у 90 країнах світу живе близько 370 мільйонів представників корінних народів. В Україні визнані законодавчо три корінних народи, які сформувалися в Криму: кримські татари, караїми та кримчаки.
Ми поспілкувалися з представником кожного з корінних народів України, щоб дізнатися про їхні почуття та думки щодо майбутнього їхніх спільнот.
"Визнання кримських татар корінним народом було важливою історичною подією для нашого народу та особисто для мене. Україна на державному рівні офіційно визнала історичну та культурну цінність кримськотатарського народу — це означає, що у нас буде ще більше можливостей, щоб не тільки зберігати, а й розвивати свою культуру, мову, традиції. Цей закон дає нам право жити на своїй землі, зберігати свою ідентичність та передавати її наступним поколінням", — розповідає Ділявер Осман, кримський татарин, диригент Київського національного академічного театру оперети.
Кримські татари (киримли, кримці)
Корінний народ України тюркського походження, що сформувався на Кримському півострові та у степовій Україні. Киримли не мають жодного стосунку до татаро-монгольського іга, а назву "кримські татари" отримали в Російській імперії.
Ділявер розповів, як його прабабусю в 1944 році разом із її сімома дітьми радянська влада депортувала до Узбекистану, де і народився майбутній диригент. Коли Діляверу було сім років, їхня родина повернулась до Криму та почала знову облаштовуватись.
Після повернення до колишнього життя на батьківщині було важко, адже кримським татарам не продавали будинки та не брали їх на роботу, — поділився спогадами Ділявер в документальному фільму Суспільного "Мій Крим".
"Наші предки багато зусиль доклали, щоб відновити культури народів Криму і щоб це не було марним, нам зараз важливо приділяти увагу їхньому збереженню та розвитку. На мою думку, важливі декілька факторів: державна підтримка, що охоплює фінансування та захист культурних ініціатив на законодавчому рівні; освіта та викладання рідної мови й історії у школах та закладах вищої освіти; проведення культурних заходів, що популяризують культуру та друк літератури, до якої молодь мала б доступ; також підтримка громади та її активна участь у збереженні традицій та звичаїв", — поділився Ділявер.
Як мистецтво може допомогти в збереженні культури корінних народів України?
"Мистецтво, безумовно, є потужним засобом збереження культури, оскільки воно дає змогу передавати традиції, історії та цінності через візуальні й аудіовізуальні засоби. Важливо підтримувати митців і культурні ініціативи, організовувати виставки, концерти та фестивалі, що популяризують культуру корінних народів, співпрацювати з освітніми установами для інтеграції мистецтва в навчальні програми. Також обовʼязково використовувати сучасні технології для цифровізації та поширення культурної спадщини", — розповідає Ділявер.
Як познайомитися з кримськотатарською культурою через мистецтво, що порадите подивитись, почитати, послухати?
"Раджу подивіться такі фільми, як «Хайтарма», «Чужа молитва» режисера Ахтема Сеітаблаєва. В цих фільмах відображені історичні події, елементи традицій, ментальних ознак кримських татар. Також рекомендую почитати твори кримськотатарських авторів: Османа Акчокракли та Шаміля Алядіна. Що стосується музики, то саме музика в кримськотатарського народу дуже розгорнуто представлена в різних жанрах і стилях. Звичайно, на першому місці народна музика. А якщо хочете познайомитися з візуальним мистецтвом, то відвідайте виставки кримськотатарських художників, скульпторів та керамістів", — радить Ділявер.
Які традиції ви зберігаєте у вашій родині та передаєте своїм дітям?
"Знайомимо дітей з нашою культурною спадщиною, показуємо архівні фото родини та розповідаємо нашу історію. Виховуємо повагу до старшого покоління та любов до рідної мови. І обовʼязково вводимо в їхнє життя наші традиції святкування релігійних свят і приготування страв кримськотатарської кухні", — поділився Ділявер.
Влив російської окупації
Окупація Криму російськими військами призвела до втрати звʼязку з представниками корінних народів, які залишились на півострові. Майже всі спроби заявити про свої права та просувати інтереси України й корінних народів на території Криму закінчуються обшуками з боку окупаційної влади та увʼязненнями. Тому сьогодні важливо не тільки зберігати знання про культуру та традиції корінних народів, але й робити все для їхнього розвитку, щоб стати голосом тих, хто не може говорити.
Поява сучасної, активної молоді серед представників корінних народів, яка визнає свою ідентичність і публічно просуває культуру, традиції, мову й інтереси свого народу, збільшує обізнаність про корінні народи та підсилює їхній голос. Але сьогодні в родинах молодь не завжди одразу дізнається про своє походження, зокрема про належність до корінних народів, адже історії про депортацію з Криму радянською владою залишили трагічні спогади в кожній родині, про які інколи воліють не згадувати, — розповів Езра Пастор, дизайнер одягу, караїм за походженням.
"Мій прадід — караїм — панічно боявся згадувати своє минуле. Коли він був дитиною, радянські військові в Криму розкуркулили (найімовірніше,е вбили) його родину. В живих залишили тільки їх з братом, якого відправили у трудові табори. А прадіда кинули на перший потяг, який привіз його до Горлівки, де його підібрали та виростили небайдужі люди.
Я дізнався, що я караїм, підлітком, і з 18 років почав вивчати караїмську та кримськотатарську мови, таким чином відновлюючи свою ідентичність. Говорити про походження для мене надважливо, адже обізнаність про корінні народи Криму здебільшого обмежується поверховими знаннями про кримських татар, і я хочу це змінити", — розповідає Езра.
Езра народився у Херсоні, виріс у Кременчуці. За професією митець і займається дизайном одягу. Зараз Езра активно представляє караїмську молодь на публічних майданчиках, вивчає караїмську та кримськотатарську мови й розповідає про культуру свого народу в соцмережах.
Хто такі караїми
Караїми — корінний етнос Криму, що мешкає також на Галичині, Волині, Поділлі, у Литві та Польщі. Радянська влада не давала можливості караїмам для культурного та релігійного самовираження — розпускали громади, закривали кенаси та школи. За даними ЮНЕСКО, караїмська мова перебуває на межі зникнення.
Наразі у Галичі, Івано-Франківська область, живе лише один караїм.
Чому для вас важливо знати своє караїмське коріння та говорити про нього?
"Для мене коріння є однією з найважливіших складників ідентичності кожної людини. Я вважаю, що знання того, звідки та від кого ти походиш, приносить велику частку гармонії у твоє життя. Тим паче у ситуації з караїмами, коли нас залишилося настільки мало. Я вважаю, що людині, яка має хоча б малесеньку притоку караїмської крові, злочинно забувати про цю частину себе, бо так нас стає ще менше. Говорити про це коріння для мене є надважливим, бо в Україні досі обмаль людей знає навіть про наше існування".
Як гадаєте, що потрібно робити, щоб зберегти караїмську культуру в Україні?
"Караїмам потрібно більше заявляти про себе на вищому, міжнародному рівні. Бо уявіть, наскільки усе в караїмів погано, що наймедійніший караїм в Україні — це я, людина з лише чотирма тисячами підписників в інстаграмі. Окрім розголосу про себе важливо створювати ініціативи на державному рівні. Було б супер, якби караїмська спільнота нарешті отримала у своє розпорядження київську караїмську кенасу біля Золотих воріт. Адже вона досі називається «Будинок актора», і замість просування караїмської історії та культури разом зі службами (бо це ж релігійна споруда як-не-як) у кенасі проходять вистави та концерти, якість яких для мене під великими питанням", — резюмує Езра.
Після деокупації півострова на нас чекає багато роботи, повʼязаної з поверненням корінних народів у Крим, популяризації та збереження їхніх культур, а також відновлення їхнього офіційного статусу та прав на проживання, розбудову й розвиток на історичній батьківщині.
Які кроки для цього потрібні — своєю думкою поділився Вʼячеслав Ломброзо, кримчак за походженням та заступник керівника міжнародної громадської організації "Фонд досліджень та підтримки корінних народів Криму".
"Зараз, коли Україна бореться за своє виживання, перед корінними народами стоять три завдання. Передусім допомога нашим військовим. Всі мої знайомі кримчаки, які проживають на неокупованій частині України, або займаються волонтерською діяльністю, або донатять на різні підрозділи. Є одна сім'я кримчаків, де батько і син служать у лавах ЗСУ. Друге завдання — це заповнювати змістом законодавство щодо корінних народів. Потрібно, щоб держава сприяла формуванню представницьких органів корінних народів України та залучала їх до ухвалення рішень, які пов'язані з цими народами. І третє завдання для спільноти кримчаків — ми маємо консолідувати свої зусилля зі спільнотами кримчаків, які проживають в інших країнах (США, Ізраїль, Німеччина) для збору та популяризації інформації серед українців про нашу мову, релігію, культуру, особливості побуту тощо", — розповів Вʼячеслав.
Яким ви бачите повернення корінних народів у Крим? Які завдання та виклики будуть стояти перед нами?
"Звичайно, для повернення нормального життя в Криму потрібна його деокупація. Сподіваюсь, що після деокупації корінні народи зможуть пришвидшити своє національне відродження: повернути історичні назви населених пунктів, відновити дослідження історії корінних народів, створити інститути з дослідження та розвитку мови й культури корінних народів. Важливо, щоб представницькі органи корінних народів України змогли впливати та брати безпосередню участь в ухваленні й впровадженні рішень регіонального та загальнонаціонального значення щодо розвитку Криму і корінних народів, які там проживають.
Сподіваюсь, реалізуються плани реальної побудови у Криму кримськотатарської національно-територіальної автономії, де буде забезпечено викладання, навчання та функціонування кримськотатарської мови, й у молоді корінних народів з'явиться більше стимулів згадати чи знов опанувати мову власного народу. Також, думаю, на наше суспільство чекає велика та кропітка робота з інформаційної політики. Нам будуть потрібні молоді люди, які зголосяться піти на державну службу і в органи місцевого самоврядування для впровадження цього всього. Сподіваюсь, що серед тих молодих людей належне місце займе молодь корінних народів України", — резюмує Вʼячеслав Ломброзо.
Більше про корінні народи та історії героїв можна подивитися в документальному фільмі Суспільного "Мій Крим".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media