Картина іспанського художника Пабло Пікассо є монументальним полотном, що намальоване в 1937-му геть не так, як ми бачимо світ. Митець зобразив людей та їхні страждання від бомбардування міста Герніка в стилі кубізму з елементами сюрреалізму. Картину називають такою, що найкраще передає жахи війни.
Про історію її написання, сенси та критику читайте у матеріалі Суспільне Культура.
Підготовка до Паризької виставки
Іспанська Республіка вела громадянську війну з правими заколотниками на чолі з іспанським військово-політичним діячем Франциско Франко. Заколотників підтримувала нацистська Німеччина, а республіканців — СРСР.
На початку 1937 року Іспанська Республіка доручила іспанському художнику Пабло Пікассо створити масштабний мистецький твір для національного павільйону Всесвітньої виставки в Парижі. Пікассо довго не міг придумати, яке саме полотно він намалює, адже тоді відчував кризу в мистецтві.
26 квітня 1937 року на півночі Іспанії, в Країні Басків нацистські повітряні війська Люфтваффе бомбардували невелике місто Герніка. А 1 травня 1937 року Пікассо почав працювати над монументальним полотном про трагедію цього іспанського міста та його жителів.
Бомбардування Герніки
Нацистські літаки впродовж двох годин скидали бомби на місто. Килимове бомбардування відбулося зранку в понеділок, коли люди ішли на ринок. В Герніці був один військовий об'єкт, а саме фабрика з виробництва військового матеріалу, яка під час бомбардувань не постраждала.
Більшість чоловіків міста брали участь в бойових діях. В місті, що розташовувалось за 10 кілометрів від фронту, перебували здебільшого старші люди, жінки та діти. Його знищення було воєнним злочином.
За різними оцінками від бомбардувань у Герніці загинуло близько 1 500 мешканців, а 800 було поранено. До атаки там жило всього 5 000 мешканців.
Композиція твору
Монументальна картина "Герніка" виконана в чорно-білих кольорах. Пікассо попросив, щоб для нього створили спеціальну матову фарбу, яка не відблискує на світлі. Побачивши в газетах фотографії знищеної Герніки, художник зобразив монументальним полотном, наче чорно-білою фотоплівкою, свою власну візію трагедії.
Полотно, розмірами 349 см на 776 см, розмальоване олійними матовими фарбами. На лівому передньому плані видно жінку, що тримає мертву дитину та кричить з піднятою головою. Над нею зображено бика чи мінотавра з людськими очима, які з полотна дивиться прямо на глядачів.
Знизу — відірвана голова солдата, одна рука якого лежить поруч із головою, інша відірвана рука тримає обрубаний меч. З руки з мечем проростає квітка, що є символом стигмати та мученицької смерті.
У центрі картини зображений кінь, що падає в агонії смерті: його ніздрі зображені у формі людського черепа.
Правіше жінка рухається в бік коня та несе в лівій руці ногу. Ще правіше: в зруйнованих бомбардуваннями будинках видно жінок, які не можуть вибратися з-під завалів будинків у вогні. Зверху по центру зображене око, в центрі якого — лампа розжарювання.
Полотно є як кубістичним, так і сюрреалістичним. Деформовані шиї жінок, зображення фрагмента бика, лампа в оці та гасова лампа в руці є сюрреалістичними елементами, що поєдналися з кубістичною технікою Пікассо.
Розглянути картину в гігапіксельній якості, під інфрачервоним, ультрафіолетовим та рентгенівським опроміненням можна на електронному ресурсі Музею королеви Софії в Мадриді.
Паризький павільйон, критика твору та подальші виставки
Критики по-різному сприйняли "Герніку". Її хвалили за майстерність виконання, але критикували за "політичну заангажованість", вбачаючи у творі елемент пропаганди Іспанської Республіки.
Водночас офіційний уряд Іспанської Республіки недолюблював "Герніку". Вони відхилили пропозицію Пікассо передати роботу баскському народу. Кілька іспанських чиновників запропонували зняти полотно з Паризької виставки та замінити зовсім іншим твором.
Уперше картину представили на Всесвітній виставці в Парижі в 1937 році. Тоді деякі іспанські марксисти критикували Пікассо за недостатність політичного меседжу в картині. А от французький критик Жан Кассу схвально оцінив "Герніку".
Після виставки Пікассо відправив картину в тур Скандинавією, де вона мандрувала протягом 1938 року. А після цього її було показано в Лондоні в галереї Whitechapel. Наступного року картину показали в США, де її демоснтрували на кількох виставках, зокрема в Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорка (MoMA) до 40-річчя творчості Пабло Пікассо. Пізніше митець попросив інституцію зберігати картину, оскільки в Іспанії встановилася диктатура Франциско Франко.
Саме в Америці почалося справжнє визнання і захоплення картиною. Річ у тому, що на мистецькі кола Парижу впливала нацистська зовнішня політика. Тож схвалення від більшості на Паризькій виставці годі було й чекати.
В часі В'єтнамської війни "Герніка" стала антивоєнним символом. 28 лютого 1974 року американці Тоні Шафразі та Вільям Келлі протестували проти вбивства цивільних в'єтнамців. Вони розпилили червоною аерозольною фарбою напис KILL LIES ALL ("Вбивство бреше про все"). Цей напис не пошкодив олійної фарби на полотні, оскільки картина уже була покрита захисним шаром. Проте, навіть після реставрації 2011 року в Музеї королеви Софії в Мадриді, часточки червоної фарби досі лишаються на полотні, хоч їх і не видно неозброєним оком. Відомості про це містить звіт реставрації Музею королеви Софії.
Картина повернулася в Іспанію в 1981 році — уже після смерті Пікассо та повалення диктатури Франко. Її експонували в Мадриді за куленепробивним склом. А за перший рік роботу побачив майже мільйон людей.
З 1992 року картина зберігається в Мадриді в Музеї королеви Софії.
"Герніку" називають найвпливовішим твором Пабло Пікассо. Зокрема, Енн Вагнер, американська кураторка та історикиня мистецтва, розповіла для Artsy, що візуальна мова автора виходить за межі окремої іспанської трагедії та стає універсальною.
"Це грандіозно, інтенсивно і конкретно. Ви знаєте: те, що відбувається, — це про біль і смерть. Але це не той випадок, коли ви б сказали: «Ага, це Іспанія», — каже Вагнер. — Це має велике застосування, тому що, здається, підходить для багатьох різних контекстів".
Вона вважає, що ця картина Пікассо є не просто символом бомбардування окремо взятого міста Герніка, а стала символом сучасної війни.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media