"Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці" — нова збірка репортажів від журналістки Марічки Паплаускайте. Для написання цієї книги авторка проїхала понад 8 тисяч кілометрів і провела 40 інтерв'ю — і все задля того, щоб зрозуміти, як "Укрзалізниця" з перших днів повномасштабного вторгнення перетворилася на символ спротиву та головний інструмент волонтерського руху.
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про книжку та її героїв.
Концепція книжки
Ідея книжки "Потяг прибуває за розкладом" з'явилася у керівника "Лабораторії" Антона Мартинова. Зазвичай видавництво працює з готовими рукописами, але тут вирішило зробити експеримент — відштовхнутися від теми та знайти під неї автора. Задум полягав у тому, щоб створити книжку про "Укрзалізницю" і її роль у російсько-українській війні.
На пропозицію відгукнулася шеф-редакторка Reporters, співзасновниця The Ukrainians Media Марічка Паплаускайте. Хоча на презентації вона поділилася, що спочатку над цим проєктом мала працювати інша українська репортерка — Віра Курико, яка вже публікувалася в "Лабораторії" з книжкою "Реформа здорової людини".
Так у вересні 2023-го стало відомо, що видавництво та авторка працюють над збіркою репортажів про те, як "найбільша державна компанія країни ламала хребет російському ведмедю". Марічка Паплаускайте пообіцяла читачам динамічну й подекуди детективну історію про роль, яку відіграє "Укрзалізниця" в опорі росіянам.
"«Укрзалізниця» стала шляхом порятунку для мільйонів українців у перші найскладніші місяці вторгнення — ціною надзусиль її працівників: провідниць, машиністів, колійників. Вона взяла на себе роль найбільшого перевізника гуманітарних вантажів. Залізниця приходить у звільнені міста першою після армії, ремонтуючи колії просто на ходу. Вона прийняла виклик відповідальності за безпеку й перевезення до України перших осіб країн-партнерів, бізнесменів та світових зірок", — пояснила тоді Паплаускайте.
Створення книжки
За вісім місяців роботи над книжкою Марічка Паплаускайте вислухала десятки щемких та захопливих історій — від пасажирів, чергових вокзалу, начальників поїздів і провідниць до топменеджменту компанії. На презентації авторка поділилася, що робота над книжкою постійно продовжувалася, адже щоразу з'являлися нові важливі історії, які теж хотілося туди додати.
"Зараз в Україні майже в кожного є своя історія, своя драма, пов'язана з «Укрзалізницею»", — зазначила Марічка.
Був момент, коли Паплаускайте вже вважала книжку закінченою, але видавець наполіг на ще одній історії — і так збірка збагатилася розділом про машиніста Михайла, який вивозив людей евакуаційним рейсом із Харкова. Він зі сльозами на очах розповідав, що вагони вже були вщент забиті, потяг от-от мав рушати, коли до нього підбігла мама з маленькою донькою і благала забрати хоч дитину — без жодного уявлення куди, аби в безпеку. Михайло спустив жінці з вікна мотузку, забравши з-під обстрілів їх обох.
Працюючи над книжкою, авторка також консультувалася з бета-рідером. Паплаускайте жартома зізналася, що той постійно сварився: мовляв, дуже видно, що вона "занадто любить «Укрзалізницю»". Та журналістка нічого не могла з собою вдіяти: що більше дізнавалася, то дужче закохувалася в цих відважних і рішучих людей.
Варто згадати, що під час написання збірки авторка потрапила під обстріл вокзалу в Херсоні.
Історії людей і залізниці
Героями "Потяг прибуває за розкладом" стали, зокрема, колишній прем'єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон, український письменник Андрій Любка, відомі закордонні дипломати тощо. Втім, на першому плані тут історії залізничників — простих людей, які в критичний момент залишилися на своєму місці. Як сказала авторка, "підставили плече країні".
Марічка Паплаускайте зауважила, що в перші дні повномасштабного вторгнення, коли багатьом українцям вистачало сил лише на страх та сльози, залізничники працювали без вихідних, буквально жили у вагонах, незважаючи на власні гризоти.
Тут доречно згадати історію провідниці евакуаційних рейсів Ірини Юрченко, яка працює на залізниці 33 роки. Її син, Дмитро Козацький (позивний — Орест), з 2015-го обороняв Маріуполь — і коли розпочалося повномасштабне вторгнення, опинився серед захисників "Азовсталі". Згодом він потрапив у російський полон, де пробув чотири місяці. Попри це Ірина каже, що, як і її колеги, без вагань стала на "залізничний фронт".
"Коли моя донька була в підвалі в Києві, а син боронив Маріуполь, я чекала від них хоч «плюсика», щоб знати, що живі. Ці повідомлення давали й мені силу жити. Водночас тоді я обслуговувала спальний вагон: у ньому зазвичай поміщається 18 пасажирів, а ми перевозили 130–170 людей. В одному вагоні! Коли ти бачиш страх в очах молодих дівчаток, по 20–23 роки, з дітьми на руках, які прибігли евакуюватися в чому були, без документів, то розумієш, що їм важко, тому просто не можеш показати свою слабкість. Під час евакуаційних поїздок я усвідомила: рятуючи цих людей, я певним чином рятувала своїх дітей", — поділилася Ірина на презентації.
Марічка Паплаускайте припустила: залізничникам вдалося зберегти таку стійкість, бо вони відчули себе героями, якими дійсно були — і багатьом захотілося підтримати цей статус. Мовляв, це взаємозв'язок добра: коли робиш щось корисне і бачиш, що людям це важливо, хочеться примножувати хороші вчинки.
Олександр Перцовський підтвердив цю теорію. Він згадав, що на початку березня 2022-го люди почали знову активніше залишати відгуки за QR-кодами. Тоді якість сервісу була найгіршою за всі часи: не було постільної білизни, не завжди вистачало чаю, іноді провідники не встигали прибрати. Але відгуки в той період надходили позитивніші, ніж завжди, і це надихнуло провідників. Вони зрозуміли, що люди їх цінують, тому працювали "на позитиві".
"У цій книжці поєднуються драматичні ролі людей і роль великої структури в тому, щоб країна вистояла. Тут дуже багато маленьких збігів, які роблять цю історію сильною. Я була дуже рада попрацювати з цією темою, адже розумію, що в часи війни мій журналістський обов'язок — фіксувати ці події", — прокоментувала Марічка Паплаускайте.
Значення книжки
Письменниця та правозахисниця Лариса Денисенко на презентації поділилася, що для неї ця книжка — свідчення нашого життя під час повномасштабного вторгнення.
"Ритм «Укрзалізниці» та війни ви відчуєте з перших сторінок. Це, певною мірою, меморіалізація нашого життя. Адже ми не зупинилися, продовжуємо жити, боротися, їздити", — сказала вона.
Олександр Перцовський зауважив, що в книжці Марічки Паплаускайте зафіксовано унікальний момент для нашої країни: коли всі були нажахані, але згуртовані як ніколи. Тоді кожен на своєму місці став на захист країни: хтось взявся за зброю, залізничники рятували людей з найгарячіших точок евакуаційними рейсами, волонтери збирали гуманітарну допомогу тощо.
"На жаль, на відміну від 2022 року, який переважно описаний у цій книжці, ми зараз перебуваємо в іншому емоційному стані. Усі роз'єднані: поспішають, не довіряють одне одному. Нам варто було б повернутися до того стану взаємопідтримки", — наголосив Перцовський.
За даними Forbes, лише за перший місяць повномасштабного вторгнення "Укрзалізниця" вивезла понад 3 мільйони людей на захід країни й приблизно 400 000 — за кордон. В перші дні великої війни УЗ щодобово вивозила у західному напрямку до 200 000 пасажирів.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media