Мріяв про мистецьке містечко, але загинув на тому місці від пострілу агентів ЧК. Біографія художника Олександра Мурашка

Художник Олександр Мурашко. Колаж: Вікторія Желєзна / Суспільне Культура

Український художник і педагог, який поєднав у своїй творчості течії імпресіонізму, модерну та реалізму. Киянин, що понад усе любив рідне місто, хотів зробити його всесвітнім культурним центром і відкрив власну художню студію на горищі "першого київського хмарочоса".

Усе це про Олександра Мурашка — автора тієї самої "Дівчини в червоному капелюсі".

Суспільне Культура розповідає історію життя художника на річницю його загибелі — 14 червня 1919 року агенти ЧК вбили Мурашка пострілом в потилицю неподалік від власного дому. Тодішня преса написала, що він "був пограбований і забитий бандитами".

Дорослішання в колі митців

Олександр Мурашко народився 7 вересня 1875 року в Києві. До семи років його виховувала бабуся, тож хлопчик провів дитинство серед мальовничих пейзажів Чернігівщини та оповідей бабусі про козацтво.

Його вітчим, теж Олександр Мурашко, був іконописцем та різьбярем по дереву. Коли він отримав замовлення на оздоблення Володимирського собору, то перевіз до Києва свою родину та майстерню. Так юний майбутній художник опинився в центрі видатної для всієї тодішньої імперії події — він спостерігав, як народжувались розписи Володимирського собору, зокрема був свідком роботи знаних майстрів Васнєцова і Нестерова.

Сучасники згадують, що саме вони та професор Адріан Прахов першими звернули увагу на потенціал "худого, високого, лохматого, сором'язливого" підлітка.

Юний Олександр Мурашко. Фото: суспільне надбання

Але Мурашко-старший планував зробити із сина іконописця та зовсім не поділяв його прагнення здобути освіту в Академії мистецтв. Дійшло до конфлікту — і юний Олександр Мурашко втік з дому. Хлопець намагався заробляти на життя самостійно й ночував на схилах Дніпра й баржах, через що сильно застудився.

Примирити батька з сином вдалося дядькові Олександра Миколі Мурашку, який був засновником малювальної школи у Києві — саме до нього в майстерню тікав юний художник, щоб навчитися малювати. Як покаже історія, на велике щастя, Мурашко-молодший все ж отримав дозвіл від Мурашка-старшого вступити до малювальної школи, а згодом – і до Санкт-Петербурзької академії мистецтв.

Навчання в Петербурзі й мандри Європою

У Санкт-Петербурзі наставником Олександра Мурашка був Ілля Ріпин. Саме за його кураторства Мурашко пише своє перше фундаментальне полотно – дипломну роботу "Похорон кошового". Існує припущення, що художникові позував Михайло Старицький.

Картину Мурашка визнали найкращою серед студентських робіт, і його нагородили відрядженням у Європу — учитися малювання в провідних живописців Німеччини, Італії та Франції.

"Похорон кошового", Олександра Мурашка. 1900 рік. Фото: суспільне надбання

Власний стиль

У Парижі Мурашко захоплюється імпресіонізмом. Він пробує відходити від академічної техніки та поєднує різні живописні прийоми, а згодом надихається стилем модерн і використовує його прийоми в композиції та формотворенні кольорових мас. Саме у французькій столиці художник створив свою культову роботу "Портрет дівчини у червоному капелюсі".

"Портрет дівчини у червоному капелюсі", Олександр Мурашко. 1902–1903 рік. Фото: суспільне надбання

У 1906 році Мурашко пише ще одну свою відому картину — "Карусель". Вона приносить йому європейське визнання і на Х Мюнхенській міжнародній виставці Олександра Мурашка нагороджують золотою медаллю.

Ескіз (1905 р., зліва) і картина (1906 р., справа) Олександра Мурашка "Карусель". Експонована на Мюнхенській виставці у 1908 р., після чого її придбали для Музею образотворчих мистецтв Будапешта, зараз місце перебування твору невідоме. Ескіз до картини зберігається в Національному художньому музеї України. Фото: суспільне надбання

Після нагороди у Німеччині Мурашка помітили організатори Венеційської бієнале. Загалом твори українського художника побували на виставках у Кельні, Дюссельдорфі, Берліні, Амстердамі та неодноразово у Мюнхені.

Київський період Мурашка

Київ був містом, яке Мурашко по-справжньому любив і говорив про нього: "Тут сонце, тут чудесна природа, тут власна культура...". Художник мріяв перетворити Київ на відомий мистецький центр, подібний до Мюнхена, відкрити українську академію мистецтв.

Мурашко багато енергії вкладав у виховання молодої генерації митців і був чудовим педагогом. У 1909 році він почав викладати в Київському художньому училищі, але звільнився звідти у 1912-му через консерватизм дирекції — за його власними ж словами, "не хотів витрачати сили на боротьбу з окам'янілостями".

Тож у 1913-му він відкриває власну художню студію у відомому "хмарочосі Гінзбурга", що розташовувався на вулиці Інститутській, 16 (у 1941 році підірваний військами НКВС СРСР, нині на його місці готель "Україна"). У цій найвищій будівлі в місті — 12 поверхів! — студія Мурашка була на горищі. Викладання було організоване академічно серйозно, окрім малюнку і живопису викладачі читали лекції з історії та філософії мистецтва.

Фото: суспільне надбання

Студенти стали переходити з училища до студії Мурашка. Його учнями були, зокрема, Ніссон Шифрін, Ісак Рабинович, Карпо Трохименко, Анатоль Петрицький і Тіна Омельченко.

Художник Анатоль Петрицький пригадував:"В студії було більше пошуків, цікавіше. Кожному учню Олександр Олександрович намагався відкрити очі на природу і показати, як передавати природу живописом. Він застерігав від розмальовування та від чорноти в картинах. Він вчив зустрічатися з природою як зі святом...".

У 1909-му році Мурашко одружився з Маргаритою Крюгер, яка була його моделлю.

Фото: суспільне надбання

Один із засновників Української академії мистецтв

Незабаром відбулася довгоочікувана подія для української інтелігенції — нарешті вдалося створити Українську академію мистецтв, яка існує і досі як НАОМА. Це був перший вищий навчальний заклад незалежної держави — УНР.

В академії окрім Мурашка викладали такі видатні художники, як Георгій Нарбут, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек, а першим ректором обрали Федора Кричевського. Урочисте відкриття академії відбулося 22 листопада 1917 року в приміщенні Української Центральної Ради.

На легендарному фото — діячі культури, науки і мистецтва, з ініціативи яких створено академію.

Засновники Української державної академії мистецтв. Стоять (зліва направо): Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Сидять (зліва направо): Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек. Фото: суспільне надбання

"Найімовірніше, митець належав до тих українців, яким саме революційні події 1917 року допомогли остаточно усвідомити свою національну належність, пише дослідниця Дар'я Добріян. — Мурашко був насамперед портретистом і жанрових речей створив не так уже й багато. Тому помітити у його творах національний компонент подекуди складно. Проте не лише в жанрових сюжетах проявляється національний стиль. Радше навпаки. (...) Звернувшись до зображення народного життя, митець пише картини «Зима», «Дівчина», «Неділя», «Селянська родина» та «Праля»".

Олександр Мурашко працював також у художній раді при Народному комісаріаті освіти. Ця діяльність, а також викладання забирали в нього багато сил і часу, про що художник у 1918 році писав: "Майже два роки нічого не роблю, всього мене втягнуто в організацію художнього життя України, і питання стоїть настільки гостро і складно, що уникнути цього нема жодної можливості. Але твердо сподіваюсь, що, віддавши належне суспільності, буду відпущений для тихої праці...".

Більшовики. Переслідування

Тихої праці Мурашкові не судилося, адже в тому-ж таки 1918 році Київ захопили більшовики. У січні вони за кілька тижнів розстріляли понад п’ять тисяч представників української інтелігенції.

Професори й студенти переховувалися, академія була зачинена. Тим не менш, освітній процес намагалися продовжити, студенти ходили до професорів додому і працювали там. Михайло Жук у спогадах писав, що найбільш заповненими були майстерні Олександра Мурашка та Федора Кричевського.

Убивство Мурашка

Ще в 1910 році, коли помер його батько, Олександр Мурашко продав квартиру, яку його родина мала на Малій Житомирській і купив невеликий будинок із садом на Лук'янівці, де збудував і майстерню. Тоді ця місцина була тихим передмістям і художник закликав друзів оселятися поруч, щоб створити там таке собі "мистецьке містечко". Але і цим мріям не довелося стати реальністю — кияни ніколи не дізнаються, яким могло б бути мистецьке містечко на вулиці Багговутівській (нині Загорівська).

Увечері 14 червня 1919 року Олександр Мурашко разом із дружиною повертався додому. До них підійшли троє чоловіків, які забрали художника із собою. Митця вбили пострілом в потилицю агенти ЧК неподалік від його власного будинку на Лук'янівці.

Олександр Мурашко загинув на 44-му році життя. У пресі про інцидент написали, що художник "був пограбований і забитий бандитами".

Фото: суспільне надбання

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media