Від гидкого каченяти — до видатного казкаря: історія життя Ганса Крістіана Андерсена

Ганс Крістіан Андерсен. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Чи знаєте ви, хто придумав ваші улюблені дитячі казки: "Русалоньку", "Дюймовочку", "Снігову королеву" та багато інших? Все це — твори данського письменника Ганса Крістіана Андерсена, який увійшов до золотого фонду світової класичної літератури.

Життя Андерсена було схожим на його твори: сповнене ліризму та меланхолії, страхів та трагедії невзаємного кохання, але й невмирущого натхнення, яке рухало митця вперед навіть у найскладніші часи. Суспільне Культура розповідає найцікавіше з біографії автора.

Незаможне дитинство

Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 року в місті Оденсе на данському острові Фюн. Майбутній видатний казкар зростав у бідній родині: батько був шевцем, а мати — прачкою.

Цікаво, що в Данії побутує легенда про королівське походження Андерсена. В одній з біографій він писав, що в дитинстві грався з принцом Фрітсом, який пізніше став королем Фредеріком VII. Ба більше, це був єдиний товариш Ганса — з вуличними хлопчаками він нібито не спілкувався. Дружба Андерсена з принцом Фрітсом, за його словами, тривала і в дорослому віці, аж до смерті монарха. А на похороні до труни покійного з усіх присутніх допустили тільки родичів та, як не дивно, Андерсена.

Втім, підтвердження цієї теорії не існує: цілком ймовірно, що казкар придумав це на основі розповідей батька про те, що він — родич короля.

Батьки дуже любили сина: оточували його любов'ю та турботою, забезпечували цікавими іграшками та прищепили малому любов до книжок, попри вбогість.

З ранніх років Ганс Крістіан був замкнутим, мрійливим та схильним до творчості. Іноді він влаштовував імпровізовані домашні вистави, щоб розважити рідних (хоч і зазнавав через це цькувань від сусідських дітей). Ляльковий театр був його улюбленою забавкою: цю пристрасть хлопчик зберіг і в юності.

Слід зауважити, що перша спроба дати Гансу освіту була не надто успішною. Батьки віддали його на навчання до вдови місцевого рукавичника, а згодом у школу для бідняків, де викладали тільки Закон Божий, письмо й арифметику. На жаль, хлопчик був не надто охочий до знань і всюди отримував на горіхи за це. Навіть читати видатний літератор навчився досить пізно — у 10 років. Натомість він щиро насолоджувався увагою друзів, коли розповідав їм вигадані історії про свої подвиги та пригоди.

У 1816 році безтурботне дитинство Андерсена різко обірвалося: батько помер і хлопчикові довелося працювати, аби зводити кінці з кінцями. Щоб допомогти матері й молодшій сестрі, він був підмайстром ткача та кравця, різноробочим на сигаретній та суконній фабриках тощо.

Театральна юність

Одного разу в Оденсе приїхала театральна трупа, яка випадково взяла Ганса статистом у виставу — на роль кучера. За сценарієм хлопчику навіть не дали слів, але цей момент став переломним і визначив його подальше майбутнє. Звідтоді Андерсен марив театром.

У 1819-му чотирнадцятирічний юнак назбирав трохи грошей і поїхав до Копенгагена. Мати відпустила його, бо сподівалася, що це ненадовго. Коли вона запитала, чому син покидає рідний дім, Ганс із вогником в очах відказав: "Щоб стати знаменитим!"

Хлопчина мав намір влаштуватися на роботу в театр, щоб пов'язати життя з улюбленою справою — і протягом року наполегливо намагався втілити цю мрію.

Спершу він прийшов додому до відомої співачки і, затинаючись, ковтаючи сльози від хвилювання, просив влаштувати його в театр. Андерсен вимолив собі таку обіцянку, але згодом з'ясувалося, що зірка погодилася, просто щоб відв'язатися від надокучливого довготелесого дивака — і зрештою слова не дотримала.

За свідченнями біографів, Ганс Крістіан був незграбним підлітком із довгими, тонкими кінцівками й шиєю та гострим носом — таким собі гидким каченям, про яке згодом і напише відому дитячу казку.

Навіть попри свою не надто ефектну зовнішність, Гансу таки вдалося здобути місце в Королівському театрі. Його взяли туди грати другорядні ролі. Проте стрімка кар'єра не вдалася: коли в юнака почав ламатися голос, його дедалі рідше залучали до вистав, а потім і зовсім звільнили.

Тоді Андерсен вирішив спробувати себе в амплуа драматурга: написав п'єсу в 5  актах "Сонце ельфів" і надіслав листа королю, переконавши дати гроші на її видання. До книги також увійшли вірші молодого митця.

Ганс Крістіан Андерсен. Literaly Hub

Ганс Крістіан подбав про рекламу і дав анонс у газеті, але це не надто допомогло просунути видання. Надрукований тираж не продавався. Амбітний автор, не втрачаючи надії, поніс свою книжку до театру, щоб за п'єсою поставили виставу — та отримав відмову через брак досвіду й безграмотність.

Люди прихильно сприймали бідного, але спраглого до знань юнака. Йому навіть випав шанс навчатися в школі в містечку Слагелсі, а потім в Ельсинорі — коштом королівської скарбниці за сприяння данського правителя Фредеріка VI. Так у 1822 році 17-річний Ганс Крістіан Андерсен знову став другокласником та опинився за партою. Це було щасливим квитком для нього, адже більше не треба було боротися за кожен шматок хліба, щоб вижити.

Попри це Андерсен згодом згадував період навчання в школі як найпохмуріший у своєму житті, а ректора, який постійно його безжально критикував, ще довго бачив у нічних кошмарах. У 1827 році він завершив навчання. Слід зауважити, що Андерсен так і не опанував грамоту, тож все життя писав з помилками. Є версія, що письменник мав дислексію.

Письменництво

Творчість Андерсена вперше отримала визнання в 1829 році, коли вийшло оповідання "Прогулянки від Хольмен-каналу до східного мису острова Амагер". Автор дебютував як представник течії прогресивних романтиків.

Після цього він опублікував п'єсу, книгу віршів і подорожню розповідь. Перспективний молодий письменник отримав грант від короля, який дав йому змогу подорожувати Європою та розвивати творчість. У 1835 році був опублікований роман "Імпровізатор" , події якого розгорталися в тогочасній Італії. Того ж року Андерсен почав створювати казки.

Андерсену не пасував образ казкаря в оточенні захоплених дітлахів. Навпаки — він був замкнутим, егоцентричним та не ладнав з дітьми. Одного разу іменитий скульптор хотів зобразити письменника біля малих читачів, але той розгнівався настільки, що вигнав митця геть. Прикметно, що Ганс Крістіан Андерсен ніколи не був одруженим та не мав дітей.

Розквіт творчості Андерсена припав на другу половину 1830–1840-х років. Саме тоді він написав більшість казок, які згодом зробили його відомим на весь світ.

Загалом творча спадщина Андерсена охоплює поеми, п'єси, нариси, романи, книги подорожні нотатки тощо. Однак найбільшу популярність він здобув як автор казок та історій, написавши 24 збірки протягом 1835–1872 років. Біографи Андерсена нарахували 212 казок, 28 саг, 6 романів та 6 інших прозових творів, 51 п'єсу, 25 подорожніх книжок, 4 біографії, 6 автобіографічних публікацій, 42 статті, листи та інші речі, 7 сатирично-гумористичних оповідок, 8 поем, 1024 вірші та 37 брошур данського письменника.

Серед найвідоміших казок Ганса Андерсена — "Принцеса на горошині" (1835), "Русалонька" (1837), "Стійкий олов’яний солдатик" (1838), "Соловей" (1843), "Гидке каченя" (1843), "Снігова королева" (1844), "Дівчинка з сірниками"(1845), "Тінь" (1847), "Мати" (1848) та багато інших.

Твори Андерсена українською

За даними ЮНЕСКО, твори Ганса Крістіана Андерсена перекладено понад 125 мовами. Українською мовою його перекладали Юрій Федькович, Михайло Старицький, Марія Грінченко, Агатангел Кримський, Оксана Іваненко, Галина Кирпа, Ольга Сенюк та інші.

Казки Ганса Крістіана Андерсена вперше вийшли українською в 1873 році — у перекладі Михайла Старицького. Видання обсягом 362 сторінки було надруковане в Києві. Ілюстрації до нього, одинадцять малюнків та портрет письменника, створив графік Микола Мурашко.

Ілюстрації Миколи Мурашка до творів Андерсена

З книги "Казки Андеpсена з коpоткою ёго життєписью" (1873)

З книги "Казки Андеpсена з коpоткою ёго життєписью" (1873)

З книги "Казки Андеpсена з коpоткою ёго життєписью" (1873)

"Подвійне дно" казок Андерсена

У своїх творах Андерсен рефлексує про людські цінності, чесноти та вади: кохання, самовідданість, егоїзм, жадібність, станову нерівність, доброту тощо. Його казки часто жорстокі, а деякі — і зовсім не дитячі. Частину з них автор написав на власному досвіді.

Наприклад, "Гидке каченя" він придумав, згадуючи знущання через зовнішність у дитячі роки. Автор хотів дати юним читачам, які борються із заниженою самооцінкою, надію перетворитися на прекрасних лебедів.

А в основі знаменитої "Русалоньки", за однією версією, історія невзаємного кохання самого Андерсена до його друга, стокгольмського держслужбовця Едварда Колліна, який розбив письменнику серце, обравши замість нього жінку.

Особисте життя

Через те, що Ганс Крістіан Андерсен назавжди залишився холостяком, про його особисте життя й досі ходить чимало пліток.

Вперше Ганс закохався у шкільному віці: тоді дівчинка Сара подарувала йому троянду, яку романтичний Андерсен зберігав протягом всього життя.

У 25 років йому вдруге явилася любов: хлопець вподобав сестру університетського приятеля, 17-річну Ріборґ Войт. Проте її брат заявив, що дівчина засватана. Насправді дівчина ніколи не виходила заміж, але родина не хотіла приймати зятем такого дивака, як Андерсен.

У 1843 році Андерсен захопився шведською співачкою Єнні Лінд, яка була молодшою на 15 років. Він освідчився дівчині, але та відмовила Гансу — як сказали би зараз, "зафрендзонила". Зрештою оперна діва вийшла заміж за піаніста, а казкар із розбитим серцем присвятив їй кілька ліричних історій, зокрема "Снігову королеву" та "Соловейка".

Деякі біографи, як-от Аксель Дреслоу і Міхаель Рютц, припускають, що Андерсен був бісексуальним. Тут варто згадати його тривалий романтичний інтерес до Едварда Колліна, якийне відповів письменнику взаємністю. Втім, збереглися фрагменти чуттєвого листування між чоловіками.

"Ви той, кого люблю понад усе. Ваше розуміння — це як обійми, як поцілунок...", — писав Андерсен.

Також казкар мав почуття до німецького теолога Людвіґа Мюллера. Він казав, що інфантильність та чуттєвість Ганса викликають у нього відразу, тому це спілкування тривало недовго. Однак відомо, що Едвард Коллін приревнував Андерсена, коли дізнався про цей епізод.

Окрім цього, є версії, що Андерсен відвідував борделі, а іноді зацікавлювався старшими жінками й навіть дітьми. Існує непідтверджена історія, що коли 1867 року Андерсен гостював у англійського письменника Чарльза Діккенса, то домагався до його сина. Ймовірно, через цей випадок літератори перестали дружити.

За іншою ж теорією, Андерсен міг до кінця життя дотримуватися целібату. Відомо, що чоловік вів щоденник, у якому позначав плюсиками кожен раз, коли в нього виникало статеве бажання. Так він, можливо, стримував свою орієнтацію, якої соромився.

Дивацтва Андерсена

Популярний письменник, окрім беззаперечного таланту, мав ще й дуже ексцентричну вдачу.

По-перше, в Андерсена було багато фобій і неврозів. Він настільки боявся пожежі, що носив із собою рятувальну мотузку, коли заходив у високі будівлі. Відмовлявся їсти шинку через страх паразитів, а також уникав собак. Однак найбільше він боявся бути похованим заживо — як і його сучасник-українець Микола Гоголь. Ідея про це так сильно хвилювала Ганса Крістіана, що той щовечора засинав із запискою, яка попереджала: він не мертвий, а просто спить.

По-друге, скандинавський письменник був доволі специфічним гостем. У 1847 році він познайомився на вечірці з Діккенсом. Після цього митці листувалися і одного разу Діккенс запропонував другові погостювати в нього, якщо раптом Андерсен колись опиниться в його місцевості. Ганс сприйняв цю пропозицію вкрай серйозно, тому негайно призначив двотижневий візит.

У гостях Андерсон поводився без зайвого сорому: вимагав, щоб один із синів Діккенса його поголив, відверто плакав і параноїдально боявся кишенькових крадіжок. Від'їжджаючи, гість намагався перепросити, але Діккенс надіслав йому лише останнього листа на прощання, і їхні стосунки, за висловом автора "Різдвяної пісні", були мертві, "як цвяхи в труні".

Хвороба та смерть

У 1872 році Андерсен отримав серйозну травму, впавши з ліжка у своєму будинку в Копенгагені. Того ж року вийшла його остання публікація — збірка оповідань.

Приблизно в цей час у нього почали проявлятися ознаки раку печінки, який забрав його життя. Уряд Данії почав вшановувати життя та творчість Андерсена ще до його смерті. За кілька місяців до цієї трагічної події місто встановило великий бронзовий пам'ятник на честь 70-річчя письменника.

Ганс Крістіан Андерсен помер 4 серпня 1875 року в Копенгагені.

Пам'ятник Гансу Крістіану Андерсену в Копенгагені. VisitCopenhagen

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media