Памʼять, співбуття та неможливість повернення: виставки які варто відвідати у червні

Виставки, які варто відвідати у червні. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Суспільне Культура пропонує добірку нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у червні в Києві, Кривому Розі та Івано-Франківську. Деякі з них відкрилися в останні дні травня, але їх все ще можна відвідати.

"Опалювальний сезон"

Де: Криворізький Центр Сучасної Культури, вул. Полубоярцева 6б (вул. Вахтангова, 6б), Кривий Ріг

Коли: з 15 червня по 15 липня, з 12:00 до 19:00, з пʼятниці по неділю.

Куратор: Кирило Ліпатов

Експозиція виставки побудована довкола інноваційної кінетичної інсталяції, що втілює динаміку емоцій від мобілізації до апатії.

Проєкт "Опалювальний сезон" Васі Дмитрика розпочався три роки тому в майстерні митця на СРЗ-3. Саме тоді колишній завідувач науково-експозиційного відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов та Вася Дмитрик під час обігрівання майстерні спільно винайшли метафору, матеріалізувати яку змогли тепер.

"Опалювальний сезон" відображає внутрішні переживання і соціальні емоції, пов'язані зі станом мобілізації та втоми, який панує в суспільстві.

Інсталяцію створюють цвяхи, що залишають сліди на папері. Ці цвяхи художник зібрав під час блекаутної зими в Одесі 2022–2023 років. Вони буквально стали матеріальним свідком тих подій. Цвяхи, утративши свою первинну функцію, перетворилися на об'єкти мистецтва, що символізують перехід від активності до втоми, від мобілізації до апатії.

Вася Дмитрик на відкритті "Опалювального сезону" у Одеському національному художньому музеї. Facebook сторінка ONFAM

"Непідвладне"

Де: PinchukArtCentre, Київ

Коли: з 31 травня по 14 липня , середа — неділя з 12:00 до 20:00

Куратор: Нікіта Кадан

На виставці зібрано творчість двох художніх угруповань, що активно діяли в Одесі на межі 2010–2020-х років: галереї NOCH та тимчасового об'єднання в просторі колишнього судноремонтного заводу (СРЗ-3). До складу останнього входили Даша Чечушкова, Ілля Тодуркін та ще один учасник, ім’я якого залишається неназваним за його власним бажанням.

Галерея NOCH була місцем, де здійснювалися експериментальні проєкти, що не могли бути реалізовані в офіційних чи комерційно-орієнтованих художніх установах Одеси. Заснована у майстерні художниці Олександри Кадзевич за підтримки співініціатора Гаррі Краєвця, галерея стала осередком формування мікроспільнот та альтернативним центром для незалежної художньої сцени. На цій виставці колектив NOCH представляє роботи одеського художника Андрія Лаврикова (Бормана) як відлуння своєї одеської програми.

Об'єднання на СРЗ-3 було частиною більш широкого художнього руху. Їхня діяльність, що визначалася ідеєю "співбуття", мала риси секти, родини або містичного союзу. Незважаючи на численні трансформації і навіть формальний розпад, це об'єднання досі впливає на світогляд і стиль багатьох молодих українських митців.

Об'єднуюча риса обох угруповань полягала у відмові від боротьби за владу в культурному полі та уникненні відносин домінування і підкорення. Їхня мета була "просто бути" у своїй унікальній якості, не конкуруючи з іншими. Ця непідвладність часто асоціюється з маргінальністю, але водночас надає свободу маневру, можливість несподіваної та рятівної відповіді в умовах, де орієнтація на здобуття влади призводить до тупикових ситуацій.

"Непідвладне" — це виставка про можливість мислити окремо та неузгоджено в часи сильного суспільного консенсусу. Вона розкриває самотність мистецтва як форму його політичності, демонструючи, як незалежні художні угруповання можуть існувати та впливати на культурний контекст поза межами традиційних ієрархій та структур.

Анонімн_а автор_ка, портрет Бормана, 2014, Фотографія, виставка "Непідвладне", PinchukArtCenter. PinchukArtCenter

Ukrainian Paradise/"Український рай"

Де: PinchukArtCentre, Київ

Коли: з 31 травня по 14 липня , середа — неділя з 12:00 до 20:00

Кураторка: Оксана Чорноброва

Виставка, що проходить в рамках PAC UA, збирає і переосмислює ключові образи, лозунги та символи, які сьогодні ідеалізуються в українському суспільстві.

"Український рай" не виглядає гостинним: це простір, насичений символікою та матеріальними предметами, де зброя та смерть хаотично переплітаються з комічними зображеннями Пса Патрона і оптимістичними лозунгами на кшталт "Доброго вечора, ми з України".

Ukrainian Paradise також функціонує як штаб, де стихійна популярна культура зі своїми героями та символами поєднується з практичними речами та прагматичними ідеями, що відповідають потребам війни. Всі ці елементи набули сакрального значення в Українському раю, але тут нічого не є постійним.

Виставка пропонує уважно поглянути на цю неоднорідну колекцію, яка відображає сучасний Український рай. Водночас вона закликає замислитися над питанням: хто і що увійде до майбутнього Українського раю?

У проєкті беруть участь Ксенія Гнилицька, Євген Коршунов, Андрій Рачинський, Максим Ходак, Аліна Якубенко та Kinder Album.

Ксенія Гнилицька, із серії "Новини з майбутнього", 2022-2024, цифровий друк на папері, створено за підтримки PinchukArtCenter, виставка "Ukrainian Paradise". PinchukArtCentre

За́сів хмар

Де: "Асортиментна кімната", вул. Січових Стрільців, 15, Івано-Франківськ

Коли: з 1 по 13  червня, четвер — субота з 12:00 до 18:00

Кураторки: Оля Поляк та Дарʼя Христинюк

У вересні 2023 року в "Асортиментній кімнаті" стартувала Школа сучасного мистецтва, і тепер, після року навчання, учасниці та учасники готові представити свої випускні проєкти.

Назва виставки "Засів хмар" відсилає до процесу введення реагентів у хмари для зміни їх фазового стану, що символізує вплив мистецтва на суспільство та індивідуальні переживання.

В уривку кураторського тексту Олі Поляк та Дарʼї Христинюк зазначається: "Авторки й автори впродовж школи ставили собі питання про важливість своєї роботи. Чи вартує те, що я роблю, того, щоб на це дивились люди? Це ж питання ми ставили нашим лекторкам і лекторам. Чи вам подобаються, чи відгукуються ваші роботи? Відповіді різняться тоном, але не змістом. Ми всі сумніваємось. І це природно. Можливо, дощ теж сумнівається, чи треба йому падати". Ці слова підкреслюють важливість сумнівів і роздумів у творчому процесі.

На виставці будуть представлені роботи 23 художниць та художників у різних медіа: графіка, гобелен, фото, відео, рисунок, інсталяція, документальний перформанс, знайдені об'єкти та скульптури, зін та тексти. Основними темами, навколо яких обертається мистецький діалог, є пам'ять та ландшафт, стійкість та вразливість. Цього року центральним образом виставки стало каміння, що символізує стійкість та витривалість, але водночас закликає до збереження внутрішньої ніжності.

Серед 23 учасниць та учасників є різноманітний гендерний та генераційний склад. У двох групах студенток та студентів Школи вік коливається між 12 та 41 роками, кожен з них вклали у роботи власний досвід та рефлексії, здобуті під час навчання. Для деяких учасників це перша спроба приміряти на себе роль художника чи художниці, для інших — продовження або відновлення мистецької практики. Є ті, хто може стати або вже є наступним мистецьким поколінням.

"Підготовка до втрати"

Де: The Naked Room, вул. Рейтарська 21, Київ

Коли: з 31 травня по 2 червня, щодня з 12:00 до 21:00

Куратори та кураторки: Микити Бабкіна, Віти Котик та Оксани Озарчук

Продюсер виставки: Вячеслав Бреус

Кураторська група досліджує питання збереження особистих речей у часи небезпеки, розглядаючи, як ми намагаємося захистити свою власність від знищення. Що робити, коли особисті речі можуть зникнути будь-якого дня? Як вберегти свою власність від втрати?

Ці питання постають перед нами кожного разу, коли ми відчуваємо наближення небезпеки або розмірковуємо про можливу втрату майна, намагаючись передбачити та попередити майбутні катастрофи. Ми використовуємо різні способи убезпечення наших речей: зберігаємо їх у імпровізованих "складах" та "сховищах", пакуємо в захисні матеріали, ховаємо в камери зберігання, або ж просто параноїдально пильнуємо за ними.

Ілля Тодуркін у передчутті втрати своїх художніх робіт розробив власну методологію їхнього збереження. Хоча ці роботи є цінними мистецькими творами, на виставці вони постають з перспективи потенційної загрози майбутнього зникнення. Художник міркує над імовірними сценаріями "смертей" своїх творів і розробляє моделі їхнього "воскресіння". Він створює копії своїх робіт: від зменшених реплік, зроблених вручну, до технологічного відтворення. Об'єкти існують віч-на-віч зі своїми клонами, формуючи нові єдності не лише первинності та вторинності, але й смерті та воскресіння. У майбутньому ці роботи можуть загинути, але їхні копії нагадуватимуть, що такі об'єкти існували, відтворений образ воскресить не лише втрачені візуальні форми, але й крихти часу їхньої присутності.

У виставці "Підготовка до втрати" можна побачити як самі об’єкти, так і способи їхнього захисту від можливого знищення, які обирає художник.

Перший метод — копіювання, що передбачає створення фізичних реплік зменшених у чотири рази для зручнішого зберігання й транспортування.

Другий метод — відтворення у віртуальному просторі у формі 3D-скульптур, з якими можна взаємодіяти інтерактивно.

Афіша до виставки Іллі Тодуркіна, "Підготовка до втрати", 2024 рік, The Naked Room. Instagram The Naked Room

"Земля під нігтями нагадує мені запечену кров"

Де: The Naked Room, вул. Рейтарська 21, Київ

Коли: з 5 червня до 26 червня, щодня з 12:00 до 21:00

Кураторка: Аля Сєгал

Дніпровська галерея Артсвіт у партнерстві з The Naked Room представляє групову виставку "Земля під нігтями нагадує мені запечену кров", яка об'єднує роботи відомих українських художниць. Кураторка звертається до теми війни та її наслідків, досліджуючи як вона впливає на людей та землю. Лінія фронту нестабільна, міста перетинаються цією лінією кілька разів, земля, яка є символом життя, приймає в себе тіла вбитих. Чи готові ми слухати ці історії мертвих і живих? Сьогодні українці документують агресію: фотофіксація, документальні репортажі, уламки ракет і зруйновані будинки. Але вони також збирають свідчення людей, які містять у собі набагато більше, ніж лише  документацію.

Проєкт Secondary Archive, учасницями якого є представлені на виставці художниці, починався як спроба зафіксувати пряму мову мисткинь у час, коли їхня роль у мистецькому середовищі була крихкою.

Війна змушує жіночі голоси ставати тихішими, але їхні історії важливі. Громадська організація Північна культурна столиця зібрала свідчення жінок, які пережили окупацію Чернігівщини, і саме в діалозі з цими історіями створена робота Ольги Кузюри, сім’я якої також походить з цього регіону. Kinder Album представила серію робіт, натхненних некрологами та історіями пам’яті з деокупованої Харківщини, зібраними проєктом Меморіал. Дар’я Молокоєдова працює з образом свого дитячого дому, який залишається недоступним у прифронтовому Краматорську. Маргарита Половінко, волонтерка-парамедикиня, малює пейзажі власною кров’ю, зображуючи абстрактні та впізнавані краєвиди свого рідного Кривого Рогу.

"Дивлячись у розриви"

Де: Voloshyn gallery, вул. Терещенківська, 13, Київ

Коли: з 1 червня до 3 липня (окрім понеділка та вівторка), з 11:00 до 18:00.

Куратор: Нікіта Кадан

Виставка побудована навколо образу перерваних зв’язків в історії мистецтва. У цьому проекті твори, створені різними епохами та поколіннями українських митців, зустрічаються в експозиції, щоб поглянути один на одного ніби вперше.

Виставка об'єднує роботи таких відомих митців, як Марія Примаченко, Давид Бурлюк, Юрій Лейдерман, Влада Ралко, Катерина Алійник, Олег Голосій, Ярослав Футимський та Флоріан Юр’єв. Всі вони присутні у цій експозиції, ніби музейну історію після катастрофи потрібно винайти наново.

Від куратора:

"Ця виставка — про обумовлені страшними та веселими обставинами українського життя способи дивитися на мистецтво. Вона про те, як дивитися на нього крізь призму «згорів сарай, гори і хата». Її, виставку цю, можна прочитати як проект музею, в якому бажання утвердити владу через написання історії вже зазнало поразки. Чи як нестабільну систему, в якій «класичні», «сучасні», «маргінальні», «актуальні» автори опиняються за межами своїх звичних ніш та місць у класифікації. Це рухомий ландшафт мистецтва, який миттєво робить будь-яку мапу застарілою".

Виставка це спроба переосмислення та переорганізації мистецького простору, де класичні та сучасні, маргінальні та актуальні митці співіснують поза межами своїх звичних категорій.

Учасниками виставки є Катерина Алійник, Сергій Ануфрієв, Євгенія Бєлорусець, Андрій Бояров, Давид Бурлюк, Даша Чечушкова, Оля Єрємєєва, Олег Голосій, Костянтин-Вадим Ігнатов, Нікіта Кадан, Катя Копєйкіна, Володимир Костирко, Юрій Лейдерман, Катерина Лисовенко, Кристина Мельник, Майя Ніколаєва, Олег Парфьонов (Парфьон), Марія Примаченко, Влада Ралко, Олена Рижук, Антон Саєнко, Сана Шахмурадова Танська, Тіберій Сільваші, Богдан Сокур, Ілля Тодуркін, Федір Тетянич, Ярослав Футимський, Флоріан Юр’єв, Тетяна Яблонська, невідомий автор,  невідомий автор.

"Між прощанням і поверненням"

Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 10-12, Київ

Коли: з 31 травня по 2 червня з 10:00 по 21:00, з 5 червня по 4 серпня, середа — неділя, з 12:00 до 20:00

Кураторки: Наташа Чичасова, Ася Цісар та Анастасія Гаразд

Кураторки досліджують складні питання про реальні та знайомі місця, до яких більше неможливо повернутися. Війна руйнує зв'язки між людьми та місцями, відбирає минуле і майбутнє, залишаючи лише страх і невідомість. Художники і художниці, через свої мистецькі практики, намагаються відновити ці розірвані зв'язки, реконструюючи родинні історії та ландшафти дитинства, розмірковуючи про перетини культур і спротив забуттю.

Місця народження і зростання часто сприймаються як тло життя, дуже буденне і близьке. Проте війна розкришує цей знайомий світ, руйнуючи зв’язки і змушуючи людей залишати свої домівки. Відповідь на буденне запитання "Звідки ти?" перестає бути автоматичною, породжуючи страхи, які український мовознавець Юрій Шевельов називав "безґрунтянством" — страх починати все спочатку, втрачати своє місце у світі.

Для багатьох поколінь українців безґрунтя стало наслідком систематичного знищення, репресій, війн і окупацій. Ми знову і знову мусили віднаходити свою самість, зберігати її скупі рештки, вибудовувати дім на нових місцях і континентах. Постійні втрачання перетворюються на фантомний біль у тілі, а спогади стають єдиним способом наблизитися до втраченого дому. Мистецтво стає інструментом для перевигадування і оживлення розірваних зв'язків, віднаходження образів і слів там, де їх, здавалось, назавжди втрачено.

Кураторки демонструють, як мистецтво може стати засобом опору змінам, що невідворотно стаються за нашої відсутності. Художники та художниці наближаються до втрачених місць через свої роботи, реконструюючи родинні історії та ландшафти дитинства, досліджуючи перетини культур і спротив забуттю. Вони використовують свої мистецькі практики для відновлення розірваних зв'язків, віднаходження образів і слів, відтворення стертих історій і усвідомлення власного місця в них.

На виставці будуть представлені роботи у різних медіа, включаючи графіку, живопис, скульптуру, інсталяції, фотографію та відео. Теми пам'яті, ландшафту, стійкості та вразливості пронизують всі представлені роботи, об'єднує їх та створює єдиний мистецький діалог.

На виставці представлено твори 17 українських митців та мисткинь: Катерини Алійник, Пьотра Армяновського, Григорія Бондаренка, Андрія Достлєва, Катерини Єрмолаєвої, Алевтини Кахідзе, Ольги Кyзюри, Віталія Куликова, Ніни Лагути, Зої Лактіонової, Георгія Мамардашвілі, Елізи Мамардашвілі, Дар’ї Молокоєдової, Севілі Наріман-кизи, Вікторії Розенцвейг, Юрія Соловія, Даші Чечушкової.

Даша Чечушкова, "Безкінечне повернення", рельєф, штукатурка, 2024 рік, виставка "Між прощанням та поверненням", Мистецький Арсенал. Суспільне Культура/фото: Яна Качковська

Гобелен "Карелія"

Де: Малий Театр, вул. Гончара 33, Київ

Коли: з 4 червня по 4 липня, четвер — неділя з 13:00 до 17:30

В межах проєкту "Театр у контексті" The Naked Room та Малий театр запускають програму камерних виставок, кожна з яких фокусується на один твір. Першою експозицією у виставковій залі театру стане гобелен "Карелія" відомої шістдесятниці Аліни Ламах, чиї твори досі залишаються маловідомими в Україні.

Аліну Миколаївну Ламах (1925—2020) здебільшого знають як дружину художника Валерія Ламаха, відомого монументаліста та ключової постаті покоління шістдесятників. Він був автором "Книги схем" — одини з найважливіших текстів українського неофіційного мистецтва, присвяченого аналізу світової культури через авторську філософську систему. Валерій Ламах залишив рукописи неопублікованими, і Аліна Миколаївна працювала над їх впорядкуванням, розшифровкою, передруком, редактурою та підготовкою до публікації понад 30 років після його смерті у 1978 році.

Однак Аліна Ламах також мала власну художню практику, якою займалася у 1980–90-ті роки паралельно з роботою над "Книгою схем". Її творчий доробок включає гобелени, графічні пейзажі, живопис та натюрморти. Твори Ламах демонструють її розуміння концептуального виміру флорального орнаменту та можливостей оптичного ефекту від взаємодії візуального образу з архітектурним простором.

Афіша до виставки гобелену Аліни Ламах "Карелія", у межах співпраці Малого Театру та The Naked Room. Instagram The Naked Room

"Синергія"

Коли: з 31 травня по 29 червня, середа — субота з 12:00 до 19:00

Де: Imagine Point, Голосіївський проспект, 86/1, Київ

Виставка "Синергія" об’єднала у просторі малої зали галереї Imagine Point нефігуративні твори київських художників Володимира Беляковича та В’ячеслава Бирука. Ідея спільної експозиції виникла після знайомства митців минулого року, коли Володимир Белякович відчув творчу спорідненість із В’ячеславом Бируком: "Він, як і я, намагається створити кольором особливу атмосферу полотна картини, спонукати глядача до роздумів: що це в біса таке, як це зрозуміти, про що це?".

Абстракція, як експресивна, так і геометрична, не надає готових відповідей, а радше стимулює до роздумів. Це імпульс, поштовх поміркувати, вигадати свою історію. Володимир Белякович звертається до традицій абстрактного експресіонізму, часом тяжіючи до естетики ар брют. За його твердженням, будь-яка його картина – "це історія, написана фарбами та фактурами, де кожен колір має своє значення, стає своєрідним сигналом, що переходить до підсвідомості глядача та мотивує його відчувати, фантазувати, згадувати різні моменти життя". Володимир вірить, що немає двох однакових людей і єдиного правильного сприйняття, адже кожен дивиться крізь призму власного досвіду.

В’ячеслав Бирук, у свою чергу, є прибічником концептуального напрямку в образотворчому мистецтві. Його нефігуративні роботи лаконічно графічні, балансуючи на межі між живописом і дизайном. У своїй творчій практиці він опирається на думку американського художника-концептуаліста Джозефа Кошута про те, що все мистецтво (після Дюшана) є концептуальним за своєю природою: думка (conceptus), що стала поштовхом до творення, є не менш важливою, ніж її втілення.

"Я виношу на огляд те, яким я сам бачу об’єкт споглядання. А от як глядач сприймає та трактує мою роботу – це вже його повне право. Робота закінчена – вона вже належить не мені, а соціуму", – зазначає Бирук.

"Слова ледь голосніші за ніч"

Де: Національний центр "Український дім", Київ

Коли: з 5 по 30 червня, вівторок — неділя з 11:00 до 19:00

Кураторка: Марина Щербенко

Виставка "Слова ледь голосніші за ніч" — це проєкт одеського митця Олега Дімова, який пропонує зануритися у середовище проживання українців через призму його візуальної практики. Виставка є важливою частиною програми Українського Дому, що має на меті представити сучасну українську фотографію як потужний інструмент фіксації та художнього осмислення реальності.

Проєкт об’єднує фотографії з кількох серій: "Інший краєвид", "Ніч", "Ранок", "Плями" і "Час, коли мене немає вдома". Така вибірка не випадкова. Робота над серією "Інший краєвид" почалася ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і художник повернувся до неї пізніше. Серії "Ніч", "Ранок", "Плями" і "Час, коли мене немає вдома", створені з 2022-го до 2024 року, продовжують розвивати як контекстуальні, так і естетичні форми, знайдені раніше. Витягуючи нібито випадкові миті з потоку життя, Олег Дімов показує чітку закономірність: роз’єднаність, ізоляція і самотність є наскрізними лініями концепції виставки.

Ключові серії проєкту — "Інший краєвид" і "Ніч". Серія "Інший краєвид" драматично окреслює морську межу міста, наголошуючи на поняттях "край", "кордон" і "лінія", які набули нового сенсу, асоціюючись з очікуванням, страхом і порожнечею. Видалене з пляжів море символізує небезпеку з його боку, і цей тиск особливо відчувається одеситами, для яких місто перебуває на краю, під загрозою знищення.

Серія "Ніч" переносить глядача всередину міста, показуючи скупчення будинків, схожих на стільники, але позбавлених руху життя. У них усе застигло в неспокійному очікуванні. Напруга ще помітніша на зображеннях із людьми. На думку художника, багато людей сьогодні мають таку саму мужність, як будівлі, що не можуть залишити країну під час війни. Вони можуть лише чекати на ймовірну неминучість, наприклад, вибуху.

Афіша до виставки Олега Дімова "Слова ледь голосніші за ніч", 2024, Національний центр, "Український дім". Facebook Національного центру "Український дім"

"Колекція. Василь Цаголов"

Де:  Dymchuk Gallery, вулиця Ярославська, 21, Київ

Коли: з 7 червня по 7 липня, середа — неділя з 12:00 до 19:00

В експозиції представлені живописні роботи Василя Цаголова з різних його проєктів, включаючи "У страху великі очі", "Лебедине озеро", "Привид революції" та інші.

Василь Цаголов (нар. 1957) — український художник та перформер, народився у місті Дигорі, Північна Осетія. Він є представником нової української хвилі та одним із піонерів українського відеоарту і перформансу. Василь Цаголов живе та працює в Києві. Відомий своїм стилем, він часто використовує біле тло полотна, яке проглядається крізь шпарини малюнку, створюючи ефект "дихаючої", легкої роботи.

Серія "Лебедине озеро" складається з робіт, створених протягом 2007-2013 років у різних медіа: живопис, інсталяція, скульптура. Лейтмотивом серії є образ балерини з вибухівкою на фоні мирного пейзажу, що контрастує з відчуттям небезпеки у повсякденному житті. Тема балету неодноразово з’являється у роботах сучасних українських митців з кінця 1980-х років як символ небезпеки та лицемірства. Балет залишається одним із найвизначніших "експортних продуктів" радянської та сучасної російської культури. До цієї теми звертався також Арсен Савадов у серії "Донбас-Шоколад", частина якої була представлена у попередній виставці проєкту "Колекція".

Серія "У страху великі очі" (2010-2011) включає ряд портретних і жанрових композицій, об’єднаних ідеєю страху, що поширюється світом через акти насилля та тероризму. У цих роботах автор буквально зображує прислів’я "У страху очі великі", акцентуючи увагу на неприродньо великих очах персонажів. В експозиції представлено роботу "Муха", яка разом із двома великими полотнами з емоційними портретами Анатолія Димчука створює умовний діалог.

"Пелікан"

Де: Мала Галерея Мистецького арсеналу, вул. Лаврська 10, Київ

Коли: з 30 травня по 9 червня, середа — неділя з 12:00 до 19:00

Серія ілюстрацій, представлена на виставці, присвячена темі тіла як символу сили та крихкості водночас, тіла, яке захищає і потребує захисту. У своїх роботах Женя Олійник досліджує тему жертовності тих, хто захищає Україну від російського вторгнення, тримаючи лінію оборони власним тілом.

Назва виставки "Пелікан" символізує Христа, який, за біблійним сюжетом, напуває дітей власною кров’ю і ковтає вогонь з неба. Пуста Голгофа зі змієм-червом на горизонті розповідає про передчуття катастрофи. Святий Себастьян у жіночій подобі потрапляє під обстріл, а Свята Лючія і Свята Агата прийняли єдину подобу: без грудей, без очей і без руки.

Афіша "Пелікан", виставка Жені Олійник, Мала Галерея Мистецького Арсеналу. Мала Галерея Мистецького Арсеналу

I love you

Де: thesteinstudio, Лютеранська, 6 (в арку та направо), Київ

Коли: з 8 по 28 червня, четвер — неділя з 11:00 до 19:00

Виставка представить серію фотографій української мисткині Каті Лесів у київському просторі thesteinstudio. Проєкт присвячений темам циклічності, рівнів зрілості та кохання, що розкриваються у документуванні живих ритмів двох окремих півоній.

Художниця додає до спостереження за життєвим циклом двох півоній уявний діалог, який трансформується на різних етапах цвітіння квіток. Смерть постає як незворотний і неконтрольований аспект у циклі життя кожної живої істоти. Фотопроект Каті Лесів акцентує увагу на тому, як приймати ці природні прояви.

"Одного дня я купила у бабусі на ринку білий бутон півонії. Він розкрив свої пелюстки та став пишним і красивим. Пізніше, 24 травня, я купила ще один бутон у тієї ж бабусі і поставила їх поряд у склянки з водою. З кожною наступною годиною перший бутон розкривався все більше, тоді як другий лише починав відкривати свої пелюстки. Через день вони були однаково пишні і красиві, а через два — перша півонія зів'яла, а друга все ще залишалась пишною і красивою.", — розповідає Катя Лесів, авторка проєкту.

Оригінальним носієм I love you є арт-бук, виданий у 2021 році у співпраці з українським видавництвом ist publishing. У 2022 році арт-бук Лесів I love you увійшов до шорт-листа премії Aperture PhotoBook Awards та отримав унікальну відзнаку в категорії Special Juror’s Mention: PhotoBooks for Ukraine.

Катя Лесів, сторінка з артбуку "I love you", 2021, istpublishing. Cайт istpublishing

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media