Ще у школі зробив радіоприймач, і вже 50 років працює на радіо: історія Анатолія Табаченка

100 років Українському Радіо та 50 років з Українським Радіо: історія Анатолія Табаченка. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Радіо зближує — впевнений Анатолій Табаченко, який вже майже 50 років працює на Українському Радіо. Саме це називає однією з його переваг. Ще у шкільному віці він зібрав радіоприймач, любов до радіо лишилася протягом всього життя.

Історію Анатолія Табаченка записала Катерина Яковленко.

"На радіо є тільки слова і голос, більш нічого"

Хоча офіційний штамп у трудовій книзі про перший робочий день стоїть 15 січня 1975 року, свій перший репортаж для Українського Радіо Анатолій Табаченко записав 29 жовтня — й одразу він вийшов в етер. Те, як це було, Табаченко пам'ятає дотепер.

"Мені дали зробити репортаж на тему молодіжного життя. А я перед цим працював на київському мотоциклетному заводі. Я поїхав туди та зробив звіт-репортаж про роботу молодіжної бригади. Того самого вечора, о 21 годині, він прозвучав. Це був короткий репортаж на хвилину двадцять секунд для випуску новин".

Анатолій Табаченко.

Табаченко розповідає, що ще з дитячих часів любив слухати радіо. Слухав удома за допомогою лампового приймача.

"Мене дуже приваблювала, знаєте, оця романтика далеких відстаней. На радійній шкалі було написано назви міст: Лондон, Ленінград, Одеса, Донецьк, Париж, Осло, Люблін. Я налаштовував звук, слухав все через перешкоди. Навіть іноземною мовою — воно мене надзвичайно захоплювало", — розповідає він.

Говорить, що радіолюбителем був завжди, хоча, звісно, іронізує і каже, що в дитинстві це було дуже примітивно. Саме тоді він створив свій перший радіоприймач.

"Коли я почув в ньому голос з Українського Радіо й усвідомив, що створив це своїми руками, це на мене справило надзвичайно величезне враження. Настільки сильне, що це не могла перебити поява ані інтернету, ані мобільного зв'язку. Це було сильне враження на все життя", — каже Табаченко.

В студентські роки пішов вчитися на журналістику: там у нього теж був радіогурток. Тоді вперше спробував послухати власний голос у записі. Разом з колегами-студентами створив радіогазету "Слово Зброя", яку транслювали під час перерви у коридорі.

Уперше в приміщення Українського Радіо потрапив на екскурсію. Тоді ж уперше побачив процесійні студії.

"Пам'ятаю, що нас питали, чим ми цікавилися, я говорив, що мені подобається фотографія. А потім я через два дні чую цей запис по радіо, чую свій голос. І це було ще одне дуже сильне переживання", — каже Табаченко.

Свою студентську виробничу практику він проходив саме тут, на Українському Радіо, працював також на обласному радіо — у Миколаєві. "Я мав можливість об'їздити всю область, бувати у відрядженнях, привозити якісь матеріали. Це була прекрасна можливість. А ще там я вперше в житті вийшов у прямий ефір. Там не було диктора, і мене взяли на пів ставки. Як зараз пам'ятаю, що серед всього, що я тоді говорив, було оголошення реклами про те, що Миколаївському міському молокозаводу на постійну роботу потрібні вантажники", — згадує Табаченко.

Анатолій Табаченко.

У трудовій книжці багато записів: від журналіста до директора Українського Радіо останні два з половиною роки існування в статусі державного мовника. Зараз серед обов'язків Анатолія Дмитровича і догляд за Музеєм Українського Радіо. Саме у музеї зібрані унікальні експонати: програма передач 1940 року, техніка різних часів та фотографії радійників, які були з радіо у різні, часто турбулентні, часи.

Серед найцікавіших моментів на радіо він називає висвітлення першого візиту президента України до Сполучених Штатів Америки. Табаченко був тоді у складі офіційної урядової делегації, зі США передавав репортажі про перемовини, а записував матеріали на студії "Голос Америки". Але звісно, найбільш щемким спогадом його є проголошення незалежності України.

"Після 24 серпня ми оперативно створили спеціальну групу, яка випускала щоденну програму. Саме через цю програму проходили тодішні визначні постаті української політики — в ефірі були Горинь, Лук'яненко, Сторик, Яворівський, Танюк і багато інших. Це була чудова робота. І я думаю, що відсоток голосів, які в Україні голосували за незалежність, був результатом і нашої роботи", – говорить Табаченко.

З Українським Радіо він уже протягом 50 років, власне цієї осені він святкуватиме пів століття з виходу свого найпершого репортажу.

За що він так любить радіо?

"На радіо є тільки слова і голос — більш нічого. Є інтонації, тональність і те, як звучить голос. Мені було цікаво робити такі передачі, щоб мені повірили. Багато моїх колег писали текст на папірець. А от я в цьому відчував фальш. Я, звичайно, завжди ретельно готувався, але в якийсь момент зрозумів, що потрібно розмовляти — саме тоді з'являються природні інтонації. У них була правда. Фальш завжди відчувається на радіо", – підсумовує Табаченко.

Історію становлення та розвиток Українського Радіо він розповідає з таким самим захопленням. В окремому матеріалі наводимо пряму мову Анатолія Табаченка.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media