"Назва відсилає до процесу декомпресії": Фронтмен Our Atlantic Віктор Байда про альбом "На глибині"

Віктор Байда, фронтмен гурту Our Atlantic. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

23 лютого гурт Our Atlantic випустив альбом-подкаст "На глибині", який складається із 12 треків, що містять пісні та розповіді історій від барабанщика гурту Олексія Бикова, який з перших днів вторгнення долучився до лав ЗСУ, брав участь у захисті Київщини й зараз продовжує службу в війську. Завершує альбом трек-співпраця з гуртом Zapaska ("Гей, старий!").

У створенні альбому учасники гурту надихалися творами українських письменників та поетів, які також мали досвід війни, а ще — професійною воєнною літературою.

Як це було та що з цього вийшло, в інтерв'ю Суспільне Культура розповів соліст Our Atlantic Віктор Байда.

Більше

Як довго працювали над альбомом та хто допомагав?

Над альбомом працювали впродовж майже двох років. Записували його на різних студіях: БЗЗ, Jenny Records, студія Спілки композиторів України. Також деякі матеріали записані в селі Гатне у приватному будинку та на домашній студії нашого клавішника Олександра Гаврилова в Софіївській Борщагівці. Соло віолончелі у виконанні Гліба Саська взагалі записано у підвалі на колишньому Повітрофлотському проспекті. Головним мікс-інженером альбому виступив Володимир Миндюк — більшість записів, зведення та мастеринг впали на його плечі. Також були і запрошені звукорежисери: Олександр Костін, Валентин Жуленко, Микита Юдін. Хочу відзначити в цій роботі Аркадія Віхарєва, який допоміг нам фіналізувати альбом.

У описі йдеться, що для створення текстів пісень ви вивчали українську воєнну літературу періоду Другої світової війни (фронтові поезії та романи Олеся Гончара, поезії Миколи Бажана) і аналізували методичну військову літературу. Чому вам було це важливо? Які саме тексти увійшли / надихнули? Що для вас особисто стало відкриттям у літературі того часу?

Ніколи не забуду ті дні, коли ми разом з Дмитром Бакалом працювали над лірикою! Він є автором текстів до пісень. Це була справжня головоломка. Скажу так (я вже говорю цитатами з альбому): двоє попаяних друзів намагалися зберегти максимальну об'єктивність у створенні основного. Насправді багато чого вдалося зрозуміти саме завдяки Олексію Бикову, і ми дуже вдячні йому, що він ділився з нами пережитим досвідом, тому що розповідати про це, м‘яко кажучи, непросто.

А щодо літератури — нам було важливо передати у тексті емоції, почуття, переживання максимально точно, але водночас поетично. Для нас є досягненням новий рівень фонетики у піснях, скажу навіть — унікальний в сучасній українській музиці. Тож ми звернулися саме до періоду Другої світової в українській літературі, бо, дослідивши його, відкрили для себе прямі паралелі з сучасністю у тому, як поети і письменники описували це.

Крім тих, що ви згадали, ми також частково зверталися до праці Олеся Бердника "Зачаровані коні", щоденників Довженка і того ж Гончара, роману Івана Багряного "Людина біжить над прірвою".

Досліджуючи цей період, ми зрозуміли, що про це вже було написано, просто ми цього не помічали. Окрім художньої ми зверталися також до методичної військової літератури, а конкретно — підручника для військових психологів "Психологічна стійкість воїна", оскільки там надзвичайно точно описуються психосоціальні проблеми військових і ветеранів з ПТСР. Тобто, як ви розумієте, це зовсім не про натхнення, а про ґрунтовний аналіз і професійний цинізм.

У альбомі є автобіографічні історії: чому захотілося цим поділитися? До кого ви звертаєтеся?

Автобіографічні історії Олексія — це насправді фундамент альбому "На глибині".

У квітні 2022-го культурна активістка Дар'я Коломієць попросила Олексія записати на диктофон декілька історій про свій бойовий досвід під час битви за Київ для її проєкту Diary of War.

Послухавши історії, ми зрозуміли, що вони є цінними і для суспільства, і особисто для Олексія, його сім’ї, нас. І як Олексій розповідає в одній з історій: "Звісно, питань про те, що робити, в мене не було" — так і ми собі зайвих питань не ставили.

Ми не звертаємося конкретно до когось, втім, альбом спонукає слухачів до роздумів і осмислення травматичного досвіду війни, адже кожен переживає його індивідуально. І це найважливіше.

Головна метафора альбому — глибина. Тут я подумала про глибину не лише самих текстів, а передусім окопів, у яких ховаються солдати. Ця вже сучасна воєнна поезія, музика, мистецтво стають вагомою частиною сучасної культури. Як ви самі можете оцінити її значення та потребу?

Це зовсім не про окопи. Назва альбому відсилає нас до процесу декомпресії. Ми дізналися про неї власне з підручника "Психологічна стійкість воїна".

За допомогою декомпресії намагаються уникнути поспішного повернення військових з фронту в цивільне життя, яке може супроводжуватися неспроможністю адаптуватися. Декомпресію порівнюють з поступовим виринанням водолазів та звиканням організму до зменшення тиску, який вони мали на глибині. Це тривалий процес. І зараз, фактично, всі ми на цій глибині, під тиском, бо війна триває.

Говорити про такі теми зараз надзвичайно важливо, особливо через мистецтво. В українській музиці, на жаль, це роблять одиниці.

Хоча реінтеграція ветеранів, людей, які пережили окупацію, полон, фільтраційні табори — це одна з ключових проблем, над якою ми як суспільство повинні активніше працювати вже зараз.

Що вас мотивує створювати музику зараз? Щоб ви хотіли нею донести?

Нагадаємо ще раз: ми працювали над цим альбомом майже два роки. Робота була важкою та виснажливою, і війна, знаєте, не надихає на створення нового матеріалу. Також останнім часом ми не концертуємо, оскільки Олексій воює — і ця солідарність з ним є для нас безумовною.

Це вже друга річниця повномасштабного вторгнення і десята річниця війни. Чи змінювалося за цей час ваше ставлення до музики? Яка роль культури у час війни?

Ми завжди ставилися серйозно до своєї музики. А з повномасштабною війною справді усвідомили важливість культури, її вагу. Звісно, нашу культуру потрібно підтримувати і зберігати, оскільки це також і про нашу державність. Адже росіяни фактично знищують українську культуру всіма можливими засобами. Роль культури часто недооцінюють, але, зрештою, просто зараз наш пріоритет — це вижити як нація.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media