Помер американський митець Роберт Вітмен: що відомо про його роботи та чому вони лякали департамент охорони здоров'я

Роберт Вітмен під час інсталювання своєї виставки. Фото Robert R. McElroy/Getty Images

Роберт Вітмен відомий своїми ранніми перформансами та експериментальними проєктами кінця 1950-х — початку 1960-х років. Він помер 19 січня у своєму будинку в нью-йоркській долині Гудзон, у віці 88 років.

Про смерть повідомила галерея Pace.

Про художника Роберта Вітмена

Роберт Вітмен — американський художник, піонер гепенінгу та мультимедійної інсталяції.

Співзасновник Experiments in Art and Technology (E.A.T). Він ставив театральні вистави, що прирівнюються до алхімії. В його роботах повсякденні предмети набували "надприродних властивостей".

Спочатку Вітмен мав намір стати драматургом, вивчаючи літературу в Ратгерському університеті. Проте у 1959 році вийшла перша в історії п'єса Happening Аллана Капроу, показ шести частин відбувся в галереї Рубена і Вітмена запросили як учасника.

У 1960-х роках, коли багато митців намагалися уникнути використання метафор та ілюзій, Роберт, навпаки, прийняв їх, створивши сценічні трюки: оптичні ефекти, що виникають із поєднання різних видів дзеркал, лазери, світлові проєкції, прозорі лаштунки та гру з тінями.

Тоді він поставив свою першу театральну п'єсу Small Cannon. На відміну від часто імпровізованих гепенінгів того часу, роботи Вітмена могли виконуватися більше ніж один раз. Вони були представлені як серія замальовок, в яких глядачі часто ставали учасниками.

Роберт Вітмен, Без назви, 1959, дерев'яні двері, метал, гумова трубка та пластикова плівка, 192,4 см x 153,7 см x 61 см. Фото: Роберт Вітман/Pace Gallery

Одним із найпопулярніших перформансів стала виставка 1966 року Two Holes of Water № 3, де приміські вагони, загорнуті в пластик, стають пересувними теле- і кінопроєкторами.

Робота Вітмена 1964 року Shower зараз зберігається в колекції Мадридського музею королеви Софії. Вона стала раннім прикладом поєднання його інтересів до перформансу, технологій та розмивання меж між глядачами та учасниками. У ній на дзеркало у ванній кімнаті проєктується відеозапис жінки, яка виконує свої ранкові процедури, зображення віддзеркалюється і потрапляє на сусідню стіну, при цьому глядачі виявляються залученими до процесу через заплутаність власного відображення.

Американський художник Роберт Вітмен (другий ліворуч) під час монтажу його вистави "Дві дірки води – 3", частини "9 вечорів: Театр і техніка", Нью-Йорк, 1966 рік. Фото: Robert R. McElroy/Getty Images

Відповідаючи на питання у галереї Pace, Роберт сказав: "Одним із матеріалів, з яким я працюю, є час. Варто поводитися з ним, як з будь-яким твердим, фізичним об'єктом. Проблема, звичайно, полягає в тому, що потрібно прожити достатньо довго".

Його робота Red Square виглядає як пошарпана конструкція з дерев'яних рейок, пофарбованих у червоний колір. Він залишав речі, щоб їх побили, з метою продемонструвати їхній вік.

У листопаді 1966 року разом з інженерами Біллі Клювером, Фредом Волдгауером і Робертом Раушенбергом Роберт заснував компанію Experiments in Art and Technology. Саме він з іншими членами E.A.T у 1970 році спроєктував павільйон Pepsi на виставці Expo'70 в Осаці.

Ключовими для митця стали роботи та виставки:

  • American Moon 1960 року з рімейком 2023 року;
  • 61 від 2018 року;
  • Dressing Table 1964 року та рімейком 2018 року;
  • Window 1963 року;
  • Inside Out 1963 року з рімейком 2012 року;
  • його найвідоміша виставка Prune Flat, що дебютувала у 1965 році й де були залучені як живі актори, так і проєкції. Згодом її показували в багатьох театрах за межами Бродвею.

Найбільш технічно складною була робота 1967 року Wavy Red Line — перша персональна виставка Роберта в галереї Pace під назвою "Роберт Вітмен: Темрява".

Там представлено лазерну інсталяцію з рухомим променем. Хвиляста червона лінія збільшувалася і зменшувалася через певні проміжки часу, а суцільна, в якій лазер малював навколо чотирьох стін, стирав себе, коли досягав свого кінця. Роберт Вітмен говорив: "Я хотів намалювати червону лінію навколо кімнати, щоб вона сама себе розмалювала".

Та департамент охорони здоров'я злякався і змусив закрити установку. "У нашому відділі було проведено експертизу експонатів, і я вважаю, що вплив променів лазера на очі може бути небезпечним. Тому рекомендую вам назавжди припинити використання лазера", — писав комісар охорони здоров'я Нью-Йорка в листі до галереї Pace у 1967 році, засуджуючи виставку, яка "запалила світ мистецтва".

Вигляд інсталяції з виставки "Роберт Вітмен: 61", Pace Gallery, Нью-Йорк, 26 жовтня — 21 грудня 2018. Фото: Роберт Вітман/Pace Gallery

Як відповів американський галерист Арне Глімчер: "З нами працювали люди з Bell Labs, і вони запевнили, що інсталяція безпечна. В будь-якому випадку це не мало б значення, ми були настільки віддані своїй справі, що показали її, навіть якби вона засліпила всіх. На той момент метою було не думати про аудиторію, яка «купуватиме» ці речі, ми просто просувалися вперед в історії мистецтва".

Глімчер називав Вітмена "великим й неоспіваним генієм" за всі види його робіт: "Він сприймає світ по-іншому, бачить абсурд як реальність. Те, що інші не помічають, він підсилює".

Сам Роберт пояснював це тим, що його улюбленою розвагою з юності були циркові вистави. Першим кроком до заглиблення в мистецтво став виступ клоуна Еммета Келлі: Вітмену було шість років, коли він побачив виступ із жартом, в якому клоун вдавав, що ховає прожектор під килим.

"Люди не розуміють, принаймні в цій країні, історію і традиції клоунів. На деякі речі я дивлюся, як на клоунів — немає абсолютно ніяких причин, щоб вони існували або відбувалися".

Його роботи зберігаються в численних колекціях по всьому світу, серед них:

  • Центр Помпіду в Парижі;
  • Dia Art Foundation в Нью-Йорку;
  • The Fabric Workshop and Museum у Філадельфії;
  • Moderna Museet у Стокгольмі;
  • Museo Nacional Centro de Arte Reina Sofía в Мадриді;
  • Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі;
  • Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку;
  • Смітсонівський музей американського мистецтва у Вашингтоні;
  • Walker Art Center у Міннеаполісі.

Авторка тексту: Марія Онищенко.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media