Друга світова війна тривала довше, ніж Перша, і була жорсткішою. Уже не могло йтися про жодне різдвяне перемир'я за умов важкої техніки, килимових бомбардувань окремих міст і тотальної ненависті між сторонами.
Святкування змінилися не лише в Британії, яка на початку війни була під безперервними німецькими обстрілами, а й у віддалених США, на теориторії яких не вели бойових дій. Географія Різдва розширилася до місць, де стояли ті чи інші війська — Палестини й островів Тихого океану. А ще саме в 1940-ві стався бум англомовних різдвяних пісень, просякнутих сумом за домівкою та миром.
Які можна помітити відмінності святкування Різдва у різних країнах, чи відзначали його в концтаборах і чому влада закликала не обгортати подарунки в кольоровий папір — у матеріалі Суспільне Культура.
Різдвяні прикраси
Саме в Другу світову набули широкої популярності штучні ялинки. Із 1942-го живі ялинки були в дефіциті, оскільки багато чоловіків, які зазвичай їх рубали, або пішли до війська, або працювали в збройовій промисловості. Водночас підскочила ціна за право рубати ялинки на землеволодіннях, тому зросла роздрібна ціна на живі дерева.
До війни найпопулярнішим видом штучної ялинки були дерева з гусячого пір'я. Їх дефіцит настав, коли закрився імпорт з Німеччини. Натомість люди купували американські ялинки зі штучної соломи або ялинки британської компанії Addis Housewares, яка займалась побутовою продукцією. Оснащення для туалетних йоржиків почали використовувати для виробництва штучних ялинок.
Учитель історії Тодд Джонсон зі Штату Іллінойс пише у своєму блозі, що під час Другої світової вже не можна було знайти скляні прикраси, які виготовляли в Японії та Німеччині. Натомість нью-йоркська Corning Glass Company переробила свої машини для виготовлення електричних лампочок, щоб видувати скляні іграшки.
Бельгійські добровольчі загони на східному фронті на Різдво 1943 року поставили в кожному наметі ялинку. Прикрасили ватою, яку взяли в лікарів.
Також іграшки робили власноруч зі старого паперу чи розфарбованих газет. У крамницях майже нічого не можна було знайти. Шкільні класи часом збиралися та створювали гірлянди для декору.
Через постійні бомбардування люди встановлювали ялинки просто в бомбосховищах. Приміром, Лондон у 1940 році обстрілювали 57 ночей поспіль. Там під землею облаштовували їдальні, де сервірували святковий стіл.
Світломаскування
Таке знайоме українцям слово "блекаут" є в британській статті за 1939 рік. Щоправда, тоді вимкнення світла були контрольованими — громадянам наказували з настанням сутінків вимикати все освітлення. Так британська влада хотіла ускладнити німецьким бомбардувальникам обстріл цивільних районів. Нові правила погіршили роботу магазинів, де можна було б придбати різдвяні подарунки, та інших закладів.
Історичний портал американської транснаціональної телерадіокомпанії A&E зазначає, що у США також дотримувалися режиму світломаскування. Правило ввели ще до атаки на Перл-ГарборЯпонська атака на військову базу в Перл-Гарборі на Гавайських островах США. Атакували з авіації та підводних човнів. Через це не можна було засвітити ялинки, хоча електричні гірлянди на початок Другої світової вже були поширені.
Дитячі свята
Безліч чоловіків перебували на фронті, тому їхню роботу та ролі перебирали на себе жінки. Є декілька свідчень і фото, коли жінки грають Санта Клауса на дитячих ранках. Також жінки були Сантами у крамницях, наприклад, Чикаго та Брукліна.
Швейцарський Червоний Хрест розповідає про допомогу дітям в окупованій Франції. З листопада 1942 року французьких дітей вже не відправляли до Швейцарії. Діти страждали від недоїдання, і батькам було важче, особливо багатодітним, адже коли дітей евакуювали до Швейцарії, на один рот було менше. На тлі цього директори паризьких соціальних служб попросили Червоний Хрест Швейцарії про додаткову їжу малечі. Так виникли "швейцарські закуски" для найнужденніших. У 1943–46 роках понад 70 тисяч дітей тільки в Парижі отримали додаткове харчування.
Спочатку снеки роздавали одразу після уроків і пильнували, щоб їжа не потрапила на чорний ринок. Згодом через загрози повітряних нальотів влада Парижа заборонила групам дітей бути в школах поза уроками, тож адміністрації шкіл дозволили роздавати дітям їжу за пів години до завершення занять.
Є спогади представника Червоного Хреста, який побачив, як різдвяний обід дитини перервала повітряна тривога: "Я пам'ятаю, як того дня побачив маленьку дівчинку, яка, стискаючи щойно отриману книжку з картинками, сказала мені з усмішкою: «Якщо нас завалить, я принаймні матиму що почитати»".
А ще Червоний Хрест Швейцарії організував дитячі свята на Різдво 1943 року. До малечі приходив Санта Клаус, дарував солодощі та подарунки.
Подарунки
На сайті Британської генеалогічної служби Findmypast є згадки, що 1941 року подарунки не можна було загортати в обгортковий папір: Міністерство постачання заборонило продавати його, щоб заощадити запаси паперу. Також відомство закликало економити кошти, не марнувати їх, зокрема й на різдвяні подарунки. А Національний комітет заощаджень просив економити, щоб допомагати фронту.
Традиційні подарунки дітям — книжки, іграшки та одяг — залишалися популярними в 1939 році. З часом багатьом стало важко дістати ці прості товари, оскільки через війну були порушені ланцюги постачань. Мами плели дітям іграшки з підручних матеріалів: вовни, клаптів тканини тощо. Саморобні подарунки загалом були поширені в роки Другої світової. Збереглося фото 1943 року, де морський піхотинець Дж. Лінч майструє ляльковий будинок, очевидно, для своєї дитини.
Дорослим людям, як і в Першу світову, частіше дарували практичні подарунки. Наприклад, замість косметики та прикрас в ті роки презентували мило та стільці. Також дарували вугілля: у холодні зимові місяці засіб, щоб зігрітися, був своєрідним виявом турботи. Але друкували та дарували й книги також, попри обмеження на папір. Люди читали у бомбосховищах.
Посилки на фронт і благодійність
На відміну від Першої світової, у Другу світову пошті складно працювалося. Багато працівників служили в збройних силах. Для листів і посилок було менше місця на залізниці — вона потрібна була для транспортування військ і боєприпасів. Наприклад, у Великій Британії листоноші закликали людей відправити всі різдвяні послання не пізніше як 20 грудня.
Findmypast розповідає, що молодіжна благодійна організація YMCA була однією з найбільших постачальників цивільної підтримки військам, зокрема відправляла посилки на Різдво. Також надіслати щось військовим можна було через місцеві ради громад.
Британське товариство допомоги війні (BWRS) було координаційним центром для менших благодійних організацій, які з'являлися в США, щоб забезпечити невійськові потреби союзників. BWRS діяв також як склад і місце накопичення грошей, які потім розподілялися між організаціями в США та Британії.
Найчастіше британці надсилали рідним на фронт сорочки, рукавички, взуття, а також книги — щоб солдати відволікалися в перервах між боями.
Сайт уряду Австралії зазначає: благодійна організація Australian Comforts Fund (ACF), була створена в серпні 1916 року для надсилання посилок військам під час Першої світової війни, розформована після її завершення, але відновлена під час Другої світової.
Посилки ACF містили одяг, сигарети та тютюн, леза для гоління, мило, зубні щітки, газети й журнали. З їжі — сливовий пудинг, тістечка, банки з фруктами.
Їжа на Святвечір
До 1940 року більшість харчів у Британії видавали за нормами. Хоча на Різдво був збільшений пайок чаю та цукру, сім'ям доводилося замінювати інгредієнти, щоб приготувати святкові страви.
Історикиня Анастасія Саєнко розповіла Суспільне Культура, як читала спогади про Різдво в Європі: сім’я використала навіть картоплину як прикрасу на ялинку. Наступного дня цю картоплю з'їли як святкову вечерю. Причому це була тільки одна картоплина. Також їли консерви. Тісто ж виготовляли з перетертих сухарів.
Британська та французька преса публікувала рецепти для мізерного набору продуктів. Міністерство сільського господарства США теж розробило рецепти з використанням дешевих і доступних інгредієнтів. Популярними були десерти на основі желатину і тістечка "Перемога" з малим вмістом цукру, а то й зовсім без нього.
Різдвяна німецька пропаганда
Суспільне Культура вже змальовувало пропаганду часів Першої світової, яку Німеччина просувала у друкованій продукції, зокрема й на різдвяних листівках. Під час Другої світової було те саме, а засобів трансляції було навіть більше.
Як пише державний канал Франції France 3, у 1940 році Адольф Гітлер провів Різдво зі своїми військами, дислокованими вздовж Ла-Маншу. До грудня 1940-го нацистська Німеччина вже програла повітряну битву за Британію, і плани висадки через Ла-Манш були відтерміновані. Але Гітлер хотів показово підтримати свої війська на Різдво, до того ж і заспокоїти солдатів, відірваних від сімей. Він привіз подарунки та оглянув укріплення. Його дводенну подорож позиціями висвітлювала пропагандистська преса.
Німці-містяни загалом святкували пишно. Вони любили концерти, любили вистави з жінками. Так само пишно відзначали Різдво німецькі сім'ї, які заселялись на окупованій території, — фольксдойче.
За словами Анастасії Саєнко, в інших країнах, на землі яких проривалася нацистська Німеччина, новий режим пропагував святкування Різдва: "Це схоже на те, що Росія зараз робить на окупованих територіях. Вони нібито визволителі, вони приносять свято і дозволяють відзначати Різдво". Так Різдво перетворювалося на пропаганду щасливого мирного життя, яке може бути під Німеччиною.
Дехристиянізація Різдва
Водночас в італійському фашистському та німецькому нацистському режимах відбувалася дехристиянізація Різдва. Тодішній Папа Римський Пій XII у 1939 році засуджував антихристиянську, ба навіть атеїстичну пропаганду, особливо серед молоді.
У посланні 1939 року він закликає "захистити Церкву і її місію серед людей від будь-якого контакту з лихим духом". Папа Римський також звертав увагу церкви до всіх військовополонених (незалежно від сторони) і казав, що "новий порядок" Італії мав би бути порядком не сили, а справедливості, з дотриманням міжнародного права.
Венесуельська газета El Nacional звертає увагу на щоденники двох німців. Це єврей-християнин Віктор Клемперер (книга "Я хочу свідчити до кінця. Щоденники 1933–45") та один із засновників соціал-демократичної партії Фрідріх Кельнер ("Моя опозиція. Щоденник Фрідріха Кельнера — німець проти Третього Райху").
Клемперер, письменник, філолог, був противником нацистського режиму. У різдвяно-новорічний період 1939 року він занотував: "Тепер я переконаний, що націонал-соціалізм впаде наступного року (...), а з ним, так чи інакше, і терор". Коли у 1940 році Німеччина захоплювала Європу, а падіння режиму не сталося, Клемперер писав на Різдво: "Ми втратили надію. Потім, крок за кроком, ми повернули собі трохи мужності". Він розповідає, що євреям, які ще залишилися в Німеччині, заборонено виходити вночі, навіть в межах свого "юденгаузу", тож святкування можливе хіба що нишком удома. Клемперер в ті дні радів невдачам Італії на війні й щедрості друзів — ті ділилися їжею з його родиною.
Політик Кельнер воював під час Першої світової в армії Німеччини. Потім він був проти режиму Гітлера. Свого сина відіслав до США, щоб той не служив у гітлерівській армії. Напередодні Нового 1939 року Кельнер записав у своєму щоденнику: "Німецький народ буде покараний за постійні злочини проти розуміння і розуму".
Беніто Муссоліні про Різдво
Напередодні Різдва 1940 року, за спогадами наближених до дучеГолова Національної фашистської партії, почався сніг, і МуссолініІталійський диктатор із 1922 по 1943 роки сказав: "Мені подобається цей сніг і цей холод; так вмирають ідіоти і вдосконалюється ця посередня італійська раса". Наступного року, Різдва 1941-го, він сказав: "Різдво — це не що інше, як 25 грудня. Я, звичайно, та людина у світі, яка найменше переймається цими ефемеридамиАстрономічні збірники, в яких визначені положення небесних тіл на певні дні місяця чи року".
Свято на кораблі
Якщо свідчень про Різдво для флоту на морі у Першу світову менше, то в Другу світову є розповіді та фото про таку "святкову" локацію. Анастасія Саєнко розповіла про випадки, як матроси підіймали на палуби і щогли кораблів ялинки та відзначали народження Христа.
Різдво, зокрема, відзначали на борту судна Великої Британії HMS Belfast, яке 26 грудня 1943 року брало участь у битві за мис Нордкап в окупованій Німеччиною Норвегії. Лейтенант В. П. Брук-Сміт згадував, як екіпаж співав колядки і накривав на стіл різдвяну вечерю з яловичини і вареної картоплі.
Військові переповідали, як приємно було слухати різдвяне звернення короля Георга VI. Його транслювали через корабельну радіосистему, і хоча вітер заглушив більшу частину промови, моряки все ж відчули домашній затишок, коли уявляли, що і їхні сім'ї вдома слухають королівське звернення.
У тропіках і неподалік екватора
Різдво святкували в найрізноманітніших куточках світу та кліматичних умовах. Австралійський уряд наводить спогади бійців про Різдво в Єгипті, Палестині, на островах у Тихому океані.
Наприклад, у долині річки Раму на острові Нова Гвінея для поранених солдатів капітан війська перевдягнувся Сантою. В єгипетському місті Ель-Дабаа складали різдвяні меню для армії. На Тихий океан доставляли посилки від благодійників.
Австралійський воєнний кореспондент Френк Герлі знімав фільм у Палестині 1941 року. Він хотів створити безтурботну різдвяну історію для друзів і родини. З невідомих причин остаточний монтаж фільму так і не був завершений. Зберігся 3-хвилинний ролик. На кадрах солдати грають у карти, готують пудинг і співають Merry Christmas.
"Сталінградська Мадонна"
Елізабет Рейнхардт, професорка історії середньовічної теології, розповідає про німецького лікаря на ім'я Курт Ройбер, який брав участь у Сталінградській битві — одній з найвиснажливіших для Вермахту. Тоді бракувало продовольства, температура становила -20, було безліч поранених і загиблих.
У ніч перед Різдвом Ройбер прийшов у казарму. Він хотів з'їсти свій пайок черствого хліба і заснути, але згадав про свято. Він подумав свою дружину та громаду вірян, де служив до призову в армію, — Ройбер був лютеранським пастором і закінчив факультет теології. А ще любив малювати.
Паперу не було, тож Ройбер узяв карту російської місцевості, де перебував підрозділ, і намалював вугіллям Богородицю з немовлям. Підписав малюнок так: "1942 Різдво в облозі. Світло — Життя — Любов. Форт Сталінград" і поставив свічку перед образком. Потім повернулися інші солдати, побачили малюнок, заспівали "Тиха ніч". Ройбер загинув 1944-го.
У полоні на свята
За словами Анастасії Саєнко, у Другу світову війну потужною організацією був Червоний Хрест. Він справді допомагав людям. Організація допомагала, зокрема, військовополоненим. Приміром, надсилала продуктові посилки на Різдво.
Національний музей Другої світової війни в Новому Орлеані розповідає, як у німецьких таборах деяким kriegies (англійський сленг для називання військовополонених) пощастило отримати різдвяні посилки. Американський Червоний Хрест упакував і відправив 75 тисяч різдвяних посилок аж улітку 1944 року, щоб вони встигли прибути до Різдва. Там були харчові суміші, зокрема, консервована індичка та фруктовий пиріг, тютюн, ігри та різдвяні прикраси.
Військовополонені мали право ходити територією табору на Різдво. У деяких таборах в'язні робили алкоголь з родзинок із пакетів допомоги. У більшості місць утримання були різдвяні концерти та служби. У деяких таборах охоронці передавали в бараки маленькі ялинки. Полонені прикрашали їх сніжинками, вирізаними з консервних банок, ворсом, харчовими етикетками та цвяхами.
Австралієць Герберт Г'юї Армстронг був військовополоненим у Німеччині з жовтня 1942-го по травень 1945-го. Він провів два Різдва в полоні. У 1944 році він писав мамі:
Сьогодні був дуже гарний день, земля була дуже промерзла, тому ми відпочили від ходіння по калюжах, а сонце світило цілий день, тож хоч і холодно, але було доволі приємно. Наші різдвяні посилки так і не дійшли, хоча ми отримали повідомлення, що їх відправили. Проте ми отримали інші посилки, а також непогану їжу: пудинг з печива, фрукти та інше. Дух у таборі був дуже хороший, і це було гарне Різдво.
Різдво у спецтаборах
У відповідь на атаку Японії на Перл-Гарбор президент США Франклін Д. Рузвельт видав наказ про примусову евакуацію людей японського походження, навіть тих, хто має американське громадянство, у спеціальні табориЗ домівок були виселені 120–125 тисяч людей. Цей наказ вважається одним із найжорстокіших порушень прав людини в США у XX столітті. У такому таборі 1942 року зустрічав Різдво 5-річний Джордж Такеї, майбутній актор "Зоряних війн". Хлопчик переживав, що Санта Клаус не зможе прийти до нього "через огорожу з колючого дроту". Але Санта до нього таки прийшов. Жителі таборів намагалися зберегти атрибути нормальності. Проєкт DenshoЗ яп. — "передати майбутнім поколінням". Некомерційна організація в США, яка збирає пам'ять про табори для громадян японського походження, що діяли у Другу світову зібрав свідчення, як американці японського походження прикрашають їдальні до Різдва, виготовляють різдвяні листівки та ходять колядувати.
Історикиня Анастасія Саєнко зазначає, що Різдво святкували і в німецьких концентраційних таборах, зокрема в Аушвіці. У концтаборах жили не лише ортодоксальні євреї, а і європеїзовані, до того ж там були християни — представники інших націй. Поляки в бараках Ашвіцу співали колядки та прикрашали ялинки, які притягли нелегально.
Однак німці перетворювали Різдво в концтаборі на тортури. Меморіал-музей "Аушвіц-Біркенау" описує, як 24грудня 1940року есесівці встановили ялинку з електричними гірляндами на площі, де проводили перекличку. Під ялинку поклали тіла в'язнів, які померли на роботі або замерзли на перекличці. Колишній в'язень Кароль Свєнтожецький згадував, що лагерфюрер Карл Фріч називав трупи під ялинкою "подарунком" для живих і забороняв співати польські різдвяні колядки.
У 1941 році в'язнів, зокрема, змусили слухати звернення Папи Римського німецькою мовою, багато хто змерз через мінусову температуру. У 1943-му змінився комендант табору — і в'язням стало трохи легше. Хтось отримав від сімей проскури для причастя і ділився ними, зокрема і з євреями. 1944-го жінки зробили для дітей у лікарні різдвяні подарунки з підручних матеріалів та прив'язали до них грудочки цукру.
Зброя на Різдво
Сьогодні ми можемо почути про "різдвяні" пакети допомоги Україні. Наприклад, на початку грудня цього року Фінляндія оголосила про виробництво артилерійських снарядів для України — як різдвяний подарунок українцям. Оголошення про військову підтримку на Різдво було й під час Другої світової. На свята воно вселяло надію, що настане перемога та мир.
На сайті Інституту американської історії Гілдера Лермана опубліковане передноворічне радіозвернення президента США часів Другої світової Франкліна Делано Рузвельта. 29 грудня 1940 року він оголосив, що промисловість Сполучених Штатів активізується, збільшить виробництво техніки та боєприпасів, щоб допомогти подолати Третій Райх. Як пише El Nacional, це новорічне звернення було надією, що гітлерівський "новий порядок" для Європи не триватиме вічно.
Останній наступ Німеччини
В "Енциклопедії Голокосту" США ідеться, що останній великий наступ Німеччини розпочався незадовго до Різдва — 16 грудня. Він увійшов в історію як Арденнська операція, або битва на Балджі. Німці намагалися знову захопити Бельгію та розділити сили союзників вздовж німецького кордону. У новорічну ніч німці атакували аеродроми союзних британських та американських військ. Бої тривали весь наступний день, 1 січня 1945 року Німеччина перейшла у відступ. Наслідком поразки німецьких військ у цій операції став остаточний перехід стратегічної ініціативи до військ союзників. І це сталося саме в різдвяно-новорічний період.
Мирна вечеря 1944
Як кажуть історики Іван Стичинський та Анастасія Саєнко, перемир’їв на кшталт 1914 року під час Другої світової не було. По-перше, ця війна була вже значно більш заідеологізованою, щоби брататися з противником. По-друге, якщо війна 1914–1918-го була окопною та позиційною, коли солдати перестрілювалися з посадок, то Друга світова велася із застосуванням значної кількості танків, бронетехніки, авіації. Тобто перестрілювання вели не на рівні людина — людина. За таких масштабів битв про примирення не йшлося.
Можна навести хіба що дуже дрібні локальні випадки складання зброї. Про одне з таких розповідає форум La Segunda Guerra. Перемир'я відбулося під час уже згадуваної битви на Балджі. Двоє американців втратили орієнтування в лісі на німецько-бельгійському кордоні, до того ж один із них був поранений. Зневірившись і знесилившись, вони постукали до самотньої хати, хоча й розуміли, що вже перебувають на німецькій території. Господарі їх впустили, надали домедичну допомогу, нагодували. Аж тут у двері постукали четверо німецьких солдатів, які, ймовірно, ішли за слідом крові пораненого. Німці наставили зброю на американців, але господарі закликали опустити дула та повечеряти у різдвяний вечір. Зрештою всі солдати примирилися, разом їли та співали пісень.
Бум британських різдвяних пісень у 1940-х
Канадський військовий історичний журнал Legion наголошує: десятиліття 1940-х вважається золотим віком світської різдвяної музики. У 2014 році Американське товариство композиторів, авторів і видавців (ASCAP) опублікувало список 30 найпопулярніших святкових пісень усіх часів. Третина написана в 1940-х роках.
Три з п'яти найкращих пісень народилися у воєнні 1940-ві: The Christmas Song (Chestnuts Roasting on an Open Fire), White Christmas, а також Merry Little Christmas.
Пісня Have Yourself a Merry Little Christmas з'являється у фільмі "Зустрінь мене в Сент-Луїсі" — в епізоді, коли сім'я засмучена, що батько полишає рідний дім заради підвищення в Нью-Йорку. Тут ідеться про універсальний досвід розлуки.
Виконавиця пісні, акторка Джуді Гарленд, її партнер на сцені Том Дрейк і режисер Вінсенте Міннеллі відхилили першу версію пісні через депресивність тексту і попросили композитора Г'ю Мартіна змінити слова. Зрештою він переписав дещо, аби зробити пісню більш оптимістичною.
А пісню 1943 року I’ll Be Home for Christmas (слова — Кім Геннон, музика — Волтер Кент) BBC навіть заборонила для ефіру: побоювалися, що текст може підірвати моральний дух британських військ.
Солдат США та ноти White Christmas
Джошуа Шик, куратор Національного музею Другої світової війни в Новому Орлеані, розповів історію, пов'язану з піснею White Christmas.
У 1943 році американка Донна Рей Мур разом зі своїм дядьком Нілом К. Муром пішли до місцевого музичного магазину і купили ноти до White Christmas.
Мур, технічний сержант 33 бронетанкового полку 3 бронетанкової дивізії, приїхав додому в Техас востаннє перед тим, як вирушити на бойові завдання до Європи. Потім дівчинка з дядьком співали цю пісню в церкві. Чоловік був поранений під час боїв у Франції, після реабілітації брав участь у наступі проти німців і загинув. Племінниця зберегла його речі, зокрема ці ноти.
Пісню White Christmas вперше виконали по радіо через 17 днів після нападу Японії на Перл-Гарбор. У ній, як і в багатьох різдвяних композиціях Другої світової, нема ані слова про війну. Це просто роздуми про затишне сімейне свято та тугу за ним. Такі тексти викликали ностальгію в тогочасного суспільства.
Читайте також матеріал Суспільне Культура про те, яким було Різдво під час Першої світової війни та які листівки надсилали солдати своїм родинам у ті роки.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media