Нікому не спадало на думку не святкувати Різдво: яким було це свято століття тому під час Першої світової війни

Різдво німецьких військових: посилки, стіл, мандоліна, Перша світова війна. Фото: сайт німецького міста Бад-Кройцнах

У 1914 році, коли спалахнула Перша світова війна, люди сподівалися, що до Різдва вона скінчиться. Але у воєнних умовах цивільні та військові провели аж чотири Святвечори. Після Першої світової світ буквально став іншим: 20 мільйонів жертв, зміна мапи світу, зникнення чотирьох великих імперій, тяжкі економічні наслідки.

Проте у воєнні роки нікому в Європі чи США і не спало б на думку не відзначати Різдво — одне з двох найбільших християнських свят. Як святкували військові, поранені, цивільне населення, серед якого біженці та діти? Що посилали на фронт і що солдати писали рідним?

Яким був святковий стіл і що відомо про різдвяні перемир'я — в матеріалі Суспільне Культура.

Посилки солдатам на Різдво

У Першу світову безліч родин мусили зустрічати важливе християнське свято роз'єднаними. Солдатів намагалися підтримати, передавши їм щось поштою. У той час попит на посилки на Різдво був вищим, ніж будь-коли. Армійських листонош називали "Санта Клаусами в хакі".

Симона Мішель фон Дюнґерн, директорка музею Malerwinkelhaus у німецькому Марктбрайті розповідає: "Для того щоб підтримати солдатів морально і матеріально, були так звані подарунки любові, які надсилали з тилу. Надсилали шкарпетки, рукавички, копчені ковбаси, а згодом і сигари, сигарети, запальнички та алкоголь".

"Руки геть, хлопці!": Різдвяний ранок в окопах. Кольорова фотолітографія, 1915 рік. Фото: Лондонський Національний музей армії

Перша світова війна зробила ялинку найважливішим реквізитом "німецького Різдва", фон Дюнґерн каже: "Вона була вилучена з християнського контексту, а також слугувала воєнній пропаганді". Для фронту спеціально виготовили складну модель ялинки і відправляли польовою поштою. Крім мішури, таку ялинку прикрашали іграшковою зброєю, мінами, бомбами, човнами, літаками та залізними хрестами. Історик, працівник Інституту національної пам'яті Іван Стичинський говорить, що на фронті ялинки могли рубати й у прилеглих лісах: їх не завжди надсилали з тилу чи військові купували біля місць розташування.

Волонтери

На Різдво активізовувалася волонтерська діяльність. Іван Стичинський зазначає: "Армія не покривала потреб такої великої кількості людей на фронті. І саме під такі великі свята влаштовувалися збори в тилу тощо. На фронт приходили різні подарунки — від банальних солодощів до теплого одягу".

Німецькі солдати розбирають різдвяні посилки, Перша світова війна. Фото: Getty Images

Також були об'єднання дружин військовослужбовців, комітети допомоги армії. Вони збирали гроші, потім на них щось купували військовим на свята. Стичинський додає: оголошували збори і на державному рівні, і в добровольчих формуваннях всередині військ, як-от в Українських січових стрільців.

"У колах [української] еміграції поширювали новину, що ми до Різдва збираємо те-то. Люди приносять. Якщо ти гроші жертвував, тобі могли дати на згадку листівку, наприклад, яку намалював Осип КуриласУкраїнський живописець, графік, один із засновників модерного українського сакрального мистецтва. Доброволець УСС,  брав участь у боях за звільнення Галичини від російської окупації. Створив понад 200 портретів діячів УСС", — розповідає історик.

Різдво, каже Стичинський, було додатковим інфоприводом оголосити збори. "Згадаймо про нашого вояка, попіклуймося про тих, хто не вдома", — казали тоді організатори.

Благодійні організації відправляли футбольні м'ячі, губні гармошки, книги, сигарети і навіть різдвяні пудинги.

Жінки теж долучались до волонтерства. Так, Жіноча ліберальна асоціаціяЖіночий громадсько-політичний рух. Рухи такого типу розвивалися у XIX–XX століттях плела і передавала Червоному Хресту шкарпетки та ковдри для поранених. Вони допомогли створити кімнати відпочинку та інші проєкти для покращення добробуту солдатів. А ще—  зібрати гроші на машину швидкої допомоги, яку відправили солдатам як різдвяний подарунок.

Медсестри-доброволиці британського Червоного Хреста, Перша світова війна. Фото: British Red Cross

Як пише історичний журнал BBC, на Різдво сім'ї надсилали своїм рідним чоловікам на фронт корисні практичні подарунки: солдатські портфелі та гаманці, теплі рукавички, набори люльок, футляри для кореспонденції, бритви, запальнички і цигарки, годинники.

"Доказом продуктивних зборів є самі вояки, які пишуть у листах додому, що до них надходили різдвяні передачі. Є фотокартки, де військові сидять за святковим столом і розпаковують коробки з тим, що приходило від волонтерів, — говорить Іван Стичинський. — Але треба сказати, що здебільшого жертвувало міське населення. Населення з сіл чи малих містечок тоді ще не надто мало уявлення, що таке волонтерство. Зародки волонтерства вже існували, але такої масовості, як зараз, ясна річ, не було".

Заможні меценати

За словами Стичинського, в той час волонтерство було свого роду способом життя багатих верств суспільства. "Вони могли, наприклад, віддати свої палаци під госпіталі. Тоді одною з особливостей волонтерства була оця репутаційна складова. От у Росії царська родина у ФабержеКарл Фаберже — відомий ювелір Російської імперії, який емігрував після Жовтневої більшовицької революції замовляла фарфорові великодні яйця, щоб їх воякам роздавати. Хто лежав у госпіталі, наприклад у Петербурзі, до нього могла імператриця прийти і солдатам роздавати гостинці. Відповідно, рівень твого волонтерства залежав від того, скільки було коштів". Іван Стичинський додає, що заможні люди навіть могли купити літак для фронту.

Лорд-мер Йорка Дж. Б. Моррелл заплатив компанії Rowntree's за виготовлення спеціальних банок шоколаду до Різдва для бійців із Йорка, 1914 рік. Фото: Трест музеїв Йорка

Багаті люди агітували надсилати подарунки на фронт. До прикладу, в грудні 1914 року дружина фельдмаршала Джона Френча, британського головнокомандувача, попросила жінок Сполученого Королівства зв'язати 250 тисяч кашнеХустка або шарф, що одягають на шию для солдатів.

Також у 1914 році принцеса Мері надіслала індійським та британським солдатам подарунки. Це була золота скринька з тютюном і цигарками, а ще люлькою, запальничкою, олівцем і папером для письма, шоколадними цукерками та спеціями. У кожній коробочці також була листівка із зображенням королеви Марії та копія привітання від короля Георга V зі словами "Нехай Бог захистить вас і безпечно поверне додому". Збір коштів на подарунки принцеса Мері організувала, щоб кожен британський солдат отримав щось на Різдво. Усього доставили 335 тисяч пакунків, пише Національний музей армії в Лондоні.

Вебсайт проєкту до 100-річчя Першої світової війни у ​​Східному Сассексі зазначає: французькі та бельгійські солдати, союзники Великої Британії, побачили ці подарунки та зрозуміли різницю в рівні забезпеченості їхніх військ.

Що їли на різдвяну вечерю

Іван Стичинський каже: "Звісно, у фронтових умовах не йшло мови про 12 традиційних страв на Різдво. Та й передріздвяного посту на фронті не дотримувалися: кожен їв те, що міг і мав".

На Різдво до стандартного пайка додавалися смаколики від родичів і благодійників. Могли надіслати й різдвяні страви: англійці відправляли на фронт пудинги. Солдати ділилися одне з одним подарунками від сімей.

За даними Національного музею армії в Лондоні, на Різдво споживали різні консерви, включно з рагу з яловичини та овочів — це суміш, яка мала більше жиру та хрящів, ніж м'яса. Ще було дуже тверде печиво, яке треба було попередньо розмочити в чаї.

Різдвяна вечеря допоміжного жіночого армійського корпусу, 1917 рік. Фото: Imperial War Museums

Інші особливості Різдва серед військових

  • Дослідник Стичинський звертає увагу, що в Першу світову чоловіків із фронту не відпускали у відпустку, на різдвяні канікули тощо. Вільні дні траплялися тоді лише у двох випадках: нагородження високою відзнакою та поранення. Не відпускали навіть на жнива, і тоді в країнах почався голод, бо нікому було восени зібрати хліб. Інколи тих, хто поїде святкувати Різдво з родиною, у підрозділі визначали жеребкуванням.
  • Із початком Першої світової в країнах запровадили сухі закони. Їх порушували і, як розповідає Іван Стичинський, алкоголь військові вживали й на Різдво. Під час різдвяних перемир'їв, про які мова йтиме далі, за алкоголь можна було когось підкупити, щоб дізнатися розвіддані. Водночас вино не було забороненим, бо ним причащалися в церкві.
  • Стичинський наголошує, що всі були релігійними і всі святкували Різдво, водночас у битвах брали участь представники різних конфесій: католики, протестанти, православні. У декого відрізнялися дати свят. "Наприклад, було важко українцям в Австро-Угорщині, яка святкувала Різдво з католиками. Православне Різдво ігнорувалося, українці опинялися в такому становищі, що ти не посвяткуєш офіційне Різдво, а твоє Різдво ніхто не хотів святкувати. Крім росіян, які у російській армії. Тоді солдати збиралися та святкували лише між собою".
  • Також історик звертає увагу на різдвяну деталь уніформи. В Австро-Угорській імперії в часи Першої світової були поширені пам'ятні знаки на головних уборах — щось на кшталт сучасних шевронів. Значки мали назву "каппенабцайхен". Це одна з візитівок австро-угорської армії. Вони вказували на частину, де служить власник, певні пам’ятні дати, етнічне походження, самоідентифікацію бійця. До Різдва солдати чіпляли собі особливі значки — оздоблені. Якщо в бійця на кепі чотири таких значки, то він провоював чотири Різдва.
  • Хоча Іван Стичинський не натрапляв на приклади різдвяних вистав у частинах, проте Британський Імперський воєнний музей зберігає листи військових, де вони описували різдвяні концерти на фронті — на суші та на морі, у флоті.
Різдво німецьких військових: посилки, стіл, мандоліна, Перша світова війна. Фото: сайт німецького міста Бад-Кройцнах

"Різдвяні бої"

На Різдво не лише святкували, але й здійснювали воєнні операції. Інформаційний проєкт Євросоюзу "Військова спадщина" розповідає про "Операцію Єлгава". Ці бої вели на ризькому фронті. Росіяни хотіли прорвати німецький фронт, початок наступу припав на 5 січня (за старим стилем — 23 грудня).

Росіян підкріплювали дві латвійські стрілецькі бригади. І попри підготовку, і попри чисельну перевагу (100 тисяч росіян і латвійців проти 20 тисяч німців) бій ішов складно, ще й за температури -36.

Зрештою латвійці прорвали німецькі укріплення та зайняли площу 30 кв. км. Але користь від бою була невелика. Значні втрати дуже підірвали лояльність латишів до влади Російської імперії.

"Операція Єлгава" на Різдво за участі російських і литовських бійців проти німців. Фото: The Military Heritage project

Різдво у військових госпіталях

Персонал старався прикрасити палати та розважити поранених. Медпрацівники влаштовували вечірки або концерти для пацієнтів.

Імперський воєнний музей у Лондоні наводить свідчення медсестри Маргарет Каллендер, яка прикрасила військовий госпіталь у Британії: "У нас були дуже великі шматки покривала, і я зробила будиночок зі снігом, світлом всередині, вікнами тощо. А на темно-синіх шторах я намалювала нічне небо з маленькими білими ведмедиками, снігом і маленькими хатинками. А на темному вікні я намалювала зірки".

Інша медпрацівниця Луї Джонсон подбала про те, щоб кожен із пацієнтів її лікарні в Лідсі отримав різдвяний подарунок.

Цивільні святкування

Свята стали скромнішими через війну. Іван Стичинський говорить, що відчувався брак економічного ресурсу, навіть певні продукти було дістати складніше. Наприклад, неможливо було знайти гарне шампанське. Майже одразу почалися продовольчі кризи, адже сторони ламали економічні зв'язки.

До війни святкували дуже масштабно. Були популярні як Різдво, так і Новий рік. У нас зараз побутує думка, що Різдво тоді було на першому місці, а Новий рік — просто перегортання календаря. Насправді ні. Новий рік святкували, особливо в містах. Це зафіксовано в джерелах. Хіба що в Різдва була релігійна складова, Новий рік — світський. Отже, під час війни не закликали відмовитися від святкування. Як це — не святкувати Різдво? Це було важливо. Це було на часі.

BBC пише, що газети в той час так само готували святкові випуски до Різдва, у театрах, так само як і до війни, ставили святкові пантоміми. Театри адаптувалися, додавши у вистави військові пісні. Розважатись у різдвяний період не було ескапізмом, навпаки, це був символ того, що люди не здаються й налаштовані на добре майбутнє.

Щодо подарунків — у вжитку в роки війни були корисні речі, практичні подарунки.

Дітям на Різдво

Ми вже говорили, що німці прикрашали ялинки на фронті муляжами бомб. Іван Стичинський додає, що в цивільних саме під час Першої світової з'явилися ялинкові іграшки військової тематики: танки, бойові літаки тощо. Також на ялинку чіпляли свічки та цукерки.

Ялинкові іграшки Першої світової війни. Фото: Getty Images

На німецьких листівках можна побачити, що дівчаткам під ялинку клали ляльки та дерев'яні іграшки, а в хлопчиків були мілітарі-подарунки: мечі, шоломи, коники, солдатиків, військова форма на розмір дитини. Зокрема, німецька листівка з такими дитячими забавками є в колекції Арно Домбергера і його сина Тобіаса.

Для дітей влаштовували свята. Наприклад, Національний музей і меморіал Першої світової війни в США описує, як міжнародна громадська організація "Християнська асоціація молоді" (Young Men's Christian Association, YMCA) провела різдвяний ранок французьким дітям. У музеї зберігається маска Санта Клауса, яку вдягав член YMCA. Цікаво, що вона має штамп Made in Germany — маску виготовили до війни у Німеччині, ворожій вже на той час для США і Франції.

Благодійники ж допомагали не лише бійцям, а й біженцям. Приміром, у 1914 році британський щотижневик The Bystander звернувся до своїх читачів із закликом купити різдвяні подарунки бельгійським дітям, які вимушено покинули свої домівки через війну.

У Російській імперії забороняли ялинки

У Росії на тлі початку Першої світової війни спалахнула ненависть до всього німецького: етнічних німців били на вулицях, перейменовували міста, назви яких запозичені з германських мов.

У грудні 1914 року преса дізналася, що в одному із саратовських госпіталів для військовополонених німецькі солдати встановили ялинку. Виник скандал. Патріотичні росіяни вирішили, що різдвяна ялинка — німецький винахід, а тому його треба заборонити. У 1914 році обмежилися рекомендаціями не ставити ялинки, але в 1916-му церковний синод заборонив встановлювати ялинки в публічних місцях.

На заборону ялинок обурилася дружина Миколи II Олександра Федорівна. Зрештою, ялинки ставили в госпіталях — зокрема і в тих, куди імператорське подружжя вирушало, щоб навідати поранених солдатів.

Різдвяне перемир’я 1914 року

Відомим і широко описаним у сучасній західній пресі, мемуарах та історичних джерелах є різдвяне перемир'я 1914 року. Які його передумови? Багато людей вірили, що до Різдва війна закінчиться, але вона затягувалася. Були десятки тисяч загиблих, важкі умови окопної війни. Військові стомилися, в когось поставало питання: "Який сенс у тому, що я зараз тут?" Чоловіки були далеко від своїх сімей. Лінія фронту на той момент більш-менш вирівнялася й біла стабільною позиційною, розповідає історик Іван Стичинський. Як зазначає історик, Перша світова війна була не такою заідеологізованою, як Друга. Солдати з низових верств розуміли на людському рівні воєнний побут і гумор одне одного.

"Та й просто людям було цікаво побачити ворога. От сидиш ти, воюєш, тобі кажуть: «Німці, німці…» А ти до того ніколи не виїжджав за межі свого населеного пункту, тобі банально цікаво, хто такі німці, як вони виглядають, що це означає".

Спонтанні перемир'я на рівні рядових і капітанів траплялися на Західному фронті: між британцями, бельгійцями та французами з одного боку та німцями з іншого, між бійцями Австро-Угорської та Російської імперій.

"От є дві позиції: тут російська армія, тут австро-угорська. І там назріло щось, хтось білий прапор викинув, тут теж викинули. Там почули колядки, тут колядки, і потім отак починалося перемир'я", — додає пан Іван.

Британський кулеметник, а пізніше карикатурист Брюс Бейрнсфатер пригадує, як на Святвечір почув німецькі колядки по той бік лінії розмежування. Солдати ворожих армій підійшли одне до одного, почали знайомитися, разом співати різдвяних пісень, обмінюватися їжею, тютюном та алкоголем. Вони допомагали одне одному зібрати тіла загиблих і поховати їх. Один британський солдат зорганізував тут-таки на місці імпровізовану перукарню та стриг німців, беручи за послугу по кілька цигарок. Вояки робили спільні фото.

Малюнок Брюса Бейрнсфатера у його книзі про різдвяне перемир'я 1914 року. Книга виставлена в музеї Фландрії в Іпрі, Бельгія, 12 грудня 2014 року. Фото: AP Photo/Virginia Mayo

Чоловіки тиснули одне одному руки. Боєць 3-ї британської стрілецької бригади пригадував, як німецький солдат сказав йому під час різдвяного перемир'я: "Сьогодні у нас мир. Завтра ти будеш боротися за свою країну. А я — за свою. Нехай щастить!"

Увійшли в історію також футбольні матчі під час різдвяного перемир'я. Як уже зазначалося, м’ячі солдатам надсилали з тилу. Хоча грати було складно через обмерзлу або посічену обстрілами землю. Як пише The Mirror, відомо про приблизно 15 таких ігор. Британський боєць Ерні Вільямс пригадував, що в одній грі брали участь одночасно близько 200 солдатів з обох боків.

Німецькі та британські солдати грають у футбол під час різдвяного перемир'я 1914 року. Фото: Getty Images

Іван Стичинський розповідає: "Ще в 1914 році Різдво намагались використати як приклад припинення війни. Папа Римський Бенедикт у грудні звернувся до сторін із закликом про припинення війни. Намагались якось зачепитися за цю ниточку свята. Це не спрацювало, але це про важливість релігії в той час, хоча суспільство вже було доволі сучасне".

Британська преса — єдина, яка висвітлила перемир'я. The Daily Mirror 5 січня 1915 року навіть поставила цю історію на першу шпальту. У Франції ж перемир'я тривалий час замовчувалося. Через 90 років, у 2005-му, вийшов франко-бельгійський фільм про різдвяне перемир'я — "Щасливого Різдва" режисера Крістіана Каріона.

В Англійському національному меморіальному дендропарку стоїть меморіал на честь Різдвяного перемир'я. Меморіал відкривав принц Вільям. На 100-річчя Першої світової, у 2014 році, національні футбольні збірні Англії та Німеччини влаштували в Британії товариський матч на згадку про солдатські футбольні матчі 1914-го. Англія перемогла 1:0.

Принц Вільям відкриває меморіал "Футбол пам'ятає" на честь 100-річчя Різдвяного перемир'я у Першу світову війну, Центральна Англія, 12 грудня 2014 року. Фото: AP Photos/Andrew Yates

Перемир'я після 1914-го

Перемир'я 1914 року стало єдиним офіційно задокументованим — бо його дуже негативно сприйняло військове вище командування обох сторін. Припинення бойових дій на свята забороняли. Якщо командування і знало про братання на Різдво, то всіляко це приховувало, щоб уникнути неприємностей. А солдатів за перемир'я подекуди навіть арештовували.

Проте сучасний історик Томас Вебер з Абердинського університету знайшов документальні свідчення й про пізніші локальні перемир'я під час Різдва, Великодня тощо. Про його дослідження у 2016 році писало видання Welt.

Історик Томас Вебер, 2016 рік. Фото: University of Aberdeen

Одним із таких є перемир'я в регіоні Артуа на північному сході Франції в 1916 році. Там стояли німецькі та канадські війська. За офіційними повідомленнями не було жодного перемир'я, але є приватні свідчення. Військовий Рональд Маккіннон писав у листі: "У нас було перемир'я на Різдво, і наші німецькі друзі були дуже дружніми. Вони прийшли до нас, і ми обміняли солонину на сигарети. Різдво було дуже гарним".

Інший очевидець, сержант А. С. Лівінгстон, канадець, пізніше повідомив своїй доньці, що м'ясні консерви обмінювали на сигари. Військові з обох сторін також разом в окопах співали пісню "Тиха ніч, свята ніч" англійською та німецькою мовами.

Уже згадувана очільниця німецького музею пані фон Дюнґерн наводить приклад антивоєнних ілюстрацій. Наприклад, 52-й номер художньо-літературного мюнхенського журналу "Юність" (Jugend) за 1916 рік містить різдвяну ілюстрацію, де Богородиця Марія з немовлям Ісусом сидить серед руїн розбомбленого будинку. Автор малюнка — художник Віллібальд Крайн, тодішній противник війни. Натомість тексти в журналі хоч і не прославляють війну, але не ставлять під сумнів її доцільність.

Богородиця та Ісус посеред зруйнованого будинку, журнал "Юність", Мюнхен, 1916 рік. Фото: німецький музей Malerwinkelhaus

Перемир'я, якого не сталося: Німеччина 1918

На кінець 1918 року від війни та спричинених нею проблем сукупно померли 20 мільйонів солдатів і цивільних. The New York Times описує продовольчу блокаду Німеччини, яку тримали союзники: "Жорстока, але ефективна логіка стверджувала, що якщо позбавити мирних жителів їжі, то суспільна підтримка війни впаде".

11 листопада 1918 року німецькі делегати підписали документи про перемир'я. Тоді німці попросили союзників зняти блокаду, адже цивільне населення Німеччини потерпало від голоду та грипу. Союзники погодилися "розглянути забезпечення Німеччини", але не зняли блокаду. Остаточний мир ще не був підписаний, дехто побоювався, що німці знову можуть почати війну. До того ж грала роль озлобленість на ворога.

15 грудня президент США Вудро Вільсон попросив союзників послабити блокаду та дозволити нейтральним країнам торгувати їжею в Німеччині. Штати розробили схему експорту до скандинавських країн свинини, яку можна було реекспортувати до Німеччини. Уряди союзників спершу погодили цей план, а за кілька днів скасували угоду. Жодна партія свинини так і не потрапила до німців.

Тієї зими загинуло багато цивільних німців. Продовольча блокада була знята лише 12 липня 1919 року після підписання Німеччиною Версальського договору.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media