15 грудня виповнюється 140 років художниці Ганні Собачко-Шостак: Оксана Семенік про справжню модерністку

. Фото: spadok.org.ua

15 грудня виповнюється 140 років від дня народження художниці Ганни Собачко-Шостак. До її ювілею у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкриється виставка "Очі квітів", де буде показано близько 50 творів художниці періоду від 1911 року до 1964 року.

Історикиня мистецтва Оксана Семенік вважає художницю однією з найцікавіших модерністок. Суспільне Культура публікує текстову версію її радіоблогу про мисткиню, створеного спеціально для Радіо Культура.

Фото: spadok.org.ua

Роботи Ганни Собачко-Шостак сьогодні можна побачити на марках, шаликах та навіть вишиванках. Але в радянський час її забули майже на 30 років. І якби не щасливий випадок, ми б навіть не знали її творів.

Про раннє життя майбутньої мисткині з села Скопці, що на Переяславщині Київської області, відомо небагато. Походила з бідної селянської родини, була малописьменною: відходила до школи лише дві зими. Собачко-Шостак змушена була працювати на полях у заможніших людей. А взимку заробляла тим, що розписувала печі та хати, вишивала рушники на замовлення. Аж ось 1910 року її роботи, несхожі на традиційні розписи, помітили художниці Євгенія Прибильська та Анастасія Семиградова. Це був просто щасливий випадок — у Скопцях був родинний маєток Семиградової.

Так почалась історія художніх майстерень в українських селах, де разом працювали народні майстри та авангардні художники.

Ганна Собачко-Шостак, "Риба", 1964. З колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва

У селі Вербівка працювали Євмен Пшеченко, Володимир Довгошия, Казимир Малевич. У Скопцях — Ганна Собачко-Шостак, Олександра Екстер, Євгенія Прибильська. Авангардисти вчились у народних художників кольору та вигадливих форм, а народні митці вишивали химерні супрематичні форми за ескізами відомих митців.

Чим особлива Собачко-Шостак? Вона вигадувала квіти, яких не існувало у природі. Як справжня модерністка, вона вважала, що копіювати реальність немає сенсу. Кожна квітка, створена Ганною, не повторювалась ні за кольором, ні за формою. Іноді до композицій додавались птахи, люди, риби або навіть очі. Роботи Собачко-Шостак руйнують міф про те, що традиційне українське мистецтво є архаїчним, повторюваним та ігнорує сучасні події. Художниця реагувала на реальність. Наприклад, у 1916 році, під час Першої світової війни, мисткиня створює роботу "Тривога". На ній квіти сплітаються у вихор на темно-синьому, майже фіолетовому фоні.

Ганна Собачко-Шостак, "Осінні квіти", 1916 рік. З колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва

Після захоплення влади в Україні більшовики намагаються пропагувати утопію про соціальну рівність. Для цього залучають митців із села. Виставки традиційного мистецтва проходять у великих містах по всьому світу: Київ, Москва, Берлін, Париж. Собачко-Шостак отримує світову славу. Але вже за 10 років по тому більшовики починають геноцид українського народу — Голодомор. Від голодної смерті художницю рятує давня подруга — Євгенія Прибильська, котра забирає її в Московську область 1932 року. На цьому слід мисткині зникає.

Ім'я Собачко-Шостак з'являється у 1960-х. У Підмосков'ї її знаходить журналіст Георгій Мєстєчкін з Києва. Виявляється, у 1930-х Прибильська влаштувала мисткиню працювати на ткацьку фабрику. Собачко-Шостак створювала ескізи на закордонні замовлення. Жила бідно і більше ніколи не покидала Московську область. Вона передає Мєстєчкіну свої роботи у Київ, щоб хоча б так повернутись на Батьківщину. Зараз ці роботи зберігаються в Музеї декоративно-прикладного мистецтва.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media