Про що цього року брехала Росія: фейки, дезінформація та вкиди про російсько-українську війну і як їм протидіяти

. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Хоч дезінформація і фейкові новини не тема для жартів, проте росіяни відомі своїми абсурдними вкидами — чого варті лише українські біолабораторії або канонізація пса Патрона. Наприкінці року ми попросили експертів пригадати три найбільші російські фейки за популярністю й охопленням, а також найсмішніші вкиди, які їм доводилося спостерігати останнім часом. Поговорили і про динаміку та емоції від роботи з пропагандою, а також записали кілька коротких порад про те, як уберегтися від російської дезінформації.

Про це Суспільне Культура поспілкувалося з керівницею відділу стратегічних комунікацій у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Марією Сагайдак та аналітиком "Детектора медіа", дописувачем хроніки #DisinfoChronicle та автором рубрики "Новомова" Орестом Сливенком.

Також ми запросили до розмови журналіста і автора українського сатиричного проєкту з вигаданими новинами UaReview Романа Голубовського: як розповідав Роман, до створення сайту його підштовхнули, зокрема, недолугі російські новини та фейки.

Три найбільші російські фейки за цей рік

Марія Сагайдак, керівниця відділу стратегічних комунікацій у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Специфіка російської пропаганди і дезінформації в Україні, особливо за час повномасштабного вторгнення, — в тому, що вона системна, повторювальна і стала. Завжди є великі наративи, яких пропаганда найбільше тримається, а під ними, так би мовити, піднаративи, які вона використовує для комунікації тієї чи іншої теми.

Ці гранднаративи за останній 2023 рік не змінилися. Як і раніше, вони передусім покликані на дестабілізацію та розділення українського суспільства — наприклад, деморалізацію через дискредитацію військового і політичного керівництва, це перший наратив.

Другий — використання вразливих для українського суспільства тем, зокрема побутових. Ми бачили, як активно це відбувалося під час блекаутів минулого року і продовжується зараз.

І третя тема цього року — великий акцент на тому, що Захід від нас відмовляється, більше не буде допомоги, а життя в Україні стає нестерпним. Це також покликано на деморалізацію українського суспільства, але в набагато ширшому контексті, який зачіпає питання воєнних дій.

Орест Сливенко, аналітик "Детектора медіа"

Складно виділити три кейси, які б були найпопулярнішими, адже зазвичай будь-який пропагандистський фейк є частиною великого наративу, який Кремль намагається щоразу підживлювати. Грубо кажучи, наратив, певна історія, — це щось стале і цього не так багато, як здається на перший погляд. Припустімо, ось спростований мною фейк, що український біженець нібито підпалив центр ДНК-досліджень у Каліфорнії, адже йому не сподобалися результати тесту (з'ясувалося, що він лише на 7,9 % етнічний українець!)

Такий фейк є частиною великого класичного і вже дещо банального наративу про те, що українці — "нацисти", "націоналісти", які ладні за "українську кров" здійснити будь-який злочин. Крім того, підживлює й інший наратив про так званих невдячних біженців, які є культурною чи економічною загрозою для всього світу. Тобто один фейк може бути частиною декількох наративів (тем), на яких пропагандисти постійно і систематично спекулюють.

Чи можуть з'являтися ці нові "теми"? Так, можуть, але дуже рідко — зазвичай у відповідь на якісь кардинальні зміни у суспільно-політичному житті країни. Наприклад, до повномасштабного вторгнення росіяни не поширювали фейки про тих самих українських біженців у Європі, бо таке явище просто не було поширене в Україні й серед українських користувачів соціальних мереж. А в умовах великої війни з'явився цей великий наратив.

Тому найбільш логічним буде виділити три найпопулярніші теми, над якими спекулювали росіяни впродовж 2023 року:

  • Релігійна тема

Форсили це постійно, адже тема православної церкви в Україні загострилася відразу ж після накладення на УПЦ МП санкцій Радою національної безпеки та оборони України, розірвання права оренди частини приміщень Києво-Печерської лаври та низки обшуків і кримінальних справ проти священників Московського патріархату. Уже 7 січня 2023 року Православна церква України вперше провела різдвяне богослужіння в Успенському соборі лаври. Тоді росіяни казали, що на літургії були нібито лише присутні військові та преса. А "прості віряни", мовляв, надалі продовжуватимуть відвідувати церкви Московського патріархату.

Ну і які фейки поширювали щодо цієї теми? Писали, що Україна — язичницька держава, і що українське керівництво хоче знищити всі церкви, і церкви ПЦУ також, адже президент Зеленський — начебто "завзятий сатаніст". Православна церква України нібито не відповідає релігійним канонам, бо її очільники буцімто мріють канонізувати Степана Бандеру та навіть Джо Байдена. А ще брехали, нібито на одному з головних храмів України "почорніли хрести" через богохульні дії українців, а над Києвом кружляли зграї темних птахів (чомусь фейкороби не припускали, що птахи інколи літають і це нормальне природне явище).

Тобто бачимо, що ці фейки, по суті, підживлюють один наратив про "богохульних українців". І якби не було жодних зрушень у питанні ліквідації УПЦ МП, такого наративу не було б, а вкиди не з'являлися б. Тому важливо виділяти саме теми, а не конкретні фейки, адже їх, без перебільшень, безліч.

  • Тема ЛГБТКІА

Ця тема актуалізувалася після внесення законопроєкту 9103Проект Закону про інститут реєстрованих партнерств. у Верховній Раді.

В умовах повномасштабного вторгнення Росія описує себе як "шматочок раю" для всіх, хто сповідує "традиційні цінності". Агітпроп навіть вкидав фейки, як європейці та американці буцімто втікають до Росії, бо мріють зберегти себе від "ЛГБТ-навали". Ця ж "навала" стала однією з причин кривавої російської агресії в Україні.

Пропагандисти щодо цієї теми зазвичай використовують перекручені фрази, щоб висміяти й принизити представників ЛГБТ+, зокрема військових. У читачів формується враження, ніби все, що стосується людей ЛГБТ+, сповнене негативом. Ба більше, коли автори ширять фейки та використовують лайку "п**ари" на позначення військових, у такий спосіб вони асоціюють гомосексуальність із чимось принизливим, ознакою слабкості або некомпетентності тощо. Ніби запорука сильної армії — відсутність гомосексуальних людей. Хоча гомосексуальність — така ж звичайна орієнтація, як і гетеросексуальність.

Ось що вкидали на цю тему: благодійний український фонд шукає проповідника "ЛГБТ-пропаганди", Україна поширює "ЛГБТ-пропаганду" на українських школярів та нищить молоді уми, в Україні вважають, що всі козаки були геями, тощо. Тут ми детальніше пояснили, чому це не так.

  • Тема іноземної зброї

Великий пласт пропагандистських меседжів припав на знецінення західної зброї, яку поставляють в Україну: нібито вона є поламана, застаріла, насправді списана тощо. На підтримку таких тез автори запевняли, що російська армія нібито "руйнувала" українські танки на різних напрямках, наголошували, що одна ракета буцімто знищила "третину річного виробництва ракет до американського зенітного ракетного комплексу Patriot". Це виявилося неправдою, адже ніхто не знає, яку кількість озброєння надали Україні, щоб говорити про точні цифри знищеної техніки. Насамперед це — військова таємниця НАТО й України на рівні вищих ланок військового та політичного керівництва. Ось, наприклад, раніше ми документували фейк, наче окупанти одним ударом ліквідували ще п'ять пускових установок Patriot.

Або вкидали відео, на якому нібито зображено процес знищення українського танку російським дроном. З’ясувалося, що це був танк-муляж — не справжній, а приманка для окупантів. Пропагандисти видали знищення муляжу за реальний бойовий здобуток.

Зрештою, так росіяни прагнуть приховати свої невдачі на полі бою і переконати внутрішню аудиторію в постійних "перемогах". Мета таких повідомлень — залякати й деморалізувати українців, нав'язати хибну думку, що українська армія постійно програє, тож далі воювати немає сенсу.

Роман Голубовський, журналіст, автор сатиричного проєкту UaReview

Є щось таке, яке виглядає доволі веселим і не сильно шкідливим — типу смерті Путіна. Або ж велика кількість дипфейків — то ніби Залужний закликає солдат розвертатись і йти на Київ, то ніби Зеленський телефонує своїй дружині і з московським акцентом розповідає їй про те, що в Україні всі займаються корупцією. І хоча воно може виглядати смішно й недолуго, усі вони досягають певної мети.

На початку вторгнення українці якось дуже швидко повірили в недолугість російської армії і багато хто, здається, й досі недооцінює можливості нашого ворога. Те ж саме стосується інформаційної складової війни. Але насправді, я не побоюсь такої голосної заяви, росіяни — найкращі професіонали у світі щодо роботи з інформацією (чи то краще дезінформацією).

Тут пораджу почитати книги Тімоті Снайдера і Пітера Померанцева, вони багато пишуть про це. Росіяни знають, вміють і користаються всіма інформаційними засобами, які є, щоб досягати своїх глобальних цілей. Наприклад, впливають на внутрішню повістку багатьох країн — як США, так і європейських. А від цього напряму залежить, чи буде спроможна Україна опиратися російській агресії.

Наприклад, просування через соцмережі потрібних Росії обговорень серед громадян США, чи доцільно надавати фінансування Україні. Адже тут, по-перше, корупція і гроші крадуть (дуже багато фейкових новин про це), по-друге, розгул націоналізму, по-третє, Штати самі потребують фінансування для розв'язання внутрішніх проблем (наприклад, порівнюють чистенькі вулиці Києва і брудні роздовбані тротуари американських міст, де ще й ходять люди під дією наркотиків), по-четверте, є ще Сирія, Палестина, чому допомагають лише українцям — це тому, що вони білі європейці? Словом, всі ці наративи просуває Росія. І від усього цього ми страждаємо вже не інформаційно, а реально, адже через це ми не отримуємо зброї, такої потрібної для боротьби.

Якщо навіть ми самі навчені не вірити інформації з російських джерел (що теж не зовсім правда), то російська інформація дуже впливає на різних діячів американської медійної та політичної повістки — Ілон Маск, Такер Карлсон, Дональд Трамп. І вже через них потрібні Росії наративи поширюються далі.

Ще цікавий кейс із фейковою новиною. Американське сатиричне видання The Onion опублікувало вигадану новину, ніби під час візиту до Білого дому Зеленський виносив все, що міг винести: степлери, офісний папір і так далі, бо, мовляв, усе знадобиться в боротьбі. І ця сатирична новина — наслідок впливу російської пропаганди. Бо перетворити в очах загалу лідера країни, що протистоїть світовому злу, на президента-прохача — це мета Росії. І The Onion тут добре підіграє російській пропагандистській машині.

Ілюстрація сатиричного видання The Onion до вигаданої новини про Зеленського

Динаміка і тенденції дезінформації: збільшується чи зменшується кількість фейків

Марія Сагайдак

Основна тактика і механізм, які використовує російська дезінформація, — це масовість. Закинути в інформаційний простір якомога більше різної дезінформації, фейків, маніпуляцій під різним виглядом і в різних формах контенту, застосовуючи всі платформи. Тому важко говорити про таке явище як динаміка, бо фейків завжди багато. Ця масовість відіграє ключову роль, адже ти навіть фізично не можеш відстежувати абсолютно всі ці повідомлення.

Ворог вчиться на своїх помилках, активно вивчає наші слабкі сторони і реагує на це. Зараз точно можна сказати, що динаміка ніколи не падала, вона завжди зростала. Ми можемо виокремити зростання кількості якоїсь дезінформації і її поширення відповідно до тих чи інших критичних ситуацій, які відбуваються в українському суспільстві.

Наприклад, нещодавнє відключення мережі "Київстар". У час, коли суспільство в найбільш вразливому, психологічно складному стані, а також в активному пошуку якоїсь певної інформації та відповідей на запитання, — ворог цим користується і поширює фейки. Цього разу ми бачили, як споживачам приходили повідомлення з пропозиціями дати свої особисті дані, щоб нібито отримати грошові компенсації від "Київстару". Це, очевидно, ворожа операція, яка шкодить, негативно впливає і на інформаційну безпеку, і на стійкість українського суспільства.

Тому можемо говорити, що динаміка змінюється тільки в тому, як ворог адаптує свої тактики. Також, наприклад, частіше використовує інші соціальні мережі. Ми схильні говорити, що через анонімні канали соцмережа Telegram Telegram — російський багатоплатформовий месенджер.була найбільшим джерелом дезінформації. Але зараз активізувався TikTok — Росія використовує багато різних ноунейм-блогерів, які проводять кампанії з дискредитації української влади, політичного та військового керівництва. За нашими моніторингами, від одного такого блогера може бути по 20–30 відео на день схожого характеру.

Орест Сливенко

Фейки завжди є у достатній кількості. Ніколи не було, що якихось вкидів не вистачало. Варто лишень зайти у якийсь анонімний Telegram-канал — і фейків хоч греблю гати. Знову ж таки, помітне збільшення пропагандистських вкидів може бути лише внаслідок якихось подій, новин. Тобто якщо зазвичай пропагандисти вигадують якісь несусвітні речі, щоб підживити один або декілька з усталених наративів, — назвемо це типовим робочим днем фейкороба, — то під час важливих подій Telegram-канали активізуються. І справді більшає кейсів для опрацювання. Вони підхоплюють якусь тему, яка виринула в інформаційному просторі, і намагаються крутитися навколо неї. Ну, наприклад, коли Зеленський не виступив перед Сенатом — тоді у Telegram ширили купу теорій, чому він не виступив, що стало на заваді тощо. Зводили все до того, що у США "ненавидять" українського президента, хочуть його "позбутися" і загалом він "невдаха".

Усе залежить від того, що відбувається у світі та в Україні. Якщо це якась тема, яку можна висміяти, очорнити, дискредитувати (а вони завжди це робитимуть, лишень подай їм привід) — то вони і це зроблять, та ще й у надмірній кількості.

Одна з особливостей російського агітпропу — це безперервність фейків та їхнє штампування. І якщо у 2022 році росіяни підживлювали вже наявні наративи — нагадую, їх насправді досить мало ("українці-нацисти", "Зеленський — зрадник і крадій західних грошей", "Україна — неспроможна держава, держава-невдаха"), то у 2023 році, що цікаво, росіяни реагували більш точково на будь-які події в країні внутрішнього і зовнішнього значення. Наприклад, дискредитували візити західних високопосадовців чи здійснювали інформаційний тиск на законодавчі ініціативи або ініціативи для покращення людського добробуту. На початку минулої зими пропагандисти брехали про пункти незламності, дискредитували ініціативу створення графіків погодинних відключень. Переконували, що українців ніхто не захистить і вони нібито приречені загинути в холоді. Пізніше писали, що під час приїзду в Україну Джо Байден зустрівся із двійником Зеленського. Потім, скажімо, обговорювали питання введення окремих вагонів для жінок, їхніх дітей та трансгендерних осіб. Стверджували, що "Укрзалізниця" ввела вагони, мовляв, винятково для трансгендерних осіб, щоб показати, як в Україні "поважають європейські цінності". А після новин про законопроєкт про цивільні партнерства, звісно ж, писали, що Захід затягує Україну в "ЛГБТКІ-пастку".

Росіяни шукали нові способи поширення дезінформації, адже минулоріч уже "поняттєве підґрунтя" вони підготували. Ідеться про те, що споживачі дезінформації вже за замовчуванням ніби знають, що українці — погані, України взагалі нібито не існує, війну ніхто не оголошував, росіяни захищають російськомовних, в країні корупція, її використовують як полігон для тестувань західного озброєння, ніхто не зацікавлений в Україні, всі з неї кепкують і якнайшвидше чекають перемоги Росії. Щось приблизно таке коїться в головах споживачів дезінформації. А тому треба було придумати, як же видозмінити фейки, щоб вони працювали.

Тож особливість 2023 року — це реагування на конкретні події з метою дискредитації України загалом. Заперечити існування країни на другий рік повномасштабного вторгнення, показати, що всі інституції розвалюються, все потрохи "іде на дно", тож найбільшим відчайдухам треба тікати, бо тут майбутнього, мовляв, нема.

Найсмішніше, найбільш недолуге й кринжове

Марія Сагайдак

Не можу не згадати фейк про канонізацію Канонізація — офіційне визнання і проголошення вищою церковною владою людини святою з внесенням її до списку святих із призначенням певного дня для святкування її пам'яті, найчастіше дня її смерті чи мученицької кончини.пса Патрона (для створення фейку зробили фото за допомогою штучного інтелекту, де "ікона" пса Патрона розміщена на царських воротах церкви, — ред.). Але насправді не варто недооцінювати ворога, це не перший вкид, що стосується цієї теми. Минулого року був такий самий вкид про канонізацію Бандери. Це така системна історія, є гранднаративи, менші субнаративи і величезна кількість фейків і маніпуляцій, які це підтримують. Усе разом воно складає викривлену реальність, яка має свій ефект.

"Канонізація" пса Патрона — фейк, спростований Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Фото: SPRAVDI

Тому через накладення санкцій на російську православну церкву в Україні релігійне питання було одним з напрямів, на якому активізувалася російська дезінформація. Сюди ж звинувачення українців в язичництві, сатанізмі — про це навіть сказав Путін, що вже "нова ціль спецоперації" – це "десатанізація" України.

Ми розуміємо безглуздість цієї інформації, але звідси виходять фейки і про пса Патрона, і про канонізацію Бандери. Це все смішно, та маємо розуміти, що це велика композиція, яка врешті має серйозні наслідки.

Є ще один фейк, якому вдалося розсмішити фактчекерів, — це повідомлення начебто від Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке з'явилося перед річницею вшанування Голодоморів. Росіяни розсилали повідомлення, нібито в Україні буде новий голод, і там були рекомендації, як готувати страви з голубів, собак і колорадських жуків. Хоч це й абсурдно, але загроза в тому, що питання дуже чутливе, цинізм цього вкиду зашкалює.

Ще один недолугий фейк — про хижаків з біолабораторій на сході України, які мутували і тепер пожирають та знищують людей. І як би не хотілося не реагувати на це, тому що адекватний людський розум не може сприймати таке серйозно, тим не менш, ми не можемо вдавати, що цього не існує.

Ворожа ІПСО: українці отримували розсилку "від Міністерства аграрної політики" з рецептами страв із голубів і собак. Фото: SPRAVDI

Орест Сливенко

Найбільше запам'ятався кейс, коли нібито ПЦУ канонізувала пса Патрона. А ще писали, що українська філія McDonald's випустила вишневий "макпиріг", на упаковці якого нібито зазначено, що виріб "може містити кісточки російських немовлят".

Ось ще кілька фейків:

  1. Поліція затримала ворожку, яка регулярно робила негативні таро-розклади на Зеленського.
  2. В Україні мобілізують собак.
  3. Українці — нацисти, бо обирають великих собак.
Напис на упаковці вишневого "макпирога", що він нібито може містити кісточки "російських немовлят", є сатирою. Фото: SPRAVDI

Чи важко працювати з фейками і дезінформацією

Марія Сагайдак

Так, інформація, з якою ми працюємо, зазвичай неприємна. Це завжди про брехню, а брехня апріорі дає відчуття і відрази, і емоційної втоми. Якщо це те, з чим ти працюєш від ранку до вечора, то це сильно виснажує, особливо якщо врахувати, що з 24 лютого ми працюємо майже 24/7. Слухати СкабєєвуОльга Скабєєва — російська пропагандистка, підтримує путінський режим та війну Росії проти України. Спільно зі своїм чоловіком Євгеном Поповим веде ток-шоу "60 хвилин" на телеканалі "Росія-1". добровільно — це непросте завдання, але ти розумієш, для чого тобі ця інформація, як ти можеш її використати, і також уже виробився алгоритм дій, спосіб реакції на це.

Це трохи допомагає берегти психологічний стан від великої шкоди. Також ми з командою намагаємося жартувати про це все, підкреслювати одне одному, наскільки це безглуздо, наскільки вони (російські пропагандисти — ред.) знов опустилися нижче всіх можливих рівнів. Водночас ми розуміємо важливість матеріалу, з яким ми працюємо, яким би безглуздим і недолугим він не був. Дуже допомагає працювати в команді однодумців, експертів, які професійно виконують свою роботу.

Це питання нашої національної безпеки і стійкості українського суспільства, тому якщо чітко бачити ціль, для чого ти це робиш, це не те щоб спрощує роботу, але робить її легшою сенсі емоційного ставлення.

Орест Сливенко

Робота з пропагандистськими вкидами — це біг на довгій дистанції, і буває, що це виявляється монотонною роботою. Але це не скасовує цінності системного реагування, пояснення, документування. Тим паче, я працюю не виключно з фейками, а буквально з українським (і російським/пропагандистським) інформаційним простором. Тож не керуюся поняттями "пропустити через себе", а швидше проаналізувати, зрозуміти й донести конкретній аудиторії. Як здебільшого і працюють медійники.

Орест Сливенко разом з командою "Детектора медіа". Фото надані автором

Короткі поради: як уберегтися від російської дезінформації

Марія Сагайдак

Хоча в українському суспільстві вже є певна стійкість до відвертих російських наративів, але ворог так само вчиться і змінює свої тактики й підходи. Якщо раніше ми звертали увагу, що в російських джерелах є дезінформація, то тепер ми вже не маємо про це говорити, бо українці переважно більше не читають російських медіа. Натомість вони читають анонімні Telegram-канали, зокрема ті, що мімікрують під українські. Тому 5 порад розпочну з головного:

  1. Перевіряти джерело, звідки ви отримуєте інформацію. Це важливо навіть якщо ви читаєте медіа, якому довіряєте. Це один-два додаткові кроки, але це убезпечить вас від шкідливого впливу.
  2. Наявність емоцій в повідомленнях. Слова-індикатори — "увага", "зрада", "зневіра", "терміново". Тут зазначу, що Росія почала активно використовувати платну рекламу у Facebook і вона найчастіше емоційна. Найкраще не реагувати, не поширювати і не репостити цю інформацію.
  3. Перевірка зображень і відео. З початку повномасштабного вторгнення бачимо, як активно використовується штучний інтелект для поширення дезінформації. Пам'ятаємо відео нібито від Зеленського, також із Залужним та іншими офіційними особами. Нещодавно з'явилися створені Росією дипфейк-відеоДипфейк (deep fake) — штучно створене зображення людини, яке базується на штучному інтелекті. Дипфейк можна використати для створення фальшивих відео. із зірками, начебто Елайджа Вуд і Тейлор Свіфт критикують Зеленського, виступають проти підтримки України. Технології удосконалюються і цього, очевидно, буде більше, а механізми протидії лише розробляються.
  4. Також варто критично ставитися до фотографій нібито офіційних заяв від військового чи політичного керівництва. Раджу користуватися інструментами для перевірки зображень, які не важко опанувати і які є у вільному доступі: RevEye Reverse Image Search — розширення для Chrome; TinEye — перевірка зображення за посиланням; Image Edited? — пошук слідів редагування; FotoForensics — сайт для пошуку слідів редагування та встановлення даних про зображення; Who stole my pictures — плагін для Mozilla Firefox.
  5. Читати далі, ніж заголовок. Часто журналісти й блогери виносять на початок найбільш клікабельну інформацію, і це може створити викривлене бачення новини та наганяти паніку. Дуже заохочую читати все повідомлення, переходити за посиланням і розуміти, що в багатьох випадках зміст повідомлення може і близько не відповідати заголовку, який викликає в нас хвилю переживань чи емоцій.
Орест Сливенко

Зрозуміти потрібно єдине: неперевіреної інформації завжди повно, фейки — нікуди не зникнуть. "Чарівної пігулки", звісно, нема. Єдиний спосіб уникнути фейків — це лише перевіряти інформацію в декількох джерелах. Особисто я ставлюся критично і з підозрою до всього, що читаю. Але на те я і аналітик інформаційного простору. Читачам варто виховувати в собі інформаційну стійкість, читаючи якісні ресурси.

Команда "Детектора медіа" існує для того, щоб покращувати медіаграмотність та критичне мислення читачів. Що ж я можу порадити, як не читати нас? Ось, наприклад, нещодавно вийшов підсумковий текст за рік російської дезінформації, де я більш деталізовано і мовою зануд, тобто аналітиків, описав основні тенденції 2023 року. А загалом ми щотижня робимо такі підсумкові тексти: ось тут останні.

Наша стрічка #DisinfoChronicle наповнюється щодня пропагандистськими вкидами. На підсайті "Детектора медіа" — MediaSapiens — ми ведемо щотижневі рубрики, де описуємо тактики російського агітпропу, що поширювали у Telegram, пишемо експлейнерські й просвітницькі тексти. Читайте також мою рубрику "Новомова", де пояснюємо, за допомогою яких термінів Росія любить брехати.

Якщо полюбляєте більше слухати — ось подкасти Вадима Міського, які він робить за результатами нашої хроніки. Або його проєкт "Локшину замовляли?", де він розповідає, яку дезінформацію вкидають російські пропагандисти, щоб досягати політичних цілей. А ще (по секрету) скажу, що в TikTok "Детектора медіа" я розповідаю, як Росія поширює дезінформацію і як можна від неї вберегтися.

Роман Голубовський

Спершу треба усвідомити, що до інформації загалом потрібно ставитись уважно й критично, як до їжі, яку ми їмо.

Нам усім треба вчитись не лише медіаграмотності, але й постколоніальної теорії. Адже Росія атакує нас не лише зовні: деякі російські наративи сидять глибоко в нас самих, оскільки Україна довгий час була колонією Росії і цей вплив відчувається й зараз. Це окрема величезна тема для розмови, але варто просто зафіксувати, що коли ви дивитесь російського блогера чи слухаєте російську музику, то на вас все ще впливає Росія.

Ну і до більш прикладних інструментів — потрібно мати базові навички фактчекінгу. Більшість інформації можна перевірити через пошукові системи. Благо, також є сайти, які перевіряють і спростовують російські фейки.

Крім того є низка проєктів, читання яких підвищить медіаграмотність — "Детектор медіа", StopFake, "Вокс Україна", ІМІ. Наприклад, якщо зайти на сайт StopFake, то можна дізнатися, що відео з чергами в "Буковель", яке нещодавно поширювалось у соцмережах і викликало величезні обурення, насправді датоване 2021 роком, ще до повномасштабного вторгнення. А роздування таких історій Росії вдається дуже добре. Тож треба це усвідомлювати і не допомагати ворогу.

Про долю сатиричного проєкту UaReview і його роль у медіаграмотності

Перед повномасштабним вторгненням була стратегія розвитку видання UaReview, яка базувалась на моделі залучення коштів від читачів. З цих коштів повинні були платити гонорари працівникам. Але після 24 лютого всі ті невеликі кошти, які в той час були зібрані, пішли на донати на ЗСУ, і для системної роботи над проєктом були не ті часи. Крім того останній рік я працюю над книгою оповідань (до речі, там також часто піднімається тема медіа й інформації), тож теж не вистачає часу на UaReview. Тож проєкт трохи на паузі. Але коли наступного року вийде книга, я сподіваюсь повернутись до нього.

Новина із сайту UaReview

Я б не став недооцінювати розважальну мету проєкту, бо особливо зараз ми бачимо, як важливо прожартовувати всі наші тривожності. Тим більше, що в UaReview жарти майже завжди стосувалися суспільно-політичного контексту.

Але щодо просвітницької мети і медіаграмотності, то UaReview без сумніву зіграв свою роль. Зокрема, його добре знають в журналістському середовищі. Багатьом медійникам, які зараз працюють у найбільших ЗМІ, в університетах на парах показували кейси, які стосувались UaReview (адже проєкту вже 11 років). Але треба визнати, що виклики щодо медіаграмотності зараз набагато більші, ніж були тоді, коли проєкт стартував.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media