Мовчання дорівнює смерті: як митці з усього світу привертають увагу до ВІЛу/СНІДу

Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

35 років поспіль 1 грудня світ відзначає всесвітній день боротьби зі СНІДом. Епідемія цього захворювання почалася в США в 1980-х роках та до сьогодні забрала життя понад 40 мільйонів людей по всьому світу.

Як активісти та митці привертають увагу до захворювання засобами мистецтва розповідає мистецтвознавиця та кураторка Аля Сєгал для Суспільне Культура.

1981 року молодий художник-емігрант з Ізраїлю Ірж Паткін, не в змозі дозволити собі приватну клініку, прийшов на обстеження в державну лікарню Нью-Йорка. Він побачив там чергу з чоловіків, які робили щеплення пеніциліном для боротьби з хворобами, що передаються статевим шляхом. Таке лікування не було ефективним проти СНІДу, ба більше, назву симптомам, які побачив художник у приймальній, на той момент ще не окреслили як відому сьогодні ВІЛ-інфекцію. Вражений від побачених у кількох чоловіків виразок на шкірі, Ірж повернувся до своєї майстерні та створив роботу "Відкриття сучасної цнотливості". З театрального латексу та друкарської фарби митець створив візуальний образ того, що пізніше назвуть саркомою Капоші — раком шкіри, спричиненим СНІДом.

У 2016 році в Бронксі, США, пройшла виставка Art AIDS America, де куратори описують "Відкриття сучасної цнотливості" як, імовірно, одну з перших художніх робіт, створених на тему ВІЛу/СНІДу.

Фото: Clare Gemima/New York Times

Плакат як один із видів мистецтва, можливо, найбільш прямо працює із суспільством. Так, після скандального вислову консервативного політичного оглядача Вільяма Ф. Баклі-молодшого щодо пропозиції наносити татуювання на ВІЛ-інфікованих людей, колектив на чолі з художником Авраамом Фінкельштейном у 1987 році створив кольорову літографію (друк із кам'яної плити) під назвою Silence=Death. У ньому художники використали назву однойменного проєкту, утвореного двома роками раніше та націленому на підвищення обізнаності про СНІД, а вище зобразили рожевий трикутник. Він є прямою відсилкою до перевернутого рожевого трикутника, який нацисти використовували під час Другої світової війни для маркування геїв. Активісти порівнювали байдужість у боротьбі проти СНІДу із байдужістю американської преси до геноциду євреїв у перші роки війни.

Протест ACT UP у 1987 році. Фото Донни Біндер/wmagazine.com

Попри соціальноорієнтовані проєкти, у попкультурі СНІД залишався вузько освітленим. 1985 року гурт Coil випустив кавер-сингл на пісню Tainted Love. Одночасно з релізом на екранах телевізорів з'явився кліп, у якому за сюжетом молодого хлопця привозять у лікарню, де він повільно "згорає". Основну лінію перетинають кадри з мухами, які намагаються вибратися із солодкої пастки меду, чорно-білі малюнки та сакральні зображення. Врешті, під текст про "заплямовану любов" головний герой помирає. Фінальні титри розповідають, що весь прибуток від випуску синглу та кліпу буде спрямовано на вивчення захворювання та інформування населення щодо СНІДу. На сьогодні Tainted Love вважається першим музичним відео, в якому було висвітлено тему ВІЛ/СНІД. Того ж 1985 року Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку (MoMA) придбав роботу Coil у свою колекцію.

Серед всесвітньо відомих митців та мисткинь також були автори та авторки, які висвітлювали тему СНІДу у своїх роботах. І крім творів Кіта Гарінґа або Роберта Маплторпа, які були частиною гей-спільноти та, власне, померли від СНІДу, ВІЛ-інфіковані люди також стають героями світлин Нен Ґолдін. Вона стала відомою, документуючи життя своїх близьких і друзів. Її фотографії розповідають про життя спільноти ЛГБТ+, про опіоїдну епідемію в США, ВІЛ/СНІД, та передусім на її світлинах – люди і їхні моменти близькості.

Серія "Жиль і Ґотчо", що її авторка зафіксувала у 1992–1993 роках у Парижі, розповідає саме таку історію. В ній зображені друзі Ґолдін, які переживають разом любов і хворобу.

З серії "Жиль і Ґотчо" Нен Ґолдінг. Nan Goldin

З серії "Жиль і Ґотчо" Нен Ґолдінг. Nan Goldin

Хоч широко відомим і обговорюваним СНІД став після епідемії в США 1980-х років, Африка стикнулася з цією проблемою ще в 1920-х роках, та вже в 1960-х роках її поглинула епідемія. Понад дві третини людей, які були інфіковані СНІДом за весь час, жили у країнах Африки (в деяких країнах континенту частка інфікованих сягає більш як 10 % населення). Саме там рівень смертності від захворювання є найвищим. Це пов'язано з високим рівнем бідності, низьким рівнем сексуальної освіти та стигматизацією захворювання, що довгий час не дозволяло ефективно боротися зі СНІДом.

Один із найвідоміших африканських художників, Чері Самба, 1988 року створив велике полотно розміром 1,3 х 2 метри під назвою "Хода на підтримку кампанії проти СНІДу". На ньому в класичному для художника манері, з яскравими кольорами, натхненними наївним африканським мистецтвом, зображено демонстрантів, які несуть транспаранти та розмахують бюстгальтерами. Гасла транспарантів закликають до дестигматизації захворювання, безпечного сексу. В цю роботу, як і в багато інших, автор додає автопортрет і велику кількість тексту. В подальші роки Самба неодноразово робив авторські повтори "Ходи…", які зараз зберігаються в колекціях багатьох музеїв.

Чері Самба, "Хода на підтримку кампанії проти СНІДу". Музей Помпіду

Сьогодні люди з ВІЛ-позитивним статусом можуть жити довге і повноцінне життя завдяки новим протоколам лікування та профілактики. Людство пройшло великий шлях у діагностуванні та протидії ВІЛу/СНІДу, проте хвороба не відступила. Тож залишається важливим проходити експрес-тестування на ВІЛ, а також використовувати бар'єрну контрацепцію.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media