"Переплетені нитки любові": як у Києві писали Радіодиктант єдності — репортаж із книгарні "Сенс" та бару Squat 17B

. Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

27 жовтня об 11 годині розпочався Радіодиктант національної єдності. Авторкою цьогорічного тексту стала письменниця Катерина Калитко, а читав його актор Олексій Гнатковський.

Радіодиктант об'єднав багатьох українців та українок з усіх областей, його писали навіть на фронті. Журналістки Суспільного Культура побували в кількох місцях у Києві, щоб розказати, як це — писати радіодиктант у великій компанії.

Книгарня "Сенс"

Фото: Шилова Альона/Суспільне Культура

Атмосфера у кав'ярні "Сенс" — далека від шкільних класів. Поруч із блакитними чашками кави й смартфонами лежать папірці у лінію та сині кулькові ручки. Замість холодного білого освітлення — тепле сонце, а в повітрі відчувається збудження та хороша схвильованість, а не страх припуститися граматичної помилки. Люди різного віку прийшли до кав'ярні для того, щоб написати радіодиктант єдності.

"Радіодиктант єдності — це щось більше ніж про грамотність, орфографію та пунктуацію. Сьогодні цей диктант об’єднує всіх українців на планеті. Мені хочеться згадати слова Олексія Гнатковського, що цей диктант про те, що ми разом будуємо наш дім, переходимо на українську мову, що є надзвичайно важливим, адже мова — це наша зброя", — каже у коментарі Суспільному Культура викладачка української мови Катерина Прокасова, яка цього року прийшла писати радіодиктант у кав'ярні "Сенс".

Фото: Шилова Альона/Суспільне Культура

Зайнявши місця за дерев'яними столиками, відвідувачі дивляться вступне слово на Українському радіо.

"Це маленька традиція нашого класу — ми кожен рік пишемо його разом з нашою класною керівницею. Так вийшло, що зараз у нас канікули, але я все одно хочу зберегти цю традицію, тому прийшла сюди з моїм однокласником. Більшість наших українських дітей зараз перебувають у різних куточках світу, але вони так само пишуть цей диктант", — розповідає дев'ятикласниця Юля Лавришин.

"Немає нічого красивішого, ніж їхати через усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати — наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом", — дочитує текст Гнатковський.

Схилившись над листками з чорнилом, що засихає, українці зосереджено перечитують написане. Після завершення диктанту пані Катерина — вчителька української мови, допомагає відвідувачам кав'ярні перевірити роботи.

Фото: Альона Шилова

Люди жваво всі разом ставлять їй запитання, намагаючись з'ясувати значення слів та чи коректно вони використали тире або двокрапку. Єднання — і справді одна з найважливіших рис радіодиктанту.

"Кав’ярня «Сенс» відстоює права та необхідність використання української мови, у нас навіть на дверях написано, що всередині не можна користуватися російською. Тому для нас було дуже важливо стати частиною цієї події", — каже співзасновник кав’ярні Олексій Ерінчак, який приємно вражений тим, що «Сенс» став одним із чотирьох місць у Києві, де можна було написати диктант наживо.

Ерінчак тривалий час не писав радіодиктант, але цього року знов долучився до дійства.

"Це нормально — робити помилки, адже ми всі неідеальні. Я бачив, як люди теж проявляють якісь емоції в моментах, де я так само не знав, як правильніше буде написати. Тому це був дуже класний досвід оцієї спільності, що ви у цьому процесі всі разом", — говорить він.

Бар Squat 17B

"По-перше, я дуже люблю писати радіодиктант, пишу його ще зі школи. А коли вже перестала вчитися у школі, то писала його з друзями. Я дуже люблю Squat 17B, ми тут проводимо події з «Лірумом». І я подумала, що ми ніколи не писали в барі. Я писала в бомбосховищі, у школі, в універі, в кав'ярні, але ніколи не писала до цього в барі", — говорить комунікаційниця Марія Кравченко.

Саме за її ініціативи, а також музичного видання "Лірум", у культурному просторі Squat 17B зібрались культурні менеджери, медійники, музичні виконавці та невелика частина команди Суспільного Культура.

Музикант SadNovelist востаннє писав диктант у восьмому класі. Але цього року прийшов у бар.

"Я заряджений писати", говорить він і жартує, що сподівається, що в його зошиті запрацює автозаповнення та функція Т9.

Команда "Ліруму" підготувала зошити та кулькові ручки для тих, хто не матиме своїх. І нагадала, що варто все ж писати "від руки", а не на лептопі.

"Хейтспіч" теж писав востаннє диктант років 10 назад, а з українською мовою все було "дуже погано". Тепер він — один із найвідоміших молодих незалежних виконавців. Його гострий та емоційний виступ можна побачити на концерті до Дня Незалежності України, що був знятий спільно "Artилерією" та "Слей Шоу".

На відміну від своїх колег учасник гурту NAZVA Павло Гоц — "олімпіадник" та досі пам'ятає правила української мови. Свій зошит він так і підписав, перерахувавши всі свої регалії з мовних конкурсів, включно з конкурсом імені Петра Яцика.

А чи вдалося вам не допустити помилок?

Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

Фото: Сергій Захарченко/Суспільне Культура

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media