Навіщо світу ЮНЕСКО? Про історію, функції, конкретні дії організації та позицію щодо України (експлейнер)

. Колаж Суспільне Культура

ЮНЕСКО 23 липня засудило російський ракетний удар по історичному центру Одеси. Уже 29 липня місія організації прибула до міста, щоб попередньо оцінити збитки. Станом на 26 липня ЮНЕСКО нарахувало 8 пошкоджених культурних пам'яток на Одещині, а всього по Україні — 274 пошкоджені об’єкти (з 24 лютого 2022 року). Раніше організація засудила ракетний удар росіян по історичній частині Львова вночі 6 липня.

Що означає занепокоєння цієї міжнародної організації? Якими можуть бути її конкретні дії? Суспільне Культура зібрало все про організацію: як вона виникла, чи корисна, хто її керівництво та навіщо в її складі Росія.

Передісторія

Уже після Першої світової війни була потрібна міжнародна співпраця в освіті й культурі. У 1929 році члени вченої ради Інституту імені Жана-Жака Руссо при Женевському університеті (Швейцарія) проголосили свою раду Міжнародним бюро освіти.

Ще один провісник ЮНЕСКО — Ор­ганізація з питань інтелектуальної співпраці, яка 1931-го на­була статусу допоміжного підрозділу Ліги націй. Освіта до компетенції установи не належала.

Ані Міжнародне бюро освіти, ані Ор­ганізація з питань інтелектуальної співпраці жодних вагомих результатів своєї діяльності не досягли.

Створення ЮНЕСКО як реакція на Другу світову

На сайті організації йдеться, що все розпочалося в розпал Другої світової війни — у 1942 році. Тоді у Великій Британії зібрались уряди європейських країн, які боролися з нацистською Німеччиною та її союзниками. Зібрались вони на об'єднану Конференцію міністрів освіти, щоб обговорити відновлення систем освіти з настанням миру. Зустріч ініціювали голова Британської ради Малкольм Робертсон та його колега з Комісії у справах освіти Річард Батлер.

"У дуже стислі терміни проєкт набуває всесвітніх масштабів. Нові й нові держави, зокрема США, виявляють бажання брати участь у цій роботі", — йдеться на сайті організації.

Створення ЮНЕСКО, Лондон, 1945 рік. digital.archives.unesco.org

Трохи інакше цю подію подає довідка Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. В ній ідеться про те, що спектр питань на конференції був обмежений суто утилітарним інтересом: визначити збиток освітнім установам у потерпілих країнах і виробити програму дій з їхнього відродження після війни.

Після війни Статут ООН був затверджений 24 жовтня 1945 року. Він передбачав утворення "спеціалізова­них установ ООН".

У Лондоні на Конференції ООН 16 листопада 1945-го створили нову Організацію з питань освіти та культури, яка мала встановити "культуру миру". 37 із 44 присутніх держав підписали Статут ЮНЕСКО, що набув чинності 4 листопада 1946 року, а 19 листопада в Сорбонні у Парижі урочисто відкрили першу сесію Генеральної конференції ЮНЕСКО. Голов­на мета ЮНЕСКО — сприяти миру і взаєморозумінню між народами у сферах освіти, науки, культури та комунікації. Такий меседж визначив подальшу історію ЮНЕСКО.

Хто належить до складу ЮНЕСКО?

ЮНЕСКО об’єднує 194 держави-члени та 12 асоційованих членів. Повний перелік — тут. Зокрема, США в липні 2023 року офіційно повернулися до ЮНЕСКО після 5-річної перерви.

Україна (а тоді — УРСР) стала членом ЮНЕСКО 12 травня 1954 року — на три тижні пізніше, ніж СРСР. Бо як держава — засновниця ООН, мала у той час окреме від СРСР представництво в ООН та могла вступати до міжнародних організацій. А вже у 1962 році для України відкрили постійне представництво.

Елеонора Рузвельт дивиться на макет штаб-квартири ЮНЕСКО, 1955 рік. digital.archives.unesco.org

Будівництво штаб-квартири ЮНЕСКО. digital.archives.unesco.org

Структура ЮНЕСКО

Штаб-квартира ЮНЕСКО розташована в Парижі та у своїй роботі покладається на комітети, міжнародні комісії й інші органи, що діють під її егідою. Серед них:

  • Міжнародна комісія з історії наукового і культурного розвитку людства;
  • Міжнародна океанографічна комісія;
  • Комісія з культури і розвитку;
  • Міжнародна комісія з питань шкільної освіти в XXI сторіччі;
  • Міжнародне бюро з питань шкільної освіти;
  • Міжнародний інститут планування освіти;
  • Інститут ЮНЕСКО з питань виховання тощо.

Головний орган ЮНЕСКО — це Генеральна конференція, у якій беруть участь усі члени організації раз на два роки. Вона схвалює стратегію та бюджет, призначає гендиректора, обирає членів Виконавчої ради.

Виконавча Рада обирається на 4 роки. Вона координує діяльність ЮНЕСКО між сесіями Генконференції, збираючись двічі на рік.

Секретаріат ЮНЕСКО, очолюваний генеральним директором, діє постійно. Там працюють понад 2000 фахівців зі 130 країн. Він поділяється на сектори за основними напрямами діяльності ЮНЕСКО.

Емблема ЮНЕСКО.

Хто очолює ЮНЕСКО?

З 2017 року ЮНЕСКО керує француженка Одрі Азуле, колишня міністерка культури Франції. Її заступник — Сін Цюй (Китай).

Президент Володимир Зеленський та директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле. Фото: пресслужба президента

Азуле має сімох помічників:

  • Стефанія Джанніні — з питань освіти;
  • Лідія Артур Бріто — з природничих наук;
  • Габріела Рамос — із соціальних і гуманітарних наук;
  • Ернесто Ренато Оттоне Рамірес — з питань культури;
  • Тавфік Джелассі — з комунікацій та інформації;
  • Фірмін Едуард Матоко — пріоритетних питань Африки та зовнішніх відносин ADG/PAX;
  • Ніколас Джефріс — з питань адміністрування та управління

Директор Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — камерунець Лазар Ассомо.

Функції, завдання, повноваження ЮНЕСКО

Практична діяльність ЮНЕСКО визначається шестирічним планом за п'ятьма напрямами: освіта; природничі науки; соціальні та гуманітарні науки; культура; комунікація та інформація. Що робить ЮНЕСКО:

  • досліджує, які форми освіти, науки, культури і комунікації потрібні у майбутньому, та забезпечує обмін дослідженнями між державами;
  • готує та ухвалює рекомендації;
  • надає експертні послуги державам-членам для визначення їхньої політики з розвитку та розроблення проєктів тощо.

Також у 1992 році запустили програму кафедр UNITWIN / ЮНЕСКО, яка сприяє міжуніверситетській співпраці. У програмі бере участь понад 851 установа у 116 країнах. Наприклад, спецкафедрами ЮНЕСКО в Україні є "Права людини, мир, демократія, толерантність та міжнародне взаєморозуміння" при Національному університеті "Києво-Могилянська академія" та кафедра з питань кріобіології на базі Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ в Харкові. Ширший перелік тут.

ЮНЕСКО в Україні та Україна в ЮНЕСКО

В Україні є представництво офісу ЮНЕСКО, яке є частиною центрального офісу. Воно працює з 2022 року. Суспільне Культура звернулося до представництва й запитало, які повноваження має офіс ЮНЕСКО в Україні, як допомагає в умовах війни, а також який має алгоритм дій після обстрілів, руйнувань пам'яток, як-от в Одесі, Львові тощо. Комунікаційниця представництва Жанна Сіркович повідомила, що відповіді поки не узгоджені з центральним офісом у Парижі.

В Україні також є Національна комісія у справах ЮНЕСКО, яка звертається до центрального офісу ЮНЕСКО з певними питаннями і є частиною МЗС України. Нацкомісія діє з 1996 року, її призначає український президент, вона керується Конституцією та законами України. Нацкомісію зараз очолює Еміне Джапарова.

Еміне Джапарова, голова Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, 6 грудня 2022 року. МЗС України

У стратегії Нацкомісії йдеться, що її мета — використовувати культуру, освіту, науку і спорт задля досягнення зовнішньополітичних цілей держави. Комісія популяризує українську культуру, зокрема об’єкти матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, і працює, щоб окремі елементи додавали до міжнародного переліку спадщини ЮНЕСКО. Також працює задля збереження розмаїття екосистем, збереження заповідників та біорезервів.

Суспільне Культура запитало в пані Еміне, як Нацкомісія долучається до роботи на пошкоджених об'єктах; що означає заява про "занепокоєння" ЮНЕСКО у світі дипломатії та що робиться, аби усунути Росію з ООН або обмежити її вплив. Відповідей поки не отримали, представниця комісії сказала, що вони узгоджуються.

ЮНЕСКО та війни у світі

Російсько-українська війна — не перша, з якою стикається ЮНЕСКО. Організація фіксує наслідки збройних конфліктів, веде облік постраждалих об’єктів, а також старається допомогти людям освітніми можливостями.

"На жаль, ЮНЕСКО у своїй діяльності вже неодноразово стикалося із необхідністю захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. Першими спадають на думку Палестина, Конго, Малі, Сирія, Ємен, Ірак, Камбоджа… ЮНЕСКО має багато досвіду, але не можна казати про якийсь єдиний універсальний механізм допомоги з боку організації. Адже кожен конфлікт має свої особливості, зокрема щодо доступу ЮНЕСКО на ці території", — каже Суспільному Культура Ярослава Савченко — юристка, експертка з питань культури Фонду підтримки фундаментальних досліджень.

Наприклад, в Афганістані ЮНЕСКО забезпечувало освіту для дітей: з приблизно 1 мільйона учнів у 2001 році їх побільшало до 10 мільйонів у 2018 році. Причому кількість дівчаток, які відвідували початкову школу, збільшилася майже з нуля у 2001 році до 2,5 мільйона у 2018-му. Однак захоплення влади талібами у 2021-му, як пише ЮНЕСКО, "загрожує звести нанівець усі досягнення за останні 20 років", особливо для молодих жінок.

Афганістан, Кабул. Салон краси у столиці Афганістану Кабулі. Фото: AP

ЮНЕСКО спільно з іншими міжнародними організаціями розробило Багатонаціональний план готовності та реагування (MCPRP) для освітніх потреб Афганістану й сусідніх країн. План має конкретні пункти лише про біженців. Зокрема, це створення центру підготовки вчительок для афганських біженців в Ірані, мовна підготовка для афганських біженців у Таджикистані.

Громадянська війна у Ємені триває з 2014 року. ЮНЕСКО висловлювало занепокоєння через людські жертви та руйнування культурної спадщини з 2015 року. У травні 2015-го організація запустила план реагування на надзвичайні ситуації для збереження культурної спадщини Ємену. Однак цей план полягав здебільшого в оцінюванні єменських пам’яток та архівів і документуванні наслідків війни. Жодних кроків для допомоги у заяві не було описано.

Війна в Ємені. Фото: Getty Images

У серпні 2020 року ЮНЕСКО мобілізувало кошти та експертизу для збереження культурної спадщини Ємену. Щоб допомогти відбудувати оселі в історичних містах Аден, Сана, Шибам і Забід, ЮНЕСКО поширило там на 3 роки проєкт "Готівка за роботу", який фінансується ЄС і реалізується в партнерстві з Соціальним фондом розвитку (SFD) та місцевими органами влади.

Щодо війни у Сирії, то ЮНЕСКО теж висловлювало "стурбованість" із 2012 року. Тодішня гендиректорка Ірина Бокова писала про руйнацію стародавнього ринку в Алеппо внаслідок бойових дій: "Те, що бойові дії нині знищують культурну спадщину, яка свідчить про тисячолітню історію країни, якою захоплюється увесь світ, робить цю подію ще більш трагічною".

Війна в Сирії. Тимчасовий табір сирійців, переміщених внаслідок війни за участі Росії. Фото: Getty Images

У 2017 році ЮНЕСКО провело в Лівані першу міжнародну координаційну зустріч з відновлення спадщини Алеппо. Сирійські зацікавлені сторони тоді вимагали координації місцевих, національних і міжнародних зусиль на місцях, щоб якнайшвидше забезпечити охорону для культурної спадщини.

"Серед основних результатів зустрічі — домовлено, що ЮНЕСКО забезпечить основу для координації всіх зусиль, пов’язаних з культурою, з відновлення Алеппо", — йдеться у підсумках конференції. А в таблиці подальших дій пишуть про загальне бачення майбутнього Алеппо, методологію, гнучкі механізми адаптації до обставин на місці подій тощо. Ухвалили залучати громадянське суспільство і студентів як волонтерів, зміцнити опорні конструкції на деяких пошкоджених пам’ятках, створити банк потрібних матеріалів для реконструкції, визначили кілька споруд для відновлення.

Бойові дії в Сирії ще тривають. У червні російські війська завдали авіаудару по населених пунктах поблизу міста Ідліб на північному заході країни, загинули цивільні. Своєю чергою сирійська артилерія обстріляла контрольовані повстанцями райони в сільській місцевості на захід від Алеппо. Сирія потерпала і через землетруси 6 лютого 2023 року: там постраждала середньовічна цитадель Алеппо, що належить до Списку об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Землетрус у Сирії 6 лютого 2023 року. Волонтер "Білих шоломів" тримає дівчинку під час розборів завалів будівень унаслідок землетрусу 6 лютого, Сирія, Ідліб, лютий 2023 року. Фото: Getty Images

Чи є вплив Росії на ЮНЕСКО?

21 квітня 1954 року СРСР вступив до ЮНЕСКО, а в грудні 1991-го Росія посіла місце в ЮНЕСКО як "держава — правонаступниця Радянського Союзу".

"Скажіть, будь ласка, чому представники Росії досі серед вас? Що вони роблять у ЮНЕСКО? Держава-терорист точно не має права головувати в одному з ключових органів з охорони культурної та природної спадщини", — президент Зеленський у жовтні 2022-го закликав ЮНЕСКО виключити зі свого складу росіян. До того Україна закликала виключити Росію з ЮНЕСКО 27 лютого 2022-го, на третій день повномасштабного вторгнення, а ще у травні 2022-го.

У листопаді 2022-го Росію зняли з головування Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Водночас в організації заявили, що позбавити її членства в ЮНЕСКО поки неможливо. Тільки держави, виключені з ООН, можуть бути виключені з ЮНЕСКО.

Пізніше в організації заявили, що 45-та червнева сесія ЮНЕСКО у 2022 році не відбудеться в Казані, доки Росія знищує в Україні "видатну універсальну цінність".

Росія неодноразово виступала проти захисту культурної спадщини в Україні. Приміром, назвала політичним рішення про внесення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини.

У 2014 році Виконавча рада ЮНЕСКО підтримала Україну у кримському питанні. За резолюцію, яка висловлює глибоке занепокоєння з приводу мілітаризації півострова, проголосували 28 із 58 країн, які в ній зараз представлені. Росія, Куба, Китай та Бразилія були тоді проти. У жовтні 2014-го Росія голосувала проти, коли ЮНЕСКО підтвердило, що АР Крим належить Україні.

Засідання ЮНЕСКО, 2022 рік. Міністерство культури та інформаційної політики

У квітні 2015-го, перед засіданням Виконавчої ради ЮНЕСКО, росіяни поширили серед представництв усіх країн організації листівки про те, як нібито "добре і радісно живеться" в окупованому Криму. Так хотіли зірвати ухвалення резолюції ЮНЕСКО про продовження моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим. Однак не вдалося.

Так само Росія була проти моніторингу й у 2014-му. На занепокоєння України, що кримських учнів позбавляють права навчатися українською, тодішня постійна представниця Росії при ЮНЕСКО Елеонора Митрофанова заявила, що "не можна ж так відставати від життя", і порадила організації натомість "зайнятися питанням радикального скорочення можливостей навчатися рідною мовою для російського населення України".

Що означає охоронний статус ЮНЕСКО для пам’яток, які в небезпеці?

Тимур Короткий і Ярослава Савченко пояснили Суспільному Культура, що статус Всесвітньої спадщини не є спеціальним механізмом захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту. Для цього існують інші механізми, передбаченні міжнародним гуманітарним правом. Але внесення об'єкта до списку Всесвітньої культурної спадщини підвищує впізнаваність об'єкта, політичні, інформаційні наслідки нападу на нього. Такий статус також може впливати на кваліфікацію воєнного злочину та збільшує шанси притягнення винних до міжнародної кримінальної відповідальності.

Делегація ЮНЕСКО на Київщині. Фото: КОВА

Статус об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО базується на Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року. Ця конвенція насамперед передбачає зобов’язання держави, яка має культурну і природну спадщину, а також сприяє міжнародній співпраці з питань її охорони. Кожна держава — сторона конвенції зобов’язана не завдавати шкоди спадщині, яка розміщена на території інших держав-сторін. Але це дуже загальне зобов’язання, воно не конкретизоване на випадок війни.

Безпосередньо на умови війни розрахована тільки одна норма конвенції 1972 року: відповідно до неї Комітет всесвітньої спадщини публікує та оновлює, коли цього вимагають обставини, список цінностей, що фігурують у Списку всесвітньої спадщини, для порятунку яких необхідні значні роботи і щодо яких у межах конвенції держава просила про допомогу ("Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою"). У цьому переліку зазначають приблизну вартість порятунку об'єктів культурної спадщини. Якщо є загроза, комітет може у будь-який час внести до Списку всесвітньої спадщини нову цінність. До списку можуть внести тільки об’єкти, яким загрожують серйозні та конкретні небезпеки. Серед таких — збройні конфлікти.

Статуя Григорія Сковороди у музеї-меморіалі на Харківщині після влучання у будівлю російського снаряду. Сергій Козлов, травень 2022 року

Існують спеціальні норми та механізми захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту. Вони беруться з міжнародного гуманітарного права. Спеціальний захист під час збройного конфлікту передбачений Гаазькою конвенцією про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, Першим Додатковим протоколом 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни. Також ухвалена Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року з Протоколами 1954 та 1999 років. Саме ці механізми призначені для захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту, незважаючи на те, внесені вони у "Список всесвітньої спадщини" чи у "Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою".

Немає прямого зв’язку між цими двома списками та Міжнародним реєстром культурних цінностей, внесення в який надає так званий спеціальний захист Укриття, призначене для збереження рухомих культурних цінностей у разі збройного конфлікту, центрів зосередження культурних цінностей та інших нерухомих культурних цінностей, що мають дуже велике значеннявідповідно до Гаазької конвенції 1954 року.

Україна є учасницею всіх названих міжнародних договорів, але ми не зверталися по отримання "спеціального" (Конвенція 1954 року) або "підвищеного" (Протокол 1954 року) захисту. Тож на пам’ятки України поширюється загальний захист, передбачений міжнародним гуманітарним правом.

ЮНЕСКО і війна в Україні

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, що підтверджує суверенітет, політичну незалежність, єдність і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Відповідно до цієї резолюції та на прохання України, ЮНЕСКО підготувало заяву після 194-ї сесії Виконавчої ради. Там наголошували, що через наростання присутності російських збройних сил є негативний вплив на культурну спадщину Криму. Особливе занепокоєння викликав об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО — Стародавнє місто Херсонес Таврійський біля Севастополя, де дислокується Чорноморський флот Росії.

Путін в одній зі своїх промов про Крим назвав Херсонес "російською спадщиною", зокрема використовуючи це як виправдання для анексії. Тобто, з одного боку, статус об'єкта ЮНЕСКО має надавати додаткові гарантії, з іншого — навпаки, може привертати небажану увагу у збройному конфлікті.

Херсонес. pixabay

18 березня 2022 року Комітет з охорони культурної спадщини ЮНЕСКО на позачерговому засіданні ухвалив декларацію щодо війни в Україні. Крім того, ЮНЕСКО розробило план дій у надзвичайних ситуаціях, виконання якого фінансується на $30 мільйонів.

Цей план охоплює обладнання для захисту пам'яток і творів мистецтва, розподіл понад 50 тисяч комп'ютерів, щоб учителі продовжували працювати дистанційно, а також надання десятків шоломів і куленепробивних жилетів журналістам, які працюють у зонах бойових дій.

У травні 2023 року очільниця Бюро ЮНЕСКО К’яра Децці Бардескі розповідала, що організація розробила план безпеки для музеїв, план, як працювати з інвентарем у надзвичайних ситуаціях, як зберегти колекції, як реагувати на ризик пограбування, незаконної торгівлі. Бардескі сказала, що бюро підтримало проєкти в Херсоні, Дніпрі, Києві та Львові.

Пошкоджений будинок у Львові, 2023 рік. Фото: ГУ Національної поліції у Львівській області

ЮНЕСКО профінансувало закупівлю обладнання для чотирьох українських музеїв, які постраждали від російської атаки на столицю 10 жовтня 2022 року. Серед них — музей Ханенків, музей Тараса Шевченка, музей "Київська картинна галерея" та Науково-природничий музей НАН України.

Київська картинна галерея, жовтень 2022 року. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Також організація відкрила збір на свою діяльність в Україні та скерувала кошти Надзвичайного мистецького фонду для підтримки українських митців. Зокрема, спільно з ГО "Музей сучасного мистецтва" в червні 2022-го фонд отримав від ЮНЕСКО $100 тисяч і почав надавати гранти українським митцям.

Окрім того, у травні 2023-го Надзвичайний фонд спадщини ЮНЕСКО виділив Мінкульту $1,5 мільйона на цифровізацію культурної спадщини України.

То чи є користь від ЮНЕСКО?

Тимур Короткий наголошує, що ЮНЕСКО має власний мандат, заснований насамперед на Статуті ЮНЕСКО. Організація не має повноважень визначати якусь державу агресором.

ЮНЕСКО часто "висловлює занепокоєння". За це йому закидають бездіяльність. Юристи пояснюють: занепокоєння ЮНЕСКО означає, що організація звернула увагу на якусь ситуацію. Стався обстріл, є пошкодження — інституція відреагувала стурбованістю, отже, буде моніторити цей випадок. І це вже не просто ситуація в Україні, яка важлива тільки для України — інцидент стає важливим для міжнародної спільноти. Для юридичного ж процесу велике значення мають документи, підготовлені ЮНЕСКО. Крім того, занепокоєння означає, що в майбутньому ЮНЕСКО планує допомагати у відновленні пам’ятки.

Місія ЮНЕСКО в Одесі. Фото: Одеська міськрада

За словами експертів, реституціяВідновлення права власності на незаконно відчужене майно культурних цінностей, відновлення пошкоджень, розшук незаконно вивезених культурних цінностей тощо потребуватиме зусиль не лише України, але й усієї міжнародної спільноти. Саме ЮНЕСКО має очолити ці процеси.

"Дії ЮНЕСКО критикують у будь-якому разі. Негатив поширюється ширше, ніж позитивні приклади діяльності. Але важливо розуміти, що насправді може зробити організація, що в межах її мандату та компетенції, й чого вона робити не може. Критикувати є за що, але частіше це не є об’єктивна критика", — каже пані Ярослава.

Якщо ж говорити про відкриття кримінального провадження через пошкодження пам’яток, то, за статтею 214 КПК України, ЮНЕСКО, як і будь-яка фізична чи юридична особа, міжнародна організація може подати заяву до правоохоронних органів. Міжнародні організації роблять таке вкрай рідко. Та в цьому й нема потреби, бо під час агресії Росії проти України за всіма фактами воєнних злочинів, пов’язаних із культурними цінностями, і так відкриваються кримінальні справи.

Зустріч місцевої влади Чернігова з К’ярою Децці Бардескі, яка очолює Бюро ЮНЕСКО в Україні. ФОТО: Чернігівська ОВА

Інше питання — відкриття кримінальних проваджень у третіх державах. Зараз у десятках країн відкриті кримінальні справи стосовно воєнних злочинів Росії в Україні. Серед них можуть бути кримінальні провадження, пов'язані з культурними цінностями. Наявність заяви чи звіту міжнародної організації, на погляд Тимура Короткого, може вплинути на відкриття таких проваджень, як і статус культурної цінності або зв’язок культурної цінності з культурою чи історією третьої держави. Однак щодо України та її культурних цінностей фахівцям наразі невідомо про жодне провадження.

За словами юристів, з часів конфлікту на Балканах простежується слабка солідарність міжнародної спільноти щодо захисту культурних цінностей. Напади на культурну спадщину можуть привернути увагу ЗМІ та мати широкий резонанс у міжнародному праві, однак часто нездатність ЮНЕСКО щось вдіяти свідчить про загальні проблеми з дотриманням міжнародного права і покаранням за порушення його норм.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media