Що спільного між аваріями на Чорнобильській АЕС та у Фукусімі — читайте уривок наукпопу Олени Паренюк і Катерини Шаванової "Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі". Книжка вийшла у видавництві "Віхола".
Обидві авторки є дослідницями та кандидатками біологічних наук. Олена Паренюк спеціалізується на радіобіології, вивчає ґрунтові бактерії зони відчуження ЧАЕС. Катерина Шаванова досліджує генетику та працює в R&D у сільському господарстві.
Книга "Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі" розповідає про стан природного середовища у зоні відчуження, а також пояснює основи радіаційної науки.
Україну та Японію об’єднала спільна біда — найбільші в історії людства аварії на атомних електростанціях. І співпраця двох країн у сфері радіаційної безпеки через дванадцять років після аварії "Фукусіми" не припиняється.
Між двома наймасштабнішими в історії людства аваріями на атомних електростанціях насправді більше відмінного, ніж спільного. Так, в обох випадках відбувся викид радіоактивних цезію та йоду. Але у Фукусімі викид радіоактивності був меншим, ніж у Чорнобилі, й основна його кількість потрапила в океан, а не в повітря. Японія є демократичною країною (хоч і монархія), на відміну від Радянського Союзу зразка 1986 року.
Влада Японії стала шукати можливості залучити фахівців з усього світу. Особливу увагу Японія звернула на Україну, яка має унікальний досвід ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, найбільшої у світі.
Але основна відмінність у тому, що напрями розвитку двох Зон — протилежні.
Наша трансформується в заповідну територію, куди повертаються тварини, колишні поля заболочуються, утворюються луки і перелоги. Основна частина території стає заповідником, де проводяться спостереження за природними процесами. А на частині територій — у 10-кілометровій Зоні — ми отримали "лабораторію під відкритим небом", з можливостями вивчати, як мігрують радіонукліди в природному середовищі. Ми стежимо за цією територією, займаємося її дослідженнями, будуємо сховища відпрацьованого ядерного палива.
Японці ж повертають усе в господарське використання. Від початку в Японії розділили зону евакуації на три різні території: "зелену", "помаранчеву" і "червону". Остання досить сильно забруднена, і японці не очікують, що її можна буде використовувати в найближчому майбутньому. "Помаранчева" і "зелена" теж були забруднені, але там активно велася деконтамінація. І за 10 років ні "помаранчевої", ні "зеленої" зон уже немає. На цих територіях у принципі чисто. Там знято накази про евакуацію, туди можуть повернутись люди; скоро почнуть "відкушувати" і частини "червоної" зони. Магазини працюють, дитячі садки відчиняються, промисловість відновлюється. Але повертатися хочуть далеко не всі мешканці: ці роки вони були в евакуації, молодь пустила коріння на нових місцях; ну, і радіофобія, куди ж без неї.
Населення Японії— 126 млн, при цьому площа їхніх островів набагато менша, ніж територія України. Весь архіпелаг— вулканічні острови. Японці неспроможні взяти і просто відмовитися від частини країни. Так, наша влада теж каже, що треба повернутися до зони відчуження. Але, по-хорошому, можна від’їхати на 25 км від Києва і знайти таку саму «Зону» в покинутому селі— і без радіації.
Самосели в Японії, до речі, також були. Через муніципалітет люди вибивали дозвіл, щоби повернутися. Вони, як і наші люди похилого віку, казали: "Я тут усе життя прожив, дайте, будь ласка, я тут помру". Але якщо ми про наших самоселів дізнаємось за фактом, то там спочатку отримували дозвіл, щоб оселитися в зоні евакуації. Люди проходили медобстеження, підписували папери про те, що вони розуміють ризик і що їхні діти не звинувачуватимуть муніципалітет.
Японці не такі гнучкі. Ось вони встановили норму, що фон не повинен бути більше 20 мкЗв на год, і якщо він був більше, знімали шар ґрунту в 5 см. Японці виділили майданчик, куди звозять верхню частину ґрунту, який знімали протягом 10 років. Це величезна територія, на якій умістилася безліч кубометрів ґрунту. Один японський професор підрахував, що якби поріг 268 Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі був 18 мкЗв, то можна було б заощадити понад 500 млн доларів. Ці 2 мкЗв не мають особливо сильного впливу, це природне коливання фону фактично. Але вирішили: "20", — і доводиться проводити рекультивацію.
Контрзаходи, які використовував СРСР, а потім Україна, були дуже винахідливими, вони могли розроблятися під кожне село. Припустімо, ми знаємо, що у селян багато корів, а поруч один луг забруднений, а другий — ні. Людям пояснювали, де можна пасти, де — ні. Розмовами у 1990-х вдалося зберегти величезну кількість грошей. Чесно кажучи, тоді ми і не мали фінансів, щоб витрачати їх на масштабні контрзаходи. Але за великим рахунком те, що зробила Україна (заточені під довкілля й ситуацію варіативні контрзаходи), не змогла зробити навіть Японія.
Зона відчуження та зона евакуації були організовані по-різному. У нас з’явився флер "зони Стругацьких", територія обнесена колючим дротом, таємнича і безлюдна, що манить екстремальних туристів. У Японії цього немає. Там в’їзд дозволено за перепустками, і немає настрою, що потрібно за всяку ціну перестрибнути огорожу і потусити фактично на кладовищі. Через зону евакуації навколо "Фукусіми" проходять два гайвеї, дві траси поїздів. Дорогами машини їздили вже влітку 2011 року. Так, не можна було зупинятись, але на будь-якому гайвеї це й так заборонено.
Медичні дослідження наслідків впливу радіації почалися після бомбардування Хіросіми та Нагасакі. За людьми, які були у тій зоні, спостерігають уже впродовж 70 років. І не тільки за ними, а й за їхніми дітьми, онуками. Таких людей відносно небагато— кілька тисяч, — але є величезна база даних. Так само працювали і з тими, хто вижив після Фукусіми, з тими, хто точно отримав високу дозу. Тоді п’ятдесят людей працювали на станції, а також були ті, хто перебував неподалік від станції і не встиг евакуюватися через цунамі. Натомість у нас дослідження велися спорадично. Було близько 100000 ліквідаторів, вони роз’їхалися по всьому СНД, і не всі з них стали на облік як чорнобильці. Документообіг у 1990-х залишав бажати кращого. І ми не можемо робити достовірних висновків щодо впливу Чорнобильської катастрофи на здоров’я. Кажуть, що аварія вплинула на кількість інфарктів. Але якщо подивитися статистику, то кількість інфарктів збільшилася по всьому колишньому Радянському Союзі. "Після аварії" не означає "внаслідок". ВООЗ вважає, що єдине, з чим корелює Чорнобиль, — захворювання щитоподібної залози та її рак у людей віком близько 35 років, тих, хто був дітьми на момент аварії.
Не втомлюємося повторювати, що наша система АСКРО (автоматизована система радіаційного контролю) — найкрутіша у світі. У японців своя система контролю: вони дивляться гамма-фон, показники погоди, напрям вітру. Зрозуміло, що датчиків значно більше, ніж у нас. Але наша чорнобильська система є унікальною тим, що на певних пунктах робиться аналіз альфа-випромінювачів. Альфа-спектрометрія — складна та дуже трудомістка, вимагає вміння і від тих, хто збирає зразки, і від тих, хто їх обробляє.
Уперше текст було опубліковано 11 липня 2023 року.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media