2 червня 2023 року у Києві стартує 20 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Основною темою фестивалю є "Образи майбутнього".
Всього у програмі представлено 51 фільм із 27 країн світу, серед яких 26 українських. На які фільми варто звернути увагу та обов’язково переглянути — розповідає Суспільне Культура.
"Іван і Марта", реж. Сергій Буковський
Фільмом-закриттям фестивалю в основній програмі стане стрічка режисера Сергія Буковського "Іван і Марта". Це історія щасливого життя, хоч і сповненого буремних подій, шістдесятника, дисидента, літературного критика, письменника і публіциста Івана Дзюби та його дружини Марти.
Іван Дзюба народився на Донеччині, був першим публічним інтелектуалом, який засудив арешти української інтелігенції. Ця подія відбулася на прем’єрі показу фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" 4 вересня 1965 року. Також був автором праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", яку написав у тому ж таки 1965 році. Був заарештований, 1,5 року відбув у слідчому ізоляторі.
Історію подружжя розповість дружина Марта, а сам письменник час від часу з’являтиметься у фільмі. Також побачимо 90-й день народження Івана Дзюби у колі найближчих людей. Проте саму стрічку Дзюба не побачив — помер 23 лютого 2022 року.
Фільм "Іван і Марта" почали знімати восени 2018 року. І нарешті у межах цьогорічного кінофестивалю Docudays UA відбудеться його дебютний показ.
"Лариса Кадочникова. Війна", реж. Дмитро Томашпольський
Документальний фільм "Лариса Кадочникова. Війна" було знято на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він задумувався як часткове продовження стрічки "Лариса Кадочникова. Автопортрет", яку режисер Дмитро Томашпольський випустив у 2013 році.
У фільмі кадри зі спектаклів та фільмів акторки Лариси Кодачникової, зйомки з театру, багато розмов, зокрема з учасником гурту ТНМК Олегом "Фаготом" Михайлютою, професором Вадимом Скуратівським, кінознавцем та письменником Сергієм Тримбачем та колекціонером і меценатом Олександром Бреєм.
Фільм знімав сам режисер, адже одразу після 24 лютого будь-які зйомки були заборонені з міркувань безпеки. Фінал фільму відбувся 10 квітня — акторка вийшла на сцену театру ім. Лесі України, з назви якого зникло слово "російський".
Дебют фільму відбувся 30 серпня 2022 року у київському Будинку кіно, а у 2023 році він здобув нагороду "Найкращий документальний фільм про війну" на Українському міжнародному кінофестивалі у Великій Британії "ПТАХ" (2023).
"В Україні", реж. Томаш Волський та Пьотр Павлус
Польські режисери Томаш Волський та Пьотр Павлус вирішили зняти фільм про війну дещо в незвичний для нас спосіб: вони показують, а не розказують, що відбувається у містах та зруйнованих селах.
У стрічці "В Україні" немає діалогів, музики та навіть титрів. Проте є безліч сцен з життя: військові на блокпості просять водія сказати слово "Укрзалізниця", бабуся з клумаками переходить дорогу чи родина фотографується на тлі зруйнованої багатоповерхівки.
У такий спосіб режисери показують, що сталося з тими, хто повернувся додому після життя в евакуації, та тих, хто залишився.
Ця стрічка здобула нагороди "Caligari" та "FIPRESCI" на Берлінському міжнародному кінофестивалі (2023).
"Коли весна прийшла в Бучу", реж. Міла Тешаєва та Маркус Ленц
Українська режисерка Міла Тешаєва та німецький режисер Маркус Ленц зняли документальний фільм про Бучу, Ірпінь, Бородянку — міста, які почали потерпати від звірства росіян одразу з 24 лютого 2022 року.
Після того, як українські військові витіснили росіян, українці та весь світ побачив, що насправді відбувалося у містечках та селах. Будинки зазнали руйнувань, постраждали та загинули дорослі та діти. Проте автори фільму залишають усе це за кадром, концентруючись на тому, як розбирають завали, ідентифікують загиблих, люди покидають укриття, приїжджають волонтери, евакуюються цивільні.
"Спочатку — паніка, відчай і смуток, які супроводжує тотальне нерозуміння того, що на них напала країна, з якою пов’язані так багато родичів і друзів. Але з появою перших весняних квітів ці українці/ також оприявнюють свій спротив. Людський дух перемагає війну і смерть", — зазначають на сайті Docudays UA.
Цього року на фестивалі Hot Docks "Коли весна прийшла в Бучу" було визнано найкращим документальним фільмом середнього монтажу згідно з опитуванням глядачів.
"Назовні", реж. Ольга Журба
Протягом 7 років режисерка фільму Ольга Журба знімала головного героя Рому. Відтак спочатку ми бачимо маленького хлопчика, який подає бруківку учасникам Революції гідності.
Його батьків позбавили батьківських прав, тож він живе у інтернаті, розповідає про свої мрії — що хоче поїхати в Америку. Коли досягає повноліття й випускається з інтернату, то лишається на вулиці, поки йому не допомагає брат, що тільки-но вийшов із в’язниці. Аби вижити, Рома зв’язується з криміналом.
Про фільм "Назовні" свій коментар дав американсько-британський кінорежисер Джошуа Оппенгеймер ("Акт убивства"): "Цей фільм виникає майже дивом в ліричному діалозі між режисером і героєм. "Назовні" – водночас інтимна й епічна поема про Україну під час потрясіння, розказана крізь погляд чудового хлопчика, який відстоює себе, доки дорослішає на вулицях. Безкомпромісна, душевна і абсолютно вчасна історія".
Українська прем'єра фільму відбулася 4 жовтня 2022 року в межах фестивалю Kharkiv MeetDocs Eastern Ukrainian Film Festival у Києві. Фільм здобув "Нагороду свободи та прав людини імені Віллі Брандта для документального кіно" на Берлінському фестивалі кіно про права людини у 2022 році.
Civil Pitch 2.0
Civil Pitch — це конкурс ідей короткометражних фільмів на суспільно важливі теми і одночасно платформа, де свої ідеї можуть втілити в життя режисери та активісти.
Минулого року правила дещо змінилися, а учасниками цієї програми стали фільми, що розповідали про війну. Отож у межах Civil Pitch 2.0 знято 4 фільми, світова прем’єра яких відбулася 1 травня на фестивалі Hot Docks у Торонто: "89 днів" Павла Дорогого, "Гості з Харкова" Галини Лавринець, "Під крилом ночі" Лесі Дяк та "Наша робо сім’я" Анастасії Тихої.
"Гості з Харкова", реж. Галина Лавринець
Дія фільму режисерки Галини Лавринець відбувається у селі Козубівка Полтавської області під час повномасштабної війни в Україні. Тоді по Харкову прилітали ракети, й родина Нелі й Олександра Рожків, що живуть у цьому селі, прихистила близько 20 людей.
Щоб адаптуватися до нових реалій, подружжя пропонує містянам посадити город та доглядати за городиною: картоплею, буряками, морквою, помідорами. Рожки виділяють ділянку та насіння для посадки, проте містяни не дуже раді фізичній праці. Врешті-решт без належного догляду городина починає псуватися. А потім містяни-переселенці повертаються на 301-й день додому.
У фільм переплітається стрічка новин із фронту, сільське життя та побут, а драма на початку триває зовсім недовго, до моменту, коли треба засадити город.
"Наша робо сім'я", реж. Анастасія Тиха
Фільм розповідає про родину Теличків — переселенців із Донецька, які у 2014 році переїхали до Вугледара та заснували там клуб робототехніки та програмування для дітей. Проте у 2022 році 12-річний Микита з молодшим братиком та батьками знову були змушені втікати вже від повномасштабної війни до Рівного.
Микита разом зі своїм партнером по команді Олексієм готуються до Всесвітньої олімпіади роботів (World Robot Olympiad), продираються крізь випробування та вирішуючи складнощі, що трапляються на шляху до їхньої мрії.
Як пише кінокритик Дмитро Десятерик, "Анастасія Тиха будує сюжет на протиставленні світу Микити та Олексія брутальним реаліям війни. Батько сімейства показує руїни клубу робототехніки у Вугледарі, тут же флешбек — діти готуються до WRO. Вся родина плещеться в басейні — і в наступному кадрі палає Вугледар. Власне, це проста й очевидна історія про впертість українців незалежно від віку".
Проте все закінчується добре для сім’ї. І якщо вони були засмучені поразкою на WRO, то здобули перемогу в іншому змаганні. Але тут без спойлерів.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!