Гівар Хаджабі aka Xatar: історія єдиного real gangsta німецького репу та героя нового фільму Фатіха Акіна

. Колаж: Суспільне Культура

23 березня в українських кінотеатрах вийде кримінальна драма “Небезпечний”. Режисер стрічки – Фатіх Акін, володар "Золотого ведмедя" "Берлінале" (за фільм "Головою об стіну") та "Золотого глобуса" (за фільм "На межі"). Головну роль виконав Еміліо Сакрая, зірка серіалу "Племена Європи" від Netflix.

Стрічка ґрунтується на реальних подіях з життя німецького реп-виконавця Xatar (Ксатар). Його шлях до слави був сповненим авантюр: у 2009 році він взяв участь у пограбуванні, після чого переховувався від розшуку в Іраку; уникнути покарання йому не вдалося й він таки потрапив до в'язниці, де записав свій альбом на таємно пронесений диктофон.

Суспільне Культура розповідає подробиці життя єдиного німецького гангста-репера, фан-сторінку якого можна знайти на сайті Інтерполу.

Врятуватися з пекла

Спогади про в'язницю – перші спогади життя Гівара Хаджабі

Він народився у 1981 році в іранській провінції Курдистан в родині відомого композитора та шкільної вчительки. Країна була вражена Ісламською революцією, яка тільки почала роз'їдати її еліти. Тоді родина тікає до сусіднього Іраку, де й опиняється у в’язниці під час нападів режиму Саддама Хусейна на курдську меншину.

В одній камері разом з 20 ув’язненими вони провели три місяці. Мати Гівара мала видати позиції курдських повстанців, але промовчала навіть під тортурами. Дивом їх залишили в живих, коли більшість полонених вбивали. Так, двоє дядьків Гівара були публічно страчені на телебаченні.

Врятуватися з в’язниці їм допоміг курд із секретної служби Саддама, який мав зв’язки з Європою і тимчасово перевіз родину Хаджабі у дорогий готель у Багдаді. Гівар згадує, що тоді його батьки мали проблеми з ходою – після тюремної камери та камінних гірських схилів їм важко було звикнути до слизької підлоги готелю.

Мати Гівара Хаджабі в фільмі. Фото: кадр з фільму "Небезпечний"

За допомогою Німецького Червоного Хреста його сім'я спочатку на рік переїхала до Парижа, а потім як шукачі притулку перебралися до німецького міста Бонн. Їх новий дім знаходився на околиці міста – у багатоповерхівці в районі Брюзер-Берг, де багаті сім'ї дипломатів жили поруч із малозабезпеченими мігрантами. Так у родини Хаджабі почалося нове життя.

Від канака до гангстера Ксатара

Жили бідно, але навіть попри скрутне становище батько Гівара наполягав, щоби його син навчився грі на фортепіано і здобув освіту в гімназії. Утім, старання і хороші оцінки на початку не допомогли молодому курдському переселенцю потоваришувати з однокласниками. Його не полишало відчуття, що до нього ставляться несправедливо.

Як описував Гівар: ніби життя – це ресторан із величезним шведським столом, де кожен брав те, чого хотів. Але тільки для таких, як він, канаківКанак – німецька лайка, яку використовують на адресу людей з Близького Сходу та Північної Африки, перед столом виникало невидиме скло.

"Я міг би бути більшим німцем, ніж німці, але я не був одним з них, – згадує Гівар своє дитинство. У цьому середовищі "канаки" тримаються одне одного, незалежно від того, з яких вони родин – "хороших, багатих" чи "бідних, поганих". Натомість друзів він знаходить серед учнів зі школи неподалік. І хлопці, які були трохи розумніші, показували хлопцям, які були трохи жорстокіші, як вчинити злочин, не бувши спійманим. Небезпечна суміш.

Крім того, молодий Гівар страждав через ізоляцію, бідність та сімейні проблеми – батько покинув родину, а матері вдалося влаштуватися на роботу тільки прибиральницею. Тому майже весь час він проводив на вулиці з хлопцями. Вони називали себе "BBA" – Brüser Berg Asis: назва району і "asis", що означає "asozial" ("антисоціальний").

Фото: кадр з фільму "Небезпечний" Фатіха Акіна

Почалося все з бійок та дрібних крадіжок. Спочатку, щоб довести щось собі, потім, щоб довести щось іншим, і, нарешті, щоб зробити "пара" – заробити грошей. Так Гівар починає торгувати наркотиками, а його на вулицях "починають поважати". Разом з кількома старшими хлопцями він навіть винаймає квартиру в престижному районі, де жили лише німці й де серед сусідів можна було зустріти працівників Міністерства оборони.

Така атмосфера чудово резонує з дебютним альбомом американського репера Dr. Dre "The Chronic". У ньому ліричний герой розповідає про життя у бідних кварталах Лос-Анджелеса, де Dr. Dre виріс, а також про проблеми з наркотиками, насильством та поліцією. Ця спорідненість пробуджує у Гівара інтерес до хіп-хопу. Тому замість того, щоб закінчити школу, він робить кар'єру гангстера.

Перші виступи, перша слава, перші проблеми із законом

У 2005 році поліція починає розшукувати Гівара з ордером на арешт через торгівлю наркотиками. Від закону він тікає до Лондона, де живе у родичів і починає навчання в університеті Метрополітен, щоби вивчитися на музичного продюсера та відкрити свій власний лейбл.

Утім, навчання його не задовольняє. Гівар не хоче теорії, він хоче практики. Не просто продавати музику, а створювати її. У той час, коли андеграунд вливається в мейнстрим, коли німецький реп перебуває на підйомі, Гівар Хаджабі вирішує стати гангста-репером Ксатаром, що з курдської означає "небезпека".

Ордер на арешт був скасований через нестачу доказів, тому у 2007 році вже не Гівар, а Ксатар повертається до Німеччини з валізою, повною пісень.

"Сьогодні вночі йде дощ із куль, більше ніколи не буде сміху, ти розлютила Ксатара / Я пакую кастет зліва, сокиру справа. Я не зупинюся, поки не почую, як трісне твоя черепна кістка", – вербалізував він своє напівуявне, напівреальне вуличне життя. Цього було достатньо, щоб викликати ажіотаж. І незабаром його запросили на перший живий виступ. Проте на Ксатара знову насувалися неприємності – він посварився не з тими людьми, і не ті люди пообіцяли, що завітають на його концерт.

Щоб убезпечити себе і свою молоду кар’єру, Гівар наймає кількох друзів. Того вечора репер дізнався, що не дуже розумно наймати для охорони п’яну людину із газовим пістолетом – "випадково" той вистрілює посеред виступу, через що весь зал довелося евакуювати. Так закінчився перший концерт Ксатара.

За збігом обставин, того вечора на місці перебувала місцева телевізійна команда. Журналісти мали можливість наживо побачити витівки справжнього вуличного репера, який не тільки говорить про проблеми, але й дійсно створює їх. Випустити репортаж тоді не вдалося через протест керівництва телеканалу, проте як компенсацію Ксатара запрошують стати учасником програми "Der Bluff", який занурював глядачів у чужий світ на чотири тижні. Там Ксатар мав перевиховати студента-літератора на гангста-репера. Перед мільйонною аудиторією. У прайм-тайм.

Читайте також: "Цікаве життя Імператриці Єлизавети Австрійської на прізвисько "Сісі"

Справи пішли. У 2007 році він заснував лейбл Alles oder Nix Records, який уклав дистриб'юторську угоду з Groove Attack. Першими артистами, яких він підписав, стали його старі друзі – Samy та SSIO. Наприкінці листопада 2008 року він випускає перший альбом під назвою "Alles oder nix". Менш як за рік Федеральна комісія з перегляду засобів масової інформації називає 7 пісень з альбому "шкідливими для неповнолітніх з тієї причини, що вони мають бруталізуючий ефект і підбурюють до насильства".

Як вечірка в маєтку "Плейбоя" закінчилася в'язницею

Раптом про Ксатара дізналися і за межами вже рідного Бонна. Радіоефіри, позиції в чартах, статті в глянцевих виданнях. Десь між тим йому запропонували записати заголовний трек до фільму "Орел або решка" Тімо Йох Майєра, а на прем’єрі стрічки молоду зірку запросили до маєтку Г'ю Гефнера. Це не та пропозиція, від якої відмовляються – вечірки в маєтку "Плейбоя" мають певну репутацію.

Ксатар також мав певну репутацію і він виправдав її тієї ночі, коли побився з гостею вечірки. Вона наштовхнулася на нього, він пролив свій напій на її сукню, вона вдарила його, а він вдарив її у відповідь. "До цього дня я абсолютно впевнений, що хтось щось підсипав мені в напій”, – розповідає Гівар вже сьогодні. Найбільша вечірка в його житті закінчується у в'язниці округу Лос-Анджелес.

Спочатку Ксатар виходить під велику заставу (різні джерела вказують чи то 25 тисяч євро, чи то 50 тисяч), а потім, не дочекавшись суду, тікає з країни через мексиканський кордон. Так Ксатару вдалося остаточно втілити свій імідж гангста-репера. Але такий імідж коштує грошей. Хоча він уже був напіввідомим у бульварних журналах, записи все одно продавалися не дуже добре. "У той час я дуже потребував грошей", – каже Гівар, озираючись назад.

Читайте також: Кавоману, блоґеру й музиканту Девіду Лінчу – 77. Розповідаємо про інші "особистості" митця
Гівар Хаджабі aka Xatar. Фото: Wikipedia

Пограбування перевізника золота

А ті, кому так сильно потрібні гроші, відкриті до багатьох речей. Тому в 2009 році Гівар Хаджабі одягнув костюм поліцейського, сів у машину зі спільниками, махнув броньованому автомобілю рукою, закував водія в наручники і зник із золотом загальною вартістю 1,8 мільйона євро.

Слідчим не знадобилося багато часу, щоб вийти на його слід. Ксатар втік. Спочатку до Москви, а потім — на північ Іраку. Йому було зрозуміло, що втеча на все життя – це не вихід. Ксатар чекав, поки його адвокат укладе угоду з прокуратурою.

Але коли курдські спецслужби дізналися, хто він такий, то запропонували повідомити німецькій владі про його загибель та отримати нові, чисті документи. Натомість він мав розповісти, де заховане золото. Ксатар промовчав – тоді почалися тортури у полоні в курдському автономному регіоні на півночі Іраку.

Фото: кадр з фільму "Небезпечний" Фатіха Акіна

Одного разу до нього як до громадянина Німеччини прийшов співробітник посольства. Він хотів дізнатися, чи не будуть Гівара тут катувати. "Ні, звісно, не катуватимуть", – відповів Ксатар, стоячи поруч із чотирма охоронцями, які до того днями притискали його кінчики пальців до розпечених плит, аж поки його шкіра не стала повністю чорною як обгорілий пластик.

У 2010 році Ксатара депортували до Німеччини, де прокуратура Штутгарта висунула звинувачення проти нього і п'ятьох інших підозрюваних. Наступного року його засудили до восьми років ув'язнення за пограбування за обтяжуючих обставин, нанесення небезпечних тілесних ушкоджень і позбавлення волі.

Фото: кадр з фільму "Небезпечний" Фатіха Акіна

Тюремний реп

Навіть ув'язнення не зупинило Ксатара – у тюрмі він продовжував активну діяльність як менеджер і музикант.

Для цього йому в камеру в'язниці Райнбах таємно пронесли мобільний телефон – стареньку Nokia 7210, який став для гангста-репера порталом у зовнішній світ. Він міг спілкуватися з діловими партнерами та укладати контракти – Ксатар тепер не просто робив музику, він також її продавав.

"Звичайно, це було смішно. Ти розмовляєш по телефону з партнерами, а вони думають, чому цей ідіот весь час шепоче? Я ж не можу пояснити їм, що я сиджу в задній частині своєї камери і не можу ризикувати, що мене впіймають".

Ксатар випускає альбом "415" – це його тюремний номер. Майже всі треки він записав у в'язниці завдяки цьому старому мобільному телефону, Nokia 7210. Приятель вночі ставив йому біти по телефону, а він читав реп, як міг, на диктофон, а потім передавав записи поштою.

Фото: кадр з фільму "Небезпечний" Фатіха Акіна

Його схопили під час завершення важливої угоди з Amazon. Мобільний телефон відібрали, а Ксатара посадили в одиночну камеру. Саме у той час його альбом потрапляє до німецького хіт-параду під 19 номером.

У тюрмі Ксатару навіть вдається стати героєм мему під назвою "Köftespieß" (турецька страва на основі м'ясного фаршу). Коли до нього на інтерв’ю приїхав телеканал ZDFkultur, журналістка запитала, яким був би перший вчинок Ксатара на волі. У відео репер описує, як замовляє шашлик на шпажці на кельнській вулиці Кюпштрассе: "І теж без жодних розмов. Гаваль, просто дай мені кебаб". Відео знову поширилося в ізоляційному 2020 році та стало вірусним – тоді Ксатар відкрив Haval Grill у центрі Бонна.

5 грудня 2014 року Ксатар був достроково звільнений з виправної установи Райнбах. Місцезнаходження викраденого золота так і залишається невідомим.

Колишній аутсайдер, музичний інфлюенсер

На цьому пригоди німецького гангста-репера з курдським корінням не закінчилися. Але, щоби описати весь його творчий шлях, знадобиться книга. Власне, Гівар написав її – у 2015 році вийшла автобіографія "Все або нічого: Як кажуть, світ твій", яку Ксатар презентував на Франкфуртському книжковому ярмарку.

Можна також згадати, як через так звані "реперські війни" він переховувався від поліції "у своїй схованці в шкарпетках, трусах і з мискою каші". Або почав масштабну підприємницьку діяльність, до якої входить власний бренд тютюну для кальяну, дизайн одяг, ювелірні прикраси, ресторани і онлайн-платформи з розкрутки молодих виконавців.

У 2021 році щотижнева газета Die Zeit назвала репера "машиною для хайпу". Ксатар став "дуже успішним інфлюенсером" з "його чуттям музичних трендів, кросмедійним маркетингом і постійним самоаналізом". Сам Ксатар і його друг SSIO в іншій пісні описують це інакше: вони роблять "флекс з лайна".

Ксатар (в центрі) з виконавцями Серо Ель Меро (ліворуч) та Меро (праворуч від нього). Фото: Wikipedia

"Подивіться: репери, які виглядають, як я, і поводяться інтелектуально, де вони? Я знаю багатьох з них. Вони добре читають реп. Але нічого не відбувається. Ніхто не хоче слухати, ніхто не хоче купувати", – згадує Ксатар.

І, як ви могли переконатися, згадувати є що. Аутсайдер, який взяв від суспільства те, що йому належало, тому що суспільство не дало б йому шансу, на який він заслуговує. І точно ця історія заслуговує на фільм – який з 23 березня можна подивитись в українських кінотеатрах.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!