Замість виставки ─ екшн: що відбувається з Харківською муніципальною галерею

Колаж Суспільне Культура

Зазвичай у публікаціях про галереї розповідають про виставки, картини, художників. Історія Харківської муніципальної галереї воєнних часів має всі ознаки екшену: спочатку ракетні обстріли, потім подолання їх наслідків, але після цього з'являється не радість, а кремезні чоловіки, які мовчки виносять меблі під час блекауту. З добрими героями тут зрозуміло ─ це творча спільнота харків'ян, які прагнуть відновити справедливість та зберегти приміщення Муніципалки за галереєю, яка там існувала 27  років. А ось харківська міська влада постійно змінює свої ролі, і кілька разів в нашій історії постає то добрим, то злим "поліціянтом", і цього разу пропонує "тимчасово" виселити галерею, віддавши приміщення іншому підприємству.

Суспільне Культура з'ясовувало, що відбувається з Муніципальною галереєю у Харкові, поспілкувалося з її директоркою Тетяною Тумасян та звернулося до Харківської міської адміністрації, аби розібратися в ситуації.

Муніципалка: рік під обстрілами

За розпорядженням Міністерства культури Харківська Муніципальна галерея, як і багато інших культурних інституцій, ще 24 лютого 2022 року була зачинена для відвідувань. Минув рік з початку повномасштабної війни, прикордонне місто досі зазнає регулярних ракетних обстрілів по своїй інфраструктурі з російської території, тому тут важко убезпечити відвідувачів. Через ці міркування більшість культурних установ продовжує працювати в дистанційному режимі або взагалі призупинила діяльність. Рік тому в березні під час ракетних ударів по сусідніх будівлях сильно постраждало верхнє приміщення галереї, де знаходиться основна виставкова зала. Директорка галереї Тетяна Тумасян розповіла Суспільному Культура, що тоді вибило вікна, пошкодило підвіконня, перекосило двері, була зіпсована апаратура, вмонтована в стіну, та сама стіна. Співробітники галереї зробили детальний опис та фото, зареєстрували пошкодження в Дії та надіслали інформацію також у воєнну адміністрацію Харкова. На початку квітня галерея організувала суботник. Прийшли художники: забили вікна фанерою, зробили усе, що змогли, своїми силами. Так будівля стояла до тих пір, поки восени міська влада не сказала, що є гроші на ремонт. Ремонт обійшовся у 280 тисяч гривень: замінили вікна, захисні ролети, двері, полагодили пошкоджені стіни. Тумасян каже, що вдалося ліквідувати майже всі наслідки від ракетних обстрілів.

Потім приміщення галереї приходили кілька разів дивитися: і мер Харкова Ігор Терехов, і команда його пресслужби, і безпосередні куратори галереї ─ представники Департаменту культури. Пояснювали тим, що студії телевізійних новин потрібне приміщення, а ті, що були на вулиці Проскури, зруйновані під час чергового ракетного обстрілу.

"Оскільки це міська телестудія, вони можуть претендувати тільки на фонд міського майна. Наприклад, Держпром, де багато місця, ─ це вже обласне упорядкування. Їм показували різні приміщення, усе, що є в підпорядкуванні міста в культурній сфері: школи, бібліотеки, але, звичайно, наші білі стіни та свіженький ремонт, який ми зробили восени, зіграв у цій ситуації проти нас", ─ розповідає Суспільному Культура директорка галереї.
Графічна дизайнерка Катерина Дрозд

Мистецька діяльність в умовах війни

Галерея зараз працює тільки онлайн та з проєктами на партнерських майданчиках в інших містах та країнах. Наприклад, 17 березня Тетяна Тумасян їде в Познань, де в Galeria Miejska Arsenał буде відкривати виставку "З міста Залізобетону" з відео та медіаартом харківських авторів. А з листопада по 8 березня в Чехії в Ústí nad Labem House of Arts у межах міжнародного проєкту "Садівництво душі. Вступ" Муніципальна галерея представляла роботи київського автора Саші Курмаза. Також майже рік Муніципальна галерея працює над NFT-проєктом спільно з американською продюсерською компанією та Грузією, де популяризує свою колекцію та харківський авангард. Дистанційну роботу галереї у 2022 році Тумасян детально описала у звітах наприкінці минулого року. Колектив галереї ─ це всього шість людей. На повну ставку під час повномасштабної війни залишили тільки директорку Тетяну Тумасян та бухгалтерку Ярославу Замислову, яка єдина перебуває у Харкові. Тумасян називає Ярославу "наша воєнна директорка", і небезпідставно, бо її обов'язки тепер суттєво розширилися: від фіксації руйнувань у галереї після ракетного обстрілу до зустрічі десятка міцних чоловіків з департаменту спорту, які хочуть вивозити майно галереї без пояснень.

"Розуміючи, що поки галерея не працює офлайн (за наказом Мінкульту), ми не могли відмовити у тимчасовому розміщенні там інформаційної служби, у якої постраждало приміщення під час прильоту. Але ми наполягали залишити за нами обладнане закрите сховище з нашими архівами та колекцією, яке чекає на найкращі часи та повернення галереї на своє рідне місце. Також ми просили документальне підтвердження тимчасовості передачі ─ наказу чи розпорядження, тому що все ─ приміщення, обладнання, фонди ─ у нас на балансі", ─ поділилася Тумасян.

Протягом лютого Мар'ям Сутаєва, прессекретарка мера Харкова Ігоря Терехова, у форматі листування з Тумасян запевняла, що співробітників галереї заздалегідь попередять у разі переїзду, щоб вони мали час зібрати та запакувати речі. Представники муніципальної галереї 15 лютого розповіли редакції  харківського культурного медіа "Люк", що приміщення можуть відібрати на потреби харківської міської ради. Коли 20 лютого за порадою Тетяни Тумасян "Люк" звернулося до директорки департаменту культури Світлани Бабицької, та запевнила, що "галерея не працює, але жодних змін поки не передбачено". І ось тут починається обіцяний екшн.

Чорно-біла війна. Військова хроніка у художній фотографії Владислава Краснощока

"Ситуація у місті гостра"

Удень 10 березня Роман Єрмілов з другом проходили повз Муніципальну галерею та побачили червоний бус Corsair та понад 10 чоловіків, які виносили меблі з галереї та вантажили в машину. Вони повідомили про це журналістів. О 10 ранку Тумасян зателефонували з Департаменту Культури та попередили, що будуть все перевозити сьогодні. Вона не могла зв'язатися з єдиною співробітницею галереї, яка перебуває в Харкові, Ярославою, бо у місті другу добу тривав блекаут. За день до того Харків обстріляли російськими ракетами: не працювало метро, трамваї, не було світла, води, опалення, інтернет та навіть мобільний зв'язок був відсутній у більшості харків'ян. Тумасян не розуміла терміновості такого рішення: до цього цілий місяць нічого не вирішувалося. На що Світлана Бабіцька з департаменту культури телефоном відповіла, що ситуація у місті гостра і ніколи займатися розгойдуванням, поки є можливість організувати допомогу вантажників та машину. Коли ця ситуація, попри блекаут, набула розголосу завдяки журналістам, художникам та відвідувачам галереї, наступного дня Бабіцька пояснила Тумасян у телефонній розмові, що замовили бус та домовилися з вантажниками ще до ракетного обстрілу 9 березня. А потім не було зв'язку, тому вони не могли скасувати бус. Ярослава Замислова все ж таки змогла в той день приїхати в галерею. Медіагрупа "Накипіло", яка також відвідала галерею, зняла відео, як чоловіки з мішків висипають книги на підлогу. Пізніше Тумасян сказала, що ці "вантажники" з департаменту спорту, також їх супроводжували представники районного Київського відділення культури.

"Ми прийшли й усі працюємо, виносимо книжки, тому що завтра та післязавтра вихідний. Ми допомагаємо бібліотекам,", ─ прокоментувала заступниця директора департаменту культури Тетяна Мараховська, яка була на місці. На питання кореспондентки "Накипіло", чи буде збережено сховище галереї, вона відповіла ствердно. Хоча очевидці стверджують, що Мараховська та кремезні чоловіки спочатку хотіли звільнити й сховище "муніципалки", але через розголос не змогли це зробити. Натомість вони дістали все, що було в підвальних архівах, та висипали в основному приміщенні бібліотеки, сказавши, що будуть це відсортовувати. Кореспондентка "Накипіло" Аліка Піхтерева розповіла, що там Яновський лежав поруч з Пушкіним, багато літератури було просто перемішано.

Дійсно, бібліотечне сховище виявилося другосортним, там були книги для списання, які досі були на балансі бібліотеки. Про це згодом нам сказала Тумасян. Тут варто розповісти, звідки в нашій історії взялася бібліотека і взагалі про організацію простору "муніципалки".

Будинок на вулиці Чернишевська, 15: галерея, бомбосховище, німецько-український центр, бібліотека

У будівлі за адресою вулиця Чернишевська, 15 на верхніх поверхах знаходяться квартири, а перший та підвальний поверхи займають Харківська муніципальна галерея з 1996 року, німецько-український культурно-просвітницький центр Будинок Нюрнберга з 1995 року та Центральна дитяча бібліотека. Керує цими установами Департамент культури Харківської міської ради, а самі приміщення належать до Фонду державного майна. Ще у 90-х від Фонду майна за рішенням Харківської міської ради Муніципальна галерея та Будинок Нюрнберга отримали в оперативне управління ці приміщення.

У 2008 році до галереї додався АртПідвал за тією ж адресою. Але спочатку перевели це приміщення з житлового фонду в нежитловий та розчистили старий підвал у 100-річному будинку. Тумасян пригадує, як за допомогою Сергія Жадана, Романа Мініна, Гамлета зробили близько десяти суботників та вивезли купу вантажівок зі сміттям. Тоді в інтернету ще не було такої сили, щоб швидко організовувати людей, тому митці працювали переважно лопатами разом з друзями галереї та її співробітниками. Мінін і Гамлет тоді писали на старих простирадлах та ганчірках тексти типу "Всі на захист мистецтва", які зараз зберігаються в колекції. Так з'явився АртПідвал як молодіжна філія.

24 лютого 2022 року "муніципалка" віддала ключі від АртПідвалу мешканцям будинку, бо це безпечне глибоке сухе приміщення з електрикою та вайфаєм. Тумасян розповідає, що навесні там жили 11 родин з будинку, у них були електричні плити, ліжка. За літо люди зробили ремонти, вставили вікна та повернулися до своїх квартир. Але в АртПідвалі досі стоять розкладачки, а на стінах все ще висять роботи художника Антона Малиновського з останньої експозиції.

Муніципальна галерея. Авторка фотографії Тетяна Леонова

Музейні фонди

У 2018 році галерея нарешті отримала фінансування, щоб вперше за два десятиріччя зробити ремонт та позбутися проблем зі зберіганням експонатів.

"Ми з самого початку почали збирати колекцію як основу майбутнього міського музею сучасного мистецтва. Експонати були в жахливому стані: підвал, сирість, нас багато разів заливало. Друзі-реставратори за свій кошт відновлювали картини. У якийсь момент ми припинили приймати роботи від художників, бо не могли дати їм гідне зберігання. Хоча все це було виключно в дар, грошей на придбання у нас не було", ─ пригадує незмінна директорка "муніципалки".

Ремонт тривав 1,5 року. Досягли саме того, чого хотіли: нічого зайвого, тільки гладкі білі стіни та освітлення. Але головне ─ це обладнане сховище для зберігання колекції з правильним температурним режимом, вентиляцією, зі спеціальними конструкціями від підлоги до стелі. Тоді з міського бюджету виділили на Муніципальну галерею понад один мільйон гривень.

Знищений музей в Іванкові, де зберігались картини Приймаченко | Ідемо в музей. Неокуповані

Наразі колекція галереї складається з двох частин.

Перша ─ основна, але невелика частка, ─ це картини, які входять до державного переліку музеїв України. Друга ─ фонд тимчасового зберігання ─ те, що художники передали для виставок, досліджень, публікацій, проєктної роботи.

"Коли постраждало верхнє приміщення, то підвальні приміщення, де зберігається наша колекція, лишилася цілими. Ми дуже тряслися над нею, коли почалося вторгнення. Наші друзі з Польщі та Львова пропонували евакуацію. Я радилася з музейниками та реставраторами, ми порахували, що переїзди, завантаження-розвантаження будуть гіршим варіантом, ніж залишити картини в глибокому обладнаному підвалі", ─ каже Тумасян. З того, що наразі відомо: верхню виставкову залу Муніципальної галереї забирають під телестудію. АртПідвал у переліку міських бомбосховищ, тому його не чіпають. Саму бібліотеку теж не чіпають, бо з міркувань безпеки потрібен підвал. А ось приміщення бібліотечного архіву та цокольне приміщення Будинку Нюрнберга забирають під робочі місця співробітників студії новин.

Час новин

Після розголосу ситуації у медіа 11 березня зранку очільник міста Харкова Ігор Терехов особисто набрав директорку галереї. Коли Тумасян запитала, що це було вчора, чому штурмували сховище, навіщо всі ці нерви, адже попередні домовленості були зовсім інші, то мер пояснив це комплексом середньої ланки, тобто перестаранням підлеглих, коли чиновники виконують більше, ніж їм доручають. "Він говорив правильні добрі слова, що сам зацікавлений, щоб у місті була картинна галерея. У березні Терехов особисто вивозив з Художнього музею, який також сильно постраждав у ті самі дні, що й ми, колекцію картин та ховав у метрополітені",  ─ розповіла Суспільному Культура Тумасян. "Ігор Олександрович Терехов дав свої обіцянки та гарантії, що Муніципалка лише тимчасово передає виставкове приміщення інформаційним службам міста. І що наше надбання – колекція та архіви – зберігається у своєму намоленому та безпечному Фондосховищі!", ─ написала Тетяна Тумасян у телеграм-чаті з порятунку Муніципалки, який об'єднав понад 200 небайдужих харків'ян. Серед них Сергій Жадан, Павло Маков, Макс Розенфельд, харківські художники, журналісти, активісти та відвідувачі галереї. Там обговорюють подальші дії, акції, петиції, проводять паралелі з Довженко-Центром та обіцяють слідкувати за ситуацією.

У підсумку 11 березня художники, колишні співробітники та друзі "муніципалки" зібралися на суботник. Меблі перевезли до школи мистецтв імені Рєпіна, все інше перенесли в підвал. Сховище з картинами закрили та опечатали. У галереї залишили послання. Муніципальна галерея

У медіа "Накипіло" опублікували інформацію, що на місці Муніципальної галереї розмістять інше комунальне підприємство —  "Харьковские Известия". Ми два дні намагалися отримати від них відповідь, дзвонили, писали на всі пошти та месенджери ─ безрезультатно.

Прессекретарка очільника міста Харкова Ігоря Терехова Мар’ям Сатуєва прокоментувала ситуацію так:

"Понад рік муніципальна галерея порожня та очно не працює. Керівництво муніципальної галереї перебуває за кордоном, зі співробітників на робочому місці лише одна людина. Поряд з цим є комунальні підприємства, приміщення яких розбомблені, хоча співробітники цих КП лишаються у місті й повноцінно працюють з першого дня повномасштабної війни.
Це питання було обговорене з директоркою муніципальної галереї, і вона погодилася тимчасово розмістити співробітників одного з міських КП в галереї, кількість вільних квадратних метрів якої дозволяє це зробити. Картинний фонд і надалі зберігатиметься у відповідному сховищі галереї. Усі речі, які належать галереї, перевезені в інше місце під керівництвом працівниці галереї, яка наразі перебуває у Харкові".

У цій статті не буде висновків

Історія стосунків харківських культурних центрів і міської ради деколи формується у конфлікті: наприклад, згадаймо, як 2016 року міська влада намагалася закрити Літмузей, але тоді Мінкульт та місто Київ стали на захист; театр Шевченка, він же "Березіль", де працював Лесь Курбас, перебуває в аварійному стані вже багато років.

Коли в 1996 році Муніципальна галерея заїхала в невелике приміщення, міська влада обіцяла, що це тимчасово. Минуло майже тридцять років активної діяльності в тій самій будівлі. Тепер, схоже, на галерею чекає нове "тимчасове" рішення.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!