Національна премія України імені Тараса Шевченка присуджується з 1961 року видатним митцями у галузі літератури, журналістики/публіцистики, музики, образотворчого та театрального мистецтва, кінематографа.
У радянські часи її отримували діячі культури, яких ми шануємо досі, але траплялися і, як писав Іван Дзюба, "випадкові постаті або "проведені" з кон’юнктурних міркувань, під тиском офіційної думки". Премія надавалась здебільшого за "правильні" твори, які розповідають про розквіт Союзу.
У 2010 році Віктор Янукович, який був на той час при владі, видав указ викреслити з Положення про Національну премію України імені Тараса Шевченка пункт "Національна премія встановлюється для нагородження громадян за найвидатніші твори… у тому числі твори, які висвітлюють тему Голодомору 1932 — 1933 років в Україні". Цей пункт з'явився за правління Віктора Ющенка, йдеться у статті Радіо Свободи.
За 62 роки існування Шевченківська премія пережила кілька трансформацій. І якщо колись деякі митці від неї відмовлялися, то сьогодні стати лауреатом – почесно. Напередодні оголошення лауреатів 2023 року пропонуємо згадати митців, які з різних причин не отримали відзнаку, проте їхні твори актуальні зараз та гідні прочитання.
2018 рік
Володимир Рафєєнко, "Довгі часи"
У 2018 році Конгрес літераторів України та Видавничий дім "ЧІЛІ" висунули прозаїка та поета Володимира Рафєєнка на Шевченківську премію з книгою "Довгі часи".
Володимир Рафєєнко – письменник з Донецька, який у 2014 році через окупацію Росією Донецької області разом із родиною переїхав до Києва. Раніше писав російською мовою, і роман "Долгота дней" вийшов у видавництві "Фабула", а в перекладі Маріанни Кіяновської – у "Видавництві Старого Лева".
Як говорить сам автор в інтерв'ю BBC, "Довгі часи" – це "спроба зрозуміти й усвідомити воєнну сучасність, пройти через смерть і залишитися живим".
Роман складається з двох частин, а дія відбувається у місті Z. Цікавий збіг, враховуючи, що книгу видали у 2017 році, а нового значення цей символ набув після 24 лютого 2022 року.
""Довгі часи" — міська балада, казка для дорослих про життя і смерть в часи війни, де фантасмагоричне та ірреальне перемежовується з дійсністю, правдою нашого буття. Роман складається з двох частин. Перша — це моторошна казка, де на околиці Z у триповерховій лазні "П’ятий Рим" без сліду зникають окупанти і щоранку лунає гімн України, де колорадські жуки з ногами-кинджалами перетворюють роздачу гуманітарної допомоги на бійню, де, врешті, аби потрапити у Київ, потрібно прийняти смерть.
Друга частина — новели, написані у реалістичній манері та вплетені у тло казки. Новели про людей, які живуть і виживають у Донецьку. Реальні долі, реальні історії, від яких стискається серце", – пишуть на сайті "ВСЛ".
Улюблені книжки незалежності: 90-ті, війна та робота з травмами
Окремо хочеться зупинитися на персоналі лазні "П'ятий Рим". Це троє людей: викладач філософії з університету, який покинув кафедру й під час окупації став адміністратором лазні, його помічник хімік, масажист лазні, який почав писати історії міста Z, а також дівчина, що живе у світі фантазій. Перевтілення, яке трапляється впродовж роману, цікаве та неочікуване.
2021 рік
Олена Герасим'юк, "Тюремна пісня"
Олена Герасим'юк – письменниця, волонтерка, парамедикиня добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" та учасниця російсько-української війни.
У 2021 році її збірка віршів "Тюремна пісня" увійшла до короткого списку Шевченківської премії у номінації "Література".
В основі – однойменна поема, написана 2016 року, яку презентували у квітні того ж року в підвалі "Мистецького Арсеналу". Тоді читання віршів супроводжував перформенс, створений сценаристкою Наталкою Ворожбит, а участь у ньому взяли бійці та колишні в'язні.
Збірка "Тюремна пісня" – це психологічні поезії про життя на війні, де лірична героїня не падає у зневіру, а виборює та утверджує своє право на життя.
Вахтанг Кіпіані, "Справа Василя Стуса"
У 2021 році книга історика, журналіста, публіциста Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" увійшла до шорт-листа в номінації "Журналістика/публіцистика" Шевченківської премії. Вона містить архівні документи з кримінальної справи, спогади рідних поета, покази свідків, листи з тюрми. На сайті видавництва Vivat зазначають, що з цієї книги "читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом "Секретно".
Книжку Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" продали накладом понад 100 тисяч примірників
І хоч перемогу вона тоді не здобула – лауреатом стала книга "В ізоляції" колишнього політв'язня Станіслава Асєєва, – але галасу наробила.
Проросійський політик Віктор Медведчук, який був адвокатом Василя Стуса у 1980 році, і про якого згадується у "Справі Василя Стуса", намагався за допомогою суду заборонити продаж цієї книги. Спершу суд частково задовольнив позов Медведчука та визнав деякі фрази такими, що порушують його честь і гідність.
Але видавництво Vivat, в якому вона вийшла, подало апеляцію. У підсумку суд не тільки дозволив розповсюджувати книгу, а й зобов'язав Медведчука сплатити видавництву майже 140 тисяч гривень.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!