Українці творчо борються з російською дезінформаційною машиною, придумують нові слова або використовують традиційні слова у новому значенні. І таким чином заганяють у ступор російських коментаторів. Російські боти автоматично намагаються перекласти слова через Google-перекладач. Через це часто виходить всіляка сміхота.
Як змінюється тактика РФ на дезінформаційному просторі? Як Україна вчиться цьому протидіяти? Про наш спільний інформаційний фронт розповідають слухачам Українського радіо голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим'юк, генеральна продюсерка цифрових платформ Суспільного і практик в медіа, яка працює із текстами і контентом для різної аудиторії, Вікторія Мурована та мовознавиця, наукова консультантка Радіодиктанту національної єдності Лариса Масенко.
Ольга Герасим'юк про російську пропаганду
Мова є безпомилковим маркером, за яким ми завжди чітко чули свого і чужака. Завжди! По тому, як саме говорить та чи інша людина, ми точно можемо сказати, звідки вона — з Закарпаття чи Хмельниччини. Російська пропаганда цього не врахувала. Вона сама себе переконала, що українська мова — це щось похідне від російської. І варто їм лише включити гуглтранслейт, як все буде добре.
Згадайте, як вони перекладають українські рецепти або медичні інструкції: "Як зробити настоянку на березових нирках". Або "прийшла весна і з нирки виліз байбак". Коли був Крим і з'явився "порєбрік", це дало можливість одразу всім українцям зрозуміти, що для того, аби безпомилково вирахувати пропагандиста чи російського шпигуна, треба добре знати українську мову. Це рятує! Бавовна, зокрема, або "немає більше сечі терпіти ці борошна". Це результат автоматичного перекладу. Або "електрохарчування". Ми з цього сміємося недаремно.
Нашим людям треба чітко вирізняти пропаганду.
Ми звикли, що якщо говорять "на Україні", то це багато про що говорить. Зараз вони говорять "в Донбасі", замість "на Донбасі". Одразу можна зрозуміти, що щось не те.
Коли ми чуємо "ближнє зарубіжжя", то це не про наших людей. Це російський наратив. Українці ніколи не скажуть "київська влада". Бо у нас є українська влада, український уряд. Такі слова, коли просочуються у мережі, багато хто бере їх у свій вжиток. І таким чином це поширюється. Треба до цього дуже уважно ставитися. Ми не повинні говорити "анексований Крим". А лише "тимчасово окуповані території".
"Російськомовна щелепа, або Чую, синку, що ти не москаль". Фрагмент із книжки "Перемагати українською" Ольги Дубчак
Найбільшим полем для такого поширення є соціальні мережі та онлайн. Щоб залучити багато уваги до себе і читачів, у пропаганди працює метод 10 на 90. Спершу дезінформація подається дозовано. Людина каже: "Я ці 10% відкину". Вона починає читати частіше і більше. А потім конфігурація поступово змінюється на 60% на 40% і її потроху втягує. Хто слухає російське телебачення сьогодні в якийсь спосіб або десь за кордоном, каже, наскільки це отруює. Людина перестає орієнтуватися. Цей метод вони використовують дуже широко.
Для того, щоб здобути ще більше довіри, вони використовують географічні назви, називають точні села. Пропагандисти знають вже, що як тільки-но вони скажуть якийсь фейк про українську владу, то він одразу спрацює. Бо ми, українці, дуже критичні до влади.
Росія активно використовує своїх ботів, щоб розганяти паніку. Використовують яскраві заголовки, багато знаків оклику, не вказують офіційне першоджерело. Часто кажуть: "Там дослідили". А хто саме — неважливо.
Підривають довіру до волонтерів. Щойно оголошують збір, як ми читаємо українською мовою про те, що "а де ж ті гроші?", "а де ж той супутник?". До ЗСУ намагаються посіяти недовіру.
"Цього року Радіодиктантом зшиватиметься увесь світ": TikTok-блогер Данило "Чорнобровий" Гайдамаха
Вікторія Мурована про нові слова
Борис Джонсон у Twitter підписаний як Джонсон UK, але всі читали його, як Джонсонюк. Ми ж його так і називаємо. Які фрази нові утворилися і будуть залишатися надовго?
Добрий день, everybody. Ця фраза експрем'єра Бориса Джонсона стала крилатою. Навіть стала частиною пісні. Окрім фраз політиків, ми часто підхоплюємо фрази військових. Навіть називаємо Джавелінами дітей і тварин. Такими новотворцями стають звичайні українці. Вони підхоплюють жарти, новотвори одне одного і поширюють все це в українському сегменті Twitter.
Жива мова породжує ці неологізми. Щойно з'явився запит, як одразу з'являється і пропозиція.
Усі ці мобілізовані солдати будуть відправлені додому.
Вийшло нове поняття з новим і точним змістом…
Якість цих слів визначається тоді, коли дуже просто і точно передається зміст. І тим, наскільки можна утворити якісь новотвори іншими частинами мови. Саме ці слова найдовше житимуть. І стануть саме тими неологізмами, які приживуться. Якщо певні слова спочатку співають діти у тік-токах, а потім ці слова вживаються в офіційних заявах, то саме ці слова мають право на життя і будуть популярними довгі роки. Велика війна породжує попит на нові слова. Недостатньо в нашій мові яскравих слів. Це природнє явище, будь-яка жива мова породжує нові слова нового часу.
Як підготуватись до Радіодиктанту і покращити своє мовлення та письмо
Чомусь лише російська не породжує нові слова. Вона лише здатна використовувати американський перекладач. Вони навіть мавпують наші написи "Добрий вечір, ми із Росіі". Або засновують благодійний фонд "Вєрнісь живим"...
Красти — це їхня природа. Навіть меми та неологізми. Усе, що неприродне, буде витіснено тим, що є природним. Крім тих слів, які є неперекладними, що будуть зрозумілими лише нам. Тільки з чатів сусідів ми знаємо про іранські мопеди, або ППОнеділок, який з'явився після масованих обстрілів.
Наші слова входять в комунікацію міжнародного рівня.
Як не творчо перекладають росіяни наші фрази? Бавовну, зокрема.
Перекладають вибухівку, як хлопівку. Уже у нас навіть ходить жарт "хлопівка чи дівківка". Вони намагаються вивчити українську мову. Ми їх українізуємо.
А ось на таке речення у росіян тихо їде дах: "Жінка спочатку питала свого чоловіка, а потім зварила" (рос. "пытать" и "сварить"). Чому вони думають, що ми один народ, але при цьому не розуміють нашої мови?
Так працює машина пропаганди. Чим більша брехня, тим більше людей у неї вірить і її поширює. Довгий час, протягом століть, нав'язувалася думка, здебільшого колонізаторська, що ми є одна мова, один народ і ми всіх розуміємо. Лише українець зрозуміє те, про що ми з вами зараз говоримо. І лише російський бот і росіянин не буде цього розуміти. Варто лише згадати історії про закарпатських військових.
Чи не засмічують новоутворені слова українську мову?
Я ставлюся до них дуже позитивно. Автором неологізмів є Василь Стус. Нехтувати ними ми не можемо. Вітальна і об'єднавча енергія цих слів дуже потужна. Ми таким чином бачимо своїх, ми їх підбадьорюємо, ми читаємо та маркуємо свою належність до однієї спільноти під час війни.
Перехід на українську мову, "мовна дієта" і як не повернутися до російської — говоримо з Чорнобровим і викладачкою мови
Лариса Масенко про мову й державу
Мовознавиця Лариса Масенко говорить про те, що більшість українців сприймає російську мову як мову ворога і переходить на українську, особливо молодь. Перемоги на мовному фронті теж мають велике значення.
Просто жахливо, що ця імперія зла так знову в нас вчепилася. Знову хоче зробити нас рабами, так, як Леся Українка казала: "Ми не хочемо бути рабами рабів!" Бо у них народ у рабському становищі. Тільки один імператор, або генсек, або президент всіма керує. Ми бачимо, які це керівники. І ми бачимо, що люди не опираються, а терплять це.
Я не буду казати, що треба переходити з російської на українську. Бо цей процес зараз дуже активізувався. Ми сприймаємо російську мову як мову ворога.
Багато молоді, причому з російськомовного середовища, переходить на українську. Особливо творча молодь, яка створює масову культуру. Згадаю тут слова Юрія Шевельова: "Культурні стосунки України з Росією — це тривала і досі незакінчена війна". Він це написав ще у 1954 році, коли було помпезне святкування Переяславської ради. Він не помилився.
1111 жертв Сандармоху: трагедія "Розстріляного відродження", яку Україна не має права забути
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!