Здається, ще зовсім трохи, й чергове картопляне пюре на світовому шедеврі художнього мистецтва стане буденністю для публіки музеїв у Європі й читачів культурних новин — настільки частими стали схожі провокації від екоактивістів останнім часом.
Разом з культурологинею Марією Дячук Суспільне Культура вирішило розібратися, чи ефективний такий шлях розмови про важливе, чи шкодять ці "атаки" картинам і чи можна вважати їхні дії перформансами.
Згадаємо декілька випадків, що сталися лише за поточний жовтень — 9 жовтня двоє протестувальників приклеїли себе до картини Пабло Пікассо, що в Австралії, 15 жовтня екоактивістки кинули суп у картину Ван Гога "Соняшники" в Лондоні. 23 жовтня активісти у Німеччині вилили картопляне пюре на картину Клода Моне "Стіжки сіна". І врешті 24 жовтня екоактивісти вимазали у шоколадний торт воскову статую короля Чарльза III у лондонському музеї мадам Тюссо. Також не так давно, 29 червня 2022, активісти приклеїли себе до роботи Вінсента Ван Гога "Квітучі персикові дерева".
Перш ніж перейти до аналізу з позиції мистецтвознавства, давайте спробуємо почути людей, що діють так радикально — що ж хочуть донести екоактивісти?
Вимоги екоактивістів
Ось позиціювання й вимоги деяких організацій та рухів, які відомі своїми протестами з нападами на мистецтво й відповідальні за вищезгадані інциденти:
- Британський соціально-політичний рух Extinction Rebellion ("Повстання проти вимирання") — за власним описом, вони "використовують методи ненасильницької боротьби, щоби виступати проти кліматичних змін, втрати біорізноманіття і ризику соціально-екологічного колапсу".
- Італійська організація Ultima Generazione ("Останнє покоління") — позиціонують себе як "прості громадяни, які, як і ви, переживають за своє майбутнє та тих, хто прийде після нас". Активісти заявляють, що "ми — останнє покоління, здатне щось зробити".
- Британська група екологічних активістів Just Stop Oil ("Просто зупиніть (використання) нафти") — використовує громадянський опір і прямі дії з метою забезпечення зобов’язань уряду Великобританії припинити ліцензування та виробництво нових видів викопного палива.
Панфутурист, провокатор, небезпечний елемент: ким був поет епохи Розстріляного відродження Михайль Семенко
Думка культурологині: що таке арт-інтервенції
Культурологиня Марія Дячук говорить що подібні акції з точки зору історії культури – абсолютно не нове явище. Вона розповідає про поняття арт-інтервенції — це перформанс, який відбувається в публічному просторі, де головними героями взаємодії є митець та раніше створений твір мистецтва.
"Можна згадати наприклад про такого титана сучасного мистецтва, як Ай Вейвей. Він розбивав та розписував фарбою вази династії Хань, яким понад 2000 років. Це безперечно взаємодія з твором мистецтва попередніх поколінь, яка його змінює або навіть знищує.
Більш того, у 2014 році художник з Флориди Максімо Камінеро відвідав виставку робіт Ай Вейвея та розбив одну з його ваз. Метою такої акції було звернення уваги суспільства до проблеми того, що музеї не виставляють твори місцевих митців. Тобто так, спочатку це була ваза династії Хань яка стала мистецтвом Ай Вейвея, а потім стала частиною перформансу Максімо Камінеро", — розповідає експертка.
За словами пані Дячук, це поширена мистецька практика у світі, адже мистецтво сучасності має на меті звернути увагу людей на проблеми. "На жаль чи на щастя, щоб вразити сучасного глядача потрібен шок-контент, сенсація, драма та трагедія. Тому такі мистецькі акції мають право на існування".
Знають про захисне скло
У більшості випадків "напад" активістів є імітованим і твори мистецтва не зазнають ушкоджень, бо знаходяться під захисним склом. Про це знають і пишуть зокрема й самі активісти — тож усе виглядає так, ніби вони не мають на меті насправді пошкодити твори мистецтва, а хочуть лише приверути увагу. Але чи дієвий такий метод і чи вдається їм привернути увагу саме до екологічних проблем, а не лише зчинити галас довкола імовірного факту пошкодження?
Марія Дячук також відзначає, що представники руху наголошують на тому, що вони впевнені, що їхні дії не завдадуть шкоди твору мистецтва або оточуючим.
"Під час війни я став злішим": українські художники Сай, Трофіменко, Філоненко і Храмцов про мистецтво під час війни
Утім, за словами Дячук, є багато випадків вандалізму, який не мав на меті звернення уваги до більших проблем, і часто такі історії закінчувались реальною шкодою для твору мистецтва. Наприклад, так сталося з облитою кислотою роботою Рембрандта "Даная" чи "Нічною вартою", яку порізали ножем — бо нападнику здалося, що "Бог велів йому це зробити".
Митці переважно більш обережні у своїх взаємодіях з мистецтвом. Навіть якщо фізично перетворюють, то зазвичай знаючи, що це можна змінити чи відреставрувати, говорить культурологиня.
Неочевидні причини
За словами культурологині, є і неочевидні на перший погляд причини нападів на арт-об'єкти.
"Досліджуючи тему, я дізналася, що одна з причин таких радикальних вчинків – бути арештованими. У Великій Британії є закон, що якщо понад 3000 людей арештовані під час протестів щодо однієї теми, то поліція має право винести питання на обговорення у Парламенті".
Тож, отримуючи арешт після подій у музеях, активісти цілком імовірно намагаються досягти критичної кількості приводів для того, аби все ж бути почутими без реальних актів непокори, які могли б нашкодити оточуючим.
Невипадковий вибір об'єктів
Чому активісти найчастіше обирають саме художнє мистецтво для своїх маніфестів? Марія Дячук стверджує, що справа у символізмі — вона бачить прямий звʼязок оголошених проблем із тим, які саме твори мистецтва обираються.
"Головний слоган активістів – "що більш ціннісне: мистецтво чи життя?" У своїх промовах вони наголошують на тому, що всіх шокує суп на "Соняшниках" чи пюре на "Стіжках сіна", але нікого вже не шокують льодовики, що тануть, продовольча криза та забруднення планети.
Більш того, я бачу прямий звʼязок з тим, які саме твори мистецтва обираються. Акція, що зачепила "Соняшники" Ван Гога супроводжувалася закликами зупинити видобуток палива та газу у Великій Британії.
А також живопис написаний олійними фарбами. Тобто, логіка є.
Наступна акція з картиною "Стіжки сіна" Клода Моне також була не випадковою. Активісти звернули увагу на те, що якщо нічого не змінити зараз, вже за 30 років ми матимемо продовольчу кризу світового масштабу і не зможемо спокійно годувати своїх дітей.
Та сама найбільш базова, зрозуміла, проста їжа, зникнення якої справді має лякати".
Ефект від акцій
На думку пані Дячук з точки зору привернення уваги ці дії супер результативні: "Справді, протягом доби новина про те що дві молоді дівчини облили томатним супом "Соняшники" Ван Гога злетіла в топ. Це трошки важко сприймати нам, українцям, які щодня бачать і чують про жахливі обстріли мирного населення, воєнні злочини та знущання окупантів над нашим народом. Але це факт – банка супу спрацювала", —говорить вона.
Але вона також відзначає, що є й інший бік медалі — на сьогоднішньому етапі такі акції викликають більше нерозуміння та відштовхують суспільство.
Знаю, що музеї налякані, посилюють охорону та захист. А екологічні рухи втрачають своїх патронів, бо не всі хочуть заплямувати свою репутацію скандалами".
Чи було таке в Україні
Хоч Марія Дячук не пригадує випадків взаємодії з творами мистецтва минулого для привернення уваги до проблем сучасності в Україні, тим не менш вона стверджує, що в нас є культура перформативних публічних акцій.
"З останнього — це акції, створені у воєнний час, коли люди імітували пози загиблих, лягаючи на підлогу, загорнувшись у прапори України в різних містах світу. Або акція, що була покликана звернути увагу на трагедію в Оленівці, коли наші бійці згоріли заживо. Активісти відтворили ці події на площі, використовуючи димові шашки та музичний супровід, щоб привернути увагу ЗМІ".
Нагадати світу, що війна ще триває: мистецькі акції на підтримку України
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!