Панфутурист, провокатор, небезпечний елемент: ким був поет епохи Розстріляного відродження Михайль Семенко

. Колаж: Марія Туча

31 грудня 1892 року народився Михайль Семенко – зачинатель течії футуризму в українській літературі, представник Розстріляного відродження. Він не соромився провокувати публіку, спаливши, зокрема, Шевченкового "Кобзаря". Він був непохитним нонконформістом, який прагнув руйнувати старе та був у постійному пошуку нового й своїм підходом надихав тогочасну молодь. До дня народження поета Суспільне Культура розповідає про його життя, погляди й загибель.

Ранні роки Семенка

Михайль Семенко народився в селі Кибинці на Полтавщині. Його батько був волосним писарем, а мати Марія Проскурівна — письменницею, хоча ходила до школи лише дві зими. Грамоти її навчив молодший брат, і коли вона вже мала дітей (а всього їх у неї було семеро), то паралельно з хатніми справами розгортала підручник із французької мови й самотужки намагалася вчити слова.

Пізніше Марія стала писати братові листи в Петербург, де описувала історії, які відбувалися в селі. Брат оцінив їх і порадив їй писати оповідання — так вона стала письменницею.

"Спокійним тоном і в простенькій, напіветнографічній формі вміє Проскурівна мережити гарні картини з українського життя, даючи пластично вимальовані постаті дійових людей",описував її творчість дослідник Сергій Єфремов.

Цікаво, що письменниця також зверталася до кримінальних сюжетів й у своїх творах досліджувала феномен людської жорстокості — саме така непересічна особистість і прищепила малому Михайлові любов до літератури.

Зліва — Марія Проскурівна з сином Василем Справа — малий Михайло Семенко.

Спочатку Михайль мріяв стати музикантом і після закінчення реального училища навіть вступив на престижні тоді музичні "курси Поллака" в Петербурзі. Але навчання не вдалося продовжити через нестачу коштів, тож Семенко переводиться в дешеву народну консерваторію, а згодом закидає музику, вступивши до Психоневрологічного інституту. Його він також не закінчив, але знання, які він там здобув, згодом відіб'ються в його віршах.

Михайль Семенко. Петербург, січень 1910 р.

Радикальні погляди Семенка

Семенка називають батьком українського футуризму — він приніс в українську культуру візіопоезію і сучасні верлібри. Його нове слово в українській ліриці — урбаністична тематика й експерименти з формою. Також він не цурався створювати абсолютно нові слова, неологізми, які мали якомога точніше зображати нову індустріалізовану добу: "обензинити", "огороноситься", "бігорух-рухобіги", "брязкотав руйнуї" і "верескливість машинить".

У лютому 1914 року, коли українська громадськість відзначала 100-річчя від народження Тараса Шевченка, Семенко виступив із футуристичним маніфестом "Сам", заявивши, що "від "Кобзаря" тхне дьогтем і салом" та символічно спалив його.

У маніфесті були такі рядки:

"Ей, ти, чоловіче, слухай сюди!.. Ти підносиш мені засмальцьованого "Кобзаря" й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Чоловіче, мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось… А ти вхопивсь за свого "Кобзаря", від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш, його захистить твоя пошана… Чоловіче, час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств… Я палю свій "Кобзар".

Цим він, певна річ, викликав обурення і бойкот з боку значної частини української інтелігенції.

"Геть від Москви!": як Микола Хвильовий розлютив Сталіна й пророкував державність України

А ось як описував Семенка його друг і колега по "Новій ґенерації" Олексій Полторацький:

"Низький на зріст, кучерявий, із густою гривою чорного волосся, дещо монголоподібний, із незмінною прямою люлькою в роті, з пронизливим поглядом чорних очей, Семенко належав до таких людей, повз яких не пройдеш, не звернувши на них уваги…

Короткі слова, часто проціджені крізь зуби, завжди вражали своєю оригінальністю й несподіваністю. Розмовляв він переважно дуже популярною тоді в літературних колах говіркою, що являла собою суміш української та російської мов. Час проводив, наскільки мені відомо, переважно в кафе, а жив у готелях".

Анатоль Петрицький. Портрет Михайля Семенка

"Обличчя його вміщало в собі риси всіх націй та рас, його волосся було чорне, як вугілля шахт, а очі блищали вогнем татарських ватр, скитських вогнищ та юпітерами європейських ательє, а кожний сторонній подорожній подумав би, що він з Патагонії", — такий портрет Михайля Семенка змалював Микола Бажан, український поет.

А ось як сам митець змалював себе в "Автопортреті", написаному у вигляді анаграми:

Хайль семе коми

ихайль кохайль алсе комих

ихай месен михсе охай

мх йль кмс мих мих

Семенко енко нко Михайль

Семенко мих михайльсе менко

О семенко михайль!

О михайль семенко!

Що таке панфутуризм Семенка

1922 року Михайль Семенко проголосив панфутуристичну теорію. Згідно з нею, класичне "академічне" мистецтво, досягнувши найбільшого розвитку, деградує і зрештою має загинути. А тому необхідно створити нове мистецтво – "надмистецтво". Тоді ж він став засновником Асоціації панфутуристів "Аспанфут".

Панфутуристи вимагали рішучого заперечення попереднього художнього досвіду, відмови від будь-яких авторитетів, від "хуторянського і провінційного" мистецтва.

В одному з програмних творів панфутуристи так визначали свої погляди: "Ми за комунізм; інтернаціоналізм; індустріялізм; раціоналізацію; винахідництво; якість; економність; соціяльну витриманість; універсальну комуністичну установку побуту, культури, наукотехніки; нове мистецтво. Ми проти національної обмежености; безпринципового упрощенства; буржуазних мод; аморфних мистецьких організацій; провінціялізму; трьохпільного хуторянства; неуцтва; еклектизму".

Панфутуристське літературне угруповання було ідейно пов'язане з загальним футуристичним напрямком в Італії та Росії, але мало особливі риси й існувало автономно.

Німець, який обрав українську, чудермайстер, мандрівник: що ви знаєте про письменника Майка Йогансена
Фрагмент візуальної “Каблепоеми за океан” Михайля Семенка – зразок футуристичної поезії. Фото: prostory.net.ua

Кохання Семенка

Зі своєю першою дружиною Михайль Семенко познайомився у Владивостоці під час Першої світової війни, де він прожив близько трьох років і служив телеграфістом.

У вільний від служби час Семенко навчав гри на скрипці одного хлопця, а згодом став готувати його двоюрідну сестру Лідію до вступу в педагогічний інститут. Лідія Горенко народилася в тих краях в українській родині переселенців на Далекий Схід. Ця дівчина, якій 1916 року виповнюється вісімнадцять, уже в 1917 стане дружиною поета. У цьому шлюбі народилися син Ростислав і донька Ірина.

Лідія Горенко, перша дружина Михайля Семенка.

Почуття Семенка до дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне. Похмурими фарбами змальовує особисте життя Семенка і донька Костя Буревія Оксана. Треба зазначити, що саме Буревій був автором літературної пародії-містифікації на Семенка на ймення Едвард Стріха, у реальність якого Михайль довго вірив, листувався з ним і навіть друкував нищивні пародії на самого себе у власному журналі.

Отже, ось що пише Оксана Буревій-Яценко:

"Свою першу дружину вчительку Семенко називав "просвітянкою", бив нещадно за те, що в школі вона вчить дітей любити Шевченка, не генія – Семенка. Сусіди пробували заступитися, але і їм діставалося, бо були грішні – петлюрівці та сіоністи, що ховають золото (це було в 1920-х роках, коли в комунальній квартирі, крім Семенка, мешкала родина Волошиних і подружжя лікарів-євреїв).

Дитину Семенкову дружина не наважувалась тримати вдома. Дівчинка (Ірина Семенко, – ред.) плакала – Михайль скаженів. Тому хвора дитина місяцями перебувала в дитячому будинку-санаторії".

50 років операції "Блок": Як КДБ полював на дисидентів і арештовував за коляду
Лідія Горенко з донькою Іриною.

Невідомо, чи достовірні ці свідчення, адже Семенко після містифікацій Костя Буревія був із ним у поганих стосунках. При цьому спогади самої Ірини про батька досить теплі:

"…Він був байдужий до побуту, до "комфорту", до страв, але дуже любив свої письменницькі "знаряддя". Любив подорожі, що давали йому відчуття волі й незалежности від побуту. Вдягався просто, але зі смаком. Його "форма" –  майже завжди костюм і краватка; взимку в останні роки його життя – хутряне темносіре кепі й коричневе хутряне пальто з оленя… Зі мною розмовляв завжди українською вибагливою мовою, навіть тоді, коли в багатьох сім’ях моїх шкільних товаришів почали говорити більш по-російськи".

У своєму вірші "Вона" Семенко писав про багатьох жінок свого життя, але був одружений ще раз лише з українською акторкою Наталією Ужвій. Вона була відомою, захоплювала багатьох, була примою театру "Революція" та знімалася на Одеській кінофабриці, де письменник працював сценаристом.

А Семенко тоді писав сценарій до фільму про... Тараса Шевченка! (тут згадуємо його ранні маніфести про Кобзаря). Тоді кіно було наймолодшим і найбільш революційним мистецтвом — тож Михайль присвятив себе йому, та майже на два роки зник із літературного життя.

Юрій Яновський, якому Михайль Семенко допоміг працевлаштуватися на кінофабриці, у романі "Майстер корабля" пише про Семенка одеського періоду так:

"Михайль – мій колишній метр. Футурист, що йому завше не хватало якоїсь дрібниці, щоб бути велетнем. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього. Він приходив щодня на фабрику (ідеться про Одеську кінофабрику, – ред.), викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав…".

Зник Семенко і з життя Лідії, своєї дружини — пішов від неї, на той час вагітної, до Ужвій. Але, за свідченнями сучасників, свою доньку Ірину часто брав з собою на кіностудію, і навіть зняв у епізоді фільму про Шевченка.

Акторка Наталія Ужвій.

Згодом Михайль переїхав до Харкова, який тоді був столицею УСРР. Саме там вони одружилися з Наталею.

"Тепер бійки й скандали приймала на себе велика артистка "Березоля". Всі в "Слові" (харківський будинок, у якому мешкав письменник, – ред.) про це знали, але вгамувати сердитого Семенка ніхто не міг. Вдача в нього була лиха", — пише Оксана Буревій-Яценко в своїх спогадах.

Шлюб з Ужвій проіснував до 1936 року. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло, але зберігся й такий вірш верлібр Семенка під загадковою назвою "6 NP":

Тобі—дитино моя—що завтра на аборт підеш—

Тобі—що тільки місяць йому—

Тобі—що місяць як зародилося а живеш міліони

віків у животі цієї жінки що я люблю—

Місяць уже тобі а завтра ти — ніщо, викинуть

твій кавалочок у відро з помиями—

І попливеш ти каналізаційною трубою аж у Чорне

море, де й зародилось од мене— —

Тобі—

Тобі—

Тобі це

(…)

(1926)

Стосунки з митцями-сучасниками

Поет виступав за нове мистецтво, чим надихав молодь, зокрема 16-річного Миколу Бажана, якому пізніше на вчений час став за наставника, прилаштував у власну газету та запрошував додому на вечері.

Крім Шевченка Семенко "тролив" Вороного та Чупринку, а також ворогував з Хвильовим.

Володимир Гаряїв, один з учнів Семенка, який дожив майже до наших днів, розповідав, як приходив додому до Семенка в будинок "Слово". Семенко читав вірші Гаряїва, коментував їх, нібито навіть хвалив. Так він допомагав молодшим просуватися в літературі.

Також коли Семенку запропонували бути редактором на Одеській кінофабриці, він за будь-якої можливості пропонував своїм друзям роботу й перетягував у літературу тих, хто до того нею не займалися. Так було з Яновським, цитату якого про Семенка наведено вище — він, узагалі-то збирався бути моряком.

Репресії й смерть Семенка

Останній поетичний вечір Михайля Семенка відбувся 23 квітня 1937 року. За три дні його арештували в готелі "Континенталь". Дивує дослідників той факт, що під час арешту була присутня вже колишня дружина Наталія Ужвій, хоча вони з Семенком тоді вже рік як розійшлися. Але її підпис є на ордері про арешт.

Семенка пів року допитували й катували. Приводом була нібито участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, яка планувала замах на партійного діяча Станіслава Косіора — цієї організації насправді не існувало.

Надломлений морально та фізично Семенко, "вирішив" давати "правдиві та чистосердечні" свідчення. Про це він написав у заяві:

"Визнаючи себе винним в активній участі в роботі української націоналістичної фашистської терористичної організації, прошу дати мені можливість приступити до правдивих показів в справі моєї контрреволюційної діяльності і її учасників, щоб я міг спокутувати свої тяжкі провини перед Радянською владою і Радянської батьківщиною".

Українські митці і радянські спецслужби: презентували анімацію за розсекреченими документами

Та НКВД присудив розстріляти поета. Вирок виконали в підвалах Жовтневого палацу в Києві.

"24 жовтня 1937 року о 2 годині ночі його розстріляли в Жовтневому палаці. За розстрільним списком він був 37-м. Тієї ночі він чув усі 36 пострілів або й бачив, як когось розстрілювали. Зазвичай стріляли в потилицю, спрямовували дуло вниз, аби було менше крові.

Тоді всі тіла завантажили й відвезли в Биківнянський ліс, що в Києві за метро Лісова. Зараз ця ділянка, куди скинули тіла розстріляних тієї ночі людей, позначена – на дереві висить меморіальна дошка, присвячена Михайлеві Семенку", — пише про день смерті Михайля Семенка дослідниця його біографії Любов Якимчук. І закінчує своє дослідження:

"За рік до розстрілу Михайля в Наталі Ужвій з’явився інший чоловік, який згодом усиновив спільного із Семенком сина Михася. А Михайль начебто хотів повернутися до своєї першої дружини Лідії Горенко і двох дітей: Ірини та Ростислава. Але хто його знає, чого він насправді хотів.

Тоді вже застрелився Хвильовий, який написав у своїй передсмертній записці: “Отже, як казав Семенко, ясно”. Обидвом їм було ясно. От тільки що? Що всіх їх винищать чи щось інше?"

Вплив

Як представника Розстріляного відродження, радянська влада штучно вилучила Михайля Семенка з історії літератури. Хоч у 1957 році Семенко був посмертно реабілітований, тим не менш лише значно пізніші покоління віднайшли для себе його постать і доробок.

Семенків уплив позначився на творчості ледь не кожного письменника сучасної української літератури. Серед них, зокрема, Ігор Калинець, Василь Голобородько, а також Сергій Жадан, Олег Коцарев, Любов Якимчук.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!