Олександр "Фоззі" Сидоренко: "Ми раптом стали частиною героїчної системи, яка чинить спротив і не здається"

Фото: facebook.com/fozzey.metamorefozzey

Як і багатьом українським артистам, із кінця лютого гурту "Танок на Майдані Конго" довелося відкласти музичні справи та взятися до справ насущних. Хтось із музикантів воює на фронті, хтось займається волонтерською діяльністю. Попри зайнятість, "Танки" встигають грати благодійні концерти та писати нову музику.

Радіо "Промінь" презентує чергову новинку від ТНМК — "Берег наш". Про європейські вуличні концерти, героїзм "маленьких людей" і морського диявола (як же без нього) Олександр "Фоззі" Сидоренко розповів ведучій шоу "Вікенд Нової Музики" Ксенії Івась.

"Дистанція зі слухачем скоротилася"

Привіт, Фоззі! Як справи, де ти зараз?

Ми зараз готуємося до другої стадії вуличних концертів в Європі, і поки тепло, ще хочемо позбирати донатів для ЗСУ, оскільки назбирали запитів від війська. Треба купляти ще більше, тому ми знову готуємося гастролювати Європою.

Перед концертами в Європі ти написав пост, в якому зізнався, що був проти такого формату – виступати на вулицях. Чому ти згодом змінив свою думку?

Я був неправий. Мені здавалося, що це якось занадто. Частина концертів була в залах, у клубах. У Гданську був неймовірний шекспірівський театр – це, мабуть, найкращий сучасний зал, в якому ми виступали, просто неймовірний. І після такого театру, в якому дах від'їжджає буквально і можна дивитися на небо, за кілька днів ми опинилися на вулиці. Дистанція зі слухачем скоротилася, ми увійшли в клінч, якщо говорити мовою боксу.

Це був такий експеримент. Ми грали навіть без барабанів. Мені здавалося, що ми не зможемо так прозвучати. Але скорочення дистанції призвело до того, що люди стояли поруч, і ми раптом відчули, що тим людям — а це зазвичай жінки та діти — це необхідно. І нам це сподобалося!

Фагот і Фоззі. Фото: facebook.com/fozzey.metamorefozzey

Мені здавалося, що нам буде важко збирати гроші на вулиці, але ми зібрали. Зараз займаємося закупівлею пари автомобілів для нашого гітариста – він в ЗСУ, – 100 аптечок для Нацгвардії, і ще на щось вистачає для інших військових частин. Тобто я був неправий – ця ідея реально спрацювала.

Якщо не згадувати Дрезден, де ми виступали в клубі, директором якого був Путін ще у 80-ті й де нас обікрали. "Вскрили" автобус, поки ми виступали. Якісь "добродії" прихопили три наші комп’ютери, документи, якісь красиві сумки, гроші.

А як ви поверталися в Україну без документів та грошей?

У нас вкрали маленьку частину грошей. І тепер перше правило гастролера для нас – паспорт носити з собою. Друге правило – сумки мають виглядати так, ніби нічого цінного в них немає. Викрадачі похапали яскраві валізи, хоча поруч були набагато важливіші речі.

Ми викликали поліцію. Поліція в Німеччині приїжджає години за дві. Я, розуміючи, що нам буде потрібна допомога, написав пост – мовляв, у нас проблема з документами, – і вже наступного дня ми були у Варшаві у консула, який був у курсі справи. Наступного ранку наші хлопці вже мали документи, які дозволяли повернутися до України.

"Ми відклали записаний альбом і почали записувати новий матеріал з умовною назвою "Пісні комендантських годин"

Давай тепер поговоримо про вашу нову пісню "Берег наш". Я коли вперше її послухала, подумала: ось вона, стара школа хіп-хопу. Розкажи, як створювалася ця пісня.

Зрозуміло, що перші місяці нам було не до музики. А десь у травні почали з’являтися ідеї. У мене був задум пісні про маленький клан. Мені подобається розповідати історії, які люди приміряють потім на себе. І от історія маленького клану, який живе десь під пальмами на березі океану, їхнє містечко атакують акули на чолі з морським дияволом і вони приймають рішення битися, не тікати, і закликають акул вийти на берег та скуштувати заліза.

Гурт "ТНМК", Фоззі та Фагот. Фото: пресслужба “ТНМК”

Мені здалося, що цей образ людей, які не тікають і приймають бій, у цій ситуації доречний. Я розумів, що Фаготу не до музики. Розумів, що це має бути такий хіп-хоп. А ми навіть тоді усі були навіть в різних містах. Хтось у війську, хтось у теробороні – не могли зібратися, щоб у звичний спосіб робити музику. Тому я навіть пропонував Фаготу пошукати якогось бітмейкера. Але Фагот якось кілька днів був у Києві й накидав музичку.

Десь у липні ми почали з'їжджатися до Києва на запис. Кілька пісень записали. Я запропонував відкласти реліз альбому "Ватра BLACK", тому що яка зараз може бути музика чи література, які не стосуються війни? Ми його відклали та почали записувати новий матеріал. Умовно я його називаю "Пісні комендантських годин". І це перший трек, який ми показуємо після "Енергодару" Фагота. Трек, написаний під час війни. Інші треки ще в роботі. Хотілося б випустити цю збірку цієї осені, але я не знаю. Планувати щось більше як на два тижні зараз не дуже розумно.

"Коли все закінчиться, дуже важливо буде зібрати пантеон справжніх героїв і навчати дітей на їхньому прикладі"

29 серпня була випущена пісня "Крокуй до укриття", що створена разом із дитячим психологом Світланою Ройз. Що це за пісня-руханка і чим вона особлива?

Світлана звернулася до нас з ідеєю пісеньки, яка допоможе діткам зорієнтуватися за умов повітряних тривог під час шкільних занять. Тому що здебільшого повітряні тривоги починаються зранку, коли діти йдуть до школи. А ми якраз збиралися на тривалі гастролі.

Я написав Фаготу, він відповів, що в нас буде лише година, щоб спробувати це зробити. Я заскочив до нього на студію, ми записали щось, скинули Світлані на телефон, і їй сподобалося.

Паралельно я запропонував Світлані, щоб дитячі голоси відповідали мені в цій пісні, щоб діти відчували, що нібито з сусіднього класу їм підказують. Ми звернулися до дитячого хору "Зернятко", з яким ми співпрацювали у пісні "Гупало Василь", і попросили записати ці відповіді. Потім дистанційно все це звели.

Поки ми все це робили, Олександр Корєшков зробив анімацію, яка підкреслила важливі моменти. Світлана Ройз — одна з найкращих спеціалісток у країні, вона знала, навіщо ми це робимо. А в нас теж є діти, і ми теж розуміємо, наскільки це важлива справа.

Фото: пресслужба “ТНМК”

Як ти особисто говориш зі своїми дітьми про війну і як вони реагують на ті повітряні тривоги?

Вони ще не розуміють, про що йдеться. Дуже маленькі.

Пів року триває війна. Яка історія звичайного українського героїзму тебе особисто вразила?

Оскільки волонтерка — вся на особистих контактах, таких історій сотні. Когось відокремити неможливо. Усі проявилися. Така кількість святих людей допомагають – це просто вражає. Я їх називаю янголами. Уявіть собі, що люди надсилають ящик вартістю у 5 тисяч євро, просто почувши мій голос телефоном. Коли все закінчиться, дуже важливо буде зібрати пантеон справжніх героїв і навчати дітей на їхньому прикладі. Важливо зрозуміти, що ми раптом стали частиною героїчної системи, яка чинить спротив і не здається.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.

Слухайте епізод подкасту “Вікенд Нової Музики” з Олександром “Фоззі” Сидоренко у SoundCloud Радіо "Промінь". Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!