За радянських часів з'явився абсолютно новий пласт "народної мудрості". Нові приказки й прислів'я свідомо генерувалися ідеологами для скерування думок і дій радянської людини в потрібне русло. Також були й давніші вислови, які, проте, набували нових значень чи трансформувалися в зручніші сенси.
"В хорошого комуніста все чесно і чисто" — так навколо нас, на щастя, вже не кажуть. Але деякі безневинні, на перший погляд, фрази лишилися в лексиконі й знайомі навіть молодшим поколінням. Суспільне Культура пропонує здійснити екскурс у зміст звичних для нас з дитинства висловів і задуматися про їхній вплив на наші життя.
Про філософію життя
- Менше знаєш — міцніше спиш; будеш багато знати — скоро зістаришся
Питомо російська модель буття, згідно з якою краще не знати чогось, що може накликати біду. Просто не думати про це й міцно спати, а не боротися з обставинами чи тим, що потенційно може нашкодити. Вибір поміж знанням будь-яких фактів й ефемерним спокоєм — девіз інфантильних людей, схильних до самообману.
- Поганий мир краще хорошої війни
Якщо гуглити цю фразу, кожна друга стаття на російських сайтах ілюструє ними політику Путіна. Сам "афоризм" приписують давньоримському філософу Марку Туллію Цицерону. Цікаво, що йому ж належить фраза "Немає нічого такого абсурдного, про що не сказав би якийсь філософ".
- Добрими намірами вимощена дорога до пекла
У пострадянській і російській культурі цей вислів розуміють як те, що добрі наміри можуть мати неочікувані погані наслідки. Синонімічним виразом є "хотів, як краще, а вийшло, як завжди". Таким чином помилкові дії нібито виправдовуються, мовляв, наміри ж були дорбрими.
Керівна група може використовувати цю моральну впевненість для виправдання шкоди, заподіяної її політикою та діями.
Створення нацистських концтаборів пояснювали необхідністю утримання так званих "расово небажаних елементів", систему ГУЛАГ ввели для того, аби виділити нелояльних, що перешкоджають пролетаріату, розкуркулення селян влаштовували, аби зробити всіх рівними. Навіть інквізиція мала на меті викорінити єретиків, які нібито були загрозою. Завдану шкоду чітко видно, її визнають, але її списують, як "ціну, яку варто було заплатити".
Хто ж придумав таку "мудрість"? Це найцікавіше — афоризм сягає корінням в англійську літературу, і там він має продовження. "Пекло повне добрими намірами, а небеса — добрими справами". Зміст фрази стає абсолютно інакшим — тепер йдеться про те, що треба робити хороші вчинки, а не просто думати про них. Що, в принципі, цілком логічна ідея.
- "Я людина маленька" та "згори видніше"
"Маленькій чєловєк" — типаж, який з'явився в російській літературі в період реалізму.
Ці герої охоплені страхом перед життям (у творах Чехова), змінюють свою поведінку та думки під впливом критики, їхній страх перед начальством призводить до божевілля або смерті (у Достоєвського та Чехова), бюрократична дійсність провокує в них психічні розлади (у Достоєвського та Булгакова), вони майже завжди хочуть здобути повагу, отримавши багатство чи змінивши зовнішність. Через життєві невдачі деякі "маленькі люди" з російської літератури наважуються накласти на себе руки або вбачають свій порятунок лише в магічних засобах, а не у власних діях.
Критична більшість людей, що вважають себе незначущими, і формують імпотентну масу, що дозволяє контингенту своєї країни вчиняти військові злочини на території інших держав.
- Тихіше їдеш — далі будеш; тихіше води, нижче трави; ініціатива "наказуєма"
Якщо перший фразеологізм можна трактувати як заклик до продуманої, якісної дії, яка можлива лише без поспіху, то всі вони в сукупності все ж створюють образ зручної, тихої людини, на якій може їздити і держава, й близькі люди.
Щодо ініціативності — найчастіше цю фразу можна почути в контексті виконання певних задач. Мовляв, якщо я буду занадто активним, то мене ще й більше "припряжуть". Але чому мовець мислить себе винятково в ролі підлеглого? Чому він не розглядає ініціативу як шлях до прогресу, незвіданого, перспектив?
- Політика — брудне діло
Іде в комплексі з попередніми установками. Упевненість в тому, що абстрактні "можновладці" винятково нечесні — зручний варіант перекласти на когось відповідальність за свої проблеми. До того ж, якщо абсолютно все "там" нечисто, то, щоб не забруднитися, людина зі спокійною совістю відхрещується від того, щоб впливати на державні інституції. Такі люди згодні з тим, аби за них вирішували — вони не підписують петиції й не ходять на мітинги, не голосують на виборах, бо "я в сортах лайна не розбираюся".
- Раніше було краще
Фраза-світогляд для людини, якій тяжко або просто не хочеться приймати нове. Сюди можна записати і тугу за "найкращим у світі" радянським пломбіром, і відмову дотримуватися маскового режиму, й просто ностальгію за безтурботністю юності. Такі люди свідомо чи несвідомо забувають про негатив того часу, за яким сумують. У випадку, якщо це сум за СРСР, то вони також обирають проігнорувати факти численних злочинів проти людяності.
- Моя хата скраю, нічого не знаю
Поширене прислів'я, під яким байдужа радянська людина мала на увазі "це мене не стосується, не хочу втручатися".
Якщо ви думаєте, що ця різниця в розумінні притягнута за вуха, просто погугліть цю фразу російською й українською — відмінність у трактуванні, принаймні сучасному, разюча.
Про роботу і гроші
- Робота не вовк, у ліс не втече
Здавалося б, невинна фраза, яка може означати, наприклад, сієсту для забіганого трудоголіка чи уміння бачити яскраве життя поза робочим кабінетом.
Натомість більш поширене значення — про необов'язковість виконання якоїсь роботи, виправдання власного неробства. Приказка класно лягає на радянський підхід до роботи, коли часто-густо значення мав не результат (КРІЗ англійської key performance indicators, KPI, "ключові показники ефективності" — система оцінки, яка допомагає визначити досягнення стратегічних цілей., як би зараз сказали), а "людиногодини". А під час них цілком можна було випити чашечку-другу чаю й переконатися, що робота таки не вовк.
Антонім приказки — фраза "не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні". Її автор — американець Бенджамін Франклін, один із засновників США.
- "Незамєнімих людєй нєт"
Таку фразу можна було почути від начальника при спробі обговорити, наприклад, підвищення власної зарплати. "Якщо ти забагато хотітимеш, не будеш поводитися так, як зручно для нас, ми швидко знайдемо когось більш покірного на твоє місце", — так розшифровувалися ці слова.
У західному світі, орієнтованому на здорову конкуренцію, індивідуалізм навпаки заохочувався й незамінні люди — особливо вправні, наполегливі, майстерні чи талановиті — були.
У Радянському ж Союзі, де можна було отримати термін за "тунєядство""Тунеядець", або соціальний паразит — принизлива назва тих, хто з тих чи інших причин не працює та/або живе за кошт інших осіб. За Радянського Союзу термін використовувався для позначення цілих соціальних класів, таких, як аристократія чи буржуазія. Означення може поширюватися на безробітних, одержувачів соціальних допомог, довгострокових студентів, шукачів притулку, або на багатодіті сім'ї.У законодавстві СРСР у 1961-1991 роках "тунеядство" було складом злочину, що полягав у "тривалому проживанні повнолітньої працездатної особи на нетрудові доходи з ухиленням від суспільно корисної праці"., а значить, ніхто не бажав опинитися без роботи, до людей ставилися як до ресурсу. Доказ цьому — заслані й закатовані за сфабрикованими справами науковці, які рухали прогрес, та колосальні жертви під час будь-яких воєн, у яких брав участь Союз.
- Великі гроші чесно не заробиш
Таке ж саме узагальнення з перекладанням власної відповідальності, як про брудну політику. Загалом тема великих грошей у радянській і пострадянській народній мудрості часто маргіналізована, адже за логікою СРСР для простого пролетаря не передбачалося можливості заробити власні статки.
- Гроші не пахнуть
А це вже установка людей, які готові піти на угоду із власною совістю задля наживи. Слова вказують на не надто чисте джерело прибутку, яке неважливе для того, хто за цим прибутком женеться.
За легендою, вираз належить давньоримському імператору Веспасіану. Коли він обклав податками громадські туалети, його син Тит, який був доброчесним, дорікнув батьку за такий ниций спосіб поповнення державної казни. Тоді Веспасіан взяв монету, отриману із податку, підніс до його носа і запитав, чи смердить вона. Тит відповів, що ні. "А це ж гроші із сечі", — зауважив батько.
У нашій реальності фразу "гроші не пахнуть" можна почути, наприклад, на адресу корпорацій чи приватних осіб, які продовжують працювати з Росією попри її численні злочини. Щоправда, вираз трансформувався — тепер йдеться про "криваві гроші".
- "Хірургічне втручання в тіло живої людини". Що відбувається з "Довженко-Центром" і до чого тут забудова й анімація
- Історії ідентичності. Як зберегти національне єднання, що відродилося за час війни
- Росіяни крадуть меми! Чи це смішно, чи небезпечно — говорять медійники, культурознавці, творці мемів
- Ботоферми, бавовна, Кисельов. Що таке ІПсО, або інформаційно-психологічні операції
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!