Behind Blue Eyes: як діти з деокупованих сіл документують життя на плівку одноразових камер

. Фото: Behind Blue Eyes

23-24 липня в київській галереї "Avangarden" відкриється нова експозиція проєкту Behind Blue Eyes, у якому діти з деокупованих сіл України документують своє життя на плівку одноразових камер.

Ідея проєкту, назва якого перекладається як "За блакитними очима", належить команді волонтерів, що опікувалися деокупованими селами Чернігівщини навесні. Детальніше про те, як виникла ідея та які історії будуть показані в ефірі програми "Це класика" на Радіо Культура, розказали волонтери та засновники проєкту Артем Скороходько та Дмитро Зубков.

У кого виникла ідея створити цей проєкт і як це відбулося?

Колективний розум! Ми взагалі працюємо в маркетингу, у нас давно було бажання втілити для бренду якусь ідею з одноразовими плівковими фотоапаратами. Згадали про це вже після 24 лютого, в нових реаліях, коли первинний шок пройшов і ми включилися у волонтерську роботу.

Ми придбали 10 камер по 24 кадри – вони недорогі, близько 350-400 гривень. Один використали як тестовий, показати дітками, як вони працюють. Інші дев'ять роздали тим, кому це було дійсно цікаво.

Фото: Behind Blue Eyes

Діти – специфічна аудиторія в хорошому сенсі. Як ви спілкуєтеся з ними, чи був якийсь зворотній зв’язок?

Ми щонеділі їздимо до тих селищ з гуманітарною допомогою. Лукашівка – невелике село, коли ми приїжджаємо, це схоже на мініфестиваль добра. І діти дуже круті. Ми 10 або 12 разів там були, і майже одразу між нами виник якийсь зв'язок. Можливо, завдяки тому, що ми в них побачили самих себе в дитинстві.

Чи сприймаєте ви власний проєкт як мистецький чи як репортажно-документальний?

Ми не думали ні в тому, ні в іншому розрізі. Для нас це була експериментальна історія. Він точно не про фотографію, бо це лише інструмент історії. Проєкт присвячено більше дитячому світосприйняттю. Це світло, яке вони несуть в собі та яке їм вдалось закарбувати через пристрій.

Кожного разу, повертаючись із цього села, ми відчували неприродні відчуття. Воно було несумісне з тим, що ми бачили. Ми відчували полегшення, добро, хоча бачили розруху. Це діти дарували нам таке якесь відчуття, яке хотілося привезти в Київ: зловити світло, зафіксувати і передати всій країні. Щоб люди також пережили полегшення, отримали порцію віри, надії. Це цілюще відчуття.

Які історії будуть показані на виставці?

Сама виставка – це збір обраних кадрів. Архітектура проєкту така, що ми один за одним знайомимо з кожною дитиною. Це в першу чергу цифрова історія, тому в повній мірі з нею можна взаємодіяти в нашому Instagram "Behind Blue Eyes".

Там ти крок за кроком проходиш цю історію, пропускаєш її через себе: бачиш дитину, після – її роботи, а потім список бажань, wishlist. Усі охочі допомогти можуть або задонатити за посиланням, або придбати для дитини речі зі списку.

Так в тебе формується цілісна картина про героя. І так раз за разом з кожним. А формат виставки більше підійде для поціновувачів фотографії та нашого методу.

Скріншот Instagram-акаунту "Behind Blue Eyes".

Більше цікавого про українську культуру

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!